регистрация / вход

Внутрішній аудит у банку

Теоретичні засади аудиту у комерційному банку. Технологія проведення аудиторської перевірки (служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) (на прикладі банку "ВЕСНА").

ВСТУП

Україна офіційно оголосила формування соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічного курсу своєї державної економічної і правової політики. Сьогодні завдання полягає в тому, щоб зробити своєчасний вибір оптимального варіанта того чи іншого тактичного руху, виходячи з ситуації, яка реально складається в країні. І, як уявляється, такими головними пріоритетами економічної політики українського уряду мають ставати відбудова державної керованості економіки, стимулювання виробництва на підвищення ефективності праці, створення сприятливих умов підприємницької й в цілому трудової активності.

Проведення в Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності, не могло не відновити в господарській і цивільно - правовій практиці правових інститутів, притаманних ринковій економіці, зокрема інституту - аудиту. Цей інститут існував ще у дореволюційний час і досяг значної досконалості у багатьох зарубіжних країнах.

На мою думку, сьогоднішній рівень національної економіки України знаходиться в кризовому стані і це супроводжується деформаціями механізмів економічних відносин.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності як підприємства, так і кредитні установи зобов’язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи економічних відносин в Україні, і тому питання контролю та аудиту є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

Успішне здійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективної, синхронно діючої системи контролю та аудиту.

Якщо говорити про ступінь дослідженості теми дипломної роботи, то слід відмітити, що вона розроблена не досить детально, як в законодавстві України так і в юридичній літературі.

Мета роботи - більш детально вивчити економічну і правову природу аудиту в Україні, а саме з’ясувати поняття, принципи і систему аудиту; види аудиту і їх використання в банківський діяльності; поняття, принципи та особливості банківського аудиту в Україні; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання аудиту.

Дана дипломна робота складається з вступу, трьох розділів та висновку.

Розділ 1. Теоретичні засади аудиту у комерційному банку

1.1. Визначення і сутність аудиту

Аудит має досить давню історію. Перші незалежні аудитори з'явилися ще в 19 столітті в акціонерних компаніях Європи.

Аудит – це вид діяльності, що полягає в зборі і оцінці фактів, що стосується функціонування і положення економічного об'єкта, і здійснюваний компетентною незалежною особою, що, виходячи з установлених критеріїв, виносить висновок про якісну сторону цього функціонування.

Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з відокремленням інтересів тих, хто безпосередньо займаєтьсякеруванням підприємством (адміністрація, менеджери), хто вкладає кошти в його діяльність (власники, акціонери, менеджери), а також держави як споживача інформації про результати діяльності підприємств. [122, стр.10].

Аудит – це підприємницька діяльність атестованих незалежних юридичних і фізичних осіб (аудиторських компаній і окремих аудиторів) – законних учасників економічної діяльності, спрямована на підтвердження вірогідності фінансової, бухгалтерської і податкової звітності, для зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності, що представляється підприємством (організацією) власникам, а також іншим юридичним і фізичним особам [122, стр. 11].

Згідно Закону України “Про аудиторську діяльність” (ст.2) аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. [4].

Банківський аудитє одним з видів аудита. Його основна мета - установлення вірогідності бухгалтерської (фінансової) звітності кредитних організацій і відповідності зроблених кредитними організаціями операцій чинному законодавству України і нормативним актам НБУ. [70, стр. 8-9].

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. 4 цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. (ст.5) [4 ].

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог цього Закону та інших законів України.

Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію. [4]

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг.

Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності.

Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків.

Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор.

Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Згідно ст.7. цього Закону аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором.

Публічна бухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, балансу, звіту про прибутки і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам балансу та інших форм публічної бухгалтерської звітності повинен грунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації.

Відкриття бухгалтерської звітності, що становить комерційну таємницю, для проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється користувачами бухгалтерської звітності.

Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі: власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Користувачі бухгалтерської звітності мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарю ючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімум ів проводиться один раз на три роки.

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

1.2. Місце аудиту в системі контролю за діяльністю банку. Взаємозв’язок внутрішнього і зовнішнього аудиту.

В економічній літературі немає одностайності щодо визначення органі­заційних форм контролю в банках.

Так у книзі “Аудит банків” під ред. Білоглазовой дається наступна класифікація:

1. по способі проведення: обов'язковий і ініціативний;

2. по характері проведення: зовнішній аудит, внутрішній аудит;

3. по періодичності проведення: первіснийаудит, погоджений (повторний) аудит;

4. з погляду розвитку : підтверджуючий аудит, системно – ориентірованийаудит, аудит, що базується на ризику.[70, стр. 9-10]

У книзі Суйц В.П., Ахметбекова А.Н., Дубровиной Т.А. “Аудит: загальний, банківський, страховий” приведена наступна класифікація: внутрішній і зовнішній аудит.[122, стор.25-30].

В українських источниках розкрити такі основні організаційні форми контролю в банках:

* державний;

* відомчий;

* незалежний (аудиторський);

* внутрішньобанківський; бухгалтерський;

* адміністративний.[125, стр.39-47 ].

Державний контроль здійснюють відповідні офіційні органи контролю та управління, до яких належать: Рахункова палата Верховної Ради України, Контрольні управління при Адміністрації Президента України, Головне контрольно-ревізійне управління при Міністерстві фінансів України, Міні­стерство економіки України, Національний банк України, Державна подат­кова адміністрація України, Фонд державного майна України, антимонопольний комітет та інші.

В умовах ринкової економіки банки відіграють ключову роль у фінан­совій системі й економіці в цілому, до їхньої діяльності суспільство виявляє неабиякий інтерес. В усьому світі банки підлягають більшому державному контролю, ніж господарські суб'єкти інших видів діяльності.

Функції і завдання органів контролю регламентовані Законами України.

Відомчий контроль відповідно до Закону України “Про банки і банків­ську діяльність” [2] здійснює Національний банк. З цією метою при Національ­ному банку України створено департамент пруденційного нагляду.

Пруденційний нагляд — це система банківського нагляду, при якій го­ловна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керів­ництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

Департамент пруденційного нагляду уповноважений:

* здійснювати всі види перевірок діяльності комерційних банків, перевірку достовірності економічних нормативів, звітності, реєст­рацію і ліцензування банку;

* надавати відповідні розпорядження, обов'язкові до виконання, у ви­падку порушення комерційними банками законодавства У країни;

* вимагати від банків проведення зборів і завчасно оголошувати ті

питання, які вимагають негайного вирішення;

* направляти своїх представників з правом виступу на загальні збо­ри акціонерів, засідання ревізійної комісії.

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюють незалежні аудитор­ські фірми. Аудиторські фірми перевіряють стан бухгалтерського обліку, до­стовірність фінансової чи статистичної звітності, а також стан кореспондент­ських відносин між банківськими установами, касової роботи, операцій за безготівковими розрахунками.

Рис.1.1. Система незалежного фінансового контролю (аудіту) в Україні

Результати аудиторської перевірки оформляють висновком.

Систему внутрішнього ау­диту можна вважати частиною системи внутрішнього контролю банку. По-перше, перевірка та оцінка ефективності системи внутрішнього контролю є основною метою внутрішнього аудиту. По-друге, у внутрішнього контролю та аудиту дуже багато спільного, наприклад, вони мають однакові завдання, процедури, принципи та ін.

Розгляд внутрішнього аудиту обов'язково вимагає ознайомлення з по­няттям внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль — це система організації роботи банку, до якої належать усі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми акти­вами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забез­печення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказі­вок керівництва.

Система внутрішнього контролю завжди належала до найважливіших елементів операційної та управлінської структури банку. Глобалізація рин­ків, жорстка конкуренція, впровадження нових банківських операцій, розви­ток інформаційних технологій призвели до суттєвого ускладнення банків­ської системи і разом з цим збільшили небезпеку ризиків для неї. Все це спричинює як ускладнення завдань внутрішнього контролю, так і зростання його значення в діяльності банку.

Внутрішній контроль запроваджується та здійснюється Правлінням бан­ку, його керівництвом та працівниками всіх рівнів. Система внутрішнього контролю — це не просто процедури або внутрішні положення, які повинні виконуватися в певний момент часу. У банку не існують окремі відділи чи підрозділи внутрішнього контролю. Ця система охоплює всі механізми кон-

тролю у банку, вона діє постійно і на всіх рівнях. Суб'єктом внутрішнього контролю виступає кожний працівник, кожний підрозділ банку.

До системи внутрішнього контролю відноситься програма підготовки кадрів, що має на меті допомогти працівникам якісно виконувати свої служ­бові обов'язки.

Внутрішній контроль дає керівництву банку впевненість у:

* надійності та повноті фінансової та управлінської інформації;

* належному управлінні ризиками;

* дотриманні банком чинних нормативних актів, внутрішніх поло­жень, процедур, планів;

* достатності охорони активів;

* раціональному та економному використанні ресурсів;

* досягненні цілей та завдань, намічених у планах розвитку банку. Робота системи внутрішнього контролю у банку в цілому повинна здійснюватись за “принципом єдиного банку” та включати:

* контроль за дотриманням законів та вимог нормативних актів, виконання бюджету;

* періодичну звітність про здійснення операцій;

* статистичний аналіз та використання його результатів;

* незалежні перевірки діяльності відділів (підрозділів) та їхніх працівників;

* періодичне звірення загальних активів із сумами, відображеними в облікових записах;

* розподіл обов'язків: право надання дозволу на операцію, реєстрація операції тощо;

* перевірку доступу посадових осіб до активів;

* ревізії документації за конкретними операціями. Внутрішній контроль грунтується на дотриманні положень зовнішніх та внутрішніх нормативних актів для забезпечення достовірності й повноти звітності, що складається у банку. Система внутрішнього контролю вклю­чає такі елементи:

* середовище контролю (адміністративний контроль);

* система обліку (бухгалтерський контроль);

* процедури контролю.

Розробка та впровадження системи внутрішнього контролю і аудиту в банку є прямим обов'язком його керівництва.

Аудит, будучи методом здійснення позавідомчого фінансового контролю, не заміняє і не підмінює державний фінансовий контроль за господарською і фінансовою діяльністю економічних суб'єктів, що здійснюють відповідні державні органи [122 , стр. 35] (див.таб.1.1].

Таб.1.1. Основні відмінності ревізії та аудіту.

