Смекни!
smekni.com

Обґрунтовання застосування лікарських композицій на основі нанорозмірного кремнезему в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту (стр. 4 из 6)

Проведені гiстологiчнi дослідження показали, що на кінець терміну спостереження у щурів контрольної групи (без лікування) виявляються значні реактивні зміни в базальному шарі епітелію слизової оболонки щоки – багаторядність, перинуклеарна вакуолізація, інвазія лімфоцитів з-під базальної мембрани у дистрофічно змінені епітеліоцити. Зустрічаються вогнища гнійного запалення безпосередньо у деструктурованих ділянках епітелію слизової оболонки. У власній пластинці слизової оболонки під базальною мембраною визначається повнокрів'я капілярів, наявність моноцитів, гістіоцитів, нейтрофілів, еозинофілів, набухання колагенових волокон. Має місце гнійний периваскуліт. У м'язовій оболонці щоки гнійне запалення проявляється абсцедуванням із фрагментацією некротизованих м'язових волокон, розвитком флегмонозного процесу. В цілому, нічим некорегований модельований запальний процес щоки щурів до кінця спостережень характеризується вираженою альтерацією та ексудацією і майже відсутньою проліферацією.

Лікування щурів 20%-силіксом обумовлює розвиток ефективної фази проліферації у слизовій оболонці щоки, яка проявляється регенераторними процесами. Навколо гнійних осередків утворюється і проникає в них звичай­на грануляційна тканина з макрофагами, лімфоцитами, чисельними фібро­бластами. Багато новоутворених капілярів та ангіобластичних початків. Довкола гнійних фокусів з'являється колагенова межа, як результат інкапсуляції абсцесу. Загалом грануляційний процес інтенсивно поширюється, а зони гнійного запалення звужуються. У грануляціях дуже незначний вміст нейтрофілів. Подекуди спостерігається ще більш просунуте завершення запального процесу: грануляційна тканина перейшла до фази фібротизації, хоча й неоднакової щільності.

Результативними виглядають в цілому морфологічні метаморфози в тканинах щоки щурів у разі лікування їх 20%-фітосилардом. Виразність гнійного запального процесу послаблюється скрізь, хоча продуктивні реакції супроводжуються значною присутністю нейтрофілів і у власній пластинці слизової оболонки і у ділянках із грануляційною тканиною, де порівняно з попередньою серією слабшими виглядають фібробластична і ангіобластична активність. Спостерігається лінійний склероз із атрофією м'язових волокон. Зберігаються реактивні зміни в епітелії слизової оболонки, інвазія його лімфоцитами.

Використання в якості лікувального засобу 40%-фітосиларду виявилось більш результативним. За морфологічною картиною стан репараційних процесів у тканинах щоки щурів цієї групи був подібним до того, що спостерігали у тварин, лікованих 20%-силіксом.

Таким чином, результати експерименту свідчать, що при місцевому застосуванні у щурів із асептичним запаленням м’яких тканин ротової порожнини і силікс, і фітосилард проявили протизапальну та кератопластичну дію. Вплив 20%-силіксу та 40%-фітосиларду на перебіг запального процесу був практично однаковим, при цьому 40%-фітосилард на добу прискорював загоєння слизової оболонки щоки, що, на наш погляд, обумовлено біологічними властивостями ехінацеї. Застосування 20%-фітосиларду було менш ефективним. Тобто можна зробити висновок про перспективу і доцільність використання в клінічній практиці 40%-фітосиларду та 20%-силіксу при лікуванні запальних захворювань пародонту і слизової оболонки ротової порожнини.

У другому експерименті, в результаті відтворення пародонтиту на модифікованій «перекисній» моделі через 45 днів в щурів спостерігалася клінічна картина пародонтиту, а саме визначались набряклість, кровоточивість маргінального краю ясен, оголення шийок, рухливість зубів, а в деяких випадках і випадання третіх молярів. Цей процесс супроводжується зміною біохімічних показників сироватки крові і тканин ясен щурів. У сироватці крові відзначене дос­товірне збільшення вмісту МДА (р<0,05), зниження активності СОД (р<0,05) і значний ріст активності лужної фосфатази – у 1,49 рази (р<0,05). Деструкція й руйнування клітинних мембран підтверджується підвищенням активності лізосомального ферменту катепсину D – у 1,95 рази (р<0,001). У тканинах ясен також спостерігається підвищення вмісту МДА – у 2,1 рази (р<0,001), зниження активності СОД – у 2,8 рази (р<0,001), зріст активності катепсину D (р<0,001) і лужної фосфатази (р<0,05) – показників, що підтверджують наявність вираженої запальної реакції у пародонті. Показник резорбції альвеолярної кістки в щурів після моделювання пародонтиту, який розраховували за ступенем оголення коренів молярів, склав 40,77±0,17 %, що вірогідно вище показника атрофії кістки в інтактних щурів – 28,12±0,04 % (р<0,001).

