Смекни!
smekni.com

Управління діяльністю підприємства інфраструктури туристичного бізнесу за прикладом магазина (стр. 2 из 7)

1.2 Основні елементи інфраструктури бізнесу

Елемент інфраструктури - це спеціалізований вид діяльності, обслуговуючий або створює необхідні умови для роботи підприємства в будь-якій сфері діяльності. Так, при реалізації товарів можуть бути використані елементи:1) кредитна система і комерційні банки;2) організаційно оформлена діяльність посередника на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;3) аукціони, ярмарки та інші форми організованого небіржові посередництва;4) система страхування комерційного господарського ризику, а також страхові (державні і недержавні) компанії;5) торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські спільноти ділових кіл;6) митна система;7) комерційно-виставкові комплекси;8) спеціальні зони вільного підприємництва та ін.. Іншими словами, сукупність елементів інфраструктури формує інфраструктуру бізнесу. Сучасна інфраструктура виконує такі функції, як:1) організаційне оформлення ділових відносин (проектування, нотаріальне справа та ін) ;2) полегшення учасникам ділових відносин реалізації своїх інтересів, реклама та ін. ;3) підвищення оперативності та ефективності роботи підприємств в результаті орієнтації різних суб'єктів господарювання на виконанні певних функцій (ремонту, транспорту, зв'язку та ін);4) спрощення форм юридичного та економічного забезпечення підприємництва (суд, адвокатура, податкова інспекція та ін.) Обширність сфер підприємницької діяльності і численність елементів інфраструктури кожної сфери не зумовлюють кількість структурних підрозділів підприємства: вигідніше консультуватися в спеціалізованих консалтингових компаніях, які мають висококваліфікованих і високооплачуваних спеціалістів. Процес формування інфраструктури для підприємницької діяльності безперервний, має спрямованість до спеціалізації послуг, розширенню їх номенклатури, підвищення якості. Чим повніше інфраструктура, тим краще умови, в яких підприємництво розвивається найбільш оптимально. (2)Взаємні відносини між підприємцями, найманими працівниками, споживачами обумовлюються величезною кількістю (безліччю) проміжних форм, що встановлюють ці відносини і тим самим допомагають названим суб'єктам реалізувати свої ділові інтереси. Такими формами (елементами інфраструктури бізнесу) в сучасній ринковій економіці є:- Кредитна система і комерційні банки:- Емісійна система і емісійні банки;- Організаційно-оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;- Аукціони, ярмарки та інші форми організованого посередництва;- Система регулювання зайнятості населення і центри (державні і недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);- Інформаційні технології і засоби ділової комунікації;- Податкова система і податкові інспекції;- Система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні і недержавні) компанії;- Спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства ізасоби масової інформації;- Торгові палати;- Митна система;- Професійні спілки, що працюють за наймом;- Комерційно-виставкові комплекси,- Система вищої і середньої економічної освіти;- Консультаційні (консалтингові) компанії;- Аудиторські компанії;Завдяки названим елементів інфраструктури, бізнес є цивілізованою формою відносин між людьми. Особливе значення має те, що елементи інфраструктури не були нав'язані бізнесменам ззовні, вони є породженням самих ділових відносин. Інфраструктура виконує ряд важливих функцій:- Організаційне оформлення ділових відносин;- Полегшення учасникам ділових відносин реалізації своїх інтересів;- Спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності і ефективності їх роботи; (3)Ринкова інфраструктура включає в себе велику кількість елементів, які тісно пов'язані між собою і в сукупності відіграють важливу роль в економіці. Ринкова інфраструктура виступає як інституціоналізована трансакція, тому з цього випливає, що першим її елементом є відповідні інституції, в яких утворюються трансакції. Їх можна розділити на дві групи - інститути загального призначення і спеціальні інститути. Діяльність інститутів спільного призначення зазвичай не зводиться до виконання тієї чи іншої функції у складі ринкової інфраструктури, а передбачає також участь у реалізації й інших завданням і цілей, особливо якщо врахувати, що багато з цих елементів належать державі і використовуються не тільки в бізнесі в комерційних цілях . Ці інститути орієнтовані на переважне взаємодію або з товарними, або з грошовими потоками. Товарні потоки і потоки послуг циркулюють як між виробниками, так і між виробниками та споживачами. До числа основних загальних інститутів ринкової інфраструктури в цій частині ринкової економіки належать: дороги (автомобільні і залізні); порти (річкові, морські); аеродроми; вантажний та пасажирський транспорт (залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний, трубопровідний, метрополітен), в тому числі в містах, склади (у тому числі митні); підприємства