У різних системах можуть бути різними за своєю природою носії інформації: світлові, звукові, хімічні, електричні, механічні, плівки і паперові документи. Але, незалежно від природи носія, інформаційні процеси підкоряються загальним кількісним закономірностям. Ця аналогія між інформаційними процесами і керуванням у системах різної природи і виявилась основою для створення науки кібернетики і вивчення математичними методами керуючих систем і процесів керування.
Предметом дослідження кібернетики є, насамперед, кількісні закономірності, кількісні співвідношення в процесах керування. При цьому кібернетика не ототожнює процеси, що відбуваються в живому організмі, машині і суспільстві. Її не цікавить специфічні біофізичні чи біохімічні, чи процеси суспільного явища. Вона не наголошує на фізичну, біологічну, фізичну чи яку-небудь іншу природу процесів керування, а прагне використовувати закономірності функціонування різних класів систем і обмежується вивченням питання тільки про те, як живий організм, машина або інші об'єкти здійснюють переробку інформації, пов'язану з процесом керування. Метою цього вивчення є розробка принципів і методів, а також створення технічних засобів для досягнення найбільш ефективних результатів керування складними динамічними системами.
Кібернетика (її методологія) внесла серйозний вклад у розвиток науки керування різними системами. Першочергове значення має вчення про зворотний зв'язок, що представляється в замкнутих системах у вигляді інформаційних потоків, які замикають систему, Ступінь обґрунтованості керування визначається глибиною пізнання якісних і кількісних закономірностей розвитку і функціонування об'єктів керування. Вона збагатила арсенал засобів технології керування, поставивши на службу їй теорію інформації, обчислювальну техніку, математичні методи аналізу і синтезу, методи людино-машинного моделювання. Але основне значення кібернетики полягає в її концептуальному, тобто понятійному апараті, в її ідеях, підході й установках, які характеризують кібернетичне мислення працівників апарату керування.
Складні динамічні системи являють собою широке поняття. У зв'язку з цим і кібернетика, яка вивчає такі системи, має винятково велику область застосування. Деякі дослідники вважають, що кібернетика незастосовна в області неживої природи, інші ж відстоюють принцип загальності її застосування. Але з іншого боку, оскільки кібернетика проникає в природу, суспільство і мислення, нею обвинувачують у претензії на науку й у підміні діалектичного матеріалізму.
У дійсності як необґрунтоване розширення предмета кібернетики, так і невиправдане звуження сфери її застосування позбавлені будь-яких основ. Справа в тім, що у всіх областях людської діяльності існують складні динамічні системи. У закономірностях керування цими системами міститься щось загальне. Ось це загальне вивчається кібернетикою. Вона ні на що більше не претендує і не підмінює ні філософію, ні інші які-небудь науки.
Разом з тим, слід зазначити, що кібернетика безсумнівно має велике синтетичне значення. Їй притаманна загальна тенденція до інтегрального об'єднання багатьох наук. Вона протистоїть іншій тенденції прогресуючого роздроблення й ізоляції окремих наук. У цьому питанні кібернетиці належить особлива роль. Вона висуває багато проблем, загальних для всіляких спеціальних наук. Кібернетика вивчає, як уже було сказано, складні динамічні системи, що є в будь-якій людській діяльності. Це стимулює дослідження конкретних питань керування, що приводить до розвитку існуючих і створенню нових напрямків у математичних підставах кібернетики й у розробці її технічних засобів. У результаті цього з'явилися і виникають нові конкретні аспекти кібернетики. У даний час кібернетику можна підрозділити в такий спосіб: теоретична кібернетика, що розробляє математико-логічні основи і філософські питання; технічна кібернетика, що займається конструюванням і експлуатацією технічних засобів, застосовуваних у керуючих і обчислювальних пристроях; прикладна кібернетика, що вирішує проблеми додатка результатів дослідження теоретичної і технічної кібернетики до розв’язання задач керування в промисловості, енергетиці, на транспорті, у біології, сільському господарстві, економіці, медицині, лінгвістиці, зв'язку і т.д. Методи і ідеї кібернетики широко застосовуються у використанні процесів керування в народному господарстві. Цей напрямок досліджень виділився в самостійну наукову дисципліну - економічну кібернетику, яка вивчає процеси збору, нагромадження, збереження і переробки інформації про економічні об'єкти і явища. Предметом економічної кібернетики є процеси керування в економічних системах, реалізованих рухом і перетворенням інформації. Як такі системи, може розглядатися економіка країни, галузі, району, агропромислового комплексу, окремі підприємства (промислові, сільськогосподарські). Отже, економічна кібернетика - це наука про керування складними економічними системами.