Характеристика

Ревізія

Аудит

Мета проведення

Усунення недоліків

Зменшення недоліків

Ліквідація зловживань

Обмеження зловживань

Встановлення законності

З'ясування істинних причин недоліків

Забезпечення макси­мальної точності даних

Приблизна точність даних

Гласність

Оприлюднення результатів

Збереження професійної таємниці

Ініціатори проведення

Ревізії призначаються суб'єктами адміністративного права

Аудитора клієнт вибирає сам

Джерела фінансування

За рахунок суб'єкта адміністративного права

Аудит здійснюється за рахунок суб'єкта, що перевіряється

Часовий фактор

Ревізія існувала завжди

Аудит є продуктом роз­витку ревізії в особливих економічних умовах

Адміністративний контроль включає організаційну структуру банку, а також процедури й документи, пов'язані з процесом вироблення рішень та отримання санкції керівництва на проведення операції. Таке санкціонування є функцією керівництва, що безпосередньо випливає з його відповідаль­ності за виконання завдань організації, і є відправною точкою встановлення бухгалтерського контролю за операціями.

Адміністративний контроль має такі складові:

* політика менеджменту щодо планування, операційної діяльності, ризиків, виконання бюджету та отримання прибутку;

* діяльність Ради директорів;

* правила визначення повноважень та відповідальності посадових осіб;

* методи контролю, які використовує керівництво;

* контроль за персоналом (включає політику щодо наймання на ро­боту, навчання та просування по службі);

* зовнішній контроль.

При здійсненні адміністративного контролю дуже важливим є делегу­вання повноважень керівникам підрозділів, тобто залучення їх до процесу контролю. Така необхідність зумовлена тим, що:

1) керівництво банку не може і не повинне мати всі необхідні знання щодо прийняття певних рішень;

2) при прийнятті рішень доцільно й корисно враховувати пропозиції та зауваження керівників різних рівнів;

3) участь працівників у процесі прийняття рішень сприяє їхньому професійному зростанню.

При розробці системи делегування повноважень обов'язково повинні враховуватися ризики, зокрема такі, як сума операції (кредитування, інвестиційна діяльність, витрати, ціноутворення на послуги), якісні ризики (професіоналізм персоналу, наявність внутрішніх положень і процедур та ін.), ризики прийняття неправильного рішення.

Бухгалтерський контроль являє собою дії, спрямовані на захист ак­тивів та забезпечення точності й достовірності фінансової інформації. Мета бухгалтерського контролю — гарантувати, що:

* операції санкціоновані керівництвом банку;

* операції обліковуються відповідно до вимог нормативних актів Національного банку України з точки зору змісту, повноти, своє­часності запису тощо;

* доступ до активів і цінностей можливий лише з дозволу ке­рівництва;

* облікові дані про активи й цінності регулярно зіставляються з да­ними про існуючі активи і в разі виявлення розбіжностей керів­ництвом банку вживаються відповідні заходи;

* проводиться періодична звірка вартості та наявності активів.

Сукупність принципів, методів та процедур, якими користується банк для визначення, накопичення та запису всіх здійснених операцій, повинна відповідати вимогам “Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.98 за № 566. [37].

Згідно з цим нормативним актом кожний банк України повинен розробити положення про облікову політику.

Усі елементи внутрішнього контролю обов'язково повинні мати доку­ментальне відображення у процедурах. Під процедурами внутрішнього контролю розуміється деталізований опис проведення конкретної банків­ської операції. Будь-яка процедура внутрішнього контролю складається з таких компонентів, як:

1) опис операції;

2) визначення відповідальності та підзвітності особи (підрозділу), що здійснює операцію;

3) розподіл обов'язків між виконавцями операції з метою роз­межування контролю за обліковими записами та операціями за ними;

4) розподіл відповідальності працівників за ухвалення операції, її запис, контроль і зберігання активів;

5) схвалення операції;

6) обмеження доступу до активів, облікових записів та сховищ;

7) внутрішні перевірки та звірки до моменту виконання операції;

8) автоматизований контроль;

9) ротація персоналу.

Документування процесу внутрішнього контролю є надзвичайно важли­вою вимогою, адже наявність процедур внутрішнього контролю і аудиту — це одна з умов ефективності функціонування банківської установи. Але потрібно усвідомлювати, що внутрішній контроль і аудит можна вважати дієвим лише за умови застосування процедур внутрішнього контролю на практиці.[125, стр. 47-49].

За джерелами контрольних даних та заходами проведення всі види кон­тролю поділяються на фактичний і документальний. Джерелами фактичного контролю є фізичні об'єкти: інвентаризація, експертна оцінка, особистий досвід. У банках — це контрольний перерахунок національної та інвалютної грошової готівки в касах, сховищах, резервних фондах, коштовних металах та інших цінностях, перевірка збереження основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей банку, а також застави та інше.

Джерелами документального контролю є документи та дані фінансової і статистичної звітності: читання документів, рахункова перевірка доку­ментів, порівняння документів, письмовий запит, економічний контроль та ревізія.

У банках за розрахунками та довідками господарських органів перевіря­ються правильність видачі коштів на заробітну платню, стипендії, відряд­ження, а також заборгованість банку за простроченими кредитами та поста­чальникам за послуги і товарно-матеріальні цінності (при цьому перевіря­ється правильність надання кредитів та їх використання). Часто поєднують­ся обидва методи контролю — фактичний і документальний.

Залежно від мети та обсягу, а також від способів та заходів проведення розрізняють такі методи аудиту:

* обстеження;

* економічний аналіз;

Обстеження — це метод фактичного контролю, який здійснюється на місті шляхом аналізу зведених документів, фінансової, статистичної звітно­сті, особистого досвіду, експертної оцінки. При обстеженнях, як правило, не користуються первинними документами.

Економічний аналіз — це метод документального контролю, який є способом вивчення фінансово-господарської діяльності господарських ор­ганів за матеріалами обліку та звітності. Аналіз фінансово-господарської діяльності клієнтів — основа економічної роботи банків. Банки комплексно вивчають економіку та фінанси своїх клієнтів для того, щоб через свої опе­рації здійснювати вплив на ефективний розвиток їх виробництва.

У банках аналізуються матеріали фінансової, статистичної звітності про касові обороти, розрахункові відношення, кредити, витрачання фондів за

робітної плати, операції з цінними паперами, валютні операції, активні і пасивні операції та інші операції банку.

Таким чином, методом контролю в правовій державі є сукупність за­ходів та способів, які забезпечують виявлення законності і доцільності ви­користання державної, суспільної та особистої власності.

На практиці міжнародні аудитори часто розширюють своє повідомлен­ня, включаючи до нього і менш важливі недоліки, надаючи їх разом з про­позиціями щодо покращання структури внутрішнього контролю. Ця інфор­мація дозволяє аудитору надавати перевірюваному й інші неаудиторські послуги, як-то: рекомендації щодо впливу на фінансовий звіт, альтернатив­них принципів обліку та впливу внутрішнього контролю.

Щоб отримати уявлення про структуру контролю клієнта аудитор го­ловним чином спостерігає й опитує персонал банку, підданого перевірці, звертається до відповідних документів з економічної політики і методики обліку, перевіряє книги, окремі документи, формуляри і звіти. Щоб скласти уявлення про структуру контролю, аудитор визначає ті критичні точки в системі обліку, де могли бути допущені суттєві помилки чи неточності і визначає, чи були розроблені спеціальні методики, що дозволяють запо­бігти їм.

За підсумками роботи незалежний аудитор надає стан­дартний безумовний висновок, який складається з трьох параграфів, якщо дотримані такі три умови:

1) аудит здійснювався ретельно, на відповідному професіональному рівні, незалежними особами, що володіють відповідними спе­ціальними знаннями;

2) було зібрано й оцінено достатню кількість доказів, необхідних для надання висновку про те, що фінансовий звіт складений пра­вильно і відповідає міжнародним вимогам;

3) нема жодного факту, який вимагав би додаткового пояснення.

Якщо не виконані ці три умови, стандартний безумовний висновок, включаючи три параграфи, не складається.

У висновках інших типів, аудиторська фірма просто відхиляє можли­вість формулювання висновку або констатує, що фінансовий звіт не відпо­відає вимогам чи дає умовний висновок. Суть його полягає в тому, що до стандартного безумовного висновку додається роз'яснювальний текст, який роз'яснює фактори, що впливають на фінансовий звіт, а також те, чи вияв­ляється невідповідність стандартам.

Банки самостійно розробляють і затверджують облікову політику для кожного звітного року. Допомогти керівництву банку у виборі оптимальної облікової політики – справа внутрішнього аудитора.

Керівник банку обов'язково має затвердити такі питання, які підлягають перевірці:

* порядок нарахування амортизації;

* порядок проведення інвентаризації;

* правила документообігу та технологія обробки облікової доку­ментації;

* порядок контролю за внутрішніми операціями.

Облік згідно з обліковою політикою, виконується безперервне від дати реєстрації банку як юридичної особи до дати реорганізації або ліквідації банку.

Облікова політика здійснюється згідно з наказом керівника банку.

Внутрішній аудитор банку не підкоряється головному бухгалтеру і не входить до складу управління бухгалтерського обліку. Внутрішній аудит банку – це самостійна структура, покликана забезпечити керівництво банку правдивою інформацією, а також допомогти керівництву банку оптимизировать роботу всіх підрозділів банку.

Внутрішній аудит можна розглядати як систему мірбезпеки банку для забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження і досягнення конкретних результатів у діяльності банку. Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку. Внутрішній аудит представлен як структурний підрозділ і підкоряється керівнику банку. [71, стор.6].

На сучасному етапі все більшого значення під час проведення ревізій (пе­ревірок) набуває метод контролю та аудиту — економічний аналіз. Економічний аналіз тісно пов'язаний з контрольно-ревізійною та аудиторської діяльністю комерційного банку.

На етапі планування проведення аудиторської перевіркі використовується економічний аналіз для визначення об'єктів перевірки з найбільшою ймовірністю можливих пору­шень, вибору прийомів, способів ревізії, складання плану, програми ревізії. Аналітичні процедури особи, що здійснює перевірку, у ході попереднього ознайомлення з діяльністю банку, що ревізується, виражаються у таких ти­пових діях:

* порівняння поточних даних з даними попереднього періоду;

* порівняння поточних даних з нормативними значеннями;

* порівняння поточних даних з даними прогнозу та інші дії.

Мета застосування аналітичних процедур — визначення нетипових си­туацій у діяльності комерційного банку.

