Пане,
Ви не пізнаєте, бо вже ніч,
Котляревського Івана,
Що Вергілія затяг у Січ
І в козацькій шаровари
Зодягнув троянців і римлян". [с. 225]
Проте прохання оповідача провести його в "геєну Вашу, у яку ходив Еней" Котляревський відмовляється виконати і пропонує йому за провідника Енея. Тут використовується пряме цитування:
Але я мого героя
Вам даю, щоб він Вас проводив
По геєні, до якої
Він, сердешний, сам колись ходив
Він же парубок моторний
І хлопчина хоч куди козак. [с. 255]
Спритний, в’юнкий Еней повністю зберігає образні характеристики твору Котляревського:
Богу, хтось там, щоб не потонути,
У високі чоботи узутий
Спритно скаче поміж тих баюр
По тих острів очках кучугур...
Обминувши всі ковбані в’юнко,
Раптом ставши, витягся він струнко,
Спритний і обсмалений, як чорт,
І відразу склав мені рапорт:... . [с. 257]
Для художнього світу "Енеїди" І. Котляревського характерна гра зі смертю, що виражається у специфічному нанизуванні смертельних випробувань та в комічному їх потрактуванні. Вже з перших рядків з другої частини поеми Юрія Клена, де описана мандрівка по пеклі фашистських таборів, відчувається ця ж характерна риса. Пекло починається прямо по дорозі, "де ті верби". Його сторожить знову цербер – триголовий лютий пес, але тут він має іншу природу (згадаймо, що у другій частині Цербер уособлював Леніна, Сталіна, Маркса і Енгельса як зображали засновників марксизму-ленінізму на радянських плакатах). Тут три пащі гавкають по-різному (по-німецьки, угорськи і румунськи). Цербер уособлює фашистську імперію. Триголовий пес зустрів на дорозі Енея і Сівілли за Стіксом. У сміховинній традиції поеми його названо Бровком: Еней злякався Бровка і вже хотів "назад тікать":
Аж баба хліб Бровку шпурнула
І горло глевтяком заткнула
Навчений "попереднім досвідом" Еней у поемі Юрія Клена не розгубився (тепер вже він провідник знайомими йому шляхами):
Але Еней не стратив нервів:
В німецьку пащу, як мастак,
Шпурнув бляшанок п’ять консервів;
В мадярську, вилаявшись так,
Як лаються у нас в Одесі,
Здихнув сигар пачок із десять.
Румунській, що весь час: "гав-гав"
І ні на хвильку не вгавала,
Бо і собі чогось жадала,
Він тільки дулю показав. [с. 260]
Лайка, доброзичливо-недбале ставлення до ворогів, різноманітні розбишацькі витівки і забавки Енея забезпечують сміхову традицію (до речі, у І. Котляревського Еней мандрує пеклом також у третій частині поеми). Еней сам наголошує на своїй сміховинній вдачі, порівнюючи себе з "поважним" Данте:
"Була у Данта інша вдача, -
сказав Еней. – Зірками значить
шляхи він. Він носив бурун.
Дант малював на стінах фрески,
А я даю лише гротески,
Бо я – пустотник і жартун." [с. 262]
На подібність сталінського і фашистського пекла автор натякає далі:
Та правда тут і там та сама.
Дається тільки різний сос.
Тож відчінімо правді браму! [с. 262]
У другій частині колами пекла були в’язничні камери, кабінети, двори сталінських таборів, у третій – фашистських. Методи і способи тортур повторюються (в’язнів вішають, мордують у багнюці, грають ними у футбол), що помічає ліричний герой:
"Бачив я канкан той,
мені – вже показав це Данте.
Невже ті самі тут і там
Методи й спосіб катування
Якими вичавлять зізнання
Так конче хочеться катам? [с. 277]
Різниця проте існує, і її в своєму гумористичному, сміховинному стилі розкриває Еней:
"Ріжниця є, хто в тямки візьме, -
мовляв Еней, - Впровадив чорт
гру там в ім'я соціалізму,
а тут вона – веселий спорт.
Все німець переймає швидко,
Бо вже він має п’ятилітку
Та концентраки заснував
Що в нього звуться "Nacht und Nebel" [с. 277]
Українську націю, народ знищували і в радянській країні, і фашистській імперії, різниця тільки в тому, що
Більшовики:
"Ліквідували нас як клясу, -
Тут ліквідують нас, як расу" [с. 269]
Попри бурлескну природу, сміхове звучання поеми, у ній повсякчас нанизуються одна на одну картини смерті. Вона поступово наповнюється різними відтінками змісту: як "чорна маса", "чортівський бенкет", на якому замість гопака танцюють чарльстон, страшні картини Де-Сада якого "зуміли тут перевершить" та ін. У "Енеїді" І. Котляревського символічним наповненням відзначається сцена спасення Дідони.
