2.Зміна збитковості обсягу продажу за рахунок збільшення собівартості реалізації (ΔРvp(Δ S)):
ΔРvp(ΔS) = (Vp1-S1)/Vp1 – (Vp1-S0)/Vp1 =
= (1190-1198,3)/1190 – (1190-1409,7)/1190 = -0,192 або –19,2%.
3.Перевіримо відповідність загального зростання збитковості реалізації ТОВ “Макро-Альфа” за період 1999-2000 рр. та сукупність впливу чинників:
ΔРvp = ΔРvp(Δ ціни)+ ΔРvp(ΔS) = -22,2 – 19,2 = -41,4%.
Похибка обумовлена округленнями при розрахунках впливу окремих чинників і є незначною.
Наступний етап аналізу – дослідження взаємозв’язку між показниками рентабельності активів, оборотності активів та рентабельності реалізованої продукції (послуг) ТОВ “Макро-Альфа” [6; ст.86].
Ра = Пч/А = Vp/A * Пч/Vр (2.2)
Цей показник відображає прибутковість (збитковість) активів, яка обумовлена ціноутворювальною політикою підприємства і рівнем витрат на виробництво і реалізацію послуг (рівень рентабельності/збитковості). Крім того, через рентабельність (збитковість) активів можна оцінити ділову активність підприємства і через оборотність активів, його конкурентоспроможність.
Наведена формула (2.2) рентабельності активів вказує на шляхи підвищення рентабельності (зниження збитковості) засобів: 1) при низькій прибутковості (високій збитковості) послуг необхідно прагнути до прискорення оборотності активів та їх елементів; 2) і навпаки – низька ділова активність підприємстваможе бути компенсована лише зниженням витрат або зростанням цін на послуги, тобто підвищенням рентабельності реалізації послуг.
Факторний аналіз рентабельності активів здійснимо методом ланцюгових підстановок, використовуючи дані таблиці 2.4.
Як бачимо, рентабельність активів зменшилась на 1,9%. Якщо в І кварталі 1999 року рентабельність активів
становила 1,547%, то в І кварталі 2000 року збитковість активів підприємства склала –1,9%. Це свідчить про нерентабельне використання активів ТОВ “Макро-Альфа” протягом останнього року.
1.Зміна рентабельності активів за рахунок прискорення оборотності активів (ΔРа(ΔОа)):
ΔРа(ΔОа) = Оа1*Рп0 – Ра0 = 0,504*2,6 – 1,547 = -0,237;
2.Зміна рентабельності активів за рахунок зниження рентабельності реалізації (ΔРа(ΔРп)):
ΔРа(ΔРп) = Ра1 – Оа1*Рп0 = -0,353 – 0,504*2,6 = -1,663;
3.Перевіримо відповідність загальної зміни рентабельності активів (збитковості) сумі впливу факторів:
ΔРа = ΔРа(ΔОа)+ ΔРа(ΔРп) = -0,237-1,663 = -1,9.
Як бачимо, збитковість активів ТОВ “Макро-Альфа” збільшилась переважно за рахунок зниження рентабельності реалізації на 3,3%.
Показник рентабельності фондів має формулу [6; ст.88]:
Рф = П/(ОВФ+МОА) (2.3)
де П – прибуток підприємства;
ОВФ – сума основних виробничих фондів;
МОА – сума матеріальних оборотних активів
Цей показник знаходиться у прямій залежності від рентабельності послг та у зворотній залежності від зміни фондомісткості її реалізації.
Підвищення рентабельності реалізації підприємства забезпечується переважно зниженням собівартості реалізації послуг. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижча фондомісткість, вища фондовіддача і як наслідок цього, зростання рентабельності виробництва. При покращенні використання матеріальних оборотних активів зменшується їх величина, яка припадає на 1 грн реалізованих послуг. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками зростання рентабельності реалізації.
При аналізі рентабельності вихідні формули модифікуються шляхом ділення чисельника та знаменника на обсяг реалізації. Таким чином, модель має наступний вигляд [6; ст.88]:
Рп = Рvp/(Кзок+Фм) = ((П/Vp*((Vp-S)/Vp)/(ОВФ/Vp+МОА/Vp) (2.4)
Де Феv– фондомісткість реалізації;
Кзоr – коефіцієнт закріплення матеріальних оборотних активів.
Числова оцінка впливу окремих чинників на рівень рентабельності реалізації визначається методом ланцюгових підстановок (таблиця 2.5).
Загальна зміна рентабельності підприємства “Макро-Альфа” – зменшення на 3,595% - утворилась за рахунок наступних чинників:
= зменшення рівня рентабельності послуг на 4,39% призвело до скорочення рентабельності підприємства на
(-3,595/(0,635+0,52)) – 3,194 = -3,11 – 3,194 = -6,304%;
= збільшення фондомісткості призвело до скорочення рентабельності підприємства на
-0,697/(0,844+0,52)*100% + 40,1 = -11,0%.
-0,401 + 0,512 = 0,111%.
Зростання коефіцієнту закріплення матеріальних оборотних засобів (тобто уповільнення оборотності) справляє негативний вплив на рентабельність реалізації ТОВ “Макро-Альфа” протягом останнього часу.
