За допомогою телебачення
Метод базується на цілодобовому спостереженні за поведінкою тварин за допомогою відеокамер. При цьому можливі два варіанти спостереження і аналізу: перший - безпосереднє спостереження за поведінкою тварин чергового оператора і реєстрація номерів корів, що допускають плигання на себе інших тварин стада; другий - щоденний ранковий і вечірній перегляд відеозаписів і відбір тварин для осіменіння.Метод високоефективний, але вимагає значних матеріальних затрат на придбання обладнання [48].
Метод термометріїПід час стадії збудження статевого циклу під впливом високої концентрації естрогенів посилюється обмін речовин і, як наслідок, підвищується температура тіла тварин на 0,3-0,6 °С. Запропоновані методи визначення ректальної температури за допомогою термометрів, вживляння в шийку матки електронних датчиків, визначення температури молока або визначення температури тіла тварин методом інфрачервоного сканування. Однак, Я.П.Сон і др. вважають, що діагностична цінність цього методу низька, так як підвищення температури тіла на 0,3 °С спостерігають під час охоти лише у 27 % тварин. Окрім цього температура тіла зазнає змін протягом доби, може змінюватися при захворюваннях [37].
Визначення феромонів
У 1961 р Паркес довів існування речовин, які виділяються тваринами у зовнішнє середовище і можуть сприйматися іншими, викликаючи ту чи іншу специфічну реакцію. Пізніше A. J. Lane, D.C. Wathes створили спеціальний прилад, однак у проведених дослідженнях установили, що у 83% тварин специфічні пахучі речовини з'являються ще за добу до початку стадії збудження статевого циклу. Тому даний метод можна використовувати для виявлення тварин у стадії збудження статевого циклу, але оптимальний для осіменіння час необхідно уточнювати іншими методами [50].
Лабораторні методиЛабораторні методи визначення оптимального часу осіменіння корів базуються на використанні хімічних, фізичних, цитологічних методів дослідження зразків крові, молока, цервікального чи вагінального слизу, зішкребів слизової оболонки переддвер'я піхви з метою визначення тих чи інших змін, які вказують на сприятливий для осіменіння час [38].
Сучасні методи ведення промислового тваринництва в значній мірі передбачають такі способи утримання тварин, які вступили в протиріччя з їх природними фізіологічними особливостями, що склалися у філогенезі.
Безвипасне і безвигульне утримання тварин, зміна мікроклімату, формування занадто великих груп, часті перегрупування, малий фронт годівлі, ранній відьом молодняку, інтенсивна експлуатація тварин і інші фактори часто стають стресовими, унаслідок чого не тільки порушується діяльність життєво важливих органів, знижується продуктивність тварин, виникають різні патологічні стани організму, але і виникає необхідність передчасного вибракування [10]. Нова технологія утримання тварин у промислових комплексах привела до появи раніше рідких у ветеринарній практиці захворювань (кетоз, остеодистрофія, гіперкератоз рубця, виразка шлунка і кишечнику, гострий розлад травлення, інфаркт міокарда й ін.). Цілорічне стійлове утримання , гіподинамія, функціональна перевтома, однотипна годівля (концентрати, гранули, силос) стають стресовими факторами, що привертають, а в багатьох випадках і визначають порушення обміну речовин, захворювання тварин [28].
Уперше на подібність неспецифічних реакцій організму при різноманітних впливах звернув увагу канадський дослідник X. Селье (Sе1уе, 1936), він перший ввів у медицину термін „стрес”. Слову „стрес” має ряд значень, у тому числі „умови (стан), що є причиною дискомфорту, розладу тіла або розуму, занепокоєння, хвилювання, тривоги”.
У світовий медичної, біологічної, а за останнє десятиліття й у зоотехнічній літературі термін „стрес” використовується дуже широко, причому йому додають різні відтінки. Іноді під стресом розуміються сили, що прагнуть вивести дану біологічну систему з рівноваги, порушити її гомеостаз. Частіше термін стрес виражає виникнення в організмі реакції загального адаптаційного синдрому (по Селье) - комплексу неспецифічних змін, що виникають під впливом зовнішніх подразників „стрессорів” для захисту організму. Стан стресу, в процесі свого розвитку, проходить три стадії: мобілізація захисних сил організму, рівновага на новому підвищеному рівні і виснаження [40].
Якщо фізіологічний механізм захисту уступає силі діючого агента, то може бути перехід до патологічного стану і навіть летальний результат [22].
На думку Г. Селье, реакція організму залежить і від його реактивності, що міняється від внутрішніх і зовнішніх умов [40].
Л.Х.Гаракви, М.А.Уколова, і Е.Б.Квакина (1977) довели, що розвиткові стрес-реакції передує розвиток інших неспецифічних адаптивних реакцій (тренування, активація), що виникають на малі дози подразників, великі дози яких є стресорами.
