Аж задихаюсь
І блідну, коли
Дзвонить годинник:
Я згадую
Колишні дні
І плачу.
І я виходжу
На вітер лихий.
Що носить мене
Туди-сюди,
Неначе
Пожовклий лист.
Підрядник (майже дослівно)
— Які фарби використали б ви, передаючи настрій цього вірша? (Сіру, жовту, коричневу, Синю.)
— П. Верлен часто пише про осінь. На вашу думку, це для нього тільки пора року, чи, можливо, символ? (Символ приреченості, трагічної смерті.)
Аналіз підрядника
— Які ще символи є в поезії і що вони означають?
— («Вітер лихий" — це фатум, доля, що жене його невідомо куди, "носить мене туди-сюди, наче пожовклий лист";
— годинник — бій його — це нагадування про наближення до межі, туга за минулим, неможливість знайти своє місце у всесвіті — «чи гість минулих я століть, чи того віку, що прибуде?»;
— «пожовклий лист" — те, що віджило, нагадування про смерть.)
Отже, зображення особистісних вражень, відчуттів та переживань — у цьому імпресіоністичність поезії П. Верлена.
Розглянемо репродукцію картини художника-імпресіоніста Піссаро «Осінній ранок».
— Чи співпадає настрій картини з настроєм вірша П.Верлена «Осіння пісня?» (У кольоровій гамі не співпадає, але в емоційному плані — так — передає враження художника. Картина відтворює оптимістичний погляд художника на життя — переважає зелений та блакитний колір. А у вірші відобразилось трагічне світосприйняття — «моя душа народилася для жахливих катастроф», — писав П. Верлен.)
У зрілий період творчості П. Верлен досконало володів засобами вираження ліризму. Здається, що в його вірші «В серці і сльози, і біль»... слова начебто відсутні, тут лише музика зраненого серця, яка нагадує сум дощу.
Учень читає вірш «В серці і сльози, і біль...»
В серці І сльози, і біль —
Небо над городом плаче.
Що це за туга?
Відкіль цей невгамовний біль?
Можливо, занурені звуки
І на землі, й по дахах!
В серце, що в'яне від скуки
Ллються зажурені звуки.
Сльози і біль без причин
В серці, якому байдуже...
Тут ані зрад, ні провин:
Туга моя без причин.
Чи не найбільше це горе —
Навіть не знати, чому
В серце несміливе, хворе
Люто закралося горе?
Переклад М. Драй-Хмари
Причини плачу в душі, як і в природі, не можна пояснити, бо сама людина — суцільна таїна. Людська душа — складна і багатогранна. Можливо, тому пам’ятник П. Верлену в Парижі в Люксембурзькому саду виглядає так: мармурова скульптурна група: лиса голова Верлена, що нагадує і голову Сократа, і голову Фавна (бога плодючості в міфології), а під нею,— три символічні фігури — хлопчика, молодої жінки і старої матері. За задумом скульптора, вони мали символізувати «три душі» Верлена — дитячу, чуттєву і релігійну.
Чому саме такий пам'ятник був споруджений П. Верлену? Спробуйте пояснити.
Сократ — це мудрий філософ, який намагався відшукати істину, визначити місце людини у всесвіті, частинки — у безкінечності.
Фавн — це бог природи, її душа. П. Верлен намагався розкрити природу людських почуттів, спорідненість людини і навколишнього світу. Поетом народжуються, це божий дар.
Дитина — це символ незахищеності, щиросердності, відкритості.
Жінка — уособлює красу, гармонію, майбутнє, бо вона — продовжувачка роду людського.
Старість — це наближення до істини, прозріння душі, піднесення її до Бога. А в поезії П. Верлена ми знаходимо і щирість, і гармонію, і красу, що здатна врятувати світ, і прозріння душі. Поезія, пошуки істини, життя — це мука. Хто творить — не живе без хреста.
Хто ж такий П. Верлен — «гість минулих століть», чи того віку, що прибуде?
Він повів за собою не тільки покоління французьких символістів. Його творчістю захоплювались і відчували на собі його вплив Р. М. Рільке та О. Блок, Гарсіа Лорка та Б. Пастернак, А. Ахматова та П. Тичина, Л. Костенко.
Тож нехай і у ваших душах назавжди залишиться П.Верлен, його прагнення красою змінити світ.
V.Закріплення вивченого матеріалу.
— Нагадайте, що таке імпресіонізм.
— Яке враження у ваших душах залишило спілкування з поетом? Якими епітетами можна охарактеризувати творчість поета?
— Переклади яких віршів П. Верлена ви б хотіли порівняти?
— Звернемося ще раз до епіграфу. Чи погоджуєтесь ви з ним? Чому?
Домашнє завдання (диференційоване):
1. Порівняти переклади віршів П. Верлена «Осіння пісня», «Поетичне мистецтво». Який з них вам найбільше подобається і чому?