На початковій стадії аудиту , у ході планування, визначення найбільш ризикованих для перевірки напрямів, доцільно проводити економічний ана­ліз діяльності банку за такими розділами:

* аналіз касових операцій у національній та іноземній валютах;

* аналіз стану власних та залучених коштів;

* аналіз кредитної діяльності банку;

* аналіз операцій з цінними паперами;

* аналіз операцій банку з векселями;

* аналіз лізингових та факторингових операцій;

* аналіз процентної політики банку;

* аналіз виконання платіжних зобов'язань банку;

* аналіз фінансових результатів діяльності банку та інші. У ході аналізу кожного розділу, аудитором можуть бути виявлені незро­зумілі відхилення в діяльності банку від середніх по банківській системі в цілому у порівнянні з попередніми періодами. Увагу треба приділяти як негативним, так і позитивним відхиленням з метою з'ясування факторів, які вплинули на такі зміни і досконалого їх вивчення. Можливо, за цими фак­торами приховуються некоректні дії окремих осіб.

Основну масу порушень, зловживань та інших незаконних дій особа, що здійснює перевірку, у змозі виявити ще на початковому етапі аудиторського процесу, під час попереднього аналітичного огляду, або ознайомленням з веденням бухгалтерського обліку в банку, з первинними документами та регістрами обліку.

Аудитори, які в своїй роботі намагаються обмежитись одним лише огля­дом бухгалтерських документів та записів в регістрах обліку, не зможуть зробити об'єктивних висновків: вони повинні проаналізувати вищевказані бухгалтерські документи, стан обліку, фінансової звітності та фінансово-господарської діяльності комерційного банку.

На етапі організації та безпосереднього проведення аудиту виконується економічна оцінка здійснених банківських операцій (касові, поточні, кре­дитні, депозитні, операції з цінними паперами та інші операції), що об'єд­нує увесь комплекс прийомів аналізу й оцінки з метою визначення доціль­ності, раціональності окремих банківських операцій та ефективності діяль­ності банку, що контролюється, а також з метою визначення порушень, кра­діжок, зловживань, винних осіб. При цьому використовуються такі прийоми аналізу:

* прийом порівняння;

* прийом групування;

* прийом обчислення індексів;

* прийом ланцюгових підстановок;

* абсолютні й відносні величини;

* прийом визначення структури;

* балансове пов'язання та інше.

Ці прийоми економічного аналізу дозволяють визначити відхилення, які підлягають детальному вивченню для встановлення причин їх виникнення для розробки заходів для запобігання виникненню відхилень негативного впливу.

Для виявлення відхилень у діяльності банку, необхідно аналізувати його фінансові звіти, особливо баланс банку. Основні етапи проведення аналізу банківського балансу:

Попередній етап:

* попередні групування статей активу і пасиву;

* перевірка відповідності окремих груп статей активу і пасиву за різними критеріями (строками, джерелами, видами витрат то­що);

* складання таблиць;

* підготовка матеріалів для ілюстрацій.

У процесі аналізу балансу банку аудитори застосовують такі методи:

* метод порівняння; метод групування;

* метод коефіцієнтів та інші.

* щорічний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяється на:

* повний;

* тематичний.

З огляду на мету та характер аналізу балансу банку, розрізняють:

* попередній аналіз;

* оперативний аналіз;

* остаточний (наступний) аналіз;

* перспективний аналіз.

Залежно від об'єкта аналіз балансу поділяється на:

* функціональний;

* структурний;

* операційно-вартісний.

Аналіз балансу банку є обов'язковою стадією перевірки як на етапі плану­вання, в ході самої перевірки, так і на завершальному етапі. Детально аудитори аналізують такі фінансові звіти:

* звіт про прибутки та збитки;

* балансовий звіт;

* звіт про зміни у власному капіталі;

* звіт про рух грошових коштів,

а також поточну звітність комерційних банків, іншу інформацію про діяльність банку за ревізійний період.

Для недопущення помилок у банку повинна існувати відповідна система внутрішнього контролю та аудиту. Діяльність внутрішнього контролю та аудиту спрямована на зведення до мінімуму можливостей для появи помилок або шахрайства. Внутрішній аудит як система складається з таких елементів:

* політика та методи керування банком;

* організаційна структура банку;

* діяльність Ради директорів, особливо ревізійного внутрішньо-банківського відділу (управління);

* методи розподілу функцій управління та контролю;

* управлінські методи контролю, в тому числі організація ревізій­ного процесу;

* кадрова політика та практика у банку;

* зовнішній вплив (банківський нагляд з боку Національного банку України, перевірки інших органів, що здійснюють контроль).

Оцінюючи структуру внутрішнього контролю банку, аудитор повинен звернути увагу і вказати на характерні недоліки внутрішнього контролю та аудиту, які вказують на місця виникнення помилок для ретельнішої їх перевірки.

Економічний аналіз використовується також на завершальному етапі аудиту для перевірки якості проведення аудиту комерційного банку.

Результа­том аналізу є оцінка фінансового стану банку, стану його майна, активів та пасивів балансу, швидкості обороту капіталу та інше.

При завершенні аудиторськой перевірки, особі, що здійснює перевірку, необ­хідно зробити аналіз проведеної роботи в комерційному банку, щоб розро­бити заходи щодо усунення недоліків, виявлених перевіркою та заходи для виконання поліпшення фінансово-господарської роботи банку.

Таким чином, використання економічного аналізу на всіх етапах прове­дення контрольно-ревізійної роботи значно покращує якість аудиту (пере­вірки) комерційного банку.

Таким чином, служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ банку, який створюється за рішенням виконавчого органу банку і підпорядковується безпосередньо Правлінню (раді директорів) банку. [30 ].

Перевірки, що проводяться в банку службою внутрішнього аудиту банку, здійснюються на підставі Положення про службу внутрішнього аудиту банку, стандартів внутрішнього аудиту, які розробляються кожним банком самостійно з дотриманням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.

Статус, функціональні обов'язки та повноваження служби внутрішнього аудиту банку визначаються у Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.(див. розділ 2).

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту банку погоджується з Національним банком України.

Погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку здійснює Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія) або комісія при територіальному управлінні Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності шляхом проведення співбесіди за умов, визначених Комісією.

У разі призначення (звільнення) керівника служби внутрішнього аудиту банк у 3-денний строк повідомляє про це територіальне управління Національного банку України та Національний банк України.

У разі зміни керівника служби внутрішнього аудиту банку, не пізніше ніж через місяць з дня звільнення попередньої особи, банк має подати на нового керівника служби внутрішнього аудиту банку потрібні документи для проходження ним співбесіди на засіданні Комісії або комісії при територіальному управлінні в порядку, установленому цим розділом.

Якщо особа, яка призначена тимчасово на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку, продовжує виконувати обов'язки понад місяць, то в тижневий термін після закінчення зазначеного строку банк зобов'язаний подати на цю особу потрібні документи для проходження нею співбесіди на засіданні відповідної комісії.

Розгляд документів і погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку здійснює Комісія або комісія при територіальному управлінні в місячний строк з часу отримання повного пакета документів.

Керівник і працівники служби внутрішнього аудиту банку при призначенні на посаду дають письмове зобов'язання про нерозголошення інформації про діяльність банку та збереження банківської таємниці відповідно до вимог чинного законодавства України.

Функції служби внутрішнього аудиту банку є частиною постійного моніторингу системи внутрішнього контролю і внутрішніх процедур оцінки капіталу банку, вони забезпечують незалежну оцінку адекватності запровадженої політики та методики діяльності банку, а також їх виконання.

Внутрішний аудитор здійснює:

- перевірку результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю банку, дотриманням посадовими особами, працівниками банку, а також самим банком вимог чинного законодавства України та рішень органів управління банку;

- постійний перегляд системи операційних процедур (включаючи аудиторські процедури) та методів їх обліку;

- перевірку систем управління та передавання фінансової інформації, у тому числі, електронних інформаційних систем та електронних банківських послуг.

- здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансової, операційної, інших систем і процедур контролю в банку, оцінку та аналіз виконання посадовими особами і персоналом банку Статуту, внутрішніх положень банку щодо проведення операцій в обсягах наданої Національним банком України банківської ліцензії або дозволу на окремі банківські операції;

- розслідування в межах своїх повноважень вчинених і запобігання майбутнім порушенням у системі внутрішнього контролю, а також попередження випадків будь-яких ризиків;

- виявлення сфер потенційних збитків для банку, сприятливих умов для шахрайства, зловживань і незаконного присвоєння коштів банку".

- налагодження і підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами, державними органами контролю та службою банківського нагляду Національного банку України;

- надання Правлінню банку та керівникам структурних підрозділів, що перевіряються, висновків про результати проведеної аудиторської перевірки і пропозицій щодо поліпшення діючої в банку системи внутрішнього контролю

- отримувати в межах своїх повноважень на запит від банку до інших організацій або третіх осіб - суб'єктів підприємницької діяльності потрібні відомості та документи, що пов'язані з процесом перевірки;

- при встановленні фактів зловживання службовим становищем керівників банку повідомляти про такі випадки Раду банку.

Служба внутрішнього аудиту банку не несе відповідальності та не має владних повноважень щодо операцій, за якими вона здійснює аудит. Але вона має право:

проводити аудиторські перевірки з метою здійснення оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю банку, її відповідності ступеню потенційного ризику, притаманного різним сферам діяльності банку, а також оцінювати його;

брати участь у засіданнях Ради або Правління банку під час обговорення питань, які прямо або опосередковано стосуються стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю й аудиту, зовнішнього аудиту, змін у структурі або розвитку банку.

Стан роботи служби внутрішнього аудиту банку може бути перевірений незалежним зовнішнім аудитором.

Для забезпечення кваліфікованого аналізу та підтвердження повноти і достовірності річної фінансової звітності банку при здійсненні зовнішніми аудиторами аудиторської перевірки служба внутрішнього аудиту банку надає зовнішнім аудиторам для використання відповідну документацію, що значно впливає на скорочення витрат банку на проведення зовнішнього аудиту.

Національний банк України здійснює контроль за роботою служби внутрішнього аудиту банку шляхом проведення інспекторами Національного банку України або уповноваженими ним особами перевірок її діяльності.

1.3. Стандарти внутрішнього аудиту

Стандарти внутрішнього аудиту в комерційних банках впроваджуються з метою регулювання роботи служби внутрішнього аудиту щодо виконання покладених на неї функціональних обов'язків.[30].

