Таблиця 3
Загальний реактивний потенціал організму новонародженихзалежно від оцінки за шкалою Апгар (М±m)
| Групи | ШкалаАпгар | Показники | |||
| НЕК | КФП | ІЛП | АНО | ||
| Вакциновані (n=52) | 9-10 | 0,26 ± 0,02 | 554,4 ± 15,3 | 241,4 ± 14,2 | 170,7 ± 11,9 |
| 7-8 | хх0,28 ± 0,04 | хх551,6 ± 19,7 | хх236,2 ± 10,9 | х185,4 ± 12,1 | |
| 4-6 | х0,30 ± 0,03 | х587,2 ± 12,1 | х183,2 ± 13,9 | х296,0 ± 14,3 | |
| Не вакци-новані(n=42) | 9-10 | 0,25 ± 0,02 | 595,8 ± 12,3 | 209,0 ± 12,4 | 214,8 ± 21,3 |
| 7-8 | хх0,24 ± 0,09 | хх591,8 ± 11,8 | 183,6 ± 19,8 | х311,4 ± 24,5 | |
| 4-6 | х0,29 ± 0,04 | х617,8 ± 10,3 | х160,9 ± 17,5 | х341,4 ± 27,8 | |
| Група по-рівняння(n=20) | 9-10 | 0,17 ± 0,03 | 399,4 ± 11,3 | 114,3 ± 12,5 | 179,4 ± 16,5 |
Примітка: р - вірогідність відмінностей між показниками обох груп
х - р<0,05, хх – р > 0,05
Отже, вищий рівень НЕК у новонароджених з низькою оцінкою за шкалою Апгар (1-3 бали) обумовлений стресом, гіпоксією, інтоксикацією і метаболічними порушеннями. Відмінності показників НЕК залежно від вакцинації дітей вказують на те, що у вакцинованих дітей показники НЕК були більші, ніж у не вакцинованих дітей та дітей групи порівняння. Показник НЕК у вакцинованих новонароджених свідчить про невисокий ступінь активності запального процесу, що дозволяє розглядати вакцинацію як потенційний інфекційний процес з мінімальним ступенем, тобто без клінічних проявів.
КФП забезпечується кооперуючою взаємодією клітин крові, які володіють фагоцитарною функцією, – паличкоядерні, сегментоядерні нейтрофіли і моноцити. У першу добу КФП склав 554,4±15,3 (вакциновані) і 595,8±12,3 (не вакциновані) при оцінці 9-10 балів; 551,6±19,7 і 591,8±11,8 – оцінка 7-8 балів; 587,2±12,1 і 617,8±10,3 – оцінка 4-6 балів і перевищував рівень у групі порівняння відповідно на 38,7% і 49,1%; на 38,0% і 48,1%; на 46,9% і 54,6%, тобто КФП був вищий у новонароджених з різною оцінкою за шкалою Апгар в порівнянні з показниками у групі порівняння і свідчить про хороший бар'єр на шляху інфекцій, а також про відсутність генералізації локального процесу в умовах білірубінової інтоксикації.
ІЛП забезпечується специфічністю імунної відповіді лімфоцита на проникнення збудника інфекційного захворювання, а також токсичного агента. ІЛП у вакцинованих і не вакцинованих дітей перевищував на 111,1% і 82,7% (оцінка 9-10 балів) цей показник у дітей групи порівняння, 106,6% і 60,5% (оцінка 7-8 балів); 60,2% і 40,7% (оцінка 4-6 балів). Це відображає достатньо хорошу здатність організму у дітей обох груп забезпечувати специфічну імунну відповідь на проникнення будь-якого агента, проте він краще виражений у вакцинованих дітей.
АНО забезпечується кількістю еозинофілів – одного з показників гемограми, який найбільш чутливий до наявності запального процесу в організмі, токсинів, алергенів специфічного і неспецифічного характеру. Анеозинопенія – погана прогностична ознака при будь-якому патологічному процесі інфекційного, неінфекційного і токсичного генезу. Показник АНО у ранньому неонатальному періоді вакцинованих і не вакцинованих новонароджених склав 170,7±11,9 і 214,8±21,3 – оцінка за шкалою Апгар 9-10 балів; 185,4±12,1 і 311,4±24,5 – оцінка 7-8 балів; 296,0±14,3 і 341,4±27,8 – оцінка 4-6 балів і перевищував рівень у не вакцинованих новонароджених над вакцинованими на 21,5% (оцінка 9-10 балів), на 67,9% (оцінка 7-8 балів), на 15,2% (оцінка 4-6 балів) порівняно з групою порівняння на 19,5%.
Таким чином, однотипна спрямованість показників загального реактивного потенціалу у дітей обох груп у неонатальному періоді свідчить про те, що основним механізмом захисту організму від дії різних чинників, у тому числі і вакцинації, є мікрофагальна та макрофагальна системи. Новонароджені з високою оцінкою за шкалою Апгар більш резистентні до дії різних агентів (токсинів) в порівнянні з новонародженими, які мають нижчу оцінку. У новонароджених з низькою оцінкою за шкалою Апгар відмічається більш виражена алергічна настроєність організму.
