Смекни!
smekni.com

Придонська порода. Тварин цієї породи віддавна розводять у басейні Дону та його приток.

Це кози середнього розміру, міцної конституції, гармонійної будови тіла, високої пухової продуктивності. Вони добре пристосовані до умов посушливого степу.

У цапів цієї породи жива вага наближається до 70кг, тулуб округлої форми, великі роги, довга й густа борода. Спина, шия, грудина дуже оброслі. У цапів ширша спина, ніж у кіз. Вага маток придонської породи — 35—40 кг.

Найпоширеніша масть — чорна.

Пухова продуктивність придонських кіз у середньому висока, однак спостерігаються великі індивідуальні відмінності. З дорос­лого цапа можна начесати 500— 1100г або більше вовни, з дорослої кози — 400—1000 г і більше. Довжина ості в середньому становить 5см, пуху — 8см. Середній вміст пуху у вовні — 80 %, при цьому середній вихід пухової пряжі становить понад 60 %, очісків — не більше 12 %.

Особливість кіз придонської породи — у тому, що якість пуху, вовни у тварин має різко виражений сезонний характер. Восени і взимку кози вкриті пишним коричневим, темно-сірим або сірим пухом; ость практично непомітна. У березні—квітні інтенсивно линяє пух, а потім ость. Улітку кози вкриті коротким чорним волосом.

Молочність придонських кіз загалом задовільна. Період лактації триває близько 5 місяців; за цей період можна одержати 400л молока. Найкраще вони дояться протягом перших трьох місяців лактації. Кіз придонської породи можна доїти приблизно протягом 50 днів після відлучення козенят. За цей період від кожної матки можна одержати до 40л високоякісного молока із вмістом жиру 4—5 % і більше.

Плодючість придонських кіз досить висока: на 100 маток у середньому одержують 150 козенят.

М'ясна продуктивність середня. Забійний вихід дорослих відгодованих тварин рідко перевищує 60 %. Найкращі смакові якості має м'ясо кастрованих цапків 8—10-місячного віку.

Шубні якості шкур кіз придонської породи високі, не нижчі, ніж у овчин. Переважно з козлин виготовляють шевро. Для пошиття шуб беруть середні та дрібні козлини зимового й осіннього забою.

Чорна пухова порода. Тварин одержали в результаті схрещування кіз місцевих порід з козами ангорської білої породи. Частина помісних нащадків виявилася чорної масті і була потім виведена в окрему породу.

За розміром і будовою кістяка тварини займають середнє поло­ження між козами ангорської породи та місцевих порід. Кози чор­ної пухової породи крупніші, ніж вовнові, але кістяк мають більш ніжної будови.

Середня вага дорослого цапа становить 60кг, дорослої матки — близько 40кг.

Волосяний покрив у кіз чорної пухової породи неоднорідний, він чітко ділиться на тонкий пух матового відтінку і блискучу коротку грубу ость. Пух і ость рівномірно ростуть по всьому тілу кіз, окрім ніг та морди. Пух може бути довшим, ніж ость, або мати таку ж довжину. Як правило, ость чисто чорна, а забарвлення пуху варіюється від світло-сірого до темно-сірого. Щодо забарвлення і ознак пуховості ці кози однорідні.

Пухова продуктивність тварин, фізичні властивості пухової продукції, структура волосяного покриву кіз цієї породи нагадує ознаки придонської породи. При цьому довжина і діаметр пухового волокна значною мірою залежать від правильної годівлі тварини, а величина начісів насамперед визначається часом вичісування.

Начіс з однієї тварини може бути різним, коливаючись у межах 300—450 г. Линяння кіз чорної пухової породи відбувається досить інтенсивно: за перші 10 днів линяння тварина може втратити до 30—40 % цінного пуху. Середня довжина пуху цапків — 9—10 см, кіз — 8—9 см. Молодняк має тонший пух, ніж дорослі тварини.

Козлину від кіз чорної пухової породи одержують міцну, щільну, еластичну і тонку. Переважно з цього матеріалу виготовляють високоякісне шевро.

ВОВНОВІ ПОРОДИ

Вовновий напрям козівництва дуже популярний. Від кіз вовнових порід одержують однорідну напівтонку вовну, специфічну за своїми властивостями. Цей різновид продукції широко використовують для виготовлення високоякісних текстильних і трикотажних виробів. Найбільш поширеними є кілька порід, які дають напівтонку і напівгрубу вовну, однорідну і неоднорідну за складом.

Ангорська порода. Цю породу вважають найкращою з порід вовнового напряму. Вовна кіз ангорської породи має еластичні волокна, шовковиста, блискуча. Вона зібрана у звиті косиці, довжина яких у ділянці лопаток сягає 25см і більше.

Якість вовни тварин різної статі та віку суттєво відрізняється. У цапів вовна звичайно більш груба, ніж у маток. Після 5—6 років волокна вовни поступово стають коротшими і товщими.

Кози ангорської породи добре обростають рунною вовною. Середній настриг вовни з дорослого цапа становить 5—6 кг, з дорослої матки — 3—3,5 кг, з кізки у 12 місяців — 1,5—2,5 кг, з цапка того ж віку — 1,5—3 кг. Якщо стригти двічі, вдається збільшити настриг у середньому на 10—25 %. Линяння кіз ангорської породи відбувається навесні. Запізнюватися зі стриженням тварин небажано.

