регистрация / вход

Розподіл товарів в маркетингу

ТЕМА 6. “” 1. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ 2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ 3. ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ 4. РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ЗБУТОВОЇ ЛОГІСТИКИ

ТЕМА 6. “РОЗПОДІЛ ТОВАРІВ В МАРКЕТИНГУ”

1. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ

2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

3. ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

4. РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ЗБУТОВОЇ ЛОГІСТИКИ

5. ВИСНОВКИ

Після вивчення теми Ви зможете:

· Визначити канал розподілу продукції і охарактеризувати різні види каналів;

· провести порівняльний аналіз характеристик оптових посередників різних типів;

· класифікувати підприємства роздрібної торгівлі;

· зрозуміти рішення в системі збутової логістики;

1. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ТОВАРІВ

Існування проблеми розподілу товарів викликане тим, що місце виробництва і місце споживання товарів у більшості випадків не збігається. Для процесів виробництва і споживання також є характерним значне часова і просторова невідповідність.

Політика розподілу - це організація оптимальної збутової мережі для ефективних продажів товарів, включаючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складів проміжного збереження, пунктів техобслуговування і виставкових залів, визначення маршрутів руху товарів, організація транспортування, систем навантаження-розвантаження, питання логістики.

Поняття розподілу об'єднує регулювання усіх виробничих заходів, спрямованих на переміщення продукту в просторі і часі від місця виробництва до місця споживання.

Складнощі в рішенні проблем розподілу обумовлені двома

моментами:

1) при виборі каналів і систем розподілу завжди існують альтернативи, тобто достатньо велика кількість можливих варіантів рішення цієї проблеми. Фірма повинна вибрати найбільшь прийнятний варіант.

2) вибір каналів і систем розподілу відноситься до стратегічних рішень підприємства. Їхня зміна, як правило, неможлива в короткі терміни.

Реалізація продукції в більшості випадків провадиться через

посередників, кожний із який формує відповідний канал розподілу . Використання посередників у сфері розподілу вигідно насамперед для виробників. Вони у цьому випадку мають справу з обмеженим колом зацікавлених осіб в реалізації продукції. Крім того, забезпечується широка доступність товару при прямуванні його безпосередньо споживачу. За допомогою посередників скорочується кількість прямих контактів виробника і споживача.

Основні причини, що обумовлюють використання посередників:

· організація процесу розподілу потребує наявності певних фінансових ресурсів;

· створення оптимальної системи розподілу припускає наявність відповідних знань і досвіду в галузі кон'юнктури ринку, методів розподілу і торгівлі;

· завдяки контактам, досвіду і спеціалізації посередники більш кваліфіковані і з меншими витратами забезпечують широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.

► Канал розподілу - це сукупність юридичних і фізичних осіб, які виконують посередницькі функції і приймають на себе або допомагають передати будь-кому іншому право власності на товар або послуги на шляху від виробника до споживача.

Учасники каналів розподілу виконують ряд функцій, що сприяють успішному рішенню вимог маркетингу. До них слід віднести:

· проведення науково-дослідної роботи;

· стимулювання збуту;

· налагодження контактів із потенційними споживачами;

· пристосування товару під вимоги споживачів (фасування, пакування, маркірування);

· транспортування і складування товарів;

· фінансування;

· прийняття відповідальності і ризику.

Канали розподілу бувають трьох видів: прямі, непрямі і

змішані.

Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без

участі посередницьких організацій. вони частіше усього встановлюються між виготовлювачем і споживачем, що самі контролюють свою маркетингову програму і мають у своєму розпорядженні обмежені цільові ринки.

Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробника до учасника-посередника, а потім від нього - до споживача. Такі канали звичайно створюють фірми, що із метою збільшення своїх ринків і обсягів збуту згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат і відповідно від визначеної частки контролю над збутом, а також готові дещо послабити контакти зі споживачем.

Змішані канали об'єднують риси перших і других, гарантуючи

значно більший набір постачальницько-збутових послуг.

Вибір каналу розподілу є складною проблемою, у якості орієнтирів для її рішення існує набір певних правил. У цій галузі варто шукати індивідуальні рішення , що враховують все різноманіття впливаючих на систему збуту чинників.

Наприклад:

· Виготовлювач зацікавлений збувати свою продукцію безпосередньо споживачам при наявності власних регіональних складів. Але перед тим, як вдатися до прямого збуту, менеджери повинні бути упевнені, що продукція фірми буде реалізована.

