Смекни!
smekni.com

Оспівування кохання в лицарській літературі (стр. 4 из 4)

Трістан та Ізольда належать до «вічних образів» світовою культури. Сучасний французький письменник Мішель Туруньє вважає, що кожен вічний образ – Дон Кіхот, Прометей, Гамлет, Фауст – є втіленням бунту проти встановленого порядку. Особливе місце він приділяє порівнянню контрастних, полярно протилежних образів Трістана і Дон Жуана : «Дон Жуан – утілення бунту свободи проти вірності, бунту свободи людини, що шукає насолод, проти подружньої вірності. Дивний парадокс Трістана та Ізольди полягає в тому, що вони так само постають проти подружньої вірності. Але вони чинять це не заради свободи, а в ім’явірності більш глибокої, більш стійкої – вірності фатальної пристрасті»[4, 73].

Дослідник культури французького Середньовіччя Дені де Ружмон звертає увагу на те, що справжніми жертвами в легенді виявляються не Трістан та Ізольда, а король Марк – символ законного шлюбу.

Але не забудьмо й про ще одну жертву – Ізольду Білокуру, яка так само символізує законний шлюб. Обидва шлюби (Ізольди Злотокосої з Марком і Трістана з Ізольдою Білокурою) приречені на невдачу: накинений іззовні обов’язок геть руйнується при зіткненні з живим, повнокровним непереможним почуттям. Внутрішня цілісність героїв стародавньої легенди залишається неперевершеним зразком на всі часи. Проте в наші дні, на думку Віктора Коптілова – дослідника цієї легенди, міф про Трістана та Ізольду втрачає свою життєвість, і винна в цьому «вичерпаність душі» сучасної людини, надто раціональної, щоб у ній знайшлося місце для непереборної пристрасті. Зникло багато давніх табу, у протистоянні з якими гартувалася людська душа, - і разом із ними вогонь великого почуття згас у здрібнілому серці. Цю думку підхоплює Жан Жіоно (автор книги «Трістан», яку видали в Парижі в 1941р) : «Ми стали дуже вправними автомобілістами, авіаторами, стратосферниками, але розучилися любити» [4, 74]


ВИСНОВКИ

Таким чином, вивчення й розгляд лицарської лірики та поезії є важливим спектром у літературі. Рицарський роман відіграв важливу роль у розвитку художньої літератури як мистецтва слова.

Як ми вже зазначали вище, відблиск найяскравішої історії середньовіччя про Трістана та Ізольду лежить у творах Шекспіра та Гете, титанів західноєвропейської класики, Леся Українка написала поему «Ізольда Білокура», Вагнер створив музичну драму «Трістан та Ізольда».

Письменники Середньовіччя виявляли особливий інтерес до внутрішнього світу. У рицарському романі, здійснюються спроби відійти від традиції однопланових образів,які діють відповідно до своїх рольових функцій. Середньовічний автор починає усвідомлювати складність людських характерів і стосунків і намагається розкрити різні риси людської особистості. Герой лицарського роману діє, маючи на меті інтереси й накази своєї Прекрасної дами. Лицар зустрічається у двобої з іншими лицарями, фантастичними чудовиськами, бореться проти чаклунів і таким чином завойовує собі славу в віках та любов коханої.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Галич О.А., Дмитренко В.І., Фоменко В.Г. Історія зарубіжної літератури. Античність. Середньовіччя. – Луганськ: Янтар, 2003. – 228с.

2) Кирилюк З.В. Література Середньовіччя [Текст]: посібн. Для вчителя/ З. В. Кирилюк – Х.: Ранок, 2008. – 176с.

3) Література західноєвропейського середньовіччя/ За редакцією Н.О. Висоцької. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 464с.

4) Пурищев Б.И. Зарубежная література средних веков. Латин., кельт., скандинав., прованс., франц. лит-ры. Учеб. пособие для студентов філол. спец. пед. инт-ов. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Просвещение, 1974.

5) Трістан та Ізольда: Давньофранцузька легенда/ Пер. Та післямова Т. Каптілова. – К.: Либідь, 2004. – 80с.

6) Шапагінов Б.Б.Зарубіжна література від античності до початку XIX століття. К.: Академія, 2004. – 360с.

7) Шаповалова М.С., Рубанова Г.Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. – Л., 1982.

8) Алексеев М.П. История зарубежной литературы=Средние векаи Возрождение: Учеб. пособие для филол. спец. ун-тов и пед. ин-тов – 3-е изд. – М.: Высшая школа, 1978 – 527с.

9) Артамонов С.Д. Литературасреднихвеков. М.: Просвещение, 1992. – 240с.

10) Бернард де Вентадорн. Песни. М.: Наука, 1979 – 311с.

11) Бурцев А.А. История западноевропейскойлитературыСредних веков и епохи Возрождения: учебн. пособие/ А.А. Бурцев – М.: Вузовская книга, 2008. – 116с.

12) Гуляев Н.А. История немецкой литературы. – М.: Университетская книга; Логос,2007.

13) Дынник В.А. Бернарт де Вентадорн и “радостная наука” трубадуров // Бернарт де Вентадорн. Песни. М., 1979.

14) История зарубежной литературы: Средние века. Возрождение [Учеб. пособие для филол. спец. ун-тов и пед. ин-тов]/М.П. Алексев, В.М. Жирмунский, С.С. Мокульский, А.А. Смирнов. – 3-е изд. – М.: Высшая школа, 1978. – 525с.

15) История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение: учеб. пособие для филол. спец. вузов – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1987. – 415с.

16) История немецкой литературы в III томах. Том I – от истоков до 1789г. – М.: Радуга, 1985. – 350с.

17) Косиков Г.К. Средние века// История французской литературы. М.: Высшая школа, 1987. – 540с

18) Мейлах М.Б. Язык трубадуров. М., 1975;

19) Мелетинский Е.М. Средневековый роман. Вопросы типологии./ В кн.: худ. яз. средневековья. – М.: Наука, 1982.

20) Мелетинский Е.М. Средневековый роман: Происхождение и классические формы. – М.:Наука, 1983. – 304с.

21) Михайлов А.Д. Французский роман и вопросы типологии жанра в средневековой литературе. – узд 2-е. – 2006. – 352с

22) Песни трубадуров. Пер. со старопрованс. сост., предисл. и примеч. А.Г. Наймана. М., Главная редакция восточной литературы изд-ва «Наука», 1979. – 260с.

23) Пронин В.А. Теория литературных жанров. – М.: Изд. Московского Гуманитарного Университета, 2003. – 75с.

24) Пронин В.А. История немецкой литературы. – М.: Университетская книга; Логос, 2007.

25) Черноземова Е.Н. История зарубежной литературы средних веков и епохи Возрождения. – М.: Флинта; Наука, 2004. – 200с.

26) Энциклопедия мировой литературы / Под ред. С.В. Стахорского. Санкт – Петербург. Невская книга, 2000. – 656с.