Жива вага дорослого цапа — 50кг, матки — ЗО кг.

Плодючість кіз ангорської породи невисока: від 100 маток одержують у середньому 125 козенят.

М'ясна продуктивність тварин середня: вага тушки сягає 12—20 кг, при цьому одержують 2—4 кг якісного нутряного жиру. Смакові якості м'яса високі.

Кіз ангорської породи не доять. Молочна продуктивність їх 70— 100л. Період лактації триває 5—6 місяців.

Радянська вовнова порода. Тварини відрізняються досить міцною, сухою конституцією, невеликі. Кози радянської вовнової породи добре пристосовуються до різноманітних умов годівлі та утримання.

Тварини дуже рухливі, легко долають значні відстані.

У кіз цієї породи легка, суха голова, тонка шия. У цапів добре розвинені роги, у кіз — невеликі, тонкі. Вуха, як правило, великі. Тулуб плаский, помірно довгий.

Довга вовна звисає хвилястими штопороподібними косицями.

Кози цієї породи більші за місцевих грубововних, але дрібніші, ніж ангорські. Жива вага цапа становить звичайно понад 60кг, матки — близько 40кг.

Вовна кіз радянської вовнової породи однорідна напівгруба, нагадує ангорську еластичністю, міцністю, шовковистим блиском. Вовна досить вирівняна щодо довжини та товщини: різниця довжини вовни на стегні й на боці рідко перевищує 2см. У дорослого представника породи косиця вовни за рік виростає до довжини 18— 22см. Настриг вовни з чистопородних тварин у середньому стано­вить: з дорослого цапа — 2,5—3 кг, з дорослої кози — 1,5—2 кг, з цапка у віці 11—12 місяців — близько 1кг, з кізочки такого самого віку —0,7—1кг.

Плодючість кіз радянської вовнової породи низька. Від 100 ма­ток одержують у середньому 110—115 козенят.

Період лактації триває 4—5 місяців. За умови доброї годівлі одна матка дає за цей час 100— 120кг високоякісного молока, вміст жиру в якому 4—5 %.

Місцеві грубововні породи. Виведені у різних регіонах. Мають відносно компактну будову тіла і виражений вовновий покрив. У більшості тварин цих порід великі роги з матовою шорсткою поверхнею. Як правило, у них міцний кістяк, сухі ноги з міцними копитами.

Представники місцевих грубововних порід різняться за розмірами.

Забарвлення волосяного покриву переважно чорне або сіре з остю рівномірного сіро-сивого кольору, який не змінюється від сезону до сезону або з віком тварини. Рідше масть руда або чала з чорними головою й шиєю.

Вовна у кіз місцевих грубововних порід однорідна: довжина ості сягає 8—15 см, пуху — 5—7 см. Деякі різновиди місцевих грубововних порід перед стриженням потребують причісування.

М'ясо — другий за значенням продукт, який одержують від кіз місцевих грубововних порід. Від козенят 6—7-місячного віку одержують тушку вагою 8—10 кг; від дорослих кастрованих цапів — 18— 22кг, при цьому маса внутрішнього жиру становить не менше 2кг. М'ясо має добрі смакові властивості.

За період лактації від кіз одержують 80— 150л молока жирністю 4—6 %. Періодлактаціїтриває5—6місяців:'Молочнапродуктивність повновікових кіз приблизно удвічі вища, ніжу молодих козочок.


ВИЗНАЧЕННЯ ВІКУ

Вік кози найзручніше визначати за станом її різців. Для цього необхідно знати анатомо-фізіологічні особливості тварин.

У віці 12 місяців молочні різці починають випадати і поступово змінюються постійними, більшими за розміром. Приблизно у віці 18 місяців виростає перша пара постійних різців, у 24 місяці — друга пара, у 36 місяців — третя. До чотирирічного віку всі різці у тварин повинні бути постійними. До шести років постійні різці набувають округлої форми, між ними з'являються проміжки.

Сім років для кози — це вже літній вік. Через те, що різці почи­нають розхитуватися і випадати, тварини гірше пережовують їжу і поступово втрачають продуктивність.

ВИЗНАЧЕННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ

Оскільки основний продукт, який одержують від кози в умовах присадибного господарства, — молоко, важливо правильно спрогнозувати молочну продуктивність тварини. Для цього треба звернути увагу на вигляд і форму вим'я. Воно повинне бути об'ємним, добре розвиненим, із дійками середньої величини. Поверхня вим'я вкрита ніжними волосинками. Правильна форма вим'я — грушоподібна, з вираженим переднім і заднім запасом. У кіз з високою молочною продуктивністю після видоювання вим'я утворює численні тонкі складки. У кіз із низькою молочною продуктивністю вим'я рихле, тістоподібної консистенції. Необхідно також звернути увагу на будову молочних колодязів та молочних вен — чим вони ширші й товщі, тим вища молочність кози. Якщо у молодої кози ще не розвинене вим'я, то треба оглянути її найближчих родичок.

Вим'я повинне бути добре прикріплене до тулуба, високо розташоване, з достатньо широкою основою, з чітко вираженою і міцною серединною зв'язкою (мал. 1).