Смекни!
smekni.com

Товарознавча характеристика їстівних каштанів (стр. 2 из 3)

Плодоносити дерево каштану починає з 25–30 років за умови росту на волі, та з 40–60 років – за умови росту в насадженні.

Одне із найкрасивіших листопадних дерев, зі струнким стовбуром, правильною округлою, густою, ясно-зеленою кроною й великим орнаментальним листям, що зафарблюється восени в чистий жовтий колір.

Відомі численні форми, що розрізняються конфігурацією й забарвленням листя, величиною й кольором плодів, строками їхнього дозрівання.

Найпоширеніші форми:

- пірамідальна (f. pyramіdalіs) і близька до неї (f. fastіgіata) – з гілками, спрямованими майже вертикально нагору й утворюючу пірамідальну крону;

- розрізнолисна (f. asplenіfolіa) – частина листя з нерівномірно-лопатевими або зубчастими краями, інші – майже типові, але більше глубокозубчасті;

- круглолисна (f. rotundіfolіa) – з листами округлої форми;

- золотаво-плямиста (f. aureo-maculata) – з жовтими плямами на листах;

- сріблисто-строката (f. argenfeo-varіegata) – з білими плямами на листах;

- золотисто-окаймлена (f. aureo-maіgіnata) – листя, облямоване жовтою смужкою;

- серебристо-окаймлена (f. aіgenteo-mangіnata) – листя, облямоване білою смужкою;

- пурпурна (f. purpurea) – з пурпуровим листям;

- гола (f. glabra) – з більшими, щільними, голими, блискучими листами.

Плоди каштану – горіхи, що знаходяться в колючій плюсці у кількості від 1 до 3 штук, мають блискучу, переважно голу, шкірно-деревнисту оболонку коричневого кольору. Сім'я плоду – гранисто-шаровидне, у тонкій оболонці буроватого відтінку. Сім'ядолі м'ясисті світло-кремового кольору, мають багатий хімічний склад та високу харчову цінність. Зовнішній вигляд плюски каштану зображено на рис. 4.

Географічне розповсюдження каштану їстівного значно широке, проте набагато більшою цінністю характеризуються плоди дерев, що ростуть у південних регіонах, оскільки мають вищу харчову цінність та кращі органолептичні властивості [2].

2. Хімічний склад плодів та загальна цінність каштану для природи та промисловості

Їстівний каштан є надзвичайно корисною культурою – основну цінність складають плоди горіхоплідної рослини в силу своєї харчової корисності: високої поживності та багатого вітамінного складу, каштан також активно використовується як будівельний матеріал завдяки своїй довговічності, застосовується у столярній справі та, як відомо, є рослиною-медоносом.

Плоди каштану – невеликі горішки масою до 20 г. (зовнішній вигляд плодів зображено на рис. 5), що достигають у жовтні та мають характерний каштановий колір з добре помітною світлою плямою в основі. Зазвичай у плоді наявне одне сім'я, проте може бути два або три. Горіхи є дуже поживними та смачними, їх вживають в їжу в сирому, вареному або ж смаженому вигляді, використовують для виготовлення тортів, тістечок, морозива, цукерок, печива та інших кондитерських виробів, розмелені плоди додаються в пшеничну муку та використовуються як замінник кави.

Плоди різних дерев відрізняються за вагою, формою, смаком та хімічним складом, проте, в загальному, хімічний склад горіхів є наступним.

У каштанах міститься:

- крохмаль – до 62%;

- цукри – приблизно 15% (переважно сахароза);

- білки – до 6%;

- жири – 2–2,5%.

В ядрі плоду міститься ряд вітамінів (кількість вітамінів зазначена у перерахунку на 1 кг продукту):

- тіамін (

) – 1,35 мг;

- рибофлавін (

) – 2,4 мг;

- аскорбінова кислота (С) – до 1500 мг (проте максимального вмісту досягають незрілі каштани, із дозріванням плоду вміст вітаміну С зменшується);

- нікотиново-кислий амід – приблизно 10 мг.

Каштани також містять органічні кислоти (яблучна, молочна та лимонна), лецитин та ферменти. До їх складу входять у великих кількостях такі мікроелементи як: калій, натрій, магній, кальцій та фосфор. Каштани включають у свій хімічний склад і стронцій, фтор, кобальт, алюміній, титан тощо.

Через настільки різноманітний хімічний склад каштан здавна використовується в народній медицині – він допомагає при ревматизмі, захворюваннях нирок, хворобах верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту.

Завдяки високому вмісту рибофлавіну запечені каштани рекомендують вживати у їжу людям з порушеннями функцій травлення та для підвищення гостроти зору на колір і світло [3].

Плодами каштану в лісах харчуються дикі тварини, наприклад, вепри, каштанами також підкормлюють свиней та птицю. Цікаво знати, на острові Корсика (Франція) їстівні каштани є основним продуктом харчування. Середній урожай плодів в нормальному каштановому лісі складає до 1 т/га. Також слід зазначити, що від вирощування та реалізації плодів каштанів виходить досить значний прибуток.