Стандарти є обов'язковими для безумовного дотримання їх комерційними банками, розташованими на території України.

Служба внутрішнього аудиту в процесі проведення перевірок керується чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України.

Стандарти внутрішнього аудиту - це критерії визначення процедур аудиту, за якими здійснюється оцінка діяльності системи внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит у комерційному банку здійснюється на підставі дотримання працівниками служби внутрішнього аудиту правил внутрішнього розпорядку банку та цих методичних вказівок.

Стандарти внутрішнього аудиту впроваджуються в діяльність комерційного банку з метою:

- вдосконалення практики проведення внутрішнього аудиту;

- забезпечення якісного аналізу й оцінки системи внутрішнього контролю;

- здійснення постійного моніторингу банківських ризиків;

-перевірки відповідності здійснених банківських операцій політиці та встановленим процедурам банку, а також чинному законодавству України;

-інформування Правління банку та Ради банку про виникнення певних проблем, розроблення і вживання упереджувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню ризиків у діяльності банку;

- складання уніфікованих аудиторських висновків і звітів.

Служба внутрішнього аудиту банку при виконанні функціональних обов'язків має керуватися такими стандартами:

Стандарт N 1 - Керівництво службою внутрішнього аудиту

1. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту повинна погоджуватися з Радою банку і відповідати вимогам, встановленим Національним банком України. Рішення про призначення на цю посаду затверджується наказом керівника банку.

2. Керівник служби внутрішнього аудиту відповідає за:

- виконання поставленої перед банком мети, яка грунтується на його стабільності, надійності, платоспроможності та ліквідності і контролюється внутрішніми аудиторами;

- роботу внутрішніх аудиторів,

- ефективне та раціональне використання коштів, що передбачені для утримання служби внутрішнього аудиту;

- наявність Положення про службу внутрішнього аудиту банку, затвердженого Правлінням та погодженого з Радою банку.

- складання планів (графіків), що відображають виконання функціональних обов'язків працівниками служби внутрішнього аудиту.

3. Діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського контролю повинні бути:

- банківські операції (види діяльності банку) і їх відповідність чинному законодавству України;

- правила й процедури, згідно з якими здійснюються банківські операції, та їх дотримання;

- види банківських операцій, ефективність їх здійснення та оцінка ризиків;

-рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;

-внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова звітність банку, адекватність відображення в ній банківської діяльності;

-організація бухгалтерського та управлінського обліку, а також їх відповідність меті та завданням діяльності банку;

- управління трудовими та матеріальними ресурсами банку тощо.

4. Внутрішні аудитори оцінюють найбільш ризикові види діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його мінімізації.

5. У процесі аудиторської перевірки внутрішній аудитор повинен звернути увагу на такі фактори ризику:

- моральний клімат у банку, зокрема тиск з боку його керівників на впливових посадових осіб для досягнення відповідної мети;

- компетентність працівників, відповідність посадам, які вони обіймають;

- обсяг активів, ліквідність та обсяг операцій;

- фінансовий стан та виконання економічних нормативів;

- конкурентоспроможність банку;

- складність та змінюваність видів банківських операцій;

- доцільність розширення мережі філій; ефективність окремих філій;

- раціональність витрат на утримання банку;

- ступінь інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку;

- розгалуженість мережі установ банку;

- адекватність та ефективність процедур внутрішнього контролю;

- організаційні, операційні та економічні зміни в банку;

- визнання негативних фактів, виявлених аудиторською перевіркою, і вжиття відповідних заходів щодо виправлення ситуації.

6. Для оцінки ризику керівник служби внутрішнього аудиту повинен отримувати інформацію з різних джерел.

8. Оцінка ризиків повинна проводитися щорічно.

9. Формування груп перевіряючих передбачає визначення кількості внутрішніх аудиторів (а також залучених фахівців та консультантів) і здійснюється згідно з календарними графіками (планами) проведення аудиторської перевірки та кошторисом витрат, затвердженим Радою банку.

10. Звіти про результати діяльності служби внутрішнього аудиту періодично подаються на розгляд Правлінню та Раді банку.

11. Керівник служби внутрішнього аудиту повинен:

- підготувати Положення про службу внутрішнього аудиту, в якому визначаються правила та процедури, відповідно до яких проводиться аудиторська перевірка;

- скласти програму відбору і підвищення професійного рівня працівників підрозділу;

- підтримувати зв'язок із зовнішніми аудиторами;

- здійснювати координацію роботи внутрішніх та зовнішніх аудиторів,

- надавати зовнішнім аудиторам інформацію щодо методів, засобів та термінології, які використовуються внутрішніми аудиторами;

- організовувати тестування працівників свого підрозділу та розробляти програму проведення аудиторської перевірки з метою забезпечення дотримання внутрішніми аудиторами відповідних стандартів, а також належного виконання ними функціональних обов'язків;

- не менше одного разу на рік, а також на вимогу Правління та Ради банку подавати звіти про роботу свого підрозділу, в яких відображати виявлені в ході аудиторської перевірки факти недоліків у діяльності банку та відповідні рекомендації щодо їх усунення;

- щорічно подавати Правлінню банку для затвердження і Раді банку для погодження плани (графіки) проведення аудиторських перевірок, проекти формування штату та планування кошторису витрат свого підрозділу.

12. Зовнішні аудитори здійснюють перевірки з метою підтвердження достовірності щорічних фінансових звітів. Внутрішні аудитори відповідають за оцінку адекватності застосованих процедур і отриманих фактів, що використовувалися у їх висновках щодо річного фінансового звіту.

13. Правління банку може звернутися до керівника служби внутрішнього аудиту з проханням дати оцінку результатам діяльності зовнішніх аудиторів. Висновок керівника служби внутрішнього аудиту повинен бути аргументованим.

14. За необхідності керівник служби внутрішнього аудиту разом із зовнішніми аудиторами обговорює напрями взаємодії на підставі наданих документів.

15. Зовнішні аудитори можуть користуватися висновками внутрішніх аудиторів, відповідями керівників на ці висновки та звітами, що свідчать про результати діяльності служби внутрішнього аудиту. Ці матеріали використовуються зовнішніми аудиторами при визначені обсягів їх роботи.

Стандарт N 2 - Незалежність

1. Незалежність дає змогу внутрішнім аудиторам робити правдиві й неупереджені висновки, що необхідні для належного проведення аудиторської перевірки. Це досягається в результаті організаційного визначення статусу та об'єктивності служби внутрішнього аудиту.

2. Організаційний статус повинен передбачати:

- безпосередню підпорядкованість служби внутрішнього аудиту в процесі її діяльності Правлінню банку та Раді банку у питаннях, що стосуються стратегічних напрямів його розвитку;

- процедури затвердження Радою банку штатного розпису підрозділу внутрішнього аудиту та бюджету на наступний рік, а також уніфікованих висновків і звітів про результати його діяльності;

- виконання службою внутрішнього аудиту своїх функціональних обов'язків без будь-яких перешкод;

- постійну участь керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку в засіданнях Правління банку, що стосуються аудиторської діяльності, фінансової звітності, управління, організації внутрішнього контролю.

3. Об'єктивність:

- при проведенні аудиторських перевірок внутрішні аудитори повинні бути об'єктивними;

- внутрішні аудитори відстоюють власну думку з питань аудиту, яка може не збігатися з думкою інших працівників банку, зовнішніх аудиторів тощо;

-керівник служби внутрішнього аудиту періодично отримує від своїх працівників інформацію про можливий конфлікт інтересів і т. ін.;

- внутрішні аудитори банку не несуть відповідальності за проведення банком будь-яких банківських операцій;

- рівень об'єктивності внутрішнього аудитора не знижується, якщо він надає рекомендації працівникам банку щодо застосування стандартів контролю та перевіряє відповідні процедури їх застосування;

Стандарт N 3 - Професійна компетентність

1. Аудиторські перевірки мають виконуватися на високому професійному рівні.

2. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями й навичками.

3. До проведення внутрішнього аудиту банку можуть залучатися сторонні фахівці та консультанти, з якими укладається відповідний договір, що передбачає відповідальність за розголошення банківської таємниці.

4. Керівник служби внутрішнього аудиту забезпечує належний нагляд за всіма аудиторськими перевірками і відповідає за його здійснення.

5. Аудиторський нагляд - це безперервний процес, який починається з планування і закінчується виконанням аудиторського завдання. відповідною документацією;

6. Результати діяльності служби нагляду повинні документуватися і належним чином зберігатися.

7. Внутрішні аудитори повинні:

- бути обережними, досвідченими, компетентними;

-правильно застосовувати діючі стандарти, процедури та методи внутрішнього аудиту;

- знати принципи і методи бухгалтерського обліку;

- доводити на підставі фактів неефективність та нерентабельність операцій банку, запобігати можливим навмисним правопорушенням, не допускати помилок та упущень, розкрадання, випадків шахрайства, махінацій і конфліктів інтересів;

- належним чином оцінювати достатність та ефективність системи внутрішнього контролю, її відповідність ступеню потенційного ризику в різних сферах діяльності банку, а також процедурам і методам, що застосовуються в банку.

8. Внутрішній аудитор проводить лише часткову перевірку, яка не передбачає детального аудиторського контролю всіх угод або операцій. Таким чином, внутрішні аудитори не дають абсолютної гарантії того, що порушень у діяльності банку зовсім немає.

9. Керівник служби внутрішнього аудиту за наявності доказів про здійснення правопорушення повідомляє про це Правління банку. Внутрішній аудитор має право надавати пропозиції щодо основних напрямів проведення розслідування цього правопорушення. Надалі внутрішній аудитор повинен простежити за повним та своєчасним виконанням рекомендацій служби внутрішнього аудиту.

Стандарт N 4 - Обсяг робіт

1. Головними завданнями внутрішнього контролю банку є:

- дотримання правил, планів, процедур, законів України, нормативних актів та інструкцій Національного банку України;

- збереження активів;

- забезпечення достовірності та цілісності інформації;

- економічне та раціональне використання ресурсів;

- досягнення відповідних цілей під час проведення операцій або виконання програм.

2. Правління та Рада банку здійснюють загальне керівництво щодо обсягу робіт та напрямів діяльності банку, які підлягають аудиту.

3. Метою перевірки стану системи внутрішнього контролю є з'ясування того, чи забезпечує наявна система достатню гарантію раціонального виконання завдань та функцій банку.

4. При розробці системи внутрішнього контролю керівництво банку повинно враховувати співвідношення витрат та доходів.