2. Написати, які враження і асоціації виникли у вас під час читання лірики П. Верлена?
3. Якби ви були художником-ілюстратором, як би виглядала ваша обкладинка до книги віршів Поля Верлена?
4. Скласти тести до біографії і творчості П. Верлена.
ІІІ. Висновки.
У курсовій роботі було зроблено спробу не лише узагальнити теоретичний матеріал, який безпосередньо стосується перекладів на уроках зарубіжної літератури, а й визначити переваги їх використання в процесі навчання.
Художній переклад з часів його появи відігравав важливу роль у збагаченні української мови. Насамперед це виявляється в поповненні нашого лексикону екзотизмами, афоризмами та крилатими висловами. Крім того, робота над перекладом стимулює звернення тлумача до всіх скарбів рідної мови, розкриття її потенційних можливостей. Не випадково письменники, учені-філологи часто радять вчитись точного і тонкого смислового й стилістичного відчуття слова не лише на зразках оригінальної літератури, а й на художніх перекладах.
Урок зарубіжної літератури включає в себе твори різних країн. Під час вивчення курсу всесвітньої літератури учні, певна річ, весь час мають справу з перекладними текстами. Вони відкривають для себе реалії життя народів зарубіжжя, пізнають їхню історію, духовний світ.
Завдяки перекладам вітчизняне письменство освоює нові жанри, теми, сюжети, літературну техніку. Тому роль перекладів є важливою сьогодні.
Переклад художній — це відтворення засобами рідної мови особливостей чужоземного літературного тексту в нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми.
Відомі перекладачі. Одним із перших серед українських письменників спробував себе в автоперекладі Г. Квітка-Основ’яненко, який відтворив російською мовою вісім власних українських повістей. І.Франко та Леся Українка перекладали окремі свої поезії німецькою мовою, М. Вороний, М. Рильський – російською.
Перекладачами власних творів російською мовою були і білоруси М. Богданович й Василь Биков, киргиз Чингіз Айтматов тощо.
Отже, переклади є одним з важливих елементів сприйняття літератури іноземною мовою. Учні усвідомлюють не лише сутність художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибше розуміють твори, прочитані в оригіналі. Учні виявляють неабиякий інтерес до роботи з оригіналом твору та його перекладами. Уроки такого типу зробили навчання цікавішим, інтенсивнішим і більш ефективним.
Список використаної літератури.
1. Бабенко В.М. Порівняльний аналіз оригіналу й перекладу під час вивчення зарубіжної літератури / В.М. Бабенко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний. – К.: Педагогічна преса. – 2005. № 6. – С. 39-42
2. Драгоманов М. Вибране. – К.: Либідь, 1991. – С. 479-480.
3. Клименко Ж.В. Порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення зарубіжної літератури в старших класах/ Ж.В.Клименко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: Науково-методичний. – К.: Педагогічна преса. – 2004. - №6. – С. 16-20
4. Клименко Ж.В. Порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення зарубіжної літератури в старших класах/ Ж.В. Клименко // Тема: на допомогу вчителю зарубіжної літератури. Громадський науково-методичний журнал. – 2005. - №1. – С. 18-28
5. Клименко Ж. Міжсеміотичний переклад як засіб поглибленого вивчення художнього твору: методичні рекомендації щодо використання зразків такого перекладу/ Ж. Клименко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України : Науково-методичний. – К.: Педагогічна преса. – 2007. - №3 – С. 6-8
6. Ковганюк С. Практика перекладу. – К., 1968. – С. 23.
7. Коптілов В. В. Актуальні питання українського художнього перекладу. – К.: Дніпро, 1971. 3 – 132 с.
8. Коптілов В. В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження. – К., 1972. – 216 с.
9. Коптілов В. Теорія і практика перекладу. – К.: Юніверс, 2003. 5- 123 с.
10. Кривонос Я. В. Метафоричне віддзеркалення світу: проблеми художнього перекладу/ Я. В. Кривонос // Зарубіжна література в школах України (Київ). – Київ, 2007. - №3. – С. 18-20
11. Ненько І. Не відкидати роботу з художнім перекладом, а вчитися специфіці її проведення / І. Ненько // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний. – Київ, 2006. - №11. – С. 45-47
12. Радчук В. На жертовнику мистецтва // «Хай слово мовлено інакше …»: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. – К.: Дніпро, 1982. – С. 19-40
13. Чередниченко О. І. Теоретичні основи удосконалення практики перекладу та двомовної лексикографії //Теорія і практика перекладу: Республ. міжвід. наук. зб. – К.: Вища школа, 1987. – Вип. 14. – С. 3-13
14. Левин Ю. Д. К вопросу о переводной множественности // Классическое наследие и современность. – Л.: Наука, 1981. – С. 365-372