Отже, порівняння першоджерела та оригіналу сприятиме усвідомленню учнями не лише сутності художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибшому розумінню творів, прочитаних в оригіналі. Цей прийом доцільно використовувати під час розгляду окремих елементів текстів або аналізу поетичних творів невеликого обсягу, які є яскравими зразками перекладацької майстерності.
Залучаючи учнів до вивчення кращих зразків світового, письменства, важливо формувати їхнє уявлення про художній переклад як унікальне явище у світовій культурі, результат творчого діалогу автора і перекладача. Як слушно зазначає І. Ненько, акцентування на зв'язку перекладних творів з оригіналом є обов'язковою умовою ефективності шкільного предмета "Зарубіжна література" [9, 21].
3.2. Конспекти уроків
3.2.1.Конспект №1.
Тема: Оспівування краси природи та кохання у сонетах В. Шекспіра. Мета: допомогти учням краще усвідомити красу поетичного слова його поетичний зміст; розвивати навички аналізу перекладів ліричних творів, пам’ять, уміння виразно читати вірші; виховувати естетичні смаки, любов та чутливість до поетичного слова.
Тип уроку: Урок компаративного аналізу сонетів.
Метод: евристична бесіда з елементами виразного читання
Прийоми: порівняння творів
Шлях аналізу : слідом за автором
Обладнання: портрет В. Шекспіра, збірки творів, фотовиставка до життя і творчості
Епіграф:
There is по rose without a thorn.
( Немає троянди без колючки)..
Англійське прислів'я
Ланцюжок навчальних ситуацій.
І. Оголошення теми, мети, уроку та епіграфу.
ІІ. Бесіда — актуалізація опорних знань учнів.
— Кого з майстрів сонета доби Відродження ви знаєте? (Данте, Петрарка).
— Яку композицію мав так званий «італійський сонет» ?
— Жанр сонета був відомий ще за доби Середньовіччя. Які світоглядні уявлення людей того часу знайшли відображення у його усталеній формі?
— Які теми і образи характерні для сонетів Данте і Петрарки?
(У сонетах ці поети намагалися осмислити такі філософські поняття, як життя і смерть, призначення людини у світі, створювали образ Прекрасної Хами, висловлювали гіркі почуття суму за втраченим коханням).
ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
Сонет — один із найпопулярніших і найскладніших жанрів лірики нових часів. Його чітко визначена структура — обов'язково 14 рядків, зафіксована система повторюваних рим і визначений зв'язок частин і цілого — кидає виклик будь-якому майстрові поетичного слова. Н.Буало назвав цю строфу — «карою, що Аполлон придумав для поетів», а І.Франко схарактеризував її як «п'ятистопний ямб, мов з міді литий». Завдяки своїй виструнчсній формі сонет став досконалим інструментом для відображення боротьби добра та зла у світі, зіткнення протилежностей.
Ще за доби Відродження виникла традиція в 1-му катрені подавати певне твердження, у 2-му — розвивати протилежну думку (антитезу), а в терцинах зображувати боротьбу протилежних сил, їхній синтез і водночас розв'язку В Шекспір запропонував нову, власну форму сонета: три катрени, в яких викладалася певна думка, і двовірш, у якому висловлювалася головна думка-висновок. Схема римування також відрізняється від «петрарківської»: у катренах рима була або перехресною, або поясною, у двовірші — завжди парною. Сонет такої будови називається англійським або «шекспірівським»
В.Шекспір (1564-1616) (у перекладі з англійської — той, що потрясає списом) написав 154 сонети, більшість із яких (126) присвячено невідомому білявому Юнакові, другові поста. Сонети 127-152 розкривають історію його драматичного кохання до Смаглявої леді, а в інших творах (153 та 154) автор висловив почуття радості й краси кохання.
Уперше сонети Шекспіра було опубліковано 1609 року, можливо, без згоди автора. Лише 1640 р. поет і друг Шекспіра Бен Джонсон надрукував їх повністю.
В архівах не збереглося жодного сонета, написаного рукою "самого поета, що дало привід поставити під сумнів його авторство. Понад 200 років літературознавці сперечалися, хто саме насправді автор сонетів. Та кілька років тому, після оприлюднення архівів графа Саутгемптона, який заповів відкрити їх через 200 років по смерті свого останнього спадкоємця, всі сумніви зникли. Виявилося, що білявий Юнак Шекспірових сонетів і є граф Саутгемптон, меценат, покровитель і близький друг поета. Це до нього пішла кохана Шекспіра — Емілі Басаноу, донька італійського музиканта, дружина актора театру «Глобус», у заміжжі Ланьєр. Ці двоє людей і стали натхненниками геніальних Шекспірових поезій, крізь призму яких любов бачиться як сонний порятунок у жорстокому, шаленому світі, де зганьблено все: честь, вірність, добро, істина...