· Прямий маркетинг використовується при складному технологічному виробництві, коли виготовлювач самотужки забезпечує монтаж складного устаткування безпосередньо у споживача.

· Якщо поставляється устаткування технологічно менш складне і не потребує спеціальної наладки і монтажу, те доцільно реалізовувати його через місцеві збутові організації, котрі можуть передати функції монтажу спеціалізованим організаціям

· При виготовленні вузькоспеціалізованих виробів і наявності конкретної заявки споживача використовується прямий збут.

· Збутова діяльність промислового підприємства з застосуванням прямого маркетингу може вестися через збутові оптові бази, склади й оптові контори виготовлювача.

· Концентрація споживачів у територіально об'єднаних зонах також робить більш ефективними прямі контакти. У випадках, коли утримання проміжних складів обходиться виготовлювачу достатньо дорого за рахунок експлуатації дорогого устаткування, він організує постачання безпосередньо споживачу.

· Той самий товар може розподілятися і через прямий канал і через непрямий;

Довжина і ширина каналу розподілу. Довжину каналу розподілу визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.

Рівень каналу розподілу – будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу по наближенню товару до споживача.

Канал нульового рівня або канал прямого маркетингу складається з виробника, який продає свій товар безпосередньо споживачам ( через відділ збуту, філію, мережу фірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо)

Однорівневий канал має одного посередника – роздрібного торговця, це можуть бути ділери, брокери, агенти.

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживацькому ринку – це оптовик і роздрібний торговець, на промисловому – промисловий дистриб’ютор і ділери.

Ширина каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Кількість незалежних посередників, в свою чергу, ініціюється типом збуту , який використовує певний виробник. Існують такі варіанти збуту.

Інтенсивний збут

При інтенсивному збуті фірма шукає максимально можливе число торгових точок і складів, щоб забезпечити максимальне охоплення ринку і великий обсяг продажів. Ця стратегія охоплення підходить для товарів повсякденного попиту, сировинних товарів і нетрудоємких послуг. Перевагою інтенсивного збуту є найбільша доступність товару і висока доля ринку завдяки широкій доступності і демонстрації товару. Недоліками є:

- обсяги продажів по різноманітних каналах далеко не однакові, хоча витрати на контакт із будь-яким посередником ті самі. Таким чином, зростання збутових витрат може знизити рентабельність системи в цілому;

- коли товар розподіляється по великому числу різноманітних торгових точок, фірма ризикує втратити контроль над маркетинговою стратегією: установленням знижок, якості обслуговування, організацією співробітництва з дистриб’юторами;

- із цієї причини інтенсивний збут часто несумісний із підтримкою іміджу марки і з точним позиціонуванням на ринку.

Названі труднощі спонукають фірми зміщатися у бік більш вибіркових систем збуту після того, як цілі ознайомлення споживачів із маркою будуть досягнуті.

Вибірковий (селективний) збут.

У цій системі збуту виготовлювач використовує не усіх посередників , яких він міг би залучити. Така збутова система переважає для товарів попереднього вибору, коли покупець проводить порівняння цін і товарів. Виготовлювач вибирає посередників по таких критеріях, як розмір торгової фірми, якість послуг, технічна компетентність і оснащеність збутовика.

Обираючи вибіркову систему збуту, виготовлювач свідомо обмежує доступність товару, щоб знизити витрати розподілу і домогтися від посередників більш ефективного співробітництва. Головна особливість цієї системи - нездатність досягти потрібного рівня охоплення ринку. Іноді така система є вимушеною.

Ексклюзивний розподіл

Це крайній випадок вибіркового збуту. Тільки один торговець одержує право продавати дану марку на визначеній території. Звичайно він зобов'язується не продавати конкуруючі марки тієї ж товарної категорії (виняткове ділерство, ділер "правої руки").

Стратегія ексклюзивного охоплення корисна, коли виготовлювач хоче диференціювати свій товар, проводячи політику високої якості, престижності або гарного обслуговування.

Системи збуту . Виробники використовують : традиційну, вертикальну, горизонтальну, багатоканальну збутові маркетингові системи.

Традиційна складається з незалежних виробників, одного або декількох оптових і одного або декількох роздрібних торгівців. Всі учасники такої системи самостійні і неконтрольовані іншими, переслідують ціль максимізації прибутку своїй ділянці, їх не цікавить кінцева ціль системи розподілу.