зв'язку; житлово-комунальне господарство. З певною часткою умовності до інститутів загального характеру можна віднести підприємства, що випускають засоби повідомлення й устаткування для складів, портів і т. п. Характер цієї частини інститутів інфраструктури робить можливим не тільки їх військове використання державою у випадку необхідності (звідси - зацікавленість держави в їх розвитку ), але і їх приватизацію або комерційної використання державою. Інститути спеціального характеру представлені як приватними структурами, провідну роль серед яких відіграють товарні біржі та торговельна мережа, що включає підприємства оптової і роздрібної торгівлі, так і державою в особі митних органів та інших регулюючих і контролюючих інстанцій. З приватних інститутів ключову роль у фінансово-кредитній системі відіграють банки як універсальні інститути грошового ринку. Розвиненим елементом сучасної ринкової інфраструктури є небанківські фінансово-кредитні інститути, що носять більшою мірою не універсальний, а спеціалізований характер. Серед них виділяються страхові компанії і пенсійні фонди, діяльність яких сприяє оптимізації розвитку ринкової економіки завдяки зменшенню ризику підприємницької діяльності. У підсистемі фондового ринку виділяються фондові біржі та фінансові посередники - торговці цінними паперами, інвестиційні фонди і компанії, трастові компанії (довірчі товариства), а також депозитарії, реєстратори і т. п. Держава в цій частині ринкової інфраструктури представлено, перш за все, центральним банком і податковими службами. Говорячи про інституційної складової ринкової інфраструктури, слід також відзначити особливу роль такого елемента інфраструктурного забезпечення ринку ресурсів, як інститути функціонування ринку праці. Їх розвиток безпосередньо пов'язаний з однією з ключових макроекономічних проблем - забезпеченням повної зайнятості. У цілому інституціональна складова утворює найбільш важливий елемент ринкової інфраструктури, що виражає її сутність, найбільш відчутно, і що є класичною формою її прояву. Проте, при всій його виняткової важливості, ринкова інфраструктура не зводиться тільки до нього. Справа в тому, що інституційний елемент більшою мірою підпадає під пасивну функцію ринкової інфраструктури, виступаючи в якості її матеріального носія. У той же час потрібно щось таке, що реалізувало б активну функцію ринкової інфраструктури. В якості цього «щось» виступає інформація про процеси, що відбуваються в надрах ринкової інфраструктури, своєрідні сигнали зворотного зв'язку ринкової інфраструктури з усією економічною системою. Ось чому другим елементом сучасної інфраструктури ринку є інформаційні мережі і потоки, а також інститути, що забезпечують (включаючи засоби масової інформації, мережі Internet, інформаційний та рекламний бізнес), завдяки яким вона може існувати як єдине ціле, не тільки направляючи функціонування ринкової економіки, але і сприяючи оптимізації руху товарно-грошових потоків. Поза інформаційної складової ринкова інфраструктура не може існувати, оскільки в міру розвитку економіки виробництво і розповсюдження інформації поступово заміщає традиційне виробництво матеріальних благ. Саме єдність інституційної та інформаційної складових утворює так зване внутрішнє зміст ринкової інфраструктури. Інформаційна складова виконує важливу роль - вона забезпечує зв'язок між ринкової інфраструктури з зовнішнім середовищем, якою для неї виступає вся інша частина економічної системи. Але інформація йде не тільки з ринкової інфраструктури зовні, а і повертається назад в інститути ринкової інфраструктури. Йде безперервний обмін інформацією між підсистемами, який не може бути нейтральним процесом, а є, по суті, безперервним їх взаємним пристосуванням. Тут виникає необхідність періодичного закріплення сигналів прямого і зворотного зв'язків, як для додання стійкості роботі систем, так і для фіксації досягнутого оптимуму. Придатність або непридатність самого інституту, так само як і ступінь його відповідності потребам економіки, не можуть бути визначені інакше, як через регламентацію його діяльності і контроль, перш за все з боку держави. З цієї об'єктивної необхідності виростає третій елемент ринкової інфраструктури - законодавство, що регулює функціонування ринкової економіки та регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку господарюючих суб'єктів взагалі, по суті, задає «правила гри» в ринковому середовищі. Четвертий елемент ринкової інфраструктури ринку являє собою - рівень ринкового мислення і поведінки населення, його готовність слідувати правилам і закономірностям функціонування ринку. Це той самий суб'єктивний елемент ринкової інфраструктури, ігнорування якого призводить до небажаних наслідків для ринкових перетворень у перехідних економічних системах. Отже, розглядаючи зміст ринкової інфраструктури, можна виділити 4 взаємопроникні складові: інституційну, інформаційну, нормотворча та ментальну, які у своїй сукупності характеризують як внутрішній зміст ринкової інфраструктури, так і її зовнішнє вираження. (4)