Таким чином, конкурентоспроможність підприємства по показниках рентабельності останнім часом дещо знизилась. Переважно чинники, що вплинули на таке зменшення, пов’язані з реалізацією послуг (обсяг реалізації, витрати, рівень рентабельності послуг та фондомісткість реалізації). Це необхідно врахувати при розробці заходів підвищення рівня конкурентоспроможності у ТОВ “Макро-Альфа” на майбутній період.
2.2. Порівняльний аналіз рівня конкурентоспроможності підприємства з основними конкурентами по галузі
В умовах дії ринкових важелів в конкурентній боротьбі перемагає лише те виробництво, яке є конкурентноспроможним і використовує новітні досягнення науково-технічного прогресу, впроваджує нові технології, проводить ретельні маркетингові дослідження, що дозволяє йому орієнтуватися в запитах та потребах споживачів, отримувати ресурси, уникнути банкрутства.
Для досягнення підприємством конкурентноспроможного рівня необхідно досягти високих результатів перш за все у виробничій діяльності, організації збуту та просування своєї продукції; стабілізувати свій фінансовий стан і постачати на ринок конкурентноспроможну продукцію.
До показників, що характеризують конкурентоспроможність продукції, що виробляється підприємством, належать: технічні, економічні, нормативні параметри.
Конкурентоспроможність підприємства може бути оцінена шляхом співставлення конкретних позицій декількох підприємств на одному ринку. Обізнаність відносно інших підприємств-конкурентів визначається наступними параметрами: технологія; здатність обладнання; знання та практичний досвід персоналу; система управління; маркетингова політика; імідж; комунікації; можливість адаптуватися до мінливих умов конкуренції.
Умовою виживання та основою стабільності положення підприємства служить його стійкість. Внутрішня стійкість – це загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його діяльності. Відносні показники фінансової стійкості характеризують також конкурентоспроможність підприємства на ринку.
До показників фінансової стійкості належать: коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами; коефіцієнт маневреності власного капіталу; індекс постійного активу; коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів; коефіцієнт зносу; коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт автономії; коефіцієнт співвідношення позикових та власних ресурсів.
Оцінити конкурентоспроможність підприємства за допомогою показників фінансової стійкості можна, також порівнявши їх значення з аналогічними підприємствами.
На сьогоднішній день основними конкурентами ТОВ “Макро-Альфа” є: СП “NSI-Construction”, “WIL”, “Cан-Гобен” (всі – м.Київ).
Для розрахунку показників фінансової стійкості доцільно звести дані балансів підприємства в розрахункову таблицю (таблиця 2.6.). Ці дані є
інформаційним забезпеченням для аналізу динаміки показників фінансової стійкості підприємства “Макро-Альфа” в 1999-2000 рр. (таблиця 2.7).
Як бачимо з таблиці, протягом 1999-2000 р.р. всі показники (розраховані за допомогою формул 1.1-1.10) його фінансової стійкості дещо змінилися.
В І кварталі 1999 р. зросли показники забезпеченості власними коштами матеріальних запасів та майна підприємства в цілому (відповідно на 0,011 та 0,13 грн вл.коштів/на 1 грн матеріальних запасів та майна). Зросли також коефіцієнт маневреності власного капіталу (на 0,012) та коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (на 0,101). В той же час скоротилися індекс постійного активу (на 0,012), коефіцієнт реальної вартості майна та автономії (відповідно на 0,044 та на 0,034), що свідчить про зниження концентрації власного капіталу та скорочення рівня виробничого потенціалу і забезпеченості засобами виробництва. Дещо зріс коефіцієнт зносу основних засобів, але величина цього зростання невелика (0,005).
В ІІ кварталі продовжував скорочуватися індекс постійного активу, що вказує на зменшення основних засобів та позаоборотних активів у джерелах власних коштів підприємства. Збереглася також тенденція до зростання забезпеченості підприємства власними коштами (+0,067) і маневреності власного капіталу, що з фінансової точки зору свідчить про зростаючу мобільність
власних джерел коштів. Напрямки динаміки коефіцієнтів реальної вартості майна, автономії та співвідношення позикових та власних коштів у ІІ кварталі 1999 р. змінилися на протилежні. Зросла частка у вартості майна матеріальних засобів (К реальної вартості майна зріс на 0,049), підвищилась фінансова незалежність підприємства (К автономії зріс на 0,065). Відповідно скоротилася частка позикових коштів у структурі джерел фінансування (-0,085).
У ІІІ кварталі продовжувала зростати лише забезпеченість матеріальних запасів підприємства власними коштами (+0,088). Решта показників (крім індексу постійного активу) зменшилася. Найбільшими темпами зменшувалась доля матеріальних активів у загальній сумі засобів підприємства (-0,207). У цей період значно змінилося співвідношення позикових і власних коштів на користь перших (+0,365).
В кінці 1999 р. знову зріс коефіцієнт реальної вартості майна і склав на 1.01.2000 р. 0,88. Вперше за період з початку року зменшилась забезпеченість матеріальних запасів власними коштами (-0,25) і склала на початок 2000 р. 31,5% від вартості матеріальних запасів. Коефіцієнт зносу основних засобів знову зріс до рівня ІІ кварталу і склав 0,008. На рівень ІІ кварталу також повернувся коефіцієнт автономії. Це означає зростання фінансової незалежності підприємства.