5. Управління системою внутрішнього контролю передбачає санкціонування і нагляд за виконанням операцій (спостереження), періодичне порівняння їх фактичного виконання із запланованим та документування цієї діяльності.

6.Виходячи із завдань внутрішнього контролю визначається обсяг аудиторської перевірки.

7.Внутрішні аудитори повинні перевіряти ефективність засобів, які використовуються для захисту операцій банку від різних видів збитків

8. Керівництво банку відповідає за встановлення економічних нормативів для оцінки раціонального використання ресурсів за кожним видом діяльності.

9. Аудиторська перевірка повинна виявляти:

- невиправдані витрати банку;

- неефективне використання інтелектуального потенціалу працівників;

- неповноцінне використання технічних засобів;

- переукомплектування або недоукомплектування штату працівників;

- фактори, що негативно впливають на виконання завдань банку.

Стандарт N 5 - Планування і виконання аудиторської перевірки

1. Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки.

2. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню і передбачає:

- визначення мети, завдань та обсягу аудиту;

- отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.

3. Перевірка повноти інформації передбачає:

- визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що перевіряється;

- отримання інформації про організаційну структуру та її зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи;

- наявність робочої документації попередньої аудиторської перевірки;

- користування матеріалами попередньої аудиторської перевірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту.

4. Планування аудиторської перевірки передбачає ознайомлення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.

5. Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки.

6. План проведення аудиторської перевірки затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення.

7. Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати, але і документально підтверджувати отриману інформацію.

8. Встановлені за допомогою аналітичних процедур аудиту результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до відома відповідного керівника підрозділу банку.

9. Процес збирання, аналізу та документування інформації повинен перебувати під наглядом керівника служби внутрішнього аудиту.

10. Робоча документація аудиторської перевірки готується внутрішніми аудиторами і перевіряється керівником служби внутрішнього аудиту.

11. Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосуються фінансової інформації, то в робочій документації повинно зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними бухгалтерськими записами.

19. Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет підтвердження аудиторського висновку і правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинно мати документальне підтвердження.

20. Підпис перевіряючого та зазначення дати на кожному робочому документі після його перегляду є свідченням проведення контролю аудиторської перевірки.

21. Робоча документація внутрішнього аудитора належить до власності банку.

22. Архіви робочої документації з проведення аудиту повинні знаходитися у службі внутрішнього аудиту і доступ до них мають тільки уповноважені особи (члени Правління та Ради банку, працівники служби внутрішнього аудиту).

23. Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають один одному доступ до робочої документації. Доступ зовнішніх аудиторів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бути наданий лише з дозволу керівника банку або керівника служби внутрішнього аудиту.

24. Після проведення перевірки внутрішні аудитори повинні контролювати становище в банку щодо виправлення виявлених і зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику незастосування відповідних заходів.

26. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми аудиторами, це - встановлення адекватності, ефективності та своєчасності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'язку з викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та зовнішніх аудиторів.

27. Відповідальність за подальший контроль повинна визначатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.

28. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття заходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському висновку. Керівник служби внутрішнього аудиту банку здійснює відповідний контроль.

29. Керівництво банку має право взяти на себе ризик і відмовитися вживати відповідних заходів щодо викладених в аудиторському висновку фактів у зв'язку з великими витратами на їх проведення або іншими міркуваннями. В такому разі керівник служби внутрішнього аудиту повідомляє про це рішення Раду банку.

30. Деякі викладені в аудиторському висновку недоліки можуть бути настільки важливими, що вимагатимуть від керівників банку негайних дій. Внутрішні аудитори зобов'язані тримати такі ситуації під особливим контролем.

31. Якщо керівник служби внутрішнього аудиту переконаний, що Правління і Рада банку вживають достатніх заходів для усунення фактів порушень, то подальший контроль здійснюється в рамках наступної аудиторської перевірки.

32. Розробка графіка подальшого контролю повинна базуватися на передбачених ризиках, а також на ступені складності та важливості фактів виявлених порушень.

33. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення подальшого контролю повинен:

- встановити час, який потрібен на отримання відповіді від керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків;

- розглянути відповіді керівників підрозділів, що перевіряються;

- провести у разі потреби повторну контрольну аудиторську перевірку.

Стандарт N 6 - Складання аудиторського висновку

1. Аудиторський висновок має містити інформацію про об'єм роботи, період перевірки та про перевіряючого.

2. Після завершення аудиторської перевірки внутрішні аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор, уповноважений підписати аудиторський висновок, повинен призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.

3. В аудиторському висновку повинно бути відображено, наскільки діяльність перевіряємого підрозділу відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам.

4. Аудиторський висновок має містити інформацію, яка відображає достовірність та повноту фінансової документації банку, про правильність ведення бухгалтерського обліку.

5. В аудиторському висновку слід звернути увагу на виявлення помилок, шахрайств та інших подібних випадків в діяльності банку.

6. Опрацювання висновків та рекомендацій (як правило) відбувається під час аудиторської перевірки або після її проведення.

7. Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок, а також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит).

8. В аудиторський висновок обов'язково включаються всі важливі факти, які необхідні для підтвердження або запобігання неправильним судженням.

9. У висновку подаються рекомендації, які грунтуються на виявлених під час перевірки недоліках та порушеннях.

10. В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті підрозділом заходи після останньої аудиторської перевірки або інформація щодо введення суворого контролю над операціями.

11. Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів перевірки повинен погодити з суб'єктом аудиту всі питання, що стосуються цієї перевірки.

12. Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок перед остаточним складанням.

13. Аудиторський висновок надається тим співробітникам банку, які можуть вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків або гарантувати їх виконання.

14. Інформація конфіденційного характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то аудиторський висновок обов'язково надається Раді банку з повідомленням Національного банку України.

Розділ 2. Технологія проведення аудиторської перевірки ( служба аудиту в банку, методика проведення аудиторської перевірки) ( на прикладі банку “ВЕСНА”).

2.1. Стан організації служби внутрішнього аудиту банку

“ Весна”.

У розділі 1 ми з'ясували, що згідно Положенню про організацію внутрішнього аудиту банку [38] внутрішній аудит банку - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які використовуються банком для здійснення внутрішнього контролю [38, п. 1.3.]

Згідно цьому Положенню, внутрішній аудит в комерційному банку здійснюється на підставі Положення, яке розробляється кожним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.

Положення про службу внутрішнього аудиту затверджується Правлінням банку та погоджується з Радою банку [38, п.3.3.]

Служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ комерційного банку, який створюється за рішенням вищого органу банку і, як правило, підпорядковується безпосередньо Раді банку ( у банку “Весна” цей відділ створено 17.08.00, та затверджено на засіданні Правління банку 25.08.00).

Чисельність внутрішніх аудиторів в банку має бути достатньою для ефективного досягнення цілей та завдань, поставлених перед цим підрозділом ( у банку “ Весна” - 3 спеціаліста: начальник відділу, головний спеціаліст та провідний спеціаліст).

Служба внутрішнього аудиту банку повинна користуватися такою підтримкою Правління банку і Ради банку, яка б дозволяла їй досягати співробітництва з боку суб`єктів аудиту і без перешкод виконувати свої обов`язки. Керівник служби внутрішнього аудиту банку ”Весна” приймає участь у засіданнях Правління банку, Ради банку при обговоренні тем, які прямо або побічно стосуються внутрішнього контролю і аудиту, бухгалтерського обліку, структури або розвитку банку.

Служба внутрішнього аудиту банку повинна бути скомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які в змозі виконувати покладені на них функціональні обов'язки. (Все спеціалісти відділу внутрішнього аудиту мають вище економічну освіту, а керівник служби має ліцензію АПУ на здійснення аудиторській діяльності, крім того, кандидатура начальника відділу внутрішнього аудиту банку ”Весна” була затверджена на засіданні Комісії НБУ 18.09.00).

Служба внутрішнього аудиту звітує перед Правлінням банку не менше одного разу на рік готує доповідну записку Раді банку та зборам акціонерів (учасникам) банку.

УПоложенніпро організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятомувбанку “ Весна” визначено, щоголовними функціями служби внутрішньогоаудитубанку “ Весна”є:

- зменшення ризиків у проведенні операцій, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням ресурсів банку;

- надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

- проведення аудиту діяльності структурних підрозділів банку з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;

- координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання зусиль;

- складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки.

УПоложенніпро організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятомувбанку “ Весна” визначено, що на службу внутрішнього аудиту банку покладаються такі завдання:

- сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;

- виконання банком вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, Статуту та внутрішніх положень банку, проведення банком розрахунково - касових, кредитних, депозитних, ощадних, валютних, фондових та інших операцій в обсязі наданих Національним банком України ліцензій;

- сприяння організації ведення бухгалтерського обліку;

- впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні банківських операцій;

- своєчасного виявлення порушень та недоліків в діяльності структурних підрозділів, опрацювання оптимальних рішень щодо їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків в процесі діяльності банку;

- перевірки і рекомендацій виконання вимог з ефективного управління ризиками банківської діяльності;

- налагодження і підтримання взаємодії з зовнішніми аудиторами, контролюючими органами та органами пруденційного нагляду;

- надання Раді банку, Правлінню банку висновків про результати проведеної роботи та рекомендацій щодо покращення існуючої системи внутрішнього контролю.

Служба внутрішнього аудиту банку “Весна“ має право:

- отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з комп'ютерним забезпеченням діяльності цього підрозділу;

- визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку, згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами Національного банку України, рішеннями керівних органів банку, які визначають політику та стратегію банку, процедуру прийняття і реалізацію рішень, організацію обліку та звітності;

- перевіряти розрахунково - касові документи, контракти банку, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а у разі необхідності наявність готівки, інших цінностей, які знаходяться у банку;

- надсилати запити третім особам - суб'єктам підприємницької діяльності з питань відповідності чинному законодавству України банківських операцій, які проводяться банком;

- залучати у разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів банку для виконання поставлених перед службою внутрішнього аудиту завдань;

- мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;

- з дозволу керівництва банку знімати копії з одержаних документів, у тому числі копії файлів, копії будь-яких засобів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;

- при виявленні грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадень, допущених працівниками банку, рекомендувати Правлінню банку усунення їх від виконання службових обов'язків.

У Положенніпро організацію служби внутрішнього аудиту, прийнятомувбанку “ Весна” також зазначено, що керівництво банку зобов'язано своєчасно реагувати на рекомендації служби внутрішнього аудиту.

Що стосується обов'язків служби внутрішнього аудиту, то у вищезгаданому Положенні визначено, щослужба внутрішнього аудиту банку “Весна” повинна:

Забезпечувати постійний аналіз та контроль ризиків банківської діяльності, оцінку повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю.

Забезпечувати постійний контроль за дотриманням співробітниками банку встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками.

Проводити розгляд фактів порушень співробітниками банку чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та стандартів професійної діяльності, внутрішніх документів, які регулюють та визначають політику банку.

Рекомендувати керівництву банку приймати рішення щодо забезпечення недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України.

Розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращання системи внутрішнього контролю та здійснювати контроль за їх використанням та виконанням.

Забезпечувати схоронність та повернення одержаних від підрозділів банку документів на всіх носіях.

Забезпечувати повноту документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, надані керівництву банку.

Контролювати організацію роботи в банку з вивчення усіма співробітниками вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України, інших підзаконних та відомчих актів, внутрішніх документів банку на підставі переліку службових обов'язків.

Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту на підставі погодженого з Радою банку та затвердженого Правлінням банку плану (графіка) проведення перевірок на поточний рік.

На 2002 рік цей графік виглядає так:

Січень – лютий: перевірка касових операцій у банку “Весна”

Березень : перевірка стану безготівкових розрахунків

Квітень: перевірка операцій з іноземною валютою.

Травень : перевірка кореспондентських відносин банку “ Весна”

Червень: перевірка статутного фонду банку

Серпень : перевірка доходів та витрат банку

Вересень – перевірка операцій з кредитування юридичних та фізичних осіб

Жовтень – перевірка депозитних операцій

Листопад – перевірка операцій з цінними паперами

Грудень – перевірка стану бух. обліку та звітності.

За окремими дорученнями Ради банку служба внутрішнього аудиту банку має право здійснювати позапланові перевірки з окремих питань.

Внутрішній аудит може проводитись на вимогу Національного банку України в рамках пруденційного нагляду.

Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту незалежно від плану роботи ревізійного підрозділу банку.

Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю виконавчих органів банку і на відміну від Ревізійної комісії, яка є органом контролю акціонерів (учасників) банку, не ставить за мету комплексну перевірку діяльності підрозділів у статиці, ретроспективно, тобто після завершення фінансово - господарських процесів (квартал, рік).

З метою запобігання зловживанням у відносинах із співробітниками інших підрозділів банку керівник служби внутрішнього аудиту застосовує ротацію внутрішніх аудиторів, тобто один і той самий аудитор не може проводити аудит одного підрозділу банку постійно.

Для належного виконання покладених на службу внутрішнього аудиту завдань і функцій необхідно керуватись такими стандартами аудиторської перевірки:

Незалежність:

- служба внутрішнього аудиту банку має бути незалежна від діяльності підрозділів банку, які вона перевіряє.

Незалежність досягається внаслідок організаційного статусу служби внутрішнього аудиту;

Професійна майстерність:

- аудиторські перевірки мають бути виконані на високому професійному рівні.

Високий професійний рівень досягається завдяки:

- правильному підбору кадрів;

- необхідній кваліфікації;

- належному нагляду за роботою внутрішніх аудиторів з боку Ради банку, Правління банку;

Отримання компетентних доказів:

- компетентне визначення достатності доказів залежно від ступеня впевненості у тому, що надана інформація є дійсна, достовірна та має відношення до питання, що доводиться;

Вираз думки:

- аудиторський висновок має бути максимально точним і стислим при оцінці роботи підрозділів.

Служба внутрішнього аудиту банку “Весна” має право розробляти та застосовувати в роботі власні стандарти аудиту.

При проведенні внутрішнього аудиту підрозділів банку необхідно передбачити наявність таких етапів перевірки:

- отримання повної інформації про підрозділ, що перевіряється, включаючи засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику;

- складання та виконання плану роботи внутрішнього аудиту банку, в якому повинні бути відображені мета та процедури перевірки з урахуванням інформації про підрозділ, що перевіряється;

- проведення перевірок на суттєвість, оцінка і відображення значних доказів того, що судження керівників банку, позначені в бухгалтерській звітності та фінансових документах, є обґрунтованими та дають змогу досягти відповідних цілей;

- проведення позапланової тематичної перевірки, що дасть змогу підвищити рівень впевненості щодо окремих висновків аудиторської перевірки;

- складання аудитором звіту або рекомендацій та надання інформації про недоліки в структурі контролю відповідного підрозділу, що перевіряється.

Недоліки, що виявлені у процесі проведення аудиторської перевірки банку, мають найти відображення в аудиторському висновку.

Аудиторський висновок складається з урахуванням стандартів та методів проведення аудиту, визначених у цьому Положенні, і підписується керівником служби внутрішнього аудиту банку.

У висновку викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних банківських операцій. Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можливо використати на інших дільницях у банку. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, що створили умови для здійснення порушень і зловживань, та надати свої пропозиції про прийняття заходів щодо їх усунення. У звіті надається кваліфікована оцінка стану системи внутрішнього контролю відповідного підрозділу банку.

Після завершення роботи над звітом керівник служби внутрішнього аудиту банку “Весна” проводить підсумкову нараду з керівництвом підрозділу, що перевірявся.

Для прийняття організаційних заходів аудиторський висновок направляється Раді банку та Правлінню банку.

2.1. Організація і методика проведення аудиторської перевірки касових операцій у комерційних банках.

Основні завдання аудиторської перевірки касових операцій та підготовка до її проведення

Особливо чіткій перевірці повинні підлягати робота з грошовою готів­кою та цінностями, питання забезпечення їх збереження, а також законності здійснення розрахунково-грошових операцій за рахунками клієнтів.

Виходячи з цього, основними завданнями перевірок касових операцій є:

* перевірка збереження та обліку грошей, цінностей та документів у грошовому сховищі, дотримання порядку роботи з ними і закон­ності здійснення операцій;

* перевірка стану охорони, оснащення будівель установ банків тех­нічними засобами захисту, забезпечення збереження грошей та цінностей;

* перевірка фактичної наявності грошей та відповідність їх залишку записам у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси й ін­ших цінностей банку та даним бухгалтерського обліку по рахун­ку 1001;

* перевірка фактичної наявності бланків суворої звітності та інших цінностей (бланки цінних паперів, ювілейні монети, інші цінності та документи і відповідність їх залишку записам у книзі обліку бланків суворої звітності та книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку і даним оборотно-сальдової відомості по забалансових рахунках;

* перевірка фактичної наявності іноземної валюти та платіжних до­кументів в іноземній валюті та відповідність їх залишку записам у книзі обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, що знаходяться в сховищі, а також даним бух­галтерського обліку;

* перевірка роботи операційних кас, а також правильності організа­ції та оформлення касових операцій;

* оцінка стану контролю за касовими операціями в установі банку та запобігання випадкам незаконного витрачення та незабезпечен­ня збереження грошей та цінностей;

* перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків;

* перевірка банківського контролю за дотриманням касової

дисципліни клієнтами.

Перевірка готівки, цінностей та бланків суворої звітності (включаючи інва­люту і інвалютні цінності), а також перевірка порядку їх зберігання в грошових сховищах і касах банку проводиться у відповідності з гл. 4 (розділ 2) Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 07.07.94 за № 129, у редакції постанови Правління НБУ від 30.12.96 за № 347. При цьому перевірка проводиться у такому порядку і послідовності, які повинні за­безпечити повноту охоплення наявних до початку перевірки гро­шей і цінностей, їх збереження в процесі перерахунку та виключали б мож­ливість приховування розкрадання і нестач.

У період підготовки до проведення перевірки мають бути про­аналізовані висновки попередніх перевірок і дані фінансової та статистичної звітності за такими формами:

* 1-КБ — Баланс комерційного банку;

* 412-К — Дані про касове виконання Державного бюджету;

* 748 — Звіт про касові обороти банку;

* Символ 89 форми 748 — Сума торговельної виручки попередньо­го місяця, що проведена за балансом банку першого робочого дня поточного місяця;

* 721 — Розрахунок прогнозу касових оборотів з надходження тор­говельної виручки;

* 728 — Розрахунок прогнозу касових оборотів з операцій підпри­ємств зв'язку;

* 740 —Інформація про результати перевірок дотримання касової дисципліни.

Програма проведення аудиторської перевірки:

І. Перевірка готівки в національній та іноземній валюті (Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 07.07.94 за №129, у редакції постанови Правління НБУ від 30.12.96 за №347).

II. Перевірка бланків цінних паперів, суворої звітності та інших цін­ностей і документів (Інструкція №1 та Інструкція № 4 “Про орга­нізацію роботи з готівкового обігу установами банків України”, затверджена постановою Правління НБУ від 13.10.97 за№ 335).

III. Перевірка роботи операційних кас (Інструкція № 4 НБУ).

IV. Перевірка касових документів та касової роботи в установах ко­мерційних банків (Інструкція № 1 НБУ).

V. Перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків.

VI.Перевірка банківського контролю за дотриманням касової дис­ципліни клієнтами (Інструкція № 4 НБУ; Порядок ведення касо­вих операцій у національній валюті від 02.02.95 за № 21, у реда­кції постанови Правління НБУ від 13.10.97 за № 334).

Методика проведення аудиторської перевірки касових опера­цій в КБ “ Весна”.

Джерелом ін­формації перш за все виступають первинні документи, а саме:

* об'яви на внесення готівки;

* повідомлення;

* прибуткові та видаткові касові ордери;

* чеки;

* прибуткові та видаткові валютні ордери;

* прибуткові та видаткові позабалансові ордери;

* прибуткові та видаткові ордери.

Крім перелічених первинних документів, аудитори обов'язково повинні звірити обороти та залишки в книзі обліку готівки оборотної (операційної) ка­си та інших цінностей каси, перевірці повинні підлягати також довідки каси­рів прибуткових та видаткових кас, довідки про прийняті вечірньою касою сумки з готівкою та порожні сумки, зведені довідки про касові обороти, довід­ки про загальну суму проінкасованої виручки, супровідні відомості до сумок з грошовою виручкою та до сумок з валютними та іншими цінностями, контро­льні листи касирів-рахівників, контрольні відомості перерахування виручки, контрольні листи прийнятих і виданих цінностей.