Вертикальна система діє як єдина система, включаючи виробника, одного або декількох оптовиків, одного або декількох роздрібних торговців. Переслідує загальну ціль і інтереси. Один з учасників виступає в головній ролі, тобто цілком або частково координує і контролює функції всієї системи збуту. Вертикальні системи можна розділити на:

● корпоративні - у рамках єдиної організаційної структури однієї корпорації

договірні - контролюють свою діяльність у рамках договорів: Це - добровільні об'єднання, франчайзінги, організації утримувачів привілеїв;

інтегровані - усі стадії виробництва і розподілу контролюються одним власником.

Горизонтальні - об'єднання двох і більше підприємств у сумісному освоєнні маркетингових можливостей, що відкриваються на конкретному ринку (при недостатності виробничих потужностей, знань, високому ризику і т.і.)

Багатоканальні - використовують і власні збутові мережі і мережі незалежних посередників.

Чинники , що впливають на ефективність системи розподілу

1. Особливості кінцевих споживачів - їхня кількість, концентрація, розмір середньої разової покупки, рівень прибутків, споживацька поведінка і т.і.

2. Можливості самого підприємства - фінансовий стан, конкурентноздатність, основні напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва і т.д.

3. Характеристики товару - вид, ціна, сезонність виробництва і попиту, вимоги до технічного обслуговування, терміни зберігання.

4. Ступінь конкуренції - збутова політика конкурентів, їхнє число, концентрація, збутова стратегія і тактика, взаємовідносини в системі збуту.

5. Характеристика й особливості ринку - фактична і потенціальна ємність, торгова практика, щільність розподілу покупців.

6. Порівняльна вартість різних систем збуту і структур каналів збуту

КРИТЕРІЇ вибору каналу збуту

Вибір конкретного каналу збуту визначається насамперед обмеженнями , що накладаються цільовим ринком, чинниками поведінки покупців, а також особливостями самого товару і фірми, наприклад, доступними ресурсами і т.д.

1.ХАРАКТЕРИСТИКИ РИНКУ

Розмір ринку визначається числом потенційних покупців.

Якщо ринок великий, звертання до посередників, як правило, обов’язкове. Якщо малий - можна обійтися без посередників. Аналогічно, чим більше просторова протяжність ринку – привабливі посередники.

2. ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОВАРІВ

Важливі фізичні і технічні характеристики товарів. Товари, що не підлягають збереженню, потребують як можна більш короткого каналу. Важкі і громіздкі , що мають високі транспортні витрати, товари високої технічної складності, що потребують сервісу - потребують також короткого каналу.

Недорогі і стандартні товари збуваються по довгому каналі.

Для промислових товарів характерний більш короткий канал, для споживчих - більш довгий.

3.ХАРАКТЕРИСТИКИ ФІРМИ

Ключовими з них є розміри і фінансові можливості. Великі фірми спроможні взяти на себе багато функцій збуту, витрати по якому великі фірми легко витримують. Малі фірми охоче звертаються посередників, тому що звертання до посередників пов'язано з витратами, пропорційними масштабу діяльності, оскільки винагороду посередники одержують у формі комісійних, пропорційних обсягам продажів.

Критерій вибору найбільше ефективного каналу не може бути визначений однозначно. Можна виділити три основних показника :

1. Період часу , за який виріб проходить шлях від виробника до споживача (швидкість товароруху)

2. Рівень витрат на реалізацію одного виробу (питомі витрати збуту)

3. Обсяг реалізації продукції в одиницю часу (швидкість збуту

товару).

Таким чином, ефективність обраного підприємством каналу збуту тим вище, чим менше часу витрачається на доставку виробів і продаж кінцевому споживачу, чим менше витрати, пов'язані з організацією цього процесу, і чим більше обсяги реалізованої продукції й одержуваної при цьому прибутку.

2. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу товарів тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або професійного використання. Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності.

Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах:

· через оптові підрозділи фірм-виробників ( при використанні прямих каналів збуту );

· через незалежних оптових посередників;

· через залежних оптових посередників.

Розглянемо характеристики кожної форми.

Оптові підрозділи виробника

Це прямі канали збуту, через які виробник виконує усі функції у розподілі товарів через свої збутові підрозділи. Основними структурними одиницями є збутові філії і збутові контори підприємств.

