У 1966 р. було скликано другий загально польський з’їзд бібліографів, який вказав на необхідність більш повного відображення в органах ПНБ сукупності польської видавничої продукції, а також аудіовізуальних матеріалів, у тому числі грамплатівок, фільмів.
Система видань польської ПНБ побудована за територіальним принципом і спирається на закон про обов’язковий примірник. Вона охоплює широке коло документів: книги, брошури, періодичні видання, друковану графіку, ноти, карти, дисертації, стандарти, патенти, статті із журналів і газет, бібліографічні матеріали. Відсутній облік фільмів, мікровидань, грамплатівок, організацію реєстрації грамплатівок польські біографи вважають одним із невідкладних своїх завдань.
Разом з тим, система видань розвинута недостатньо. Найближчим часом збираються виділити в особливу групу матеріали про видавничу продукцію, яка не постає у продаж. Крім того, облік періодичних видань не здійснюється регулярно. Стосовно розпису статей із періодичних видань, що вони охоплюють, як завжди, тільки дві газети і фактично не включеного майже повністю воєнну і медичну тематику.
Система групування матеріалу, коректується і уточнюється предметними рубриками і індексами УДК.
Бібліографічні описи з 1976 р. здійснюється на основі МСБО (Міжнародний стандартний бібліографічний опис – ISBD).
В даний час система видань польської ПНБ, які випускає Бібліографічний інститут, така:
1. Бібліографічний путівник. Офіційний покажчик творів друку, які видані в Польській Республіці (1946- ).
2. Бібліографія періодичних і продовжуючи видань. (1960 – ).
3. Бібліографія змісту періодичних видань. (1951 – ).
4. Бібліографія бібліографії науки про книги.
5. Зарубіжна полонка (1960 – ).
Крім того, Міністерство вищої школи, Польський комітет стандартизації і Патентне бюро Польської Республіки ведуть поточний облік дисертації, стандартів і патентів.
6. Каталог докторських дисертацій і хабілітаційних робіт. (1962 – ).
7. Каталог польських стандартів (1951 – ).
8. Покажчик патентів на винаходи, які видані Патентним бюро ПНР.
Особливе місце у національні бібліографії посідає Національна бібліотека у Варшаві (НБ), важливою функцією якої є зберігання польської друкованої продукції, що зберігається отриманням нею з 1927 р . чотирьох обов’язкових екземплярів кожного друкованого в країні видання. Архів друку включає один обов’язковий примірник і доповнюється фондом “полонка”, тобто виданням польських авторів або про Польщу, які появилися за її межами. Це досягається на основі широкого міжнародного книгообміну, більше чим зі 100 країнами світу.
Щодо роботи по підготовці покажчиків ретроспективної національної бібліографії, то в 1987 р. вийшов перший том (польське видання ХХ ст.). У виробництві знаходяться ще шість томів. Планується, що покажчик буде складатись із 20-22 томів і стане безпосереднім продовженням фундаментальної праці польського бібліографа К. Естрейхера “Польська бібліографія”, який перевидається з 1959 р. (уже вийшло 12 томів). Новий покажчик складається на основі старанного перегляду довідково-бібліографічного апарату і неопублікованих документів, які зберігаються в бібліотеках не тільки ПНР, а і ряду зарубіжних країн.
В НБ існує розгалужена система каталогів і картотек. Зведені каталоги відображають польській іноземні журнали XIХ і ХХ ст. (до 1950 р.), а також зарубіжні книги, які надійшли в бібліотеки ПНР в післявоєнний період.
В 1992 р. НБ отримала доступ до світових комп’ютерних мереж: до пакетної мережі Х. 25, до мережі БІТНЕР (ЕАРН) і “Internet”. До цього часу в НБ застосовується розроблений на початку 80-х рр. формати MARC – БН. НБ надає бібліотекам поточну бібліографію в друкованому вигляді і на компакт-дисках. Це відноситься і до бази даних “Бібліографічний покажчик”, за придбання його бібліотеки здійснюють певну платню. Дані із бази “Бібліографічний покажчик” пропонують також по електронній пошті до однієї із американських бібліотек. Ведеться робота по випуску зведених каталогів польських журналів і зарубіжної літератури на CD–ROM. Встановлення інтегрованої бібліографічної системи забезпечують бібліотекам доступ до бази даних НБ в режимі on-line. Сама ж НБ уже зараз має доступ в даному режимі до каталогів інших польських бібліотек і зарубіжних інформаційно-довідкових систем.
2. Аналіз розвитку бібліотекознавства в Словаччині
Розвиток капіталістичних відносин з кінця ХVІІІ ст. сприяв виникненню національного руху в Словаччині. У формуванні словацької національної самосвідомості велике значення мала проблема мови. Літературною мовою у словаків з кінця ХV по ХІХ ст. була чеська, утворення сучасної словацької літературної мови відноситься до 40-х років ХІХ ст. і пов’язано з іменем видатного революціонера, вченого і поета Л. Штура (1815 – 1856).
У 1842р. штурмівці опрацювали першу програму словацької нації, яка передбачала створення словацького періодичного друку, введення словацької мови у викладанні і т.д. У 1845р. під редакцією Л. Штура стала виходити перша газета словацькою мовою. Почала видаватися словацька література, розвиток якої раніше йшов сповільненими темпами, незважаючи на те, щ перша типографія на території Словаччини з’явилася ще в 1573р. (в Комятіцах), а в 1705р. (в Кошиці) побачила світ газета.
В ХVІІ – ХVІІІ ст. словацька література відображалася в працях угорських бібліографів. Перший список книг на словацькій мові був опублікований тільки 1851р. критиком і письменником І. Турбаном (1817 – 1888) – “Огляд словацької літератури нового часу”, який вміщує 70 назв.
Справжній розвиток словацької бібліографії було започатковано із заснуванням словацької матіци і діяльністю М. Храстека (1825 – 1900) і Л. Різнера (1849 – 1913).
Матіцами називалися культурно-просвітні і науково-літературні гуртки, розповсюджені у тих слов’янських народів, національна незалежність у яких зневажалась. Матіци створювалися в дусі національно-визвольного руху і виражали прагнення народів забезпечити, за словами К.Р. Сімона, якщо не політичну, то хоча би культурну автономію. Не мало сприяли матіци у розвитку національного книгодруку, створенні бібліотек, виникненні бібліографій.
Словацька матіца була створена в 1863р. в м. Турчанські Свєти Мартін (теперішній Мартін). Першим її секретарем був М. Храстек, який працював над покажчиком словацької літератури, закінчив його, але видати не зумів. Важливою його заслугою була ініціатива організації поточного обліку словацької друкованої продукції і в першому томі щорічника “Літописи словацької матіци” (1864) він помістив відомості про книги за 1860 – 1864 рр. В подальшому роботу продовжував П. Рой (1839 – 1909) – до 1873р. До того часу становище матіци ускладнилось тому, що влада Австро-Угорщини почала серйозна насторожуватись із посиленням руху словацького народу. Вона один за одним ліквідувала словацькі культурно-просвітні заклади і в 1875р. була закрита словацька матіца. На цьому закінчився перший етап її існування.
У 1865р. в період нового злету національного руху був опублікований “Чехословацький бібліографічний словник, або перелік книг, брошур, карт, нот видавних на мові чехословацького народу від 1774р. до нового часу”, складений Ф. Доухай (1810 – 1884), а також послідовником Й. Юнгельманом.
Період після 1876р. по праву називається в історії словацької бібліографії “різнеровським”. У 1876р. Л. Різнер розпочав перші бібліографічні праці, які відносяться до 60-х рр., розробив план повного зведення словацької літератури від її виникнення. Матеріали Л. Різнер почав збирати в 1870р. і частково випускав їх у вигляді галузевих покажчиків у спеціальних періодичних виданнях. Л. Різнер вів працю до останніх днів свого життя, але залишив тільки рукопис.
14 жовтня 1918р. була утворена чехословацька Республіка, отже бібліографія тісно перепліталась з бібліографією Чехії.
У 20-х рр. З. Тоболка очолював створення монументального зведення чеської і словацької літератури: “Бібліографія чеського і словацького друку від найдавніших часів до 1800р.”. в 1825р. під його редакцією вийшла І-а частина (“Інкунабули”), в 1939 – 1941 рр. два тома (А-С) другої частини, яка охоплює період від 1501р. (з 1950 працю продовжив Ф. Горак).
Таким чином, політика загальнодержавної НБ ніби то змінилась. Це підтверджує публікація в 1931-1938рр. спільної роботи багаторічного соратника Л. Живного в галузі бібліографії К.Косовського (1881 – 1935) і В. Пражака “Покажчик чехословацької літератури за 1901-1925рр.”, виданого в Празі в 1931-1938рр. в трьох томах. Але проблема рівності чехів і словаків так і не знайшла вирішення в Чехословаччині, до словаки залишились на положенні другорядної нації. Так, словацька матіца, яка поновила свою роботу 1 січня 1919р., мала в галузі бібліографії за весь міжвоєнний період лише одне досягнення. Вона отримала від Чеської академії наук рукопис Л. Різнера і повністю видала його в 1927-1934рр. в шести томах: “Бібліографія словацької писемності у вигляді словника від найдавніших часів до кінця 1800р. з додатком бібліографії археологічної, історичної, топографічної і природничої”.
В 30-ті роки Словаччина намагалась організувати особливу поточну реєстрацію друку. В 60-х рр. у відповідності з принципами рівноправності, національна бібліографія в країні розвивається двома потоками – в ЧСР (центр – національні бібліотека в Празі) і ССР (словацька матіца в Мартіні).
У 1945р. при університетській бібліотеці в Братиславі був створений Бібліографічний інститут, який, починаючи з 1946р. здійсний редакцію словацької частини “Бібліографічного каталога”, який видавався в Празі у подальшому виділившись у видання “Словацькі книги”.
У 1945р. була реорганізована словацька матіца. Вона отримала статус Національної бібліотеки і інституту книгознавства. Словацька матіца очолює роботу в галузі РНБ і здійснює її разом з університетської бібліотекою в Братіславі і Державною науковою бібліотекою в Кошицах. У 1954р. словацька матіца взяла на себе укладання словацьких книг, а також літописів, статей. З 1955р. в Словаччині видається свій щорічний покажчик “Словацькі ноти”. В 1956р. словацькі бібліографи налагодили реєстрацію запланованих бібліографічних посібників.