Смекни!
smekni.com

Організація роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (стр. 2 из 8)

Потужності вітчизняної взуттєвої промисловості дозволяють виробляти до 120–130 млн. пар взуття щорічно. Проте останнім часом використовуються вони лише на 10–12%. Десятки підприємств галузі за останні три роки не спромоглися пошити бодай по одній парі взуття на кожного «середньостатистичного» споживача.

Порівняно з 1991 роком частка імпортних виробів у структурі пропозиції збільшилася по взуттю осінньо-зимового асортименту з 12 до 86%, весняно-літнього асортименту – з 24 до 88%, дитячому взуттю – з 18 до 91%. Асортимент представлених у роздрібній торгівлі товарів закордонного виробництва розширився у 7 разів, а виробів українських взуттєвиків, навпаки, звузився у 2,5 раза. Втім, поняття «імпорт» досить умовне, позаяк на ринку повсякчас зростає кількість підробок, вироблених в Україні під лейблами відомих закордонних фірм.

На Україні, зокрема, зареєстровано понад 200 підприємств, товариств і приватників, які виготовляють взуття. Працюють вони переважно у Львові, Києві і Харкові. Втім, масовим випуском продукції займаються лише 10, серед яких – фірми «Прогрес» і «Мальви», українсько-польське товариство «Степ» та українсько-німецьке товариство «Дельпро», ТзОВ «Торговий дім «Світ взуття» та фірма «Мокасин». У 2005 році ці 10 підприємств виготовили загалом 1170,9 тис. пар взуття. У 2004-му ця цифра становила 1068,8 тисяч пар. Взуття в області становить 2,6% до загального обсягу виробленої продукції. Дивно, що при такій, досить значній, кількості побачити вітчизняне взуття на українських прилавках майже неможливо. Пояснення просте: працюють підприємства переважно на давальницькій сировині, а отже, й не розпоряджаються своєю продукцією на власний розсуд, вона здебільшого йде за кордон. Минулого року на давальницькій сировині було випущено 1068,8 тис. пар взуття, а із власної сировини – лише 102,1 тис. пар, тобто у десять разів менше (!).

Якщо проаналізувати продаж взуття на Україні, то, за даними обласного управління статистики, минулоріч його було продано на 15,3 млн. грн. (шкіряного – на 14,9 млн. грн., гумового і полімерного – на 0,4 млн. грн.), що становить 5,9 грн. на душу населення. Якщо взяти до уваги, що управління фіксує лише продаж у торговельних підприємствах, то можна зробити висновок, що переважно взуття купують на ринках, у приватників або в «мережі» стихійної торгівлі. Бо ж кожен із нас принаймні 2–3 рази на рік купує взуття, витрачаючи при цьому, як мінімум, 500–1000 грн., а не 5,9 грн [14].

Підприємці, які займаються торгівлею взуттям, не дуже переймаються станом вітчизняного виробництва, бо кажуть, що воно значного відстає від зарубіжного – наші виробники не йдуть в ногу з модою, не цікавляться світовими тенденціями і повільно (раз на кілька років!) оновлюють модельний ряд, а ціна на українське взуття на рівні, а то й вища, ніж на зарубіжне, хоча якість – гірша. За словами продавців, навіть така відома київська фірма, як «Монарх», рідко радує споживача модними новинками, а ціна на її продукцію на порядок вища, ніж у багатьох зарубіжних виробників.

Останнім часом у структурі пропозиції дещо зменшилася частка елітного взуття. Через високі ціни контингент споживачів таких виробів в Україні обмежений 3–4 відсотками населення.

Торгівля взуттям – це сезонна торгівля, отже приблизно чотири рази на рік майже повністю оновлюється асортимент. У більшості магазинів одночасно виставлено в продаж кілька сотень моделей. Найкраще купувати взуття на початку сезону, коли є найбільший вибір – і за моделями, і за кольором, і за розміром. У цьому сезоні модні бірюзовий, коричневий, червоний і чорний кольори. Українські жінки (переважно середнього достатку) найбільше люблять чорний колір взуття, адже воно до всього підходить. Взуття чорного кольору ми продаємо до 50%. Якщо ще років 10 тому найбільш ходовими були 37–38 розмір, то тепер акселерація зробила свою справу, і найбільш ходовими стають 39–41 розміри. Поряд із цим, як це не дивно, стало більше дівчат із 35–36 розміром ноги [15].

Майже 60% взуття населення України купує сьогодні на речових ринках. Тут взувається близько половини жінок і двох третин чоловіків. Купувати на ринках найбільше схильні підлітки, молодь, старше покоління, найменше – жінки середнього віку. Дівчата й молоді жінки, особливо у великих містах, віддають перевагу фірмовим магазинам, а жінки старші – універмагам та спеціалізованим магазинам. Ще 5–6 років тому майже 60% населення України бажали придбати виключно продукцію зарубіжних виробників, а стійкими прихильниками вітчизняного взуття були лише 8%, та й то переважно на селі. Сьогодні на придбання імпортного взуття налаштовані 22% населення країни, для абсолютної ж більшості потенційних покупців не має значення, вітчизняний товар чи імпортний.

