УДК 617.726+617.753.3-053.4/.6-072.1-085
ЕФЕКТИВНІСТЬ МОДИФІКОВАНОГО СПОСОБУ ЛІКУВАННЯ РОЗЛАДІВ АКОМОДАЦІЇ У ДІТЕЙ З АСТИГМАТИЗМОМ
14.01.18 – офтальмологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Одеса – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
СЕРДЮЧЕНКО Віра Іванівна, Інститут очних
хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН
України, керівник лабораторії розладів
бінокулярного зору
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор СОЛДАТОВА
Аліна Максимівна, Одеський державний медичний
університет МОЗ України, професор кафедри очних
хвороб
доктор медичних наук, професор ВАТЧЕНКО
Алла Олексіївна, Дніпропетровська державна медична
академія МОЗ України, професор кафедри неврології
та офтальмології
Захист відбудеться “_25_”_квітня_2008 р. о _12_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51).
Автореферат розісланий “_18_”_березня_2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор біологічних наук, професор І.П. Метеліцина
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Основними причинами зниження гостроти зору у дітей являються аномалії рефракції, на долю яких в структурі офтальмопатології припадає 43-75,5% Анина Е.И., Левтюх В.И., 1989; Потапова С.Н., 2005). Значну частку (34,5-39%) серед всіх аномалій рефракції складає астигматизм (Мягков А.В., Марков Е.Н., 2001; Онуфрийчук О.Н., Розенблюм Ю.З., 2007). Наявність або поява астигматизму часто буває причиною зорового дискомфорту, порушення зорової працездатності, розвитку рефракційної амбліопії, прогресування короткозорості та, в кінцевому результаті, обмеження професійної придатності (Сердюченко В.И., Голубенко Ю.Е., 1998; Сердюченко В.И., Вязовский И.А., 2004; Аветисов Э.С., Кащенко Т.П., Шамшинова А.М., 2005). Тому правильна діагностика астигматизму, попередження зв’язаних з ним можливих негативних наслідків являє собою актуальну проблему офтальмології.
Пристосування зорової системи до астигматизму забезпечується в основному двома механізмами: нерівномірною в різних меридіанах акомодацією і постійними коливаннями оптичної установки ока, завдяки яким з сітківкою співпадають поперемінно то передня, то задня фокальні лінії (Аветисов Э.С., Розенблюм Ю.З., 1981). Існують природні компенсаторні механізми адаптації до астигматизму, прикладом яких може бути зворотний астигматизм кришталика при прямому астигматизмі рогівки, що дозволяє “нейтралізувати” його і отримати нормальну гостроту зору. В останні роки при дослідженні робочого діапазону акомодації в умовах крайнього її напруження було підтверджено явище нерівномірного впливу акомодації на оптичну установку ока, що проявляється підсиленням астигматизму системи (Волков В.В., Матвеев В.И., Шелепин Ю.Е., 2007).
Загальновідомо, що пацієнти з різними видами астигматизму підлягають ретельній корекції, яка має по можливості повністю компенсувати астигматизм з урахуванням тонусу циліарного м’язу. При недостатній гостроті зору в окулярах призначають, як правило, плеоптичне лікування, а при супутніх розладах бінокулярного зору – ортоптичне лікування, яке сприяє відновленню узгодженої роботи обох очей. Слід зазначити, що окулярна корекція має певні складнощі: часто – неможливість повної корекції, в ряді випадків – довготривала адаптація до астигматичних окулярів, неможливість отримати відразу високу гостроту зору (Сергиенко Н.М., 1991; Адигезалова-Полчаева К.А., 1992; Розенблюм Ю.З., Проскурина О.В., 2005); певну роль відіграє психофізіологічний фактор (небажання дитини носити окуляри). При контактній корекції можливі такі ускладнення, як індивідуальна непереносимість, токсико-алергічні зміни епітелію кон’юнктиви та рогівки і ін. (Хаппе В., 2004)Ексимер-лазерна корекція астигматизму в дитячому віці небажана у зв’язку з її можливим впливом на нормальний природний рефрактогенез (Эскина Э.Н., 2002; Bron A.J., 2001).
