мІНІСТЕРСТВО оХОРОНИ зДОРОВ’Я україни
ЮЩЕНКО ЛЕСЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 616-071:616.33-008.3:616.839:613.956
14.01.10 – педіатрія
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Одеса – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Каблукова Олена Кас’янівна,
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №1
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Бєлоусов Юрій Володимирович,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,
завідувач кафедри педіатричної гастроентерології та нутриціології
доктор медичних наук, професор
Харченко Юрій Петрович,
Одеський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб
Захист дисертації відбудеться „_23_”__вересня____2008 р. о _14_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, м. Одеса, Валіховський пров., 2).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України (65082, м. Одеса, Валіховський пров., 3).
Автореферат розісланий „_19_”_серпня_2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцентТ.В. Стоєва
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В структурі захворюваності дітей та підлітків одними з найбільш розповсюджених є хвороби травної системи (Ю.В. Белоусов, 2006; В.Г. Майданник, 2007). Частота дитячої гастроентерологічної патології коливається в межах 130-180 ‰ з тенденцією до збільшення цих показників (Д.В. Печкуров и др., 2004; Г.П. Мосієнко, 2006). При цьому, особливу проблему складають функціональні порушення шлунково-кишкового тракту; фактори, що зумовлюють їх розвиток вивчені недостатньо (О.Г. Гапонова, К.О. Просоленко, 2007). В останні роки спостерігається збільшення числа хворих з важкими і ускладненими формами хронічних захворювань травної системи і, не виключено, що функціональні розлади можуть бути початком хронічних захворювань гастродуоденальної та жовчовидільної систем (Ю.В. Белоусов, 2007).
Патогенез, як функціональних змін, так і хронічної патології травної системи, досить складний і багатокомпонентний (Я.С. Циммерман, 2004; N.J. Talleyetal., 2006; J. Tacketal., 2006; В.Г. Передерий, С.М. Ткач, 2006). Особливе значення в розвитку неорганічних порушень травної системи належить дисфункції вегетативної нервової системи та гіпоталамусу, який знаходячись в тісному зв’язку з корою головного мозку, є регулятором усіх соматичних і вегетативних процесів в організмі, в тому числі, і функціонування шлунково-кишкового тракту (Е.Л. Мачерет, 2000; А.М. Вейн, 2003). Питання зв’язку вегетативного гомеостазу з характером змін з боку шлунково-кишкового тракту цікавлять багатьох науковців. Деякі дослідники відзначають наявність підвищеного тонусу парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи при гастродуоденальній патології (І.В. Галіна та співавт., 2005). Поряд з цим, є вказівки на підвищення тонусу симпатичного впливу, надмірність ерготропних реакцій і деяку ригідність трофотропної системи у цих хворих (Ю.В. Пошехонова и др., 2005).
На сьогоднішній день недостатньо вивчена роль нейроендокринної системи в патогенезі функціональної диспепсії у підлітків (Л.К. Пархоменко, 2007). Практично відсутні роботи, які б висвітлювали значення гормональної регуляції з боку гіпоталамо-гіпофізарної системи, гормонів шлунково-кишкового тракту, АРUD-системи (amines, precursor, uptake, decarboxylation) в розвитку функціональних змін травної системи. Вкрай мало робіт, які б базувались на точних сучасних технологіях і методах обстеження хворих. Дисгормоноз, який виникає внаслідок бурхливого розвитку гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної системи, субклінічної функціональної недостатності гіпофізарно-тиреоїдної та інших систем, супроводжується порушенням кореляційних зв’язків між ланками нейроендокринного гомеостазу (В.Г. Бурлай, Н.М. Кухта, Н.В. Молочек, 2000; А.А. Баранов, Л.А. Щеплягина, 2006). Розглядаючи функціональні розлади шлунково-кишкового тракту як зміни, при яких порушуються корелятивні зв’язки між нервовою і ендокринними ланками регуляції, при лікуванні цих хворих слід враховувати багатогранність цих взаємозв’язків і максимально індивідуалізувати процес лікування, який є доволі складним завданням. Таким чином, висока захворюваність на функціональну патологію шлунково-кишкового тракту, часте поєднання її з нейроендокринними розладами, відсутність єдиної точки зору на роль центральної нервової системи, вегетативної нервової системи і гормонального гомеостазу та ступінь участі кожного з них в розвитку хвороби, необхідність обґрунтування та розробки принципів диференційованого і індивідуалізованого підходу до лікування визначили необхідність проведення нашого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Виконані дослідження є фрагментом наукової роботи кафедри педіатрії №1 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за темою „Клініко-епідеміологічна характеристика і прогнозування захворювань у дітей різного віку” (№ державної реєстрації 0104U010186).
