Велике значення має режим харчування школярів. Як відомо, вважається нормальним, коли діти на протязі дня отримують чотириразове харчування. В школах їм надається другий сніданок і обід (1200–1500 калорій, або 55% добового раціону). Дворазове харчування організується в школах з групами подовженого дня; при відсутності таких груп школярі одержують гарячі сніданки, який пропонується їм зазвичай на другій або третій перерві.
Обіди і сніданки завчасно комплектуються з урахуванням вікового складу учнів окремо по трьох групах: в першу входять учні молодших класів (6 – 11 років), у другу – середні (12 – 15 років) і в третю групу – старшокласники (16 – 17 років).
Основним джерелом оплати шкільного харчування являються доходи батьків, але для малозабезпечених сімей, які мають дітей молодшого шкільного віку харчування фінансується за рахунок місцевого бюджету.
Харчування школярів може бути організоване в обідніх залах їдалень з заздалегідь закріпленими за учнями місцями методом самообслуговування. Використовуються також столи саморозрахунку, обслуговування через буфет і рідше організація сніданків у класі [2, 249].
Обслуговування школярів в обідніх залах їдалень організовується наступним чином. Керівництво їдальні разом з дирекцією школи і батьківським комітетом визначає час відвідування учнями їдальні різних класів. За кожним класом закріплюються окремі столи, а за кожним учнем – окреме місце. Учні 1–4-х класів йдуть в їдальню організовано з класним керівником, а 5–8-х класів – з учителем, який вів урок в даному класі. На обідні столи заздалегідь кладуть столові прибори, хліб, за 5 – 10 хвилин до приходу учнів на столи подаються (черговими учнів старших класів або персоналом їдальні) сніданки (обіди). Після прийому їжі використаний посуд учні зносять і ставлять на підноси і відносять в посудомийне відділення. Сніданок або обід повинен продовжуватись не більше 12 – 15 хвилин.
При самообслуговуванні учні самі одержують сніданки (обіди) з роздаткового вікна.
В школах застосовуються також столи саморозрахунку. В обідній залі на окремих столах розставляються холодні закуски і блюда, хлібобулочні вироби, молочнокислі продукти, соки, стакани з гарячими напоями (чай, какао). Учні вибирають продукцію і розраховуються.
Обслуговування через буфет відбувається при відсутності в школі їдальні. В асортимент буфетної продукції входять холодні закуски, молоко і молочнокислі продукти, хлібобулочні вироби, гарячі напої, киселі, компоти, різні бутерброди, фрукти, соки. Гарячі блюда включаються в меню тільки в тому випадку, якщо для цього є необхідні умови (обідня зала, посудомийна, відповідне обладнання) [2, 249].
Обслуговування в класах організується при відсутності в школі їдальні або недостатній кількості місць в обідній залі. Сніданок зазвичай складається із нескладних блюд, які легко пропорціонувати (молоко, кефір, какао, бутерброди, різні мучні вироби). Сніданки доставляються в класи на лотках, тацях і роздаються учням з допомогою персоналу їдальні або учнів старших класів. Перед сніданком (обідом) парти накриваються серветками.
Найбільш зручною формою розрахунку за відпущені сніданки і обіди в шкільних їдальнях являється абонементна система оплати. Учні приносять кошти з розрахунку оплати харчування на один місяць, якщо учень не кожен день харчується, то наступного місяця він сплачує відповідно меншу суму.
Минулий рік ознаменувався не тільки значними змінами в політичному житті країни і створенням нового формату державного керування туристичною сферою. Він також приніс як позитивні для ресторанної індустрії результати – ряд готелів високого класу в різних регіонах країни, скасування віз для іноземців, нові інвестиційні проекти, так і такі явно негативні тенденції, як скасування пільгового інвестиційного режиму в Карпатах і Криму, спроби поновлення ресторанного збору, фактичне відмовлення від бюджетної підтримки туризму.