Загалом же щодо тенденцій взуттєвого ринку, то фахівці відзначають, що упродовж останніх 5–6 років «взуттєвий парк» пересічної української сім’ї скоротився в середньому у 1,5 рази. Так, практично щорічно, за підрахунками фахівців, взуттєвий гардероб пересічні українці оновлюють лише на 16–17%, замість необхідних 38–40%. Практично не купують взуття пенсіонери, суттєво знизилася купівельна активність сільського населення.

У наступному році очікується зростання продажу взуття приблизно на 10–20%. Загальна ситуація на ринку буде залежати від дієвості заходів, спрямованих проти «сірого» імпорту та заниження митної вартості, кажуть експерти. Причому, якщо останній показник залишиться на стабільно низькому рівні, то український взуттєвий ринок може опинитися під загрозою чергового нашестя дешевої продукції азійського виробника.

2. Коротка організаційно-економічна характеристика діяльності магазину

Повна назва – магазин «Шедевр».

Форма власності – приватна.

Місцезнаходження об'єкта торгівлі – м. Прилуки вул. Переяславська, 10/20.

Приватне підприємство – це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання – юридичної особи.

Перевагами даної організаційно – правової форми є: можливість одноособового прийняття рішень, розподілу прибутку, відсутність необхідності у формуванні статутного фонду, найпростіша процедура заснування.

Власник магазину «Шедевр», Куц Т.М, як фізична особа – підприємець був зареєстрований державним реєстратором Прилуцької міської ради за номером 2 062 017 0000 001235 від 23.03.1993 р. та отримав свідоцтво В00 №831782

(Додаток А).

Метою створення магазину «Шедевр» є повніше насичення ринку непродовольчими товарами, а саме шкіряним взуттям і одягом для задоволення потреб населення, а також створення додаткових робочих місць і отримання прибутку.

Предметом діяльності магазину є роздрібна торгівля верхнім одягом і взуттям зі шкіри, яка здійснюється відповідно до «Правил роздрібної торгівлі непродовольчи ми товарами», затверджених наказом Міністерства економіки України №104 (z1257–07) від 19.04.2007 р [4].

Керівництво магазином здійснює директор, який одночасно є його власником.

Директорові підпорядковуютьсяменеджер з управління персоналом, бухгалтер, менеджер із закупівлі товарів, підлеглими яких є продавці та рекламні агенти.

Однією з основних вимог функціонування підприємств і їх асоціацій в ринкової економіки є беззбиткова господарська та інша діяльність, відшкодування витрат власними доходами і забезпечення в певних розмірах прибутковості, рентабельності господарювання. Головне завдання магазину – господарська діяльність, направлена на здобуття прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і інтересів власника майна підприємства. Основними показниками, що характеризують результати комерційної діяльності торгівельних підприємств, виступають товарообіг, витрати обертання, прибуток і рентабельність. Проведемо аналіз цих показників магазину «Шедевр» за останні три роки.

Роздрібним товарообігом є об'єм продажу товарів населенню через всі канали реалізації і означає завершення процесу обороту товарів на споживчому ринку.

Дані про товарообіг дозволяють оцінити міру проникнення підприємства на ринок, оцінити кон'юнктуру, що склалася, конкурентну позицію на ринку і темпи економічного розвитку торгівельного підприємства.

В таблиці 2.1. представлений товарообіг магазину «Шедевр» за останні три роки.

Таблиця 2.1. Показники товарообігу магазину «Шедевр» за 2006–2008 роки

Роки Обсяг товарообігу тис. грн. Темпи змін у% до попереднього року
2006 1030
2007 1280 124,3
2008 1670 130,5

Виходячи з даних «табл. 2.1.», обсяг товарообігу за 2006 рік становить 1030 тис. грн., у 2007–1280 тис. грн., у 2008–1670 тис. грн. Це означає, що у 2008 році товарообіг виріс у порівнянні з 2007 роком на 390 тис. грн., з 2006 роком – 640 тис. грн. Товарообіг зростає у 2007 році на 24,3%, у 2008 році на 30,5%, за останній рік цей показник збільшився на 6,2% і позитивна динаміка росту свідчить про стабільну та ефективну роботу магазину.

Дані про структуру товарообігу магазину «Шедевр» в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Структура товарообігу магазину «Шедевр» за 2006–2008 роки

Роки 2006 2007 2008
Види товарів тис. грн. у% до підсумку тис. грн. у% до підсумку тис. грн. у% до підсумку
Взуття 412 40 704 55 1169 70
Шкіряний одяг 618 60 576 45 501 30
Разом 1030 100 1280 100 1670 100

З даних таблиці 2.2. видно, що структура товарообігу за останні три роки значно змінилась. У 2006 році 60% продукції магазину складав шкіряний одяг, а взуття – 40%. У 2007 році обсяг взуття збільшився на 15%, а одягу – зменшився. У 2008 році у порівнянні з 2007, обсяг взуття збільшився ще на 15% і став складати 70%, обсяг шкіряного одягу скоротився на 15% і став 30% від підсумку. Можна зробити висновок, що магазин за останні роки зменшив кількість шкіряного одягу в своєму асортименті і почав збільшувати продаж шкіряного взуття. Як видно з таблиці 2.1. ця тенденція успішна, оскільки товарообіг за ці роки тільки збільшувався.