Ультразвукове і допплерометричне дослідження плода проводили на апараті «Aloka SSD-2000». При цьому вимірювали параметри матково-плацентарно-плодового кровообігу - пульсовий (ПІ) і резистентний (РІ) індекси у матковій артерії, в артерії пуповини, в аорті плода і у басейні середньомозкової артерії.
Оцінку гормонального гомеостазу в системі мати-плацента-плід проводили за вмістом у плазмі крові естрадіолу, естріолу, прогестерону - стандартною методикою з використанням набору для радіоімунологічного дослідження фірми «IMMUNOTECH SAS» (Франція) і плацентарного лактогену (ПЛ) - методом ELISA набором фірми «IBL» (Німеччина).
Для морфо-функціональної характеристики плаценти проводили органометричне, макроскопічне і гістологічне дослідження. Гістостереометричний аналіз здійснювався за допомогою відеоаналізатора “Інтеграл - 2МТ”. При цьому визначався відносний обсяг площі 10 структурних показників (материнський фібриноїд, міжворсинчастий простір, плодовий фібриноїд, склеєні фібриноїдом ворсини, інфаркти, строма ворсин, судинне русло ворсин, епітелій ворсин, синцитіальні вузлики, синцитіокапілярні мембрани).
Статистична обробка результатів проводилася методом математичного аналізу з використанням критеріїв Ст’юдента, стандартних та спеціальних комп'ютерних програм. Для вивчення характеру і ступеня взаємозв'язку між різними параметрами використовували показники парної кореляції (rxy).
Результати власних досліджень та їх обговорення. Проведений клініко-статистичний аналіз 537 історій пологів жінок з артеріальною гіпотензією виявив часте порушення у них генеративної функції. Значно частіше спостерігалися пізні менархе: у віці 15-16 років (27,7 % при хронічній, 26,6 % при гестаційній формі АГ проти 7,5 % у групі контролю, р<0,05) і в 17-18 років (10,6 %, 9,4 % і 0 %, відповідно, р<0,05). Дане спостереження побічно вказує на наявність дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи. У три рази частіше, ніж у здорових зустрічаються порушення менструального циклу (17,1 % при АГ і 6,3 % в групі контролю, р<0,05). У частоті виникнення запальних захворювань органів малого тазу достовірних різниць у порівняльних групах не відмічено.
При оцінці клінічної картини звертають увагу конституціональні особливості хворих з АГ: вірогідно частіше має місце астенічний тип статури (в 64,5 % випадків при ХАГ, 41,7 % при ГАГ проти 24,4 % у жінок контрольної групи, р<0,05).
У значного числа жінок основної групи відзначався обтяжний акушерський анамнез: завмерла вагітність (8,8 % при ХАГ, 7,9 % при ГАГ проти 1,3 % у контрольній групі, р<0,05); мимовільні викидні в ранньому терміні (відповідно, 22,1 %, 19,3 % і 3,8 %, р<0,05); пізні мимовільні викидні (14,8 %, 15,7 %, 2,5 %, р<0,05); звичне невиношування (13,1 %, 14,5 %, 2,5 %, р<0,05).Проведений клініко-статистичний аналіз показав велику частоту відхилення від фізіологічного перебігу гестаційного процесу при АГ: частіше спостерігалися такі ускладнення як ранній гестоз (36,5 % при ХАГ; 31,6 % при ГАГ і 3,8 % у контрольній групі, р<0,05), загроза переривання вагітності (відповідно, 35,2 %, 37,3 % і 6,3 % , р<0,05); анемія (18,4 %, 17,6 % і 7,5 %, р<0,05), прееклампсія (26,6 %, 30,3 % і 5,0 %, р<0,05), плацентарна недостатність (22,2 %, 27,9 % і 5,0 %, р<0,05).Дистрес плода виявлений в 25,9 % і 28,7 % випадків проти 5,0 % у групі контролю (р<0,05).
У породіль з АГ значно частіше, ніж у жінок контрольної групи спостерігаються аномалії пологової діяльності (в 1,9 рази) і, як наслідок цього, розродження шляхом операції кесарева розтину (в 2,2 рази). Оперативне розродження у вагітних з гіпотензією застосовували в 17,1 % випадків проти 6,3 % у жінок контрольної групи (р<0,05). За показниками з боку матері операцію зроблено в 9,8 %, з боку плода - 3,2 %, за поєднаними показниками - в 4,1 % випадків. Суттєвої різниці в частоті епізіо- і перинеотомії у жінок обох груп не виявлено ( 30,2 % при АГ і 24,7 % у контрольній групі, р>0,05). Відзначалася підвищена частота кровотеч у пологах, у послідовому і ранньому післяпологовому періоді (7,7 % при хронічній і 8,4 % при гестаційіній АГ проти 2,8 % у жінок контрольної групи, р<0,05).
Встановлено, що у матерів з гіпотензією частіше народжуються діти з більш низькою масою тіла, ніж у здорових породіль. Число новонароджених з масою до 3000,0 г склало 30,7 % проти 11,4 % у контрольній групі (р<0,05). З ознаками затримки внутрішньоутробного росту і масою до 2500,0 г народилося 7,9 % дітей (у контрольній групі - 3,3 %, р<0,05). Аналіз стану дітей при народженні на першій хвилині життя за шкалою Апгар показав, що у матерів з артеріальною гіпотензією в 3,3 рази частіше, ніж у жінок з нормальним рівнем артеріального тиску народжувалися діти в асфіксії помірного і тяжкого ступеня.