Стрес-синдром організму може розвитися у відповідь на вплив самих різноманітних факторів. Намагання класифікувати ці фактори зустрічають ряд труднощів, А.В. Вальдман (1976) запропонував виділяти дві якісно різні категорії стресів: виникаючі при впливі на організм фізичним (хімічним) шляхом - фізичний стрес і викликувані психогенними впливами- емоційний стрес [53].
На думку деяких вчених стрес-синдром є важливим компонентом адаптації. Головною його ланкою є значне порушення нервових центрів і, як наслідок, адренергический і гипофизарно-адреналовой систем з підвищенням концентрації в крові катехоламинов і глюкокортикоидов, що мобілізують енергетичні і структурне ресурси організму. Встановлено, що катехоламины збільшують хвилинний обсяг серця, мобілізують гликогенные резерви печінки, викликають гіперглікемію, липолиз і збільшення змісту жирних кислот у крові і підвищують приплив кисню і субстратів окислювання до тканин [40].
Реакції, які викликають стрес, знижають продуктивність, саме цьому явище стресу для сільськогосподарських тварин небажане [36].
Основними стрес-факторами в промисловому тваринництві є:
1) температурні;
2) транспортні;
3) технологічні;
4) біологічні [40].
Питання організації штучного осіменіння тварин є вирішальними і від їх постановки в повній мірі залежить успіх відтворення і покращення стада [18].
На цей час розроблено дві організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць: 1)стаціонарна; 2) маршрутно-кільцева.
Згідно із сучасними зооветеринарними вимогами, незалежно від форми організації штучне осіменіння корів і телиць повинно проводитись в стаціонарних пунктах, що обумовлено неможливістю дотримання техніки безпеки і відповідних мір гігієни в умовах тваринницьких приміщень при традиційних технологіях [15].
Однак осіменіння корів у пунктах пов'язано із значними затратами праці персоналу ферм при виділенні корів в охоті із загального стада, примусовій доставці їх у пункт, фіксуванні в станку, витримці після осіменіння і примусовому поверненні тварин у стійло [32].
При потраплянні самиці у нові, незвичайні для неї умови, вона проявляє сильну стресову реакцію, внаслідок чого порушується діяльність життєво важливих органів, і в першу чергу репродуктивної функції органів розмноження[19].
За даними В.В. Жаркіна (1983) примусова доставка самиці у пункт , її фіксація та інші несприятливі фактори при штучному осіменінні збільшують рівень глюкокортікоїдів у крові, які блокують секрецію гонадотропінів, що призводить до порушення діяльності репродуктивної функції [10].
За даними І.Н. Нікітченко, СІ. Плященко і А.С. Зінькова (1989), під час стресу статеві залози зморщуються і гублять свою активність по мірі збільшення маси і підвищення наднирників, так, як при мобілізації захисних механізмів, гіпофіз у стані стресу підсилює секрецію АКТГ (адренокортикотропного гормону), необхідного для підтримки гомеостазу, що в свою чергу знижує виділення гонадотропних гормонів, що впливає негативно на репродуктивні процеси в організмі самиць. При стресі кортикоїдні гормони негативно впливають на кровотворні органи, лімфатичну систему, знижують проникність клітин і внутріклітинних мембран [18].
До найбільш характерних проявів під впливом екстремальних подразників на організм відносяться підвищення збудження, неспокійність, зниження апетиту, судороги, часте дихання і прискорення пульсу, підвищення температури, синюшність слизових оболонок, часті сечовиділення і дефекації, а також шлунково-кишкові розлади [19]. Враховуючи ці фактори в умовах виробництва, переважна більшість операторів проводить осіменіння корів безпосередньо в стійлах [26].
Однак, недоліком такого осіменіння є порушення санітарно-гігієнічних норм, відсутність засобів, які забезпечують обмеження тулуба тварин від радіального переміщення і непередбачених рухів, внаслідок чого, при осіменінні корови в стійлі виникають значні труднощі при введенні сперми в цервікальний канал самиць [22].
Нерідко це призводить до травмування інструментом слизових оболонок статевих шляхів і втратам сперми, неплідного осіменіння, пропусків охоти, виникнення гінекологічних захворювань, подовженню сервіс-періоду, додатковим витратам праці і не гарантується забезпечення техніки безпеки при осіменінні самиці. Внаслідок цього занадто часто бувають випадки травмування рук і ніг операторів [17].
З метою створення оптимальних умов при штучному осіменінні корів в місцях їхнього утримання, забезпечуючих відповідні міри гігієни, зручність в роботі, підвищення заплідненості самиць і зниження затрат групою авторів: М.П. Павленко, Л.Н. Павленко, Б.М. Павленко (2001) було розроблено ефективні технічні засоби і технологію штучного осіменіння корів в місцях їхнього утримання [25].