РОЛЬ ЖАНРУ КАЗКИ В ТВОРЧОСТІНІМЕЦЬКИХ РОМАНТИКІВ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. КАЗКА ЯК ПРОВІДНИЙ ЖАНР ТВОРЧОСТІ НІМЕЦЬКИХ РОМАНТИКІВ
РОЗДІЛ ІІ. ЕРНЕСТ ТЕОДОР АМАДЕЙ ГОФМАН ТА ЙОГО КАЗКА «КРИХІТКА ЦАХЕС, НА ПРІЗВИСЬКО ЦИНОБЕР»
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
ВСТУП
Казка – один з основних жанрів у творчості письменників та поетів, у культурі усіх народів. Казка зародилася як жанр усної народної творчості, але згодом трансформувалася і стала невід’ємною частиною творчості авторської. В різних країнах, у різні часи покоління митців зверталися до чарівного світу казки, що є необхідним для гармонійного розвитку особистості, не тільки дитини, але й дорослого, бо без надії і мрії неможливо прожити життя.
Романтизм – напрямок мистецтва, що виник у Західній Європі наприкінці XVIII ст. як відповідь широких мас населення на події Великої Французької буржуазної революції, яка ознаменувала корінний перелом у соціальному житті народів.
Романтизм об’єднав найрізноманітніші напрямки мистецтва, але у своїй роботі я зупинюся на літературі.
Романтизм як певний тип культури в різних країнах мав свої національні особливості. У Німеччині, роздрібненій більш як на 360 великих і малих суверенних держав – королівств, рицарських володінь, уся інтелектуальна енергія виплеснулася в галузь теорії, що знайшло відображення в філософсько-естетичних шуканнях, художній літературі, але невід’ємною частиною розвитку німецького романтизму стала казка, яка і зараз не втрачає своєї актуальності.
Об’єкт дослідження: творчість німецьких романтиків, як надбання світової літератури та їх вплив на формування свідомості особистості.
Предмет: казки німецьких романтиків, зокрема, казка Е.Т.А. Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер», як перлина німецької романтичної літератури.
Мета: визначити місце і роль жанру казки у творчості таких німецьких романтиків як Новаліс, Тік, Брентано, Арнім, брати Грімм та Гофман
Завдання:
· Дослідити етапи розвитку німецького романтизму;
· Окреслити місце і роль жанру казки у німецькому романтизмі;
· Охарактеризувати німецьку романтичну літературу на прикладі казки Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер».
Методи дослідження:
· Описовий;
· Компаративного аналізу;
· Компонентного аналізу;
· Аналіз наукової, методичної та художньої літератури.
Робота складається з двох розділів (перший – загальна характеристика жанру казки та її роль у творчості німецьких романтиків, другий – аналіз казки Е.Т.А Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер»), вступу та висновків.
романтизм німецький казка грімм гофман
РОЗДІЛ І. КАЗКА ЯК ПРОВІДНИЙ ЖАНР ТВОРЧОСТІ НІМЕЦЬКИХ
РОМАНТИКІВ
Романтизм став найвизначнішою літературною подією кінця XVIII – початку XIX ст. У німецький літературі, як і в літературах інших країн Західної Європи, романтизм був породженням складних політичних процесів зламу старого феодального суспільства та розвитку нових, буржуазних відносин. Але з огляду на історичні обставини, розвиток німецького романтизму ускладнюється трагедією роздробленості країни, її феодальною відсталістю та слабкістю демократичного руху.
З романтизмом пов'язане збагачення літературних жанрів, руйнування колишніх уявлень про межі і правила творчості. Основними жанрами романтичної літератури стали драма, новела, романтична поема, балада, роман у віршах, де розмивається грань між епосом і лірикою, а також казка лірико-філософського або фантастичного змісту. Втеча від дійсності у світ фантазій і вигадок не виключала інтересів романтиків до навколишнього світу. Але дійсність, побачена крізь призму романтичної іронії, жила у творіннях німецького романтизму.
У німецьких романтиків казка була одним із улюблених жанрів, вони створили особливу її форму, фантастичну, пов’язану з таємницями поетики, з несподіваністю непояснювального та несказаного. Такими є казки Людвіга Тіка, збірка Клеменса Брентана та Людвіга Арніма та новели і романи Ернста Теодора Амадея Гофмана. Всесвітньої слави зажили народні казки, записані й опубліковані братами Грімм — Якобом та Вільгельмом, а роман-казка «Генріх фон Офтердінген» поета Новаліса (Фрідріха фон Харденберга), що пройнятий релігійно-патріархальною тематикою і меланхолійним настроєм ніби переживає крах старих, феодальних устоїв, намагаючись зупинити час та навіки зберегти старі замки, патріархальні звичаї.
Для німецьких романтиків, казка – породження чистої фантазії, гра духу, що претендує на глибинне розуміння сутності буття та на своє образне розуміння різних подій життя. Вона сприймалася як найбільш вільна форма для самовираження творчого суб’єкта та як своєрідний міф, що закріпляю у художній літературі деякі початкові основи світосприйняття.
Взагалі, казки, твори народної літератури, майже повністю прозаїчні, часто об’єктивно епічного змісту, частково з метою дидактичною, існують у всіх народів. У казках міфологічні елементи змішані з історичними легендами про давно минувші події, дійсність свободо переплітається з вимислом. Вони містять багатий матеріал для вивчення народної психології та побуту.
Казка досить популярний жанр усної народної творчості, жанр епічний, прозаїчний, сюжетний. Предметом розповіді у ній є незвичні, чарівні, не рідко таємничі та страшні події; дія ж має пригодницький характер. Це в значній мірі передбачає структуру сюжету. Він відрізняється багатою епічністю, закінченістю, драматичною напруженістю, чіткістю та динамічним розвитком дії. Позитивний герой, долаючи перешкоди, завжди досягає своєї мети. Для казки властивий щасливий кінець. У творах цього жанру все зосереджено навколо героя та його долі. Казка відрізняється особливою формою, обов’язковістю деяких моментів, а також постійністю компонентів. У ній майже завжди відсутні картини природи та побуту. Для неї характерні композиційні особливості: зачин та кінцівка, повторення епізодів, чудесні персонажі, які допомагають герою досягнути мети. У казці описуються вигадані події та герої, які представляються трохи реалістично, але зі значними відступами. Вигадка у казці може нагадувати дійсність, але може мати і фантастичний характер.
Казка, не дивлячись на значну роль фантастики, має життєві основи: у ній у особливій формі відображається дійсність та розкриваються народні сподівання. Казки мають три жанрові різновиди: казки про тварин, чарівні казки та казки соціально-побутові. Кожна має свої сюжети, персонажі, поетику, стиль.
Німецький романтизм відзначався підкреслено філософським характером, основою якого були різні ідеалістичні думки. Його естетика складалася в «Ієнському гуртку», що сформувався наприкінці XVIII ст. у маленькому місті Ієні, поблизу Веймара. Тут проходив складний процес переоцінки цінностей та формування нових естетичних ідей. Головними теоретиками ієнських романтиків стали брати Август-Вільгельм і Фрідріх Шлегелі.
Яскравим представником німецьких романтиків ієнського гуртка, що працював з жанром казки був Новаліс (справжнє ім’я – Фрідріх фон Гарденберг).
Реальному світу він протиставляє більш цінний та яскравий світ духовний. Дійсність поступається місцем поезії. «Сказка,– писав Новаліс, – есть как бы канон поэзии. Все поэтическое должно быть сказочным. Сказка подобна сновидению, она бессвязна. Некий ансамбль чудесных вещей и событий… Ничего не может быть противнее духу сказки, чем нравственный фатум, закономерная связь. В сказке царит полная природная анархия… Мир сказки есть мир, целиком противоположный миру действительности, и именно по этому так же точно напоминает его, как хаос – совершенное творение… Истинная сказка должна быть одновременно пророческим и идеальным изображением. Истинный сказочный поэт есть провидец будущего»[9, с. 142].
На відміну від інших представників романтичної школи, Новаліс вводить казку у більш масштабний жанр – жанр роману. Суспільно-політичний та побутовий план роману «Генріх фон Офтердінген» («HeinrichvonOfterdingen»1802 р.) вдало переплітається зі казково-містичним. У романі є вставні розповіді та казки, що ніби відволікають читача від подій, що розгортаються, та прямих сюжетних ліній. Розірваність, що стала наслідком внутрішніх протиріч, навмисне вписувалася у творі, тому що все поетичне повинне бути близьке до казкового.
Одним з найяскравіших представників ієнського гуртка був Людвіг Тік, визнаний майстер розповіді – казки.
У романтичний період творчості з під пера Людвіга Тіка виходять три томи його «Народних казок, виданих Петером Лебрехтом» («Volksmärchen. Hrsg. vonPeterLebrecht»), куди Тік включає прозаїчні та драматичні казки, сюжети яких частково були зібрані німецького фольклору, частково належать авторові. Слід за «Казками» йде роман «Мандрівки Франца Штернбальда. Повість із німецької старовини» («FranzSternbaldsWanderungen, einealtdeutscheGeschichte»).
Таланту Тіка відповідали малі форми, які обрані ним у «Народних казках Петера Лебрехта», куди були додані повісті за прикладом народних книг: «Дивовижна історія кохання чарівної Магелони та графа Петра Прованського» («WundersameLiebesgeschichtederschonenMageloneunddesGrafenPeterausderProvence», 1796), жартівлива комедія-казка «Кіт у чоботях» («DergestiefelteKater», 1797,1811).
У фантастичній комедії Тіка «Кіт у чоботях» (по сюжету Перро) зі співчуттям показаний обділений братами, подібний до російського Іванушки, бідняк Готлиб, майно якого, окрім доброго серця, полягає у відданому йому після розподілу майна коту Гинце.
Широку популярність Тіку принесла новела-казка «Білокурий Екберт», у якій автор найбільш послідовно виражає романтичне світосприйняття. Якщо Новаліс розповідає про дива як про щось звичайне, то у Тіка звичайне приховує у собі безліч загадок та таємниць. Сюжет «Білокурого Екберта» близький до казкового. Тік запозичує з народної творчості мотив долі, яку неможливо обдурити. У новелі дуже яскраво виражене авторське відношення до всього незвичайного, що приносить з собою зміни у світі.