Відомо, що диспетчеризація сприяє підвищенню ефективності використання всієї сільськогосподарської техніки. Для оперативного управління нею в господарстві повинен бути спеціалізований диспетчерський пункт. Створення диспетчерського пункту інженерно-технічної служби має завданням значно покращити організацію управління цією службою і оперативну взаємодію всіх її підрозділів.
Диспетчер інженерно-технічної служби є, по суті, інженерним менеджером.
Завдання його полягає в тому, щоб забезпечити постійний контроль за ходом робіт на виробничих ділянках, зібрати необхідну інформацію про технічний стан машинно-тракторного парку і стаціонарного обладнання і спільно з керівниками виробничих служб забезпечити високоорганізовану їх експлуатацію, оперативність ремонту деталей та вузлів машин, звести до мінімуму простої техніки.
Основні обов’язки диспетчера інженерно-технічної служби господарств полягають у сприянні забезпечення потрібного темпу здійснення ремонтних робіт, підтримання високого виробничого ритму засобів механізації, безперебійного постачання підрозділів запасними частинами і матеріалами.
В період масових польових робіт необхідна висока оперативність приймання замовлень, постійний контроль за їх рухом і кінцевим виконанням. Вся робота диспетчера інженерно-технічної служби будується у відповідності з поточними планами всіх підрозділів господарства.
Таблиця 3
Орієнтовні річні затрати часу на виробничу діяльність спеціалістів інженерно-технічної служби господарства
| Головний інженер (начальник цеху механізації) | Завідуючий ремонтною майстернею | Завідуючий машинним двором | Інженер по механізації робіт у тваринництві | Інженер-електрик | Завідуючий автогаражем | ||||||
| 1. Вивчення поточної інформації та обговорення питань інженерно-технічної служби на оперативній диспетчерській нараді господарства | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 270 | 14 | 225 | 11,7 | 225 | 11,6 | 135 | 7 | 135 | 7 | 270 | 14 |
| 2. Організація робіт по використанню, ремонту і зберіганню сільськогосподарської техніки | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 335 | 17,4 | 270 | 14,1 | 235 | 12,2 | 180 | 9,3 | 180 | 9,3 | 225 | 11,7 |
| 3. Перевірка технічного стану машин у виробничих підрозділах; безпосередня участь в усуненні технічних несправностей | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 337 | 17,5 | 414 | 21,6 | 873 | 45,2 | 737 | 38,3 | 880 | 45,7 | 699 | 36,3 |
| 4. Техніко-економічний аналіз використання машин, витрачання запасних частин, ремонтних матеріалів, палива; планування та координація робіт з технологічними службами господарства і району | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 425 | 22,1 | 270 | 14 | 270 | 14 | 450 | 23,4 | 270 | 14 | 270 | 14 |
| 5. Облік і звітність, заявки, ведення технічної документації тощо | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 270 | 14 | 450 | 23,5 | 135 | 7 | 135 | 7 | 193 | 10 | 270 | 14 |
| 6. Інженерна робота: розрахунки, перевірка нової техніки та технологій, раціоналізація і винахідництво | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 289 | 15 | 287 | 15 | 193 | 10 | 289 | 15 | 270 | 14 | 193 | 10 |
| Разом за видами діяльності | |||||||||||
| люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % | люд. год. | % |
| 1926 | 100 | 1916 | 100 | 1931 | 100 | 1926 | 100 | 1928 | 100 | 1927 | 100 |
Матеріальну основу інженерно-технічного диспетчерського пункту господарства повинні складати телефонний радіозв’язок, стенди обліково-контрольної і технічної документації та комп’ютерне обладнання.
Інженерно-технічна служба впливає на хід виконання робіт і кінцеві результати виробництва сільськогосподарської продукції через засоби механізації.
Часто позитивні заходи інженерно-технічної служби господарства відносять до побічної ефективності, визначення якої потребує спеціальних методичних досліджень. Проте ефективність освоєння коштів на вдосконалення інженерно-технічної служби в господарстві можна визначити за формулою:
Fp = (B – B1) – H·Kg,
де
Fp – річна ефективність освоєння коштів на вдосконалення інженерно-технічної служби;
B i B1 – відповідно витрати на експлуатацію техніки на 100 га ріллі до і після вдосконалення інженерно-технічної служби;
Kg – капіталовкладення в розвиток інженерно-технічної служби на 100 га ріллі;
H – коефіцієнт ефективності капіталовкладень.
Використана література
1. Смирнов Б.В. Техника управлення сельскохозяйственньгм производством. - М.: Колос, 1972. - 424 с.
2. Скирта Б.К. Имитационное моделирование в управлений сельско-хозяйтвенньїм производством. - К.; Вища школа, 1990. - 206 с.
3. Соснин А.С., Мельниченко Л.В. Основы теориии и практики менеджмента. Конспект лекций. Европейский университет. – К. 2001. – 220 с.
4. Сидорчук О.В. Наукові основи вдосконалення технологічних структур ремонту мобільної техніки рільництва. Автореф. дис...д-ра теха наук. - Київ, 1996. - 48 с.
5. Тейлор Ф. Научная организация труда. / Под ред. А.Н.Щербина — М., 1986.— С. 244.