Пекло – це нестерпний вогонь, нелюдська спека. Вогонь, спалення ілюструє ідею реінкарнації, перевтілення. Кремація, як спосіб поховання, відома була ще давнім слов’янам. Дідона у поемі І. Котляревський розводить вогнище з уже готових до спалення стосів очерету, що асоціюється з інквізиційним ритуалом спорудження багать. Подібні мотиви спостерігаємо у поемі Юрія Клена:
До клунь замкнувши баб із дітьми,
Солому, складену кругом,
Щоб засвітити їм у пітьмі,
Підпалювали сірничком.
Палахкотіли ті багаття,
І полотіли, мов латаття,
Там полум’янисті язики,
Що даром прискали, як просом
Ревла худоба стоголосо,
Вилущувались кістяки [с. 264-265]
Семантичний ряд поняття "вогонь" наповнюється своєрідним змістом: вогонь – вогнища інквізиції, на яких спалювали ворогів церкви. Проте у поемі Клена спалюють невинних людей – "баб із дітьми", на старовинність звичаю спалювання вказує Еней, посилаючись на героїчний епос:
Вогонь – то є старий звичай,
То не закон жорстоких джунглів.
Частину другу "Нібелунгів"
З років дитячих пригадай. [с.266]
У поемі І. Котляревського, відповідно до бурлескної поетики, смерть змальовується як накопичення розшматованих частин тіла. Мотиви героїки та розчленування тіла в поемі переплітаються й становлять цілісність. Так, наприклад, Ентелл, ідучи на двобій з Даресом заявляє:
Я роздавлю тебе, як жабу,
Зітру, зімну, мороз як бабу,
Що тут і зуби ти зітнеш. [45:64]
В іншій батальній сцені "Енеїди" зустрічаємо також накладання описових картин понівеченої плоті:
Ось Ретій в бендюхах летить!
Сього Паллант стягнув за ногу,
Ударив, як пузир об дрогу,
Мазка із трупа капотить. [45:200]
Йдеться не просто про загибель когось одного, а про масове явище смерті в бою, яке, втім, потрактовується не героїчно, не пафосно, не трагічно, а у сміховому ключі. Смерть при цьому сприймається як мить життя. У поемі Юрія Клена збережено бурлескну поетику опису смерті як накопичення мертвих тіл:
Там скрізь розкидані лежали
Зчорнілі, бляклі стовбури,
І мовив я: "Тут дров чимало,
Їх вистачить на зими три.
Які колоди довжелезні!"
І рік Еней: "Це миттю щезне,
Щоб ліпше оком огорнуть,
Вдягніть-но ваші окуляри.
Не дрова то, а трупи. Зараз
У спільну яму їх шпурнуть. [с. 261]
У іншому місці поеми:
Коли я до Дніпра дотопав,
Побачив я, що під мостом
Повішені гойдались трупи,
Мов продавалися гуртом. [с. 263]
По всіх колах фашистського пекла масово знищували людей: "жидів сто тисячами гнали / з усіх околиць і кошар"; "А то дідів, жінок, дівчат / розстрілювали пачками. / Скидали трупи всі до ями / і долучали немовлят". [с. 266]. Мотив розчленування тіла є наскрізним у цій частині поеми:
Від операцій люди мруть;
Для дослідів, як у вивірки,
Їм вирізають мозок, нирки,
І ліки впорскують від ран,
Які утишують печалі... [с. 271]
У фашистів нічого не пропадає даремно, до людських рештків вони відносяться "по-господарськи": зуби, в яких є золото, складають окремо, людські шкури "на вироби піде": "на рукавички, абажури" [с. 271]. Як і у другій частині поеми, тут присутній, як наскрізний мотив, людської голови, відділеної від тіла:
Там, де було все голо-пусто
І в жовтих розсипах піски,
Біліли качани капусти.
"Тож то є голови людські!" [с. 275]
У змалюванні цих картин Кленова поема відрізняється від "Енеїди" І.Котляревського: мотиви накопичення мертвих тіл, їх розчленування, масове явище смерті у І. Котляревського органічно поєднане з героїкою бою; у поемі Юрія Клена героїки немає, є просто нищення маси безневинних людей.
Попри гумор, притаманний поемі Юрія Клена, у ній повсякчас звучать трагічні ноти, що зумовлені усвідомленням трагічної долі народу під важким чоботом імперій - чи то сталінської, чи фашистської. "Пустотник і жартун" Еней допоміг знайти героєві поеми "поетну, ніжну, як вербену, / що край дороги розцвіла, / що їй дзвінке ім'я Оксана. / Що зачарована пішла / повз таємничі звабні двері / на дальній і "прекрасний берег, / на клич задимлених вогнів" [с. 278]. Цитування рядків із поезії Олени Теліги вказує, що йдеться саме про неї. Жартівник Еней сумно говорить, вказуючи на в’язницю: " Оце житло її сумне, - / сказав він. – Тут їй казка сниться" [с. 278].