Секрет існування сучасного «соціалістичного» ресторанного сервісу в умовах капіталізму пояснюється зовсім не маркетинговим ноу-хау, а відсутністю конкуренції в цьому бізнесі. Будівництво нових ресторанів та готелів стримують передусім висока вартість входження на ринок і тривалий термін окупності. У результаті номери навіть у вбогих «заїжджих дворах» заповнюються, попри низький рівень обслуговування. Улітку на півдні України ціни на номери зростають незалежно від сервісу.
Якщо нові ресторані і з'являються, те зазвичай смороду займають верхній ціновий сегмент, натомість ціни в старих заставах з деякою натяжкою можна назвати середніми. З багатьох причин в Україні вартість номери в найбільш масових умовно 3-зіркових готелях невиправдано завищена навіть порівняно з країнами Західної Європи. На цьому тлі скарги директорів старого загартування на бідність виглядають нещирими.
Багато ресторанних підприємств мають можливість непогано заробляти навіть за цілковитої відсутності клієнтів. Смороду здають частину приміщень в оренду. Під офіси в Києві пропонують приміщення від $5 до $20 за кв. м на місяць (залежно від стану інфраструктури та інтер'єру). Також здаються в найм готельні ресторани. У цьому випадку ціна «квадрата» значно вища – від $25 за кв. м.
Ресторанний бізнес України розвивається досить швидкими темпами. На сучасному етапі в обласних центрах та в районах будується дуже багато ресторанів і сучасних розважальних центрів, що зумовлено високою доходністю та надійністю бізнесу в невеликих містах де майже немає конкуренції.
Досить важливим на сьогоднішній день є питання щодо забезпечення харчування дітей в школах. В кожній школі повинна бути їдальня, де учні можуть одержувати повноцінне харчування, складанням меню займається головний повар їдальні та медична сестра. Практикується також складання меню-розкладок на декілька днів. Кожен день учні повинні отримувати необхідну кількість вітамінів, білків, жирів, вуглеводів та мінеральних речовин, все це передбачається та проводяться розрахунки при складання меню для певного віку учнів. Обслуговування їдалень та доставляння продуктів проводиться відповідними організаціями громадського харчування.
1. Богданов Г.П. Школьникам о здоровом образе жизни. – М., 1989. – 192 с.
2. Захарченко М.Н. и др. Обслуживание на предприятиях общественного питания: Учебник. – М.: Экономика, 1981. – 288 с.
3. Коростелев Н.Б. Воспитание здорового школьника. – М., 1986.
4. Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Під ред. П.Д. Плахтія. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000.–С 128–135.
5. Ласкаво просимо Євгенія Тамаріна // Контракти №6 2005 р.
6. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.
7. Менеждмент туризма: Туризм и отраслевые системы: Учебник. – М.:Финансы и статистика, 2001. – 272 с.
8. Мир детства: Младший школьник / Под ред. А.Г. Хрипковой. – М., 1988. – 272 с.
9. Охрана труда и техника безопасности в общеобразовательной школе: Сб. нормат. документов (Состав. В.В. Горелов). – М., 1988.: – 256 с.
10. Попов С.В. Валеология в школе и дома (О физическом благополучии школьников). – СПб., 1997. – 256 с.
11. Семашко Н.А. Основные вопросы школьной гигиены // Книга о здоровье / Под ред. Ю.П. Лисицына. – М., 1988. – С. 156–157.
12. Cнигур М.И., Корешкова З.Т. Питание детей. – К.: Рад. школа, 1988. – 702 с.
13. Советов С.Є. та ін. Шкільна гігієна. Навч. посібник для студентів пед. ін-тів. – К.: Вища школа, 1971. – С. 98–134.
14. Хочу быть здоровым: справ, изд. / Отрощенко П.Г., Мовчанюк В.О., Никберг Н.Н. и др. – К., 1991. – 336 с.