Отже, знакові засоби, які використовуються у різних видах, жанрах, стилях мистецтва утворюють характерну для них, специфічну художню мову. Диференціація мистецтва призводитъ до розробки багаточислених художньо-виражальних засобів. А це збагачує виразні можливості мистецтва у цілому.
Паралельно з диференціацію мистецтва на окремі види в історії культури йде протилежннй процес його інтеграціі. На відміну від первісного синкретизму, пов'язаного з недостатньою розвинутістю семіотичних засобів мистецтва, ця інтеграція відбувається на основі можливостей синтезу мистецтв, як результату історичного розвитку, збагачення i вдосконалення семіотично-знакових форм мистецтва та панівних ціннісних оріентацій у суспільстві. Комплексний вплив знакових систем мистецтва на формування свідомості людини спостерігається на всьому протязі його еволюції. Майже у всі часи таким синтезом мистецтв була архітектура.
Список використаної літератури
1. Подольська Є. А., Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія, Київ, 2003 р.
2. Евин И.Е. Синергетика искусства. - М., 1993.
3. Качан М.С. Философия культуры. - СПб. 1996.
4. Мистецтво i етнос. Культурологічний аспект. - К., 1991.
5. Махлина С.М. Язык искусства в контексте культуры. - СПб., 1995.