Проведене лікування модельованого пародонтиту препаратами силіксу сприяє значному поліпшенню клінічної картини: ущільнюється ясеневий край, зменшується кровоточивість і набряклість ясен. Під впливом препаратів в щурів відбувається нормалізація біохімічних показників сироватки крові та біоптатів ясен. Так, у сироватці крові визначається зниження вмісту МДА (достовірне в групі 5 - р<0,05), зріст активності СОД (у всіх групах - р<0,05), зниження активності катепсину D (у всіх групах - р<0,05) і лужної фосфатази (у групах 4 і 5 - р<0,05). Більш виражені зміни показників відзначаються в тканинах ясен: під дією препаратів силіксу у всіх групах вірогідно знижується концентрація МДА, підвищується активність СОД, зменшується активність катепсину D і лужної фосфатази. Встановлено, що найкращі результати біохімічного аналізу сироватки крові і тканин ясен отримані в щурів групи 5, де лікування здійснювали композицією фітосиларду з німесулідом.

На підставі проведених морфометричних досліджень щелеп встановлена виразна пародонтопротекторна дія усіх препаратів силіксу, що підтверджено достовірним (р<0,05) зниженням ступеня атрофії альвеолярного відростка (щури з пародонтитом – 40,77±0,17 %; пародонтит + силікс – 38,54±0,14 %; пародонтит + фітосилард – 37,18±0,21 %; пародонтит + фітосилард-Н – 35,97±0,15 %).

Одержані результати підтверджуються і патоморфологічними дослідженнями тканин ясен. У гістологічних препаратах ясен щурів групи 2 (модель пародонтиту) спостерігаються дегенеративні зміни епітелію слизової оболонки ясен на тлі запального процесу серед структур власної пластинки, виражена лейкоцитарна інфільтрація. Поряд з ділянками вираженого гнійного запалення з масовою інфільтрацією реактивними клітинами підепітеліальної основи ясен, є зони менш інтенсивного запалення. В них лейкоцити немасивно інфільтрують структури власної пластинки, а розташовані поміж колагенових волокон переривчатими ланцюгами. Капіляри вільні від крові, їх ендотелій набухлий.

Всі застосовані препарати силіксу справляли позитивну, але різну дію на пошкоджену запальним процесом морфологічну структуру ясен. Вивчення епітелію слизової оболонки ясен щурів групи 3 свідчить, що нескрізь спостерігається його повне відновлення і ліквідація дистрофічних змін. Виявляються ділянки, де на межі з власною пластинкою слизової оболонки базальний шар епітелію, який мав би бути звичайного складу з базофільно забарвленими клітинами овальної і паличковидної форми, фактично відсутній. Замість того, клітини прибазальномембранної локалізації є значно більшими за розмірами, з круглим ядром, сіроблакитною цитоплазмою і нерідко перинуклеарною вакуолізацією. Епітеліоцити шипуватого шару знаходяться у стані дистрофії.

В епітелії та власній пластинці слизової оболонки ясен щурів після використання фітосиларду (група 4) вже не спостерігається проявів сильної альтерації клітин або справжніх компонентів запального процесу сполучної тканини під епітелієм. При обстеженні епітеліального пласту з’ясовується, що клітини його базального шару майже скрізь структурно збережені, хоча й неоднаково базофільні, неодноманітні за формою та орієнтацією. Подекуди залягання їх горизонтальне, зустрічаються поодинокі пікнотизовані епітеліоцити, перинуклеарна вакуолізація клітин,помітні поодинокі лімфоцити в зоні епітелію.

Мікроскопічне вивчення епітеліального покриття слизової оболонки ясен щурів групи 5 (при лікуванні фітосилардом-Н) виявило абсолютну перевагу тих ділянок його, в яких структуризація епітеліальних одиниць мало відрізняється від здорового контролю, тобто зовсім відсутні будь-які ознаки колишнього гнійного запалення в сполучнотканинній основі ясен і залишаються епізодичні прояви незакінченого подекуди відновлення епітелію слизової оболонки.

Таким чином, вивчення пародонтопротекторних ефектів препаратів силіксу на "перекисній" моделі пародонтиту в щурів дозволяє зробити висновок про здатність препаратів (особливо комплексних – фітосиларду і фітосиларду-Н) справляти виражену протизапальну, мембранотропну, антиоксидантну, антирезорбтивну дію на тканини пародонта, що вказує на доцільність їхнього використання у клінічній пародонтології.

Дослідження місцевоподразнюючої дії фітосиларда-Н показало, що тільки на 4 день обробки ротової порожнини препаратом у зоні з’єднання губ спостерігалось слабке подразнення слизової оболонки. Отож, взагалі отриманий ефект дозволяє заключити, що фітосилард з німесулідом викликає при місцевому застосуванні дуже слабке подразнення СОПР. Через добу після припинення застосування препарату вказані зміни вже не реєструвались.

При вивченні субхронічної токсичності композиції фітосиларду з німесулідом шляхом її тривалого (80 днів) перорального введення не виявлено негативної дії препарату на зовнішній вигляд та поведінку тварин, на систему кровотворення, біохімічні показники білкового, вуглеводного і ліпідного обміну, морфологічну картину біоптатів тканин різних органів у дослідних тварин у порівнянні з групою контролю.

Порівняльний аналіз ефективності традиційної терапії (з застосуванням хлоргексидину), силіксу і фітосиларду-Н у хворих на ГП показав, що всі застосовувані аплікаційні засоби призводять до достовірного зниження показників всіх гігієнічних індексів (Грін-Вермільона, Сілнесс-Лое і Турескі), особливо у хворих із хронічним перебігом ГП. При цьому дещо кращі показники реєструвалися в групах, де в якості лікувального засобу застосовувався фітосилард-Н.