Добове моніторування артеріального тиску показало, що параметри середнього АТ у вагітних з артеріальною гіпотензією, встановлені при використанні цього методу, не завжди відповідають передбачуваному рівню. Так, за даними разових вимірів, у пацієнток з гіпотензією середні показники АТ нерідко виявляються вище очікуваних, що, ймовірно, пов'язане з проявом ефекту «білого халата». У жінок з гіпотензією середньодобові показники артеріального тиску були вірогідно більш низькими (р<0,05). При оцінці циркадного ритму АТ оптимальною вважається ступінь нічного зниження від 10 до 20 %. У вагітних з АГ цей показник був вірогідно вищим (р<0,05), що негативно характеризує ступінь нічного зниження кров'яного тиску в даного контингенту обстежених. Тривалоіснуюча нічна гіпотензія характеризує початкові прояви дискоординації центральних механізмів регуляції судинного тонусу, що сприяє зриву компенсаторних механізмів, які спрямовані на забезпечення гемодинаміки в умовах формування додаткового кола кровообігу. Виявлення патологічного індексу на ранніх термінах гестації дозволяє прогнозувати можливість розвитку плацентарної недостатності у даної групи вагітних.
У вагітних з нормальним рівнем АТ гіпотонічне навантаження (відсотковий вміст числа вимірів, що знаходяться нижче нижньої межі норми) складав в період бадьорості - САТ- 7,8±2,4 % і ДАТ - 6,2±2,2 %, а в період сну - всього 2,9±1,4 % і 1,3±0,8 %, відповідно. Відсоток таких вимірів при артеріальній гіпотензії значно вищий і складав, відповідно, в період бадьорості 21,7±3,1 % і 23,2±3,7 %, (р<0,05) та 16,3±2,6 % і 15,8±3,3 % у період сну (р<0,05). Проведені дослідження показали високу діагностичну цінність методу добового моніторування артеріального тиску у вагітних з гіпотензією, що сприяє своєчасному виявленню гемодинамічних порушень на ранніх термінах гестації і дозволяє підібрати комплекс лікувально-профілактичних заходів при даній патології.
Аналіз результатів дослідження центральної гемодинаміки показав, що у хворих з артеріальною гіпотензією в II половині гестації відзначалися більш низькі значення ХОК (4,81±0,18 л/хв проти 7,92±0,24 л/хв у групі контролю, р<0,05) та фракції викиду (53,07±2,67 % і 66,85±3,38 %, відповідно, р<0,05). Доведено, що погіршення стану центральної гемодинаміки призводить до негативних змін матково-плацентарно-плодового кровообігу ( r= - 0,312, р<0,05). Загальний периферичний судинний опір практично протягом всієї вагітності у хворих з різними формами артеріальної гіпотензії залишається вірогідно нижчим як в I половині вагітності (р<0,05 ), так і в II її половині (р<0,05). Знижені показники ЗПСО (1193,9±27,6 дин·с·см-5 при АГ і 1335,4±29,4 дин·с·см-5 в групі контролю, р<0,05) свідчать про наявність несприятливих гемодинамічних умов для становлення і розвитку системи мати-плацента-плід. При аналізі структури типів гемодинаміки при різних формах артеріальної гіпотензії виявлено, що при даній патології має місце перевага гіпокінетичного типу центральної материнської гемодинаміки (в 85,6 % випадків відзначається гіпокінетичний, в 12,8 % - еукінетичний і в 1,6 % - гіперкінетичний тип гемодинаміки). При ХАГ частота гіпокінетичного типу кровообігу в 2,9 рази вище, ніж при нормотензії, а при гестаційній формі АГ - в 4,7 рази, що вказує на наявність у вагітних з артеріальною гіпотензією несприятливого типу центральної материнської гемодинаміки.
Згідно нашим даним, розвиток дистресу плода в значній мірі залежить від рівня артеріального тиску: чим нижче показники АТ, тим частіше діти народжуються у стані асфіксії. Так, при АТ 105/65-90/60 мм рт.ст. дистрес плода мав місце в 23,7 % випадків; при 89/59-80/50 мм рт.ст. – в 45,2 %; при рівні АТ нижче 79/49 мм рт.ст – в 85,7 % проти 3,8 % у жінок з нормальним рівнем артеріального тиску. Тобто, у хворих з вираженою гіпотензією вагітність протікає на фоні значної гіпоперфузії, що призводить до порушення стану плода і підтверджується встановленою нами зворотною кореляційною залежністю між рівнем артеріального тиску і частотою дистресу плода (r= - 0,326, р<0,05).
Для визначення ступеня толерантності до фізичних навантажень при артеріальній гіпотензії проведені тест з 6-ти хвилинною ходьбою (ТШХ) і велоергометрію (ВЕМ). Аналіз даних 6-хвилинної ходьби показав, що вагітні з АГ пройшли дистанцію 448,2±13,1 м, жінки контрольної групи - 507,8±11,9 м (р<0,05). Рівень виконаної роботи у жінок з артеріальною гіпотензією склав 828,7±36,5 кГм проти 931,4±30,1 кГм у здорових вагітних (р<0,05), показник гемодинамічного забезпечення одиниці виконаної роботи - 1,13±0,04 у.о. і 1,27±0,05 у.о., відповідно, (р<0,05). На підставі аналізу результатів ВЕМ встановлено, що у пацієнток основної групи рівень граничної потужності (67,2±1,5 Вт) й величина виконаної роботи (2278,1±84,7 кГм) вірогідно нижчі, ніж у здорових вагітних (71,4±1,1 Вт і 2507,1±71,1 кГм, відповідно, р<0,05). Отримані дані свідчать про менш економне виконання роботи пацієнтками з артеріальною гіпотензією на відміну від здорових. Тобто проведені дослідження свідчать про те, що у пацієнток з АГ спостерігається зниження толерантності до фізичного навантаження.