Завдяки високому вмісту танінів стовбури каштану відрізняються довговічністю та високо ціняться як будівельний матеріал. Естетично гарна,міцна, не важка (середня питома вага – 0,60) деревина, що також дуже легко полірується, знаходить різноманітне застосування у столярній справі, з неї виготовляють бочки для найдорожчих вин (в Італії для виготовлення бочок надають перевагу саме каштановій деревині, аніж навіть дубовій). Молоді стовбури та товсті гілки використовують як опори для винограду.

Майже всі органи каштану містять таніни: деревина – 8–18%, кора -10%, свіжо відпале листя – 12%, відпалі суцвіття – 13%. Саме тому рослина може служити сировиною для вироблення дубильних екстрактів. Поки що з даною ціллю використовують лише відходи деревини та кору, рідше – листя та суцвіття, хоча щорічний відпад листя складає біля 2000 кг/га, відпад суцвіть складає 400 кг/га.

Відходи деревини також використовуються для виробництва целюлози та деревного спирту.

Листя каштану, що багаті на вітамін К і таніни, використовують у народній медицині при внутрішніх кровотечах.

Квітки каштану активно відвідують бджоли. Каштановий мед злегка темного кольору, не дуже густий, майже не кристалізується, має специфічний запах та трошки гірчить на смак. Мед з їстівного каштану придатний для годування бджіл зимою та має великий попит у кондитерській промисловості. Що стосується специфічного присмаку каштанового меду, то його легко можна позбутись внаслідок слабкого підігрівання меду у відкритій посудині.

Попри все, каштанові ліси мають важливе водоохоронне та протиерозійне значення, тому у них допустимі лише санітарні рубки.

3. Хвороби каштану їстівного

Різного роду мікробіологічними та фізіологічними хворобами можуть уражатися як окремі органи дерева каштану, так і, безпосередньо, його плоди при їх достиганні, транспортуванні та зберіганні.

До хвороб дерева каштану їстівного належать такі інфекційні хвороби як:

Вертицильоз каштану (суха гниль) – збудником є бактерія Verticillium albo-atrum Reinke et Berth., на поперечних зрізах стебел рослин помітне побуріння провідних посудин. Рослини, що занедужали цим захворюванням в'януть і засихають. Найбільш імовірне джерело зараження – інфікований покривний ґрунт. Зараження може відбутися також по повітрю, збудники можуть переноситися з мухами, кліщами.

Фітофторозна гниль коренівкаштану – збудником є гриби роду Phytophthora. Відбувається необоротне зів'янення кореню без зміни його забарвлення. Фарбування нижньої частини стебла на рівні лінії поверхні ґрунту змінюється на чорне або коричневе і стебло відмирає. На коріннях утворюється м'яка, водяниста гниль, колір якої варіює від чорного до коричневого, і яка звичайно не має запаху. Розвитку фітофторозної гнилі коріння сприяють надлишок вологи, поганий дренаж і високі температури.

Диплодиоз каштану – збудник Diplodia natalensis Evans. Вражаються переважно стебла й листки рослини. Стебла буріють, потім розм'якшуються й надломлюються. Часто під листям з'являється біла грибниця. У місцях побуріння формуються точкоподібні, спочатку білі, а пізніше чорні пікніди, що виступають назовні з-під епідермису. На уражених листах також з'являються бурі плями, іноді з пікнідами. Оптимальна температура для проростання спор – 20 °С, а для розвитку хвороби – від 28 до 30 °С.

Борошниста роса – грибне захворювання рослини, викликається різними видами мікроскопічних грибів – зовнішніх паразитів. На поверхні листів ураженої рослини виникає білий наліт міцелію, на якому після визрівання спор утворюються краплі рідини – звідси й назва «борошниста роса». Міцелій розташовується плямами найчастіше на листах, але може зустрічатись й на плодах. Зараження плодів приводить до їхнього розтріскування й загнивання.

Септоріоз каштану – збудниками хвороби є гриби роду Septoria. На листах ураженої рослини розвиваються сіро-коричневі або іржаві плями з жовтою облямівкою неправильної форми (рис. 6). Розростаючись, вони можуть займати всю поверхню листка. У центрі плям з верхньої сторони листка можна спостерігати чорні крапки – пікніди гриба. При сильному ураженні хворі листи засихають, стебла буріють, зморщуються і часто перегинаються, спостерігається передчасне обпадання листів. Оптимальні умови для розвитку хвороби складаються при температурі 20–25 °C і високої вологості.

Цитоспороз каштану – інфекційне захворювання, що викликає всихання деревних порід з утворенням на них пікнід (органів розмноження збудника хвороби). Зустрічається повсюдно. Збудники захворювання – гриби роду Cytospora. На корі та великих гілках утворюються трохи втиснені (у вигляді виразок) ділянки; під корою ушкоджені також перидерма, луб, деревина. Уражені гілки або дерева гинуть навесні або в першій половині літа.

Чорнильна хвороба каштану – (збудники – Phytophthora cambivora, Phytophthora cinnamoni, Melanoconis modonia) інфекційна хвороба листяних порід, викликана грибами класу ооміцетів. Поширена в Середземномор'ї, на Чорноморському узбережжі Кавказу. На стовбурі з'являються втиснені некротичні плями, відмерла кора обпадає, заболонь темніє. З ураженої кори виділяється бура рідина, яка на повітрі чорніє. Дерева суховершинять, при ураженні кореню і кореневої шийки всихають.