· Збутові філії розміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а також систему сервісного обслуговування, якщо це зумовлено умовами ринку і типом товару.

· Збутові контори не виконують фізичних операцій з товарами. Вони встановлюють контакти з споживачами, займаються рекламною діяльністю, збиранням замовлень, організацією транзитної поставки товарів зі складу підприємства чи його збутової філії.

Реалізація продукції через збутові підрозділи більш характерна для товарів промислового призначення, але іноді використовується і для споживчих товарів.

Перевагою такого прямого каналу є те, що збутовий персонал підприємства займається реалізацією лише його виробів і чудово їх знає. Фахівці можуть забезпечити консультація і технічну допомогу.

Незалежні оптові посередники придбають товари у власність і згодом реалізують їх самостійно споживачу. Їхній прибуток – це різниця між ціною покупки і ціною продажу мінус власні витрати. Це – найбільш поширений спосіб посередницької діяльності.

Вибір каналу розподілу з використанням незалежних посередників доцільний у таких випадках:

- ринок розкиданий , а обсяг збуту в кожній географічній зоні

недостатній для виправдання витрат по прямому каналі розподілу;

- виріб повинний збуватися споживачам багатьох галузей промисловості;

- споживачі віддають перевагу закупівлі виробів маленькими партіями, що незручні для складського і транзитного опрацювання;

- різниця між собівартістю виготовлення і продажною ціною занадто мала для утримання власної збутової організації, що займається прямим збутом.

Незалежні оптові посередники поділяються на дві групи:

· Оптовики з повним циклом обслуговування ( дистриб’ютори, торговці оптом);

· Оптовики з обмеженим циклом обслуговування.

Оптовики з повним циклом обслуговування надають широке коло послуг, а саме:

◊ формують товарний асортимент;

◊ зберігають товарні запаси;

◊ надають торговий кредит;

◊ забезпечують доставку продукції;

◊ допомагають виробникам у проведенні маркетингових досліджень, рекламній діяльності.

Торговці оптом розрізняються між собою широтою асортименту – вузькоспеціалізовані торговці працюють з однією асортиментною групою, оптовики змішаного асортименту працюють з кількома асортиментними групами.

Дистриб’ютори торгують цілком від свого імені, укладають угоди як з продавцями, так і з покупцями, мають склади, займаються сервісом продукції і виконують багато інших посередницьких функцій. Доволі часто виступають як генеральні посередники певного виробника.

Оптовики з обмеженим циклом обслуговування виконують значно менше функцій. Вони часто не мають складських приміщень, не займаються доставкою товарів, не надають кредит. Серед них виділяють таких:

· Оптовики –комівояжери , які займаються здебільшого обмеженим асортиментом ходових товарів;

· Оптовики-організатори , які працюють у сировинних галузях або з безтарними товарами. Складських приміщень вони не мають, а лише організують поставку замовленого товару від виробника до споживача.

Залежні оптові посередники не набувають права власності на товар, працюють за комісійну винагороду. Відповідно вони не приймають самостійних рішень щодо цін та інших умов продажу і діють у межах повноважень, наданих їм виробником згідно з укладеними угодами.

Цю численну групу складають агенти і брокери, збутові агенти комісіонери, аукціонери.

· Брокери знаходять споживачів і виготовлювачів продукції для укладання угоди, вони добре поінформовані про станринку, умовах продажів, джерелах кредиту, установленні цін, потенційних споживачах і володіють мистецтвом вести переговори. Кредити вони не надають, але можуть забезпечити збереження і доставку продукції. Брокери також не набувають права власності на товар і не можуть завершити угоду без офіційного схвалення виготовлювача.

· Агенти працюють з виробниками на більш довготривалих умовах, ніж брокери, бувають різних видів : агенти виробника, збутові агенти і агенти-комісіонери.

Агенти виробника працюють з виробником за договоромдорученняі виконують збутові операції від імені і за рахунок довірителя , отримуючи за це відповідну винагороду. Вони можуть працювати на кількох виробників, можуть мати виняткове право на реалізацію товарів на певній території.

Збутові агенти за умовами договору відповідають за маркетинг усієї продукції виробника, переважно великого. Збутові агенти мають справу з невеличкими промисловими підприємствами і за умовами договору відповідають за маркетинг усієї їх продукції. По сутності вони перетворюються в маркетинговий підрозділ виробника і повноважні вести переговори по цінах і інших умовах реалізації. Контори збутових агентів звичайно розташовані у великих збутових центрах у безпосередній близькості від споживача. Складських приміщень вони не мають.

