home_dir – робочий каталог користувача;
shell – імя текстової оболонки, яка використовується за замовчуванням;
password – пароль користувача;
name – ідентифікатор користувача.
Приклад 2.
Для того, щоб в файлі /etc/passwd зявився новий запис про користувача user, який збігається з наведеним записом в прикладі 1, необхідно викорстати утиліту useradd з такими опціями:
useradd - g 500 - d /home/user1 - s /bin/bash - p lab331 user1
Вилучити обліковий запис про користувача можна за допомогою утиліти userdel. Ця утиліта також має декілька опцій. В мінімальному варіанті для видалення облікового запису про користувача user1 досить записати в командному рядку:
userdel user1
Якщо потрібно вилучити і робочий каталог цього користувача, тоді треба вказати опцію r:
userdel - r /home/user1
Для створення нового облікового запису групи користувачів, використовується утиліта groupadd, яка має такий формат:
groupadd - g group name
де group – ідентифікатор групи;
name – ідентифікатор користувача;
Приклад 3.
Для створення нової групи 502 і включення в неї користувача user2 необхідно записати в командному рядку:
groupadd - g 502 user2
Один користувач може входити до складу кількох груп. Рекомендується створювати спочатку нову групу, а лише потім додавати до неї нових користувачів командою useradd.
Приклад 4.
Добавимо в нову групу 502 ще одного користувача user3:
useradd - d /home/user3 - p lab331 - g 502 user3
Облікові записи про групи зберігаються в конфігураційному файлі /etc/group. Кожний рядок цього файла містить інформацію про одну групу у вигляді таких чотирьох полів, які розділено двокрапкою:
поле 1 – імя групи;
поле 2 – пароль користувача (зазвичай містить символ Х або порожнє місце);
поле 3 – ідентифікатор групи (GID);
поле 4 – список користувачів, що належать даній групі.
Приклад 5.
Після виконання попередніх команд з прикладів 3 і 4 останній рядок файла /etc/group матиме вигляд:
users:: 502: user2, user3
Для виведення користувача із будь-якої групи потрібно в файлі /etc/group вказати його імя із списку користувачів даної групи.
Варто зазначити, що робочі столи KDE і GNOME мають власні можливості щодо додання нових користувачів та груп. В графічному режимі ці операції виконуються швидше і не вимагають знання опцій розглянутих раніше команд.
Ущільнення файлів – це операція над файлами для отримання копій файлів, які займають менший розмір в порівнянні із початковими файлами.
Всі методи ущільнення даних можна розділити на два класи:
- з втратою інформації;
- без втрати інформації.
Ущільнення даних з втратою інформації (5-20%) застосовується для аудіо - та відеофайлів. Їх можна ущільнити в 10-15 разів (музика) або в 20-30 разів (фото - та відеоматеріали). Прикладом алгоритмів такого класу можуть служити алгоритми JPEG, MPEG.
Ущільнення даних без втрати інформації використовується для текстових та програмних файлів. Зрозуміло, що ступінь ущільнення таких файлів набагато менша (1,5-3 рази), однак є гарантія повного збереження початкової інформації. Такі методи базуються на вилученні природної надлишковості даних. До найбільш відомих алгоритмів такого класу відносяться:
алгоритм Хафмана (символи, які найчастіше зустрічаються, мають більш короткий код);
методи RLE (вилучення фрагментів, які повторюються);
алгоритм Zempel-Ziv (дуже складний, зате більш ефективний).
В Linux за останнім алгоритмом працює програма gzip.
Архівування файлів – це операція над файлами з метою отримання резервних копій файлів для довготривалого зберігання. Найпростіший метод резервного копіювання в Linux – це копіювання на резервний носій даних необхідних файлів чи каталогів за допомогою утиліти tar. Звичайно, файли можна спочатку ущільнити, а потім створити їх резервні копії.