Дослідження в інфрачервоному випромінюванні
Інфрачервоні промені мають властивість проникати крізь окремі прошарки живопису та виявляти зміни в композиції, рисунок автора, підписи та написи, що є недоступним при дослідженнях в ультрафіолетових променях.
Інфрачервона рефлексографія
Інфрачервона рефлексографія має широкий діапазон спектральної чутливості телевізійних систем (до 2,0–2,5 мкм). При збільшені довжини хвилі випромінення збільшується контраст деталей зображення. При тотальному дослідженні музейних колекцій в залах музею, фондосховищах та при огляді настінних розписів застосування телевізійних інфрачервоних систем дає великий виграш у часі.
Інфрачервона люмінесценція
Проявляється в багатьох речовинах. Дослідження підтвердили можливість використання інфрачервоної люмінесценції в реставрації. Навіть деякі фарби мають чітко виражену люмінесценцію, що в свою чергу дає можливість відрізняти їх на багатьох картинах.
Рентгенографічні дослідження
Рентгенографічні дослідження дозволяють виявити особливості побудови і структури твору. Для ефективності застосовують всі види рентгенографії.
Мікрорентгенографія
Це збільшені рентгенографічні зображення, які суттєво розширюють рентгенографічні дослідження.
Метод компенсатографії
Метод компенсатографії дозволяє отримати рентгенівські зображення твору без елементів кріплення. У тих випадках, коли твір має металеву основу або свинцеві білила, рентгенографування неможливе.
Кристалооптичний метод
Тут мікроскопічне зображення створюється завдяки оптичним ефектам. Вони виникають при взаємодії поляризованого світла з компонентами мікрооб’єкта. При цьому використовуються поляризаційні мікроскопи, завдяки яким виявляють компоненти мікропроби та оцінюють просторове розподілення за відомими кристалооптичними константами, набір яких характерний для твердої речовини.
Інфрачервона мікроскопія
Вона проводиться на інфрачервоних мікроскопах, які мають електронно-оптичний перетворювач. Фотографування інфрачервоного зображення проводиться на звичайному мікроскопі при штучному світлі. В основному використовуються ті ж прийоми, що і при звичайному фотографуванні.
Мікрохімічний аналіз неорганічних матеріалів
Дає можливість дослідження речовини в незначній кількості та швидкого проведення аналізу. Мікрохімічний аналіз не потребує особливого обладнання та доступний за технікою виконання. Реставраційна практика потребує проведення хімічних аналізів, а тому можливість проведення мікропроб багато разів, є зручною, враховуючи, що цей метод не руйнує пам’ятки.
Мікрокристалоскопічний метод
Метод дає можливість зробити висновок про присутність того чи іншого іона в розчині на основі форми, величини та кольору в результаті реакції кристалів. Спостереження ведуть за допомогою мікроскопа зі збільшенням у вісімдесят разів. Мікрокристалічні реакції досить чутливі, а тому невеликі забруднення реактивів можуть призвести до помилкових висновків.
Крапельний метод
На відміну від мікрокристалооптичного методу дослідження ведуть неозброєним оком. Найбільш ефективний крапельний метод використовують тоді, коли в результаті досліджень утворюються насичені кольори продуктів розкладу. Основна риса крапельного методу — чутливість.
Люмінесцентний метод
Щоб виявити іон, розчин обробляють спеціальним реактивом. Під дією ультрафіолетового випромінювання утворюються люмінесцентні сполуки. Цей метод чутливий, а в деяких випадках досить результативний. Проведення люмінесцентного аналізу потребує тих правил, що і при проведені крапельного методу.
У музеях предмети систематизують за джерелами, колекціями, видами мистецтв, матеріалами, технікою, призначенням :
- природничо-історичні пам'ятки;
- археологічні колекції;
- нумізматичні колекції;
- етнографічні колекції;
- вироби з металу, дерева, кераміки, тканин та інші;
- образотворчі джерела (живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво і фотографії);
- писемні джерела (рукописні та друковані документи, рідкісні книги).
Твори мистецтва художніх музеїв класифікуються за видами мистецтв (живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво та ін.) :
- матеріалу (дерево, метал, кістка);
- техніки (гравюра, рисунок);
- за призначенням (меблі, нумізматика, освітлювальні прилади та ін.).
Музеї, котрі мають великі колекції, систематизують предмети у такому порядку:
- живопис;
- іконопис;
- графіка (рисунки й акварелі, гравюра та літографія, плакати, книги з гравюрами, прикладна графіка);
- скульптура;
- архітектурні деталі та фрагменти;
- декоративно-прикладне мистецтво (кераміка, скло, вироби з металу, вироби з дерева, кістки, каменю, меблі);
- нумізматичні матеріали (монети, ордени, медалі, жетони, плакати, скарби, паперові гроші);
- археологічні колекції.
Список використаної літератури
1. Калашникова О.Л. Основи мистецтвознавчої експертизи та вартісної оцінки культурних цінностей: Підручник. – К.: Знання, 2006р.
2. "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"
3. "Про охорону культурної спадщини"