2. Формування економічних мотивів екологізації процесів виробництва і споживання предметів і послуг.
При цьому ставки платежів повинні відповідати декільком вимогам:
- відбивати основні закономірності (пропорції) впливу різних екодеструктивних факторів на економічні інтереси господарюючих суб’єктів;
- підтримувати рівновагу між інтересами виробників і споживачів продукції;
- враховувати загальну економічну ситуацію в країні і не викликати тотальних руйнувань економічної системи.
Одним з найважливіших актів по охороні водних ресурсів є Водний кодекс України, який введений у дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р., регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, наукового обґрунтування, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання.
Водний фонд України охоплює всі води (водні об'єкти) на території України. До нього належать:
1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) й канали;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води й територіальне море.
Усі спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими радами народних депутатів, судом, господарським або третейським судом у порядку, встановленому законодавством. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Україна адаптувала деякі положення щодо підвищення якості питної води на основі вимог Директиви Ради 75/440/ЄЕС. Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17 січня 2002 року конкретизує заходи з розробки програм щодо реалізації державної політики стосовно поліпшення забезпечення якісною питною водою населення та використання води у виробничих процесах, розрахованої на перспективу до 2015 року. Кодекс України “Про надра” має спеціальний розділ стосовно врегулювання запобігання забрудненню наземних та підземних джерел разом з водоносним горизонтом. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” має норми щодо збереження навколишнього середовища, а Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регламентує санітарну охорону у сфері питної води та питного водопостачання. Закон України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 року визначає принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачання. Наказ Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики регламентує організацію виконання цього закону, яким передбачено проведення спеціальних заходів у відповідності до компетенції цього органу управління. Важливим документом у цій сфері є Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод” зі змінами та доповненнями від 28 вересня 2000 року, в якій визначаються основні засади щодо моніторингу. До інших підзаконних актів належать інструкції та методики стосовно запобігання та визначення рівня забруднення вод.
Реальна ситуація із захистом водних ресурсів має свої особливості в тому сенсі, що рівень якості води в деяких регіонах насправді є катастрофічним. Якщо порівняти нещодавно прийняті законодавчі акти України з нормативними документами Європейського союзу, можна зробити висновок, що в Україні вже започатковано вдосконалення законодавства на основі права Євросоюзу. Незважаючи на зміни, що вносились до законодавства з метою приведення останнього у відповідність до права Євросоюзу, все ще існують певні проблеми, які необхідно розв’язати через вдосконалення регулятивної частини.
Відомо, що система плати за водні ресурси була введена Водним кодексом України в 1995 році. Ставки плати кілька разів корегувалися і уточнювалися.
Повна ставка плати за використання водних ресурсів є сумою двох ставок:
1) за використання води як природного ресурсу і формування доступних для використання ресурсів у системі водопостачання; визначається виходячи з рентної оцінки джерела за економічною ефективністю використання води замикаючими водокористувачами;
2) за збір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання.
Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів були затверджені Постановою КМ України від 8.02.1997 №164.
· норматив плати за спеціальне використання водних ресурсів для потреб гідро електроенергетики становить 0.7 грн. за 100 метрів кубічних води, пропущеної через турбіни (крім ГАЄС, що функціонують в комплексі з ГЄС);
· нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів для потреб транспорту становлять:
- вантажний транспорт – 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;
- пасажирський флот– 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.
Завдяки досягненням науки й технічного прогресу, людина отримала могутні засоби впливу на природу, завдяки яким вона потрапила у всесвіт і товщу землі. Але вторгаючись у природні процеси, людина нерідко порушує закономірність їх перебігу, викликає небажані для нього самого зміни у природі. В результаті таких змін значно скоротились площі лісу, почали зникати деякі види тварин, збільшилися площі ерозійних земель, почались процеси антропогенного забруднення води й повітря.