Комісіонери – це посередники, що мають склади для зберігання товарів, які вони продають за договором комісії від свого імені за рахунок комітента ( виробника). Комісіонери отримують товари на принципах консигнації.

Консигнація - умова продажу товарів через консигнаційні склади посередників, коли право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за постачальника до моменту товару споживачеві.

Комісіонери одержують продукцію від виготовлювачів на принципах консигнації, що складає в дорученні однієї сторони (консигнанта) другій стороні (консигнатору) продати товари зі складу від свого імені, але на рахунок консигнанта, тобто власника продукції. Комісіонери мають у своєму розпорядженні контору, а також складські помешкання для приймання, збереження, опрацювання і продажу товарів. Вони іноді пропонують кредит, забезпечують збереження і доставку продукції, утримують торговий персонал. Можуть вести переговори про ціни, а також діяти в умовах аукціону. Вправі надавати різноманітного роду додаткові послуги: ринкову інформацію, допомогу у укладанні договорів із транспортниками, контроль за якістю товару й інше.

Комісіонери іноді пропонують кредит, а також працюють на аукціонах.

Аукціони - один із видів діяльності збутових підприємств, здійснюваний частіше усього на ринках обладнання, що було у вжитку.

3. ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

Роздрібна торгівля – сфера діяльності, пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання .

За останні роки роздрібна мережа сильно змінилася - розширився асортимент, збільшився розмір підприємств, насамперед розмір торгових площ. З'явився ряд нових підприємств роздрібної торгівлі, таких як споживчі ринки, торгові центри, супермаркети, торгові галереї. Інвестиції на одного зайнятого досягли рівня промисловості.

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різноманітні. До роздрібних посередників відносяться :

· Ділери:

· Магазини роздрібної торгівлі;

· Організації позамагазинної торгівлі.

Види магазинів роздрібної торгівлі .

Підприємства роздрібної торгівлі можна класифікувати по різноманітних ознаках:

1. По широті і насиченості товарного асортименту :

· спеціалізовані магазини - вузький асортимент значної

насиченості.

В даний час іде спеціалізація не тільки по товару, але і

по потребі.

· універмаги - декілька асортиментних груп

Концепція - "покупка для радості", перший універмаг - Париж, 1852 Р. - Бон Марші

· універсами - велике підприємство самообслуговування з низьким рівнем витрат і великим обсягом продажів

Перший - у США - 1916 р.- Пиггли Уиггли

(автомобіль, холодильник)

· магазин товарів повсякденного попиту - невеличкі магазини, у житлових районах - 100 видів товарів, порівняно високі ціни

· комбінований універсам, універсам широкого профілю, торговий комплекс

комбінований універсамам - продукти + ліки

універсамам широкого профілю - харчові, нехарчові продукти + послуги - пральня, хімчистка

торговий комплекс - універсамам, магазин знижених цін, роздрібний склад-магазин

2. По ціновій політиці

· високий рівень цін

· середній рівень цін

· низький рівень цін - магазины-демонстраційни зали, що торгують по каталогах, склади-магазини

· магазини знижених цін

3. По характеру торгового помешкання - магазинна і немагазинна торгівля

· торгівля поштою, телефону, каталогу, "direct mail"

· торгові автомати

· служба замовлень із знижкою

· торгівля у розніс

4. За рівнем обслуговування

· самообслуговування - немає продавців

· вільний добір товарів - є продавець-консультант

· обмежене обслуговування - кредит , доставка, обмін

· повне обслуговування - усі можливі види послуг

5. За формою власності

· Незалежний роздрібний торговець - має власний магазин;

· Торговельна мережа – сітка магазинів (спільне володіння);

· Роздрібний франчайзінг ( організації власників привілеїв)

· Орендований відділ

У останні роки з'явилася так звана "клубна" система розподілу товарів або торгівля без торгової мережі. Джерело інформації в такій системі - не реклама, а клієнти, що користувались послугою або товаром. Дуже ефективні. Елементи клубної системи присутні в маркетинговій політика багатьох фірм. Сьогодні ці системи мультимаркетингу реалізуються й в Україні.

4. РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ЗБУТОВОЇ ЛОГІСТИКИ

Важливемісцевсистемі збуту товару займають такі функції:

· Транспортування товару від виробника до споживача;

· Підтримання на підприємстві товарних запасів;

· Пакування, складування та зберігання товару;

· Оброблення замовлень та адміністративні витрати, пов’язані з усіма цими функціями.

