Різні трактовані мотиви соняшника мають восьмипелюсткову розетку. Її вирізають із квадрата після поділу його на чотири рази.
Квітка водозбору утворенням одна на другу двох п’ятипелюсткових частин. Нижня частина складається з розетки із заокругленими пелюстками із жовтого кольору. Обидві фігури отримують із двох, що відрізняються тільки по кольору квадратів шляхом згинання кожного з них навпіл і подальшого поділу заготовки на п’ять різних частин. У процесі вирізування пелюстків для першого і другого шарів видозмінюється їх форма (заокруглення, загострення, звуження, розширення) варіюється забарвлення і кольорові поєднання додаткових елементів. Так для водозбору характерні комбінації фіолетового, рожевого, яскраво червоного тонів. Декоративне трактування мотиву дозволяє ще більше розширити поєднання різних кольорів і відтінків.
Лиски в українських орнаментах відрізняються великою різноманітністю. Вони по своїй будові можуть бути як симетричними, так і асиметричними. Тому для їх зображення користуються різними способами.
Які ж прикраси можна створити з таких елементів? Аплікація „Рушник”, виконується на прямокутній основі, поділеній на дві частими. Тому на основини фон наклеюють широку смугу іншого кольору, щоб виділити нижню кайму. Основною пов’язуючою ланкою орнаменту є не тільки композиція, але і забарвлення елементів. Орнаментація рушників вимагає великої роботи: потрібно підібрати необхідну кількість заготовок у відповідності з формою, кольором, величиною елементів, вирізати їх, використовуючи як симетричні, так і силуетні прийоми; складати з них композицій орнаменту. Тому такі завдання виконуються колективно, та після того, як діти навчаться використовувати різні прийоми оформлення декоративної аплікації по композиції і колориту.
Традиційні форми українських геометричних візерунків тісно пов’язані з технікою ткацтва і вишивки, які застосовуються, у оздобленні рушників декоративних тканин, покривал килимів, предметів національного одягу. Повторення і чергування смуг, ромбів квадратів трикутників розетів створює барвистий малюнок орнамента в традиційнижх поєднаннях червового тону і білого або сіруватого фону із сміливим додаванням синіх, жовтих, оранжевих, зелених, чорних елементів. Це надає виробам урочистий, святковий вигляд.
Яскравий і різноманітний декор українських орнаментальних предметів, дає вихователю багатий матеріал для навчання дітей аплікації. В них можуть знайти місце поєднання геометричних форм у різних комбінаціях.
Невичерпне джерело творчої фантазії є геометричні орнаменти гуцульських інкрустованих деревляних виробів. Будь який інкрустований предмет містить багато візерункових одиниць, кожна з яких може слугувати зразком для відтворення дошкільниками в аплікації. Враховуючи усталені особливості гуцульських інкрустацій для основи дитячих аплікацій найдоцільніше брати жовтий колір паперу (під колір дерева). Зверху цього фону можна наклеїти інші фігури, найчастіше чорного кольору, а на них в свою чергу наклеюють елементи по мотивах геометричних орнаментів, як створити різні варіанти таких аплікацій? Різновидностіаплікацій на квадратах являють собою більш складні варіанти, складених з трикутників, ромбів наклеєних довкола круглої середини по вісім і більше пелюстків, яскравих контрастних тонів Виконання цих аплікацій вимагає від, дітей вміння точно вирізати фігури, співвідносячи їх одна з одною по величині. Правильний підбір забарвлення паперу для фону і орнаменту, дозволяє дітям відобразити в аплікаціях специфічні риси орнаменту, гуцульських інкрустованих виробів.
2.ОЗНАЧЕЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОШКІЛЬНИКАМИ МОТИВІВ НАРОДНИХ ОРНАМЕНТІВ В АПЛІКАЦІЯХ
Твори українського народного декоративного мистецтва доступні для сприймання в дошкільному віці є невичерпним джерелом виховання почуття прекрасного і використання його мотивів, композиції та кольорів у декоративній аплікації. Під час виконання декоративних аплікаційних робіт діти вдосконалюють свої знання про площинні форми, їх величину, колір. А це сприяє розвитку їхнього сенсорного сприймання. Зображуючи той чи інший предмет і явище, діти, застосовують розумові дії: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.
Заняття з декоративної аплікації розвивають у дітей художній смак, уміння бачити красиві форми, забарвлення предметів, матеріалів. Навчання дітей різних прийомів вирізування, наклеювання паперу розвиває одночасно і дрібні м’язи пальціврук.
Перед дошкільними закладами стоять завдання:
1. Розвивати естетичне сприйняття при безпосередньому ознайомленні з творами декоративного мистецтва: розписом,вишивкою, керамікою, тощо.
2. Вчити розуміти значення і красу декоративного мистецтва
3. Вчити композиції візерунків на папері різної форми, на об’ємних і площинних, предметах.
4. Вчити гармонійно поєднувати кольори, та їх відтінки в декоративній аплікації.
5. Оволодіння технічними прийомами декоративної аплікації.
6. Вчити виконувати колективніроботи, складати панно з окремих декоративних візерунків за мотивами українського декоративного мистецтва.
І, звичайне повноцінне здійснення цих завдань залежитьвід вмілої, цілеспрямованої організації навчально-виховної роботи в дошкільних закладам. А успішне проведення навчально-виховної роботи на матеріалі народного орнаменту багато в чому визначається станом, художньої освіти вихователя знанням і розумінням цих різних видів і форм народного мистецтва. Законів його особливостей його розвитку.
В зв’язку з цим перед педагогом стоять завдання:
- ознайомлення з художнім досвідом народних майстрів,навчитися творчо його осмислювати;
- не слідувати формально прийомам народного мистецтва, що приводить до ситуації зовнішньому копіюванні, штампу;
- вивчити форми сучасного народного мистецтва;
- навчитися відбирати зразки народного мистецтва , які відповідають віку дітей;
- оволодіти практичними вмінням в створенні наочних посібників для занять з дітьми на основі народних зразків в різній техніці аплікації;
- уміти застосовувати отримані знання і навички в організації роботи з дітьми на заняттях і в їх самостійній художній діяльності;
- планувати послідовність проведення занять по ознайомленні дітей зі зразками декоративно-прикладного мистецтва того чи іншого народу;
- шукати шляхи практичного-застосування отриманих знань навичок до аплікації в інших формах і видах зображувальної діяльності
Відповідно розпочинати роботу потрібно з вивчення декоративно-прикладного мистецтва, ознайомлення з особливостями оздоблення різних виробів побуту, народного костюму, зі специфікою їх форми.
Робота по ознайомленню дітей з народним мистецтвом українців триває на заняттях, а також у повсякденному житті.
Систематичне ознайомлення дітей з мистецькою спадщиною бажано розпочинати з розгляду виробів. Вихователь розглядає кожний предмет разом з дітьми, у супровідній бесіді підкреслює його своєрідність, яскравість барвистість, звертає увагу на ритм і послідовність елементів узору. При підготовці до занять х аплікації також треба враховувати, що емоційне сприймання композицій та орнаментів полегшується, якщо показувати їх на знайомих предметах. Окремі зразки доцільно розглядати з невеличкими групами дітей безпосередньо перед заняттям.
У бесідах з використанням творів декоративно-вжиткового мистецтва педагог має ставити перед собою такі завдання:
- викликати у дітей інтерес до творчості українського народу;
- виховувати естетичний смак;
- пробуджувати патріотичні почуття.
Під час бесід з дітьми доречним буде використання кольорових діапозитивів, слайдів, художніх альбомів.
Відповідна робота не обмежується заняттями, вона триває у повсякденному житті дошкільнят. Унікальні зібрання старовинного й сучасного народного мистецтва зберігаються у місцевих музеях, тому доцільно проводити екскурсії, огляди виставоку них.
3.Ознайомлюючи дітей зі зразками народної творчості, доцільно звертати увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерним для українських розписів на кераміці та вишивці. Так, опішнянська іграшкач (Полтавщина) часто прикрашена рослинним орнаментом. Він насичений вільно, заповнює всю форму, немовби підкреслює її. І вона ніби оживає, стає рухливою, як жива істота. Орнамент у своїй основі складається з вигадливих ліній, які то збираються у своєрідні віночки, то знову розходяться. У розписі опішнянсьих керамічних виробів переважає коричневий, зелений, жовтий, сірий кольори.
В основі косівськоі кераміки (Івано-Франківщина) лежать традиційні для українського гончарства форми. Це куманці, миски, вазочки, глечики, а також різноманітна скульптурно-декоративна пластика: фігурки оленів, півників, павичів коників. Розписи переважно з рослинними мотивами: квітки з фантастичними пелюстками, пуп’янки, листочки і т.д.
Косівські майстри застосовують оригінальний спосіб нанесення рослинного орнаменту, розміщуючи його на центральній площині виробу. Інші частини (шийку, денце) оздоблюють геометричним візерунком. Привиготовленні кераміки використовується невеликий набір матеріалів: звичайна червона глина, біла, жовта, зелена йкоричнева фарби. Чудово оперуючи ними, народні умільці досягають значного ефекту.
У декоративному петриківському розпису (Дніпропетровщина) легко вгадуються рослини. Квіти,, характерні для України; калина, мальви, півоніі, гвоздики, айстри. Колірний колорит будується переважно на використанні трьох барв: червоної, жовтої (жовто-зелена), та синьої. В основі розпису лежать образні поетичні осмислення рідної природи, краси української землі.