Таким чином, природа за своєю якістю почала змінюватись у негативний бік для нашого товариства, в силу чого виникла загроза кризи. Перед людиною постала задача щодо здійснення негайних заходів, спрямованих на попередження кризи у природному середовищі (економічної кризи), й здійснення охорони природи та раціонального використання її ресурсів. В останні роки приділяється значна увага раціональному використанню охорони природи. Принципи дбайливого, господарського відношення до природи її охорони й виробництва з метою поліпшення умов життя та здоров'я людей міцно увійшли у систему природо використання. Охороні природі відводиться значне місце у вирішеннях і постановах уряду.
На Харківському іподромі величезне значення придають питанню щодо охорони землі від водної та вітрової ерозії. Господарство розташоване у лісостеповій зоні. Рельєф місцевості, де розташовані земельні угіддя іподрому, із значними схилами, у різному ступені зрізані. Ґрунт, в основному, чорнозем з могутнім гумусовим шаром, місцями суглинистий. Всі землі, які використовуються, посаджені лісопосадками, що сприяє утриманню вологи й гумусного шару на полях. Окрім цього, взимку проводять заходи щодо снігозатримання за допомогою щитів та снігозатримувальних машин.
У господарстві впроваджуються науково-обґрунтовані системи землеутворення, які попереджують повітряну ерозію ґрунту, а також застосовування нової технології обробки ґрунту.
На іподромі приділяють значну увагу охороні ґрунту й водних джерел від забруднення. Навіз підлягає біотермічній обробці, потім вивозять до навозосховищ, а після цього реалізують різним господарствам.
Захист ґрунтів від забруднень хімічними речовинами, мінеральними добривами сприяють заходи правильного складування й застосовування хімічних препаратів за призначенням і дотримуванням визначних концентрацій.
Від забруднення ґрунту продуктами нафтяної промисловості на іподромі передбачені системи, які забезпечують надійне збереження пально-мастильних речовин, обладнана спеціальна бензозаправка з усуненням утікання горючого газу при заправки машин.
Для відновлювання природних рослинних ресурсів на іподромі ведуться роботи по насадженню дерев, лісополос, озеленіння відділень й території іподрому в цілому.
Ведуться роботи по охороні лісонасаджень від руйнувань та пожеж, розроблені заходи щодо охорони диких тварин. Здійснюються також заходи по збереженню чистого повітря. З цією метою на іподромі встановлені фільтри на трубах котельні, які попереджують вихід у атмосферу значної кількості сажі, диму, та інших канцерогенів.
Значна роль щодо охорони навколишнього середовища належить ветеринарній службі, яка виконує важливі роботи з питань екології та охорони природи. Основною задачею ветеринарної служби є попередження розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань домашніх і диких тварин, організація профілактики й заходів боротьби із заразними хворобами, захист людини від антропозоонозних хвороб, загальних для людини і тварин, контроль випуску доброякісних у санітарному відношенні продуктів годівлі.
Практичне використання наукових положень гігієни праці у тваринництві здійснюється виробничою санітарією шляхом розробки систем організаційних, гігієнічних й санітарно-технічних заходів, попереджуючих вплив на робітників шкідливих виробничих факторів. У зв'язку з чим ветеринарні фахівці мають вирішувати ряд екологічних питань пов'язаних із створенням нормальних санітарно-гігієнічних умов на фермах й зниження викидів у зовнішнє середовище шкідливих продуктів, хімічних реактивів, й препаратів, які використовуються при проведенні діагностичних досліджень і масових винищувань комах та кліщів.
Висновки та пропозиції
1) Кишкові нематодози коней (стронгілятоз та параскароз) в умовах Харківського іподрому мають значне розповсюдження. Середня екстенсефективність інвазії в умовах іподрому за період з вересня 2006 р. по грудень 2007 р. склала: стронгілятозів – 25%, параскарозу – 15,4%, змішаної інвазій – 40,4%.
2) Згідно сезонної динаміки, найбільша кількість тварин (86,5%) була уражена нематодозами (стронгілятозами і параскарозом) у листопаді 2006 року. Найменша – у вересні 2006 р. (57,6%).