На третьому-четвертому тижні життя у вакцинованих проти вірусного гепатиту В новонароджених лейкоцитограма характеризувалася наявністю загальної кількості лейкоцитів в межах 8,3±0,5 х 109/л, паличкоядерних – 2,5±0,4%, сегментоядерних – 21,7±4,9%, лімфоцитів – 64,7±2,6%, моноцитів – 9,1±0,6%, еозинофілів – 2,1±0,3%, у не вакцинованих дітей в цей період ці показники були відповідно: 8,6±0,8 х 109/л, 2,7±0,5%, 29,3±5,1%, 60,4±2,3%, 4,7±0,4%, 2,9±0,6%, тобто вакциновані проти вірусного гепатиту В новонароджені мали більш виражений лімфоцитоз – на 7,1% в порівнянні з показниками у не вакцинованих дітей. КФП у вакцинованих дітей в ці ж терміни склав 401,2±13,1, ІЛП – 779,5±10,7, АНО – 253,0±9,8; у не вакцинованих – 426,7±11,9, 702,3±14,2; 337,0±10,8, що свідчить про хороший бар'єр на шляху інфекції, особливо у вакцинованих новонароджених, а також про відсутність генералізації будь-якого локального процесу в умовах вакцинації.
Особливістю організму дітей в неонатальному періоді є переважання малодиференційованих клітин, позбавлених специфічності реакцій. У дітей І групи абсолютна кількість Т-лімфоцитів перевищувала на 18,6% рівень цього показника у дітей групи порівняння (р<0,05). Відносна кількість Т-лімфоцитів в цей період була нижча за рівень у дітей групи порівняння на 22,7%. У дітей ІІ групи також абсолютний вміст Т-лімфоцитів перевищував на 13,1% рівень у дітей групи порівняння. Відносний вміст Т-лімфоцитів у даних дітей був знижений на 35,3%. Абсолютна і відносна кількість В-лімфоцитів у дітей І групи перевищувала на 67,8% і 78,8%, у дітей ІІ групи – на 58,9% і 68,7% відповідно показникам у дітей групи порівняння.
Отже, зміни клітинної ланки імунітету і КФП організму відображають стан компенсаторно-пристосувальних механізмів новонароджених в умовах вакцинації і зумовлюють можливість протиінфекційного захисту. Показники клітинного імунітету і КФП можна використовувати для оцінки стану здоров'я новонароджених, щоб своєчасно призначати їх в групу “ризику” по розвитку непрямої гіпербілірубінемії затяжного характеру з метою пильнішого спостереження, кваліфікованого обстеження, лікування і профілактики інфекційно-запальних захворювань.
Нами виявлена істотна різниця стану імунної системи у дітей за даними вивчення вмісту імуноглобулінів (Ig) класу А, М, G в сироватці крові, вакцинованих і не вакцинованих проти вірусного гепатиту В. Середній рівень сироваткових імуноглобулінів у даних дітей склав: 12,8±0,24 г/л і 12,4±0,20 г/л (Ig G); 0,29±0,10 г/л і 0,28±0,04 г/л (Ig M); 0,09±0,03 г/л і 0,08±0,04 г/л (Ig A). Відмічалося більш виражене підвищення рівня Ig M у дітей обох груп, особливо з оцінкою за шкалою Апгар (4-6 балів) і це визначається впливом неспецифічної стимуляції різними компонентами, що формуються у матерів при розвитку патологічного процесу під час вагітності і в процесі пологів. Виявлено менш виражене підвищення вмісту сироваткового Ig G свідчить про те, що захист організму від шкідливих агентів здійснюється переважно Ig M – макроглобулінами. При вивченні вмісту в сироватці крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у новонароджених, вакцинованих і не вакцинованих проти вірусного гепатиту В, нами встановлена тенденція до їх збільшення, оскільки рівень ЦІК склав 40,8±3,1 ум. од. у вакцинованих і 28,6±2,4 ум. од. у не вакцинованих і перевищував рівень у новонароджених групи порівняння в 2,4 і 1,7 рази відповідно.
Таким чином, результати проведених нами досліджень гуморальної ланки імунітету відображають також наявність порушень в імуногенезі, які більш виражені у новонароджених з оцінкою за шкалою Апгар 4-6 балів. Ці порушення не такі глибокі, щоб могли викликати повне виснаження імунної системи, оскільки новонароджені здатні самостійно синтезувати імуноглобулін М і А у відповідь на антигенну стимуляцію специфічного і неспецифічного характеру. Проте виявлені в імуногенезі зміни сприяють дизадаптації новонароджених і зумовлюють побічно ризик виникнення в ранньому неонатальному періоді різної інфекційно–запальної і соматичної патології, зокрема, пролонгації непрямої гіпербілірубінемії, особливо в умовах вакцинації і морфофункціональної незрілості органів і систем.
Катамнестичне спостереження протягом року виявило, що вакциновані діти хворіли рідше в 1,6 рази в порівнянні з не вакцинованими. Особливо демонстративні відмінності між цими групами дітей по числу захворювань на ГРВІ (3-4 рази і більш протягом року). Дітей хворіючих на ГРВІ (3-4 рази і більш протягом року), серед вакцинованих було менше, і хворіли рідше в 3,7 рази в порівнянні з не вакцинованими. На першому році життя діти, вакциновані проти вірусного гепатиту В, мали меншу кількість захворювань вірусної і бактерійної природи – в 1,6 рази, особливо в періоді згасання пасивного імунітету, придбаного від матері (3-5-й місяць життя). Це пов'язано з тим, що показники КФП та ІЛП у вакцинованих дітей були вищі в порівнянні з показниками у не вакцинованих. (відповідно в 1,8 рази і 3,5 рази). При вивченні специфічного протиінфекційного захисту у вакцинованих дітей було встановлено, що хороший специфічний протиінфекційний захист був у 28,5% дітей (антиНВs – 353,6±0,99 мМЕ/мл), помірний – у 45,9% (анти НВs – 159,77±0,66 мМЕ/мл), низький – у 25,6% (анти НВs – 42,28±0,99 мМЕ/мл). Проте навіть при низькому титрі анти-HBs діти мають достатній специфічний протиінфекційний захист – клітини “пам'яті” здатні реагувати на інфекційний агент.