У господарській практиці багатьох країн широко використовують нові методи і технології доставки та розподілу товарів, які одержали узагальнену назву “логістика”

Логістикою маркетингу назветься система, який забезпечує доставку товарів до місць продажу в точно визначений час і з максимально високим рівнем обслуговування покупців, включаючи транспортування і збереження.

Основний результат, що досягається в системі логістики - це рівень обслуговування споживача. Даний якісний показник залежить від багатьох чинників: швидкості виконання і доставки замовлення, якості що поставляється продукції, надання різноманітного роду послуг покупцям по установці, ремонту, постачанню запасних частин і т.і.

До основних проблем логістики , що формує якість обслуговування, відносяться такі:

· забезпечення різноманітної порціонності відвантаження товару на прохання покупця;

· вибір раціонального виду транспорту, утримання оптимального рівня різноманітних видів транспорту;

· утримання оптимального рівня запасів;

· створення нормальних умов складування і збереження

товарів, і т.п.

Структура системи логістики визначається часом постачання і витратами. У деяких галузях конкуренція настільки сильна, що незначне перевищення звичайного часу постачання веде до серйозних втрат у збуті. Підприємство намагається не перевищити цю критичну межу. Тому що одночасна оптимізація часу постачання і витрат неможлива, тому зусилля підприємства направлені частіше усього на досягнення мінімуму витрат при заданому часі постачання.

Як час постачання, так і витрати залежать при великому районі збуту від числа проміжних складів. У той час як постачання з ростом числа складів пришвидшується. витрати спочатку знижуються, потім починають зростати. Крива загальних витрат результується на двох протилежних тенденціях. З однієї сторони, із ростом числа проміжних складів скорочуються транспортні шляхи і транспортні витрати. З іншого боку, ростуть витрати на збереження і виробничі складські витрати, так називані системні витирати. Оптимізація числа складів може бути проведена лише одночасно з визначенням їхнього місця розташування і потужності. Теоретично ця проблема цілком розв’язувана, проте на практику її рішення потребує великих витрат часу. Тому задовольняються приблизними рішеннями, котрі можуть бути дуже ефективними. Один із найбільше відомих методів являє собою програму, що нарощує кількість складів доти, поки додавання ще одного не приведе до підвищення загальних витрат. Швидке постачання товару забезпечується у тому випадку, якщо подтримуються достатні товарні запаси. Планування товарних запасів включає розрахунок потреби, обсягу замовлень, терміна замовлення для багатьох тисяч найменувань товарів з урахуванням часу їхньої поставки, страхових резервів, надходження і вибуття.

При виборі транспортних засобів керуються витратами і швидкістю транспортування, а також відповідністю транспорту вимогам продукту. Ізольований розгляд транспортних витрат може призвести до помилкових рішень, тому що можуть виникнути компенсаційні ефекти, що істотно змінюють послідовність альтернатив.

Наприклад, якщо використання повітряного транспорту дозволяє різко скоротити складські запаси або заощадити витрати на упаковування і страхування, те можливо рішення на користь цього виду транспорту замість більш вигідного залізничного і морського. Крім того, постійні витрати різноманітні для різних видів транспорту і залежність витрат на транспорт від обсягу постачання також різноманітна.

5. ВИСНОВКИ

1. Кожнийвиробникмає сформувати ефективний канал розподілу своєї продукції. Це може бути канал прямого маркетингу, коли збутова діяльність здійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи. Але більшість виробників використовує непрямі канали розподілу , залучаючи торговельних посередників різних типів.

2. Канали розподілу можуть бути різної довжини , тобто мати один, два і більше рівнів посередників.

3. Поряд з традиційними каналами збуту використовуються вертикальні маркетингові системи як засіб контролю збутової діяльності .Використовуються також горизонтальні і багатоканальні маркетингові системи.

4. Оптові посередники діляться на дві великі групи – незалежні і залежні посередники. Кожна група має свої особливості , переваги і використовується в залежності від умов ринку.

5. Роздрібні посередники – це ділери, магазини роздрібної торгівлі, організації позамагазинної торгівлі.

6. Важливі функції виконує збутова логістика як система , за допомогою якої процес фізичного переміщення товарів вдається організувати найбільш оптимально.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий