Висновки
З глибини століть пісня донесла до нас пам'ять про людей, їх пристрасті, переживання і ідеали, вона зв'язує часи, радує і засмучує людські душі. Супроводжуючи народні життя, вона по-своєму відображає духовні шукання, етичні ідеали як українського народу, так і сусідніх держав та їх суспільств, показує життя народу в різні історичні періоди, розкриваючи їх з різних сторін та позицій. Народна пісня – літопис народного життя, хранитель духовних початків життя.
Вплив народної пісні на українську літературу величезний. Цей вплив виявляється і в створених міцних характерах, особливо жіночих, і в розвитку так званої ліричної прози, в трактуванні теми «чоловік і природа», в стилістичних елементах.
Українська народна пісня – явище унікальне, грандіозне і вічно живе.
Ми привели свою класифікацію пісень, спираючись на наявні в літературі. Так, ми виділяємо:
· родинно-побутові пісні, які включають пісні любовної і сімейної тематики;
· соціально-побутові пісні: трудові пісні, бурлацькі, чумацькі, солдатські, молодецькі пісні, розбійницькі, каторжницькі і заслання, тюремні;
· жартівливі та сатиричні пісні, хороводи пісні і пісні літературного походження.
Виявляючи композиційні особливості пісні, приділяємо увагу варіативності пісенних сюжетів і такому пісенному явищу, як контамінація. Часто зустрічається такий композиційний тип, як пісня-монолог, рідше – пісня-діалог. Особливістю пісні-монологу є наявність звернень, які, в основному, виконують риторичну функцію. Характерною для пісенної композиції є оповідна форма, яка як така сама по собі зустрічається рідко. В основному цей композиційний тип зустрічається у поєднанні з монологом або діалогом, що є найбільш поширеним композиційним типом.
Аналізуючи кожен композиційний тип, знаходимо, що композиція впливає на сприйняття слухача. Вона, з'єднуючись із змістом і мелодією, не тільки бере участь в розкритті характерів героїв через події, але і дозволяє зіставити внутрішній світ людини з світом навколишньої природи.
Сюжетну основу, на нашу думку, складають соціальні мотиви: одруження або заміжжя, трагедія неподіленої любові, батьківської влади, любові до рідного будинку і т.п. Антикріпосницька тематика також є характерною для українських ліричних пісень, оскільки кріпацтво надало величезний вплив на сімейні відносини.
Герої – це вихідці з простого народу: дівчата і хлопці з селянських сімей. Вони володіють багатим внутрішнім світом і небажанням миритися з навколишньою несправедливістю. Так народжуються скарги, переживання, плачі героїв. Представники рослинного і тваринного світу також є героями українських народних ліричних пісень, але часто їх образи символічні. Саме ці образи-символи дозволяють глибше зрозуміти внутрішнє життя українського народу.
Аналізуючи фольклорний текст, знаходимо, що його основою є все ж таки слово. Воно, з'єднуючись з музикою, розкриває внутрішній світ героя. Саме поєднання слова і музики і визначає специфіку жанру ліричної пісні. Кожне слово в пісні важливе, кожне слово бере участь в описі миру відчуттів, характерів і настроїв. Слово в пісні змінює своє значення, яке визначається контекстом.
Все це пов'язано з тим, що фольклорні твори створюються на живій, розмовній народній мові, з тим що люди перш за все в пісні шукали бажаного затишку, укриття від тяжкого та буремного повсякдення.
Пісня і зараз залишається невід’ємним атрибутом життя українців. А все тому, що наш народ і пісенність поняття не роздільні.
Список використаної літератури
1. Гнатюк В. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності // К.: Наукова думка, 1966.
2. Давлетов К.С. Фольклор как вид искусства. – М.: Наука, 1966. – 365 с.
3. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: Нариси і статті. – Львів, 2002. – 352 с.
4. Колеса Ф. українська народна словесність. - Едмонтон, 1983.
5. Козацькі пісні / Фольклорні записи та упорядкування Н.Г. Полякової. – К.: “Музична Україна”, 1991. – 150 с.
6. Кушніренко І.К., Жилінський В.І. Фольклор Гуляйпільщини: Запорізька та Дніпропетровська область / За ред. проф. В.О.Горпинича. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. - 171 с.
7. Лирические песни / Составление, предисловие, подготовка текстов и примечания П.С. Выходцева. – М.: Современник, 1990. – 653 с.
8. Махновець Л. „Давній український гумор і сатира”, 1959 р.
9. Ой у полі дві тополі”. Українські народні пісні Запорізького краю. Випуск 1. Упорядник і редактор Н.Полякова. – Запоріжжя: Культурний центр “Хортиця”, 2000. – 103 с.
10. Січова скарбниця. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини. Упорядкування, передмова та примітки Віктора Чабаненка.– Запоріжжя, ЗДУ, 1999. – 392 с.
11. Стрюк Л. Етнологія України у пісенному фольклорі. – Тернопіль: Астон, 2001.
12. Українські народні пісні в записах М. В. Лисенка / Упор., вступна стаття та примітки Єфремової Л. О. – Ч. 1. – К.: Музична Україна, 1990. – С. 181.
13. Українські народні пісні та думи. – К.: Товариство «Знання» України 1992р.
14. Українські січові стрільці у піснях / Вступ, ст.. Левченко О. – Тернопіль, 1991р.
15. Шумада Н. С. Поетична творчість українського народу // Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К, 1989.
16. Яворницький Д.І. Вольності запорозьких козаків. – Дніпропетровськ: Січ, 2002. - 359 с.
Додатки
В додатках ми вирішили навести найбільш характерні приклади українських ліричних пісень.
ЧОМ ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ? БО ТЕ ТУЧА ЗБИЛА
Чом дуб не зелений? Бо Те туча збила,
Козак зажурений: лишила дівчина.
А хто хоче знати, най мене спитає,
Що дівчина любить, як сім років має.
Як сім років має, то до школи ходить,
А вже за собою штирки хлопці водить
А як десять має, го вже мелюєся,
Вийде на вулицю, до хлопців сміється.
Як п’ятнадцять має, то вже віддаєся,
А вна си гадає, що так і здаєся.
Я в чужої мами треба рано встати
Не будеш, дівчино, личко малювати.
А як має двадцять, то цвіте, як ружа,
А люди все кажуть:" он пішла сивуля!”
ЩО ЗА ПАРУБОЧОК, ЩО НАБІК ЧУБОЧОК
Що за парубочок, що на бік чубочок,
Сидить коло столу, як з рожі цвіточок? (2)
Сидить коло столу, як мак процвітає,
Не одна дівчина на нього чекає. (2)
Не одна дівчина, та й не одна мати
Хоче свою доньку за нього віддати. (2)
ОЙ НА ГОРІ НА МОГИЛІ
Ой на горі на могилі
Там пасуться три кобилі
Їдна кара, друга бура ...
Що то в дівки за натура:
Йшла за дров’ми та й заснула.
Прийшов кабан тай торкає:
- Вставай, дівко, бо світає.
Пішла дівка до пана
Позивати кабана:
- Ой ти, пане, твій кабан
Такий самий, як сам пан.
ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ
- Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, врубай дров!
Ой! Гриць щось нездоров.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, молотити!
Гриць нездужає робити.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, роби хліб!
- Кахи, кахи, щось охрип!
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
Грицю, Грицю, хоч жениться?
Не може одговориться!
- Грицю, Грицю, кого взяти?
- Краще Марусі не зискати!
- Марусенько, серце моє,
Чи підеш за мене?
- Стидкий, бридкий, не люблю
І за тебе не піду.
Пішов Гриць, зажурився
Да і в ченці постригся.
Тепер Грицю скучно жити,
Було Марусі не любити.
Грицю всюди не в покой,
Гриць іду уже домой.
Грицю, Грицю, пошукай,
Краще Марусі вибирай.
Єсть Наталка і Ганнуся,
Та миліш нема Марусі.
Хоч ізгину, пропаду,
Краще Марусі не найду.
ЗА РІЧКОЮ ГЕРАСИМ
За річкою Герасим,
В Герасима гарний син,
Мати любить Герасима,
А я, дочка,- його сина.
- Ой ти казав люблю, люблю
І в осені візьму, візьму,
А тепер довелося-
Ти без чобіт, а я боса
-Ходи ж, мила моя, боса,
Бо тобі так довелося,
Мені ж босим не годиться,
Буде жито не родиться.
Нехай краще не родиться,
Коли таке поводиться,
Ми ж на теє не здаваймось
Та ходімо обвінчаймось.