Сонети віддзеркалюють моральне обличчя свого творця. Він засуджує підлоту та марнославство у коханні й поезії. У двовірші, котрий підсумовує сонет №21, поет стверджує гідність свою, і своєї коханої, щирість почуттів, їхню самодостатність. Автор використовує цікавий мовленнєвий прийом — заперечення з метою ствердження позитивної ідеї. Він засуджує нечесні шляхи інших поетів, їхні прийоми у творчості, залицянні, заперечує марнославство і брехливість для того, щоб виразніше прозвучала думка: «У вірші правда — над усе для мене...»
Такий самий прийом заперечення Шекспір використовує й у сонеті №130.
З метою оптимізіції навчального процесу та ефективнішої роботи над текстом сонета, пропонується ознайомити учнів спочатку з його перекладами, скажімо, Д Паламарчука та С.Маршака, а вже потім звернутися до оригіналу.
Сонет №130
Ті очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста.
Не білосніжні плеч її овали.
Мов, з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчя не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,
А не конвалії між: диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До, музики, милішої мені.
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.
І все ж вона — найкраща поміж: тими.
Що славлені похвалами пустими.
Переклав Д. Паламарчук
Сонет № 130
Ее глаза на звезды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,
Не белоснежна плеч открытых кожа,
И черной проволокой вьется прядь.
С дамасской розой, алой или белой.
Нельзя сравнить оттенок этих щек,
А тело пахнет так, как пахнет тело.
Не как фиалки нежный лепесток.
Ти не найдешь в ней совершенных линий,
Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.
И все ж она уступит тем едва ли,
Кого в сравненьях пышных оболгали.
Переклав С Маршак
Почати роботу з перекладами бажано з їхнього виразного читання, потім слід привернути увагу учнів до розбіжностей в описі смаглявої дами:
—З чим порівнюються очі коханої поета?
(У Маршака — «на звезды не похожи», У Паламарчука «до сонця не рівняти»).
—З чим порівнюють перекладачі запах тіла Смаглявої леді? (Маршак —«А тело пахнет так, как пахнет тело, Не как фиалки нежной лепесток». Паламарчук — «І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав»).
—В останніх катренах Д. Паламарчук і С. Маршак пишуть про зовсім різні якості дами поета. Які саме?
(Маршак — «И все ж она уступит тем едва ли. Кого в сравненьях пышных оболгали». Паламарчук — «І все ж вона найкраща поміж тими. Що славлені похвалами пустими»)
— Якщо перекладачі дають такі різні описи коханої поета, то як писав про неї сам Шекспір, якими саме словами?
Зачитується текст сонета мовою оригіналу.
My mistress’ eyes arе nothing like the sun;
Coral is far more red then her lips red;
If snow be white, why then her breasts arc dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damask “d, red and white.
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant І never saw a goddess go,
My mistress, when she walks, treads on the ground.
And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belted with false compare.
Клас, за допомогою учителя, робить дослівний переклад тексту, так званий «підрядник».
Допоміжний словничок для перекладу:
far more red— більш червоний,
dun — сірувато-коричневий, тобто смаглявий,
reeks — (застаріле) поганий запах, у сучасній мові вживається нейтральне слово «smell», and yet, by heaven -фразеологізм, звертання до неба,
belied— минулий час від дієслова to believe, тобто вірити, довіряти, вважати.
rare — рідкісний, дивовижний, винятковий.
Сонет М130 (дослівний переклад)
Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,
Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.
Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві
Якщо волосся буває жорстким, як дріт,
чорний дріт росте на її голові
Я бачив троянди дамаські, червоні й білі.
Але нема таких троянд на її щоках,
І деякі духи приємніші.
Ніж дихання з рота моєї коханої
Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,
Що музика має приємніший звук.
Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;
Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі
І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.
Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.
IV.Бесіда за запитаннями.
Завдання для роботи з оригіналом поезії та його зіставного аналізу з перекладами.
- Визначте особливості римування в сонеті. (У катренах рима перехресна (sun — dun, red — head, white-delight, cheeks —reeks, know — go, sound — ground), у двовірші - парна (гаге — compare).
- Яким поетичним розміром написано сонет англійською мовою? Чи збережено його при перекладі? «(П'ятистопний ямб, перекладачі також дотрималися цього розміру у поетичних обробках).