Джерелом інформації для аудиторів є також виписки з балансових рахун­ків 1001, 1002, 1003, 1004, 1005 та 1007, касові журнали (вони ведуться бухгалтером-контролером), договори на касове обслуговування клієнтів, дані щоденного балансу, книга обліку бланків суворої звітності та книга обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті, що знаходиться у сховищі, а також типові договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, форми статистичної звітності про касові обо­роти 747-Д і 748 (файл № 12 і № 13) та інші документи, журнали та книги, які є в касі та в бухгалтерії установи банку.

Здійснюючи контроль за дотриманням касової дисципліни клієнтами банку, слід перевірити первинні документи підприємства:

* прибуткові та видаткові касові ордери;

* платіжні відомості;

* податкові накладні;

* рахунки-фактури;

* товарні та касові чеки;

* акти виконаних робіт, наданих послуг;

* інші документи.

Обов'язковій перевірці повинна підлягати касова книга .

Приступивши до перевірки, її керівник повинен:

* опечатати сургучевою печаткою всі грошові сховища, які знахо­дяться в касовому приміщенні (незалежно від наявності в них цінностей на момент початку перевірки);

* взяти під свій контроль усю готівку оборотної (операційної) каси;

* з'ясувати, чи немає грошей і сумок з готівкою у вечірній касі та касі перерахування, а також під відповідальністю інкасаторів (при їх наявності вони ревізуються разом з іншими цінностями).

До закінчення повної перевірки каси доступ службових осіб, відпо­відальних за схоронність цінностей, у грошові сховища дозволяється лише в присутності керівника перевірки, причому вкладення або вилучення грошей і цінностей у цей період проводиться під його контролем. У тих випадках, коли одночасно за один прийом не можна здійснити перевірку всіх зазначе­них цінностей, керівник після закінчення робочого дня разом із службовими особами, відповідальними за збереження цінностей, проводить опечатування грошових сховищ і здає їх під охорону в установленому по­рядку. Печатка керівника накладається на дощечці вище печаток службових осіб .

Відбиток сургучевої печатки керівника, завірений його підписом, є зразком для звірки підпису в книзі здачі під охорону й оформляється на цупкому картоні таким текстом: “Зразок відбитку сургучевої печатки керів­ника відділу внутрішнього аудиту банку “ Весна” з проставленням дати. Цей зразок здається начальнику охорони під розписку, а по закінченні перевірки ке­рівник відділу внутрішнього аудиту одержує розписку та знищує зразок сургучевої печатки.

Перевірка касових операцій повинна починатися з перевірки забезпеченості збереження грошей та цінностей у робочий і неробочий час, дотримання правил відкриття, закриття, опечатування, передачі та прийому від охорони грошових сховищ та сейфів зі зброєю, їх стан у відповідності з технічними вимогами на проектування та обладнання касового вузла.

Проводиться огляд приміщення грошового сховища, перевіряється міц­ність та справність броньованих дверей, наявність належно обладнаних сте­лажів, в тому числі щільність закриття дверей у них та справність замків. Необхідно перевірити також забезпеченість касирів та інкасаторів необхід­ними грошовими сховищами та відповідність їх вищезгаданим вимогам.

Порядок здавання робітникам охорони та прийому від них грошових сховищ перевіряється як шляхом спостереження, так і шляхом перевірки записів у постових журналах по кожному сховищу. При цьому встанов­люється, чи перевіряються особами, відповідальними за збереження цінностей, при прийомі грошових сховищ справність дверей, замків, цілісність шнура та відбитків печаток.

В обов'язковому порядку підлягають перевірці:

* стан засобів сигналізації;

* наявність кнопочних датчиків поблизу робочих місць завідуючого касою перерахунку, касирів оборотної, вечірньої, приходної, ви­даткової та інших операційних кас, а також у керівника установи банку, головного бухгалтера, завідуючого касою, на постах та в інших приміщеннях, де зберігаються цінності та зброя;

* обладнання касового вузла засобами охоронно-пожежної сиг­налізації;

* організація охорони об'єктів;

* стан пропускного режиму;

* фактичне укомплектування штату вільнонайманої охорони об'єк­тів банку, а також використання його за цільовим призначенням;

* інші питання.

Після цього повинна здійснюватись перевірка збереження й обліку цінностей та документів у грошовому сховищі. Так, у ньому повинні зберігатися грошові білети та монета в національній та іноземній валюті, платіжні документи в іноземній валюті, бланки цінних паперів та бланки суворої звітності, а також інші цінності та документи. Не повинні зберіга­тись у сховищі гроші та цінності, що належать самим працівникам банку. Для кожного виду цінностей повинні бути відведені окремі шафи, стелажі та полиці, при цьому кожна шафа (стелаж) повинна бути закрита на ключ завідуючим касою. Ключі повинні знаходитись у грошовому сховищі в шафі завідуючого касою.

Грошові білети одних купюр повинні бути сформовані в пачки по корін­цях, мати надписи на накладках і зберігатися на різних полицях або в різних стелажах. Придатні до обігу грошові білети повинні зберігатися окремо від зношених грошових білетів. Монета повинна бути розфасована по мішках (окремо кожного номіналу) і до них повинні бути прикріплені ярлики зі вказанням номіналу монети та суми вкладення, а також дата формування.

Іноземна валюта повинна зберігатись у пачках або пакетах, а монета — в мішечках окремо за видами валюти, а всередині кожної валюти — за її но­міналом. Прийом та видача готівки та цінностей зі сховища може здійсню­ватись тільки на основі відповідних розпоряджень, які оформляються при­ходними та видатковими документами.

Для обліку цінностей, що зберігаються в грошовому сховищі, завіду­ючий касою веде книгу обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших

цінностей банку, а також книгу обліку наявності іноземної валюти та пла­тіжних документів в іноземній валюті, що знаходяться в касі. У цих книгах щоденно вказуються загальні суми залишку окремих видів цінностей на кінець кожного дня, а в книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей банку, крім того, відображаються ще й обороти по над­ходженнях та видатках готівки в національній валюті за день.

Перевірка грошових білетів та монети повинна проводитись таким чином:

1. Грошові білети оборотної (операційної) каси спочатку перевіряються за пачками і корінцями, монета — за надписами на ярликах, прикріплених до мішків, а заздалегідь підготовлені для видачі і запаковані гроші — за надписами на ярликах, прикріплених до мішків. Загальна сума грошей звіряється з даними книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей. Після зазначеної перевірки грошові білети й монета обо­ротної (операційної) каси підлягають суцільному поаркушному перераху­ванню і перерахуванню за кружками.

Аудитор, передаючи касирові грошові білети для поаркушного перераху­вання, попередньо знімає з корінця бандероль і залишає її в себе разом з ча­сткою грошових білетів для контролю. Аудитор, перерахувавши гроші, пови­нен повідомити їх суму або кількість білетів, до яких аудитор додає суму грошей або кількість білетів, залишених для контролю, і, одержавши ре­зультат, порівнює з даними бандеролі. При співпаданні загальної суми (кі­лькості білетів) залишені на контролі грошові білети передаються касиру для перерахування і формування корінця в установленому порядку. При не­відповідності гроші повинні бути перераховані аудитором, після чого знову перераховані і обандеролені в установленому порядку касиром, який прово­див їх первісне перерахування. Бандеролі, верхня накладка і обв'язка з не­розрізаною пломбою від розкритої пачки повинні залишатися у аудитора до повного перерахування всіх грошей, що знаходяться в пачці.

Грошові білети і монети, які знаходяться у вечірній касі, перевіряють­ся за пачками, корінцями і надписами на ярликах, прикріплених до мішків, а гроші, запаковані в сумки для видачі заробітної плати, — за надписами на ярликах. Загальна сума грошей порівнюється з даними касового журналу вечірньої каси або контрольної стрічки контрольного касового апарату, а також контрольної відомості щодо перерахування виручки. Сума приход­них касових документів звіряється з підсумком касового журналу або кон­трольної стрічки і контрольною відомістю. Після такої звірки грошові білети і монета перераховуються повністю поаркушно і за кружками.

Грошові білети і монета, які знаходяться в касі перерахування, переві­ряються поаркушно і за кружками в розмірі, що визначається керівником відділу внутрішнього аудиту або керівником установи банку, за розпорядженням якого прово­диться перевірка;

Нерозкриті сумки з проінкасованою виручкою підприємств і ор­ганізацій, готівкою кас банку при підприємствах, які знаходяться в касі пе­рерахування, у вечірній касі та під відповідальністю інкасаторів, звіряються з даними накладних (супровідних відомостей), журналів обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок, реєстрів, путьових відомостей і довідок про порожні сумки, видані інкасаторам при виїзді їх на маршрути.

При виявленні сумок, які мають пошкодження, з порушеними пломбами і печатками чи з пломбами і печатками, що не відповідають зразкам, гроші, що в них знаходяться, перераховуються поаркушно. У разі необхідності до участі в перерахуванні грошей можуть бути залучені представники відпо­відних підприємств і організацій, а також правоохоронних органів;

Нерозібрані посилки з грошима розкриваються і перевіряються за пачками і корінцями, а в несправній упаковці — поаркушно;

Іноземна валюта та дорожні чеки в іноземній валюті перевіряються за пачками, корінцями і надписами на ярликах, прикріплених до мішків, і, крім того, поаркушним перерахуванням і перерахуванням за кружками в розмірі, який визначає керівник перевірки. Перерахована іноземна валюта повинна бути також перевірена на достовірність.

У разі виявлення недостачі або надлишку грошових білетів усі пачки, сформовані касиром, у якого вони виявлені, підлягають суцільному поар­кушному перерахуванню. На розсуд керівника ревізії такій перевірці підля­гає і монета при виявленні її недостачі або надлишку в мішку.

Суми розписок та інших документів, не проведених через бухгалтерсь­кий облік, у виправдання залишку каси не приймаються і вважаються не­стачею касира. При цьому ці недостачі грошей незалежно від суми (навіть якщо вони погашені при виявленні) списуються у видатки по касі і запису­ються на рахунок № 3552 за особистим рахунком працівника, в якого вияв­лена нестача, та обліковуються на цьому рахунку до повного їх погашення.

Тобто при виявленні нестачі робиться проводка:

Дт — 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”

Кт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”.

А при погашенні касиром нестачі здійснюється проводка такого виду:

Дт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”

Кт — 3552 “Нестачі та інші нарахування на працівників банку”.

Якщо нестача грошей є результатом розтрати, недбалості або розкра­дання, керівник установи банку повинен негайно повідомити про це право­охоронним органам і до їх рішення усунути від роботи з цінностями працівника банку, в якого виявлена нестача.