В даний час в економічній кібернетиці можна виділити три основних напрямки досліджень. Первісне становлення цієї науки пов'язано з розробкою математичних моделей економічних систем, використанням електронної обчислювальної техніки для дослідження цих моделей і розв’язання відповідних задач. Другий напрямок пов'язаний з дослідженням економічної інформації: потоків інформації, що циркулюють у народному господарстві, характеристик інформаційних процесів, питань організації обробки даних на всіх рівнях. Однак визначальним напрямком в економічній кібернетиці є розробка теорії і побудова автоматизованих систем керування в народному господарстві. Цей напрямок конкретизує і зводить воєдино дослідження інших розділів економічної кібернетики.
Прикладна кібернетика має важливе значення. Кібернетика не задовольняється знанням самим собою, а пропонує як необхідний додаток цих знань. Для неї важливо скористатися добутими знаннями для розв’язання практичних задач. Одночасно фундаментальні ідеї і методи кібернетики розширюють і збагачують наукові уявлення про взаємозв'язок різних галузей знань і сприяють математизації природних і гуманітарних наук.
Кібернетика висуває багато проблем, загальних для всіляких наук, і найтісніше пов'язується з ними. Кібернетика пропонує комплексний підхід до аналізу різних явищ. Вона привела до створення своєрідної наукової мови, єдиної термінології, завдяки якій поєднуються багато моментів різних наук, підводиться фундамент для їхньої інтеграції. Мова кібернетики стає, певною мірою, універсальною і доступною фахівцям різних областей людської діяльності. Кібернетика сприяє перетворенню наук з переважно описових у науки точні, що оперують кількісними характеристиками і математичними закономірностями.
3. Методологічні проблеми кібернетики
Кібернетики істотно поглиблює наші пізнання про навколишній світ. Вона внесла в наш світогляд ідею про інформаційний аспект матерії й енергії. Колишнє класичне уявлення про світ, що складається з матерії й енергії, поступилося місцем новому уявленню про світ, що складається з трьох складових: матерії, енергії та породжуваної інформації.
Кібернетика не тільки використовує загальні закони діалектичного матеріалізму для вивчення явищ і їхніх закономірностей, як і всі інші науки, але і створює штучні системи, що володіють властивостями, властивим природним системам, наприклад, автомати.
Фундаментальним поняттям кібернетики є звертаючий зв'язок. Це найважливіше поняття діалектичного матеріалізму конкретизувалося в кібернетику.
Усі ці особливості кібернетики визначають і методи її дослідження. Їм притаманні такі основні риси: функціональний і системний підходи, конкретність, математизація, моделювання та автоматизація. Широкі узагальнення кібернетики пояснюються тим, що вона здійснює комплексний підхід до досліджуваних об'єктів. Але кібернетиці притаманний і функціональний підхід. Можливість і необхідність функціонального підходу пояснюється трьома обставинами. По-перше, складні динамічні системи мають здатність зберігати стійкість у визначених границях змін зовнішнього середовища; по-друге, системи, що складаються з різних речовинних елементів, можуть мати великий ступінь подібності і виконувати однакові логічні функції; по-третє, ті самі форми поводження властиві системам з різними внутрішніми структурами.
Особливо важливе значення для кібернетики має системний підхід. Він виражається в комплексному вивченні керованої системи з позицій системного аналізу. При цьому кожна складова частина системи розглядається локально, але не ізольовано від усієї системи.
Кібернетика не тільки сприяє пізнанню навколишнього світу, але і допомагає здійснювати за допомогою технічних засобів процеси керування, у зв'язку з цим її методи характеризуються зробленою конкретністю. Без конкретного знання відтворити систему керування у виді технічних засобів неможливо.
Вивчення процесів керування неможливо здійснити без кількісної характеристики і застосування математики. У кібернетиці застосовується великий арсенал математичних засобів: теорія інформації, математична логіка, математична статистика, теорія алгоритмів і ігор, теорія масового обслуговування, дослідження операцій, лінійне і динамічне програмування й ін. Математика все більше проникає й у конкретні додатки кібернетики: економіку, біологію, медицину, лінгвістику, юстицію, торгівлю, зв'язок і ін. Кібернетика внесла точність у вивчення всіх сфер діяльності. Вона включила в сферу своїх інтересів такі питання, як спеціальні і штучні мови для запису інформації, різного роду датчики для знімання інформації, методи класифікації й обробки інформації. Вимоги точності викликало необхідність створення алгоритмів. Наприклад, для додатка методів кібернетики з метою керування економічними процесами необхідно глибоко досліджувати закономірності точною мовою математики і логіки. Це пов'язано з відволіканням від якісних сторін змісту цих процесів. Таке уявлення виражає собою формалізацію, тобто подання керування у вигляді деякої системи команд, що описують необхідні впливи на ті чи інші параметри системи керування.