Ряд дослідників застосували для лікування розладів акомодації при астигматизмі тренування акомодаційної функції (Сердюченко В.И., Гилко О.В., 2001; Сердюченко В.И., Вязовский И.А., 2004; Шакарян А.А., 2005). Встановлена ефективність вправ по розвитку акомодації у дітей з різними формами амбліопії на тлі гіперметропічної рефракції (Сердюченко В.И., Хафедх Бубакер Б.А., 1998; Майорова Т.Э., 2000), при міопії, розладах акомодації (Сухина Л.А. із співавт., 2004; Ватченко А.А. із співавт., 2006; Shih Y.F. et al., 1995; Sterner B. et al., 2001).Разом з тим, як правило, не враховувалось положення меридіану з найбільш ослабленою акомодацією, а вплив саме на ослаблений меридіан міг би сприяти його наближенню до еметропічного і позитивно вплинути на гостроту зору. Не вивчене питання взаємозв’язку між станом гостроти зору і особливостями акомодації при астигматизмі. Залишається актуальним питання оптимального підбору лікувальних процедур, їх тривалість, стійкість досягнутого ефекту. Відсутні дані порівняльної ефективності вказаних тренувань залежно від виду астигматизму, віку хворих, використання ними окулярної корекції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України “Вивчити динаміку функцій ока у дітей, юнаків та дівчат, які постійно мешкають на радіозабрудненій території”, 2005-2007 рр., (№ держ. реєстрації 0105U000881), в якій автор була співвиконавцем.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи - підвищити ефективність лікування дітей з різними видами прямого астигматизму шляхом використання модифікованого способу та пристрою в тренуванні акомодаційної спроможності в ослабленому меридіані.
Для реалізації цієї мети були поставлені наступні завдання:
1. Вивчити стан некоригованої і коригованої гостроти зору у дітей залежно від його ступеня, виду (змішаний, простий гіперметропічний, простий міопічний).
2. Дослідити особливості акомодації за даними проксиметрії в головних меридіанах ока за допомогою решітчастої діафрагми у дітей з означеними видами астигматизму. Вивчити стан некоригованої і коригованої гостроти зору у дітей з прямим астигматизмом
3. Дослідити стан некоригованої гостроти зору для далини і зблизька у дітей з прямим астигматизмом залежно від стану меридіональної акомодації.
4. Модифікувати спосіб та розробити пристрій для тренування акомодації в ослабленому меридіані; встановити ефективність його використання для підвищення коригованої і некоригованої гостроти зору для далини і зблизька, акомодаційної спроможності у дітей із вказаними видами астигматизму у поєднанні з ношенням окулярів; провести порівняльний аналіз ефективності даного способу лікування з використанням тільки окулярної корекції.
5. На основі отриманих даних запропонувати в клінічну практику спосіб лікування дітей з прямим астигматизмом шляхом тренування акомодації в ослабленому меридіані.
Об’єкт дослідження – прямий астигматизм.
Предмет дослідження – некоригована і коригована гострота зору для далини і зблизька, меридіональна акомодація, резерви абсолютної і відносної акомодації; вплив модифікованого способу лікування на стан гостроти зору і показники акомодації.
Методи дослідження – візометрія, проксиметрія в головних меридіанах ока, визначення резервів акомодації, оцінка бінокулярного зору та гетерофорії, офтальмометрія, рефрактометрія, скіаскопія, офтальмоскопія; методи статистичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Доповнені наукові дані про частоту амбліопії у дітей з прямим астигматизмом, яка склала в середньому 60%. Рефракційна амбліопія не була відмічена у дітей зі змішаним, простим гіперметропічним, простим міопічним астигматизмом відповідно в 22,2%, 51,2% і 45,8% випадків, а нормальна гострота зору без корекції для далини констатована в 5% випадків, що свідчить про наявність природного механізму адаптації до астигматизму.
Вперше встановлено, що на 30% очей з досліджуваними видами астигматизму спостерігається секторальне напруження акомодації, яке приводить до зменшення динамічного астигматизму кришталика, що являється фактором позитивного впливу на гостроту зору.
Вперше показано, що в більшості випадків (на 70% очей) спостерігається секторальне напруження акомодаційної функції, однак з «парадоксальною» зміною динамічної рефракції (збільшенням ступеня астигматизму), що являється додатковим патогенетичним чинником зниження гостроти зору.
Доповнені наукові дані про ефективність використання секторального тренування акомодації в ослабленому меридіані при досліджуваних видах астигматизму у дітей шляхом застосування змінних позитивних і негативних циліндричних лінз.
Практичне значення одержаних результатів. Запроваджений модифікований спосіб тренування акомодації в ослабленому меридіані у дітей з астигматизмом був ефективним незалежно від віку: досягнуто збільшення середніх значень гостроти зору на 0,25 (в 1,6 рази) із збереженням досягнутого ефекту протягом 12 місяців у 76% хворих.
Встановлено, що використання тільки окулярної корекції від 3 місяців до 5 років привело до підвищення гостроти зору в середньому на 0,09 (в 1,4 рази), а додаткове проведення тільки одного курсу лікування за допомогою тренування резервів акомодації в ослабленому меридіані дозволило додатково підвищити ці показники в середньому на 0,27 (в 1,6 рази).