Мета роботи: вдосконалення шляхів корекції функціональної диспепсії у підлітків на основі визначення особливостей клінічного перебігу з урахуванням психовегетативного та нейроендокринного гомеостазу.
Поставлена мета реалізована шляхом вирішення наступних завдань:
1. Вивчити особливості клінічного перебігу функціональної диспепсії у підлітків на сучасному етапі.
2. Оцінити функціональний стан вегетативної нервової системи у підлітків з урахуванням клінічних категорій функціональної диспепсії.
3. Дослідити стан психологічного гомеостазу у підлітків з різними категоріями функціональної диспепсії.
4. Визначити кількість катехоламіндепонуючих включень в еритроцитах та рівень нейротрансмітеру серотоніну у підлітків зважаючи на клінічні категорії функціональної диспепсії.
5. Дати характеристику гіпофізарно-гонадної та тиреоїдної систем при функціональній диспепсії у підлітків в залежності від їх клінічних категорій.
6. Обґрунтувати принципи патогенетичної терапії функціональної диспепсії у підлітків з урахуванням особливостей вегетативного та нейроендокринного гомеостазу.
Об'єкт дослідження. Функціональна диспепсія у підлітків.
Предмет дослідження. Клінічні особливості функціональної диспепсії, показники вегетативної нервової системи, психологічного гомеостазу, катехоламіни, серотонін, аденотропні гормони гіпофізу, гіпофізарно-гонадна та тиреоїдна системи.
Методи дослідження. Клінічні з проведенням проб для характеристики вегетативного гомеостазу, загальноприйняті лабораторні та біохімічні обстеження, імуноферментні для визначення гормонального гомеостазу, цитохімічний, спектрофотометричний методи, інструментальні дослідження (фіброезофагогастродуоденоскопія з проведенням уреазного тесту, базальна топографічна рН-метрія, ультразвукове обстеження), психологічне тестування та статистичні методи.
Наукова новизна отриманих результатів. На основі отриманих результатів клінічних та лабораторно-інструментальних методів дослідження уточнено клінічні особливості перебігу функціональної диспепсії. Встановлено, що в усіх хворих на функціональну диспепсію має місце порушення функції вегетативної нервової системи. Виявлено, що постпрандіальний дистрес-синдром у підлітків перебігає на тлі симпатикотонії, а вегетативна реактивність проявляється гіпер- або симпатикотонією, в той час як у дітей з епігастральним больовим синдромом переважає ваготонія. Визначено, що особливістю психологічного гомеостазу хворих на функціональну диспепсію є посилення нейротизму, реактивної і особистісної тривожності та наявність рис акцентуації характеру. Показано, що ці психологічні характеристики найбільш виражені у підлітків з епігастральним больовим синдромом. Підтверджено, що у розвитку патологічних типів акцентуації особистості, вегетативних дисфункцій та неорганічних уражень травної системи значну роль відіграє серотонін. Вперше встановлено, що хворі на функціональну диспепсію мають напруження функціонування симпато-адреналової системи, яке проявляється підвищеним рівнем катехоламіндепонуючих включень в еритроцитах, проте при важких вегетативних порушеннях спостерігали її виснаження.
Вперше показана патогенетична роль нейроендокринних механізмів розвитку функціональної диспепсії у підлітків. Виявлено, що домінуючий вплив гіпофізарно-гонадної системи у юнаків спричиняє пригнічення регулюючої ролі серотоніну, що несприятливо відбивається на вегетативній регуляції шлунково-кишкового тракту. Показано, що у частини підлітків функціональна диспепсія перебігає на тлі субнормальних рівнів аденотропних гормонів, зокрема тиреотропного. Зростаюча потреба організму підлітків в тиреоїдних гормонах додатково сприяє розладам гіпоталамо-тиреоїдної системи і появі субклінічного гіпотиреозу. Встановлена роль дисгормональних порушень при функціональній диспепсії у підлітків на основі визначення кореляційних зв’язків між показниками гормонального спектру гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної та тиреоїдної систем.
Обґрунтовані диференційовані підходи до патогенетичної терапії функціональної диспепсії у підлітків з урахуванням особливостей вегетативного і нейроендокринного гомеостазу.
Практичне значення отриманих результатів. На підставі отриманих результатів дослідження рекомендуємо включити в лікувально-профілактичний комплекс ведення підлітків з функціональною диспепсією запропонований нами діагностичний моніторинг хворих та диференційований підхід до терапевтичних заходів.