До акта про виявлені нестачі (надлишки) при перерахуванні грошей, що надсилається до вищої установи відповідного банку, додається спеціальне повідомлення за підписами керівника і головного бухгалтера установи бан­ку із зазначенням в ньому місця і дати події; дати виявлення нестачі або надлишку; характеру події (розтрата, розкрадання, пограбування, підробка); суми завданого збитку; посади, прізвища, імені та по батькові винної особи; часу його роботи в банку і заходів щодо забезпечення інтересів банку і над­ходження коштів на відшкодування збитку.

Виявлені надлишки каси повинні бути оприбутковані і поверненню не підлягають. В окремих випадках повернення цих сум може проводитись за клопотанням підприємств, об'єднань, організацій і установ шляхом зараху­вання на їх рахунки, а також окремих осіб з дозволу керівника установи банку після розгляду обставин, які підтверджують належність їм надлишків, що утворилися.

Тобто при виявленні надлишку в касі банку бухгалтерія повинна здійснити таку проводку:

Дт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”

Кт — 6399 “Інші банківські операційні доходи”.

У тому разі, якщо з'ясується, що виявлений надлишок належить клієнту банка, цей факт слід детально перевірити і зробити проводку типу:

Дт — 1001 “Банкноти та монета в касі банку”

Кт — 2600 “Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності”.

Якщо ж після розгляду обставин, що призвели до утворення надлишку, буде доведено належність його окремій особі (наприклад, касиру банку), керівник установи банку може прийняти рішення щодо повернення суми надлишку. У цьому випадку проводка матиме вигляд:

Дт — 3659 “Інші нарахування працівникам банку”

Кт — 1001 “Банкнота та монета в касі банку”.

Усе листування, що стосується розкрадань, розтрат та інших зловжи­вань, а також нестач здається в архів лише після повного погашення забор­гованості або списання цього боргу з балансу банку .

Перевірка бланків цінних паперів, суворої звіт­ності та інших цінностей і документів у банку “Весна”.

У грошовому сховищі банку, крім готівкових грошей у національній та іноземній валюті, зберігаються бланки цінних паперів і суворої звітності, а також інші цінності та документи.

До бланків цінних паперів відносяться:

* акції;

* облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

* казначейські зобов'язання;

* ощадні сертифікати;

* прості та переказні векселі;

* приватизаційні папери;

* інші бланки, передбачені чинним законодавством. До бланків суворої звітності відносяться:

* грошові та розрахункові чекові книжки;

* лімітовані чекові книжки;

* дозвіл на вивіз іноземної валюти (форма 01);

* довідки форми 377 та 377А;

* доручення на видачу коштів (форма М-2);

* вкладні книжки;

* ощадні книжки;

* депозитні книжки;

* трудові книжки та вкладиші до них;

* платіжні картки;

* квитанції;

* конверти з ПІН-кодами;

* інші бланки суворої звітності.

До інших цінностей і документів, що зберігаються в грошових сховищах установ банків, належать:

* цінності та документи, які не враховуються на інших позабалансових рахунках (наприклад дорожні чеки, отримані від емітентів на консигнацію);

* цінності та документи, які на час надходження не можуть бути зараховані на відповідні балансові та позабалансові рахунки;

* цінності та документи, списані з інших рахунків, але не видані за призначенням.

У плані рахунків позабалансові операції обліковуються у 9 класі. Зокрема, для обліку бланків цінних паперів призначений позабалансовий рахунок № 9820, для обліку бланків суворої звітності—рахунок № 9821, а інші цінно­сті та документи обліковуються на рахунку № 9819. Обороти по надходжен­нях та видатках цих позабалансових рахунків також відображаються у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку, книзі обліку бланків суворої звітності або в іншому аналогічному документі.

Крім того, для обліку бланків цінних паперів і бланків суворої звітності, а також інших цінностей і документів використовуються позабалансові рахунки групи 989 “Бланки та цінності в підзвіті та в дорозі”:

* 9890 (А) “Бланки цінних паперів в підзвіті”;

* 9891 (А) “Бланки цінних паперів в дорозі”;

* 9892 (А) “Бланки суворої звітності в підзвіті”;

* 9893 (А) “Бланки суворої звітності в дорозі”;

* 9898 (А) “Інші цінності в підзвіті”;

* 9899 (А) “Інші цінності в дорозі”.

Усі ці бланки, цінності та документи обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці — 1 гривня. Перед початком перевірки особа, що здійснює перевірку, повинна отримати оборотно-сальдову відомість за всіма переліченими вище позабалансовими рахунками на дату перевірки.

Після цього аудитор перевіряє фактичну наявність у грошовому сховищі банку бланків цінних паперів та бланків суворої звітності за надписами на верхніх накладках пачок і, крім того, поштучним поаркушним перерахуванням у розмірі, який визначає керівник відділу внутрішнього аудиту .

Потім загальна сума наявних бланків зіставляється з даними книги обліку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку та книги обліку бланків суворої звітності, а також з даними оборотно-сальдової відомості по позабалансових рахунках № 9820 і № 9821 на дату перевірки.

Цінності та документи, які обліковуються на позабалансовому рахунку № 9819, підлягають суцільному перерахуванню, причому цінності, прийняті в опечатаному вигляді, перевіряються за надписами на упаковці, а при на­явності описів — шляхом зіставлення сум, вказаних на упаковці, з сумами, що зазначені в описах.

Прийняті на збереження цінності, які мають пошкоджену упаковку або печатку, перевіряються в присутності представника організації, яка здала ці цінності.

Після перерахунку цінностей проводиться їх звірка з даними книги облі­ку готівки оборотної (операційної) каси й інших цінностей банку та даними оборотно-сальдової відомості за позабалансовим рахунком № 9819 на дату перевірки, а також з даними аналітичного обліку.

Крім того, по позабалансовому рахунку № 9819 перевіряється обґрунтованість здійснення прибуткових та видаткових операцій на основі позабалансо­вих ордерів, описів цінностей, доручень, письмових вимог відповідних орга­нізацій, поштових квитанцій на відправку цінностей та інших документів.

У випадку відправки цінностей, що обліковуються на позабалансових рахунках, в інші установи банків або організації перевіряється повнота за­рахування їх на рахунки 9891, 9893 та 9899, а також обґрунтованість спи­сання у видаток за отриманими підтвердженнями. При недоодержанні на початок перевірки підтверджень особа, що здійснює перевірку, по­винна вимагати їх отримання. У залишку цих рахунків слід встановити на­явність сум, які довгий час на них враховуються, і повноту прийняття захо­дів для вимагання підтверджень про отримання цінностей.

Аудитор повинен перевірити повноту та своєчасність оприбуткування на позабалансові рахунки 9890, 9892 та 9898 сум бланків та цінностей, отри­маних під звіт (при одночасному списанні їх відповідно з рахунків 9820, 9821 та 9819), а також повноту та своєчасність списання бланків та цінно­стей на основі звітів.

Про проведену перевірку цінностей складається акт за підписами всіх працівників, які брали участь у перевірці, і службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей. При виявленні нестачі або надлишку цінностей, розбіжностей в обліку або недоліків у забезпеченні схоронності цінностей, копія акта надсилається вищій установі банку.

Керівники установ банків зобов'язані у п'ятиденний строк розглянути результати проведеної перевірки і терміново усунути виявлені недоліки, а також вжити заходів щодо організації роботи у суворій відповідності з Інструкцією № 1.

Перевірка роботи операційних кас в банку “ Весна”

Наступним об'єктом щорічної перевірки у банку “ Весна” є робота операційних кас. У цьому комерційно­му банку, є шість приходних та видаткових операційних кас. Аудитор повинен перевірити ці приміщення та їх оснащеність. Вони повинні бути ізольовані. Наявні гроші та грошові документи слід зберігати в сей­фах. Поруч із касою повинно бути обладнане ізольоване від інших відділів байку приміщення для перерахунку грошей клієнтами.

Аудитор, що здійснює перевірку, повинен з'ясувати такі питання:

* чи сполучають касири банку свою роботу з іншими обов'язками;

* чи є наявні типові договори касирів про індивідуальну матеріаль­ну відповідальність;

• чи ознайомлені касири з правилами ведення касових операцій;

• чи є в кожній операційній касі зразки підписів обліково-операцій­них робітників, які мають право оформляти касові документи.

Перед початком операційного дня особа, що здійснює перевірку, повин­на пересвідчитись, чи не знаходяться в приміщенні каси сторонні цінності та речі, одяг касирів (він повинен знаходитись за межами каси), продукти харчування, гроші, що належать особисто касирам. Крім того, на столі ка­сира на початку операційного дня не повинно бути ніяких грошей та блан­ків суворої звітності.

Наступним етапом є перевірка правильності організації та оформ­лення касових операцій.

Перевірку правильності здійснення приходних касових операцій слід про­водити як візуально, так і шляхом аналізу первинних касових документів (об'яв на внесення готівки, повідомлень, приходних касових та валютних ор­дерів, приходних ордерів), які повинні зберігатися у підшитому вигляді в приміщенні операційних кас, приходних касових журналів, касових книг, довідок касирів приходних кас, виписок з особових рахунків клієнтів.

При перевірці приходних касових документів, особа, що здійснює пере­вірку, повинна звернути увагу на дотримання встановлених правил запов­нення касових документів, наявність усіх необхідних реквізитів та підписів.

Згідно з порядком здійснення касових операцій у приходних касах, вик­ладеному в Інструкції НБУ № 1, касири повинні вести щоденні записи прийнятих і зданих сум у книзі обліку прийнятих і виданих цінностей. Тому особам, що здійснюють перевірку, обов'язково слід інспектувати правиль­ність здійснення цих записів, відповідність сум цифрами та прописом, а також наявність розписок в одержанні зазначених сум.

Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир повинен скласти довідку про суму прийнятих грошей та кількість докумен­тів, що надійшли до каси і звірити суму за довідкою з сумою прийнятих ним грошей. Довідка повинна бути підписана касиром, а вказані в ній обо­роти повинні звірятися з записами в касових журналах операційних праців­ників. Таку звірку слід оформляти підписами касира в касових журналах і операційних працівників на довідці касира.

Виходячи з цього, особа, що здійснює перевірку, повинна пересвідчи­тись, що:

* суми в довідках приходних касирів відповідають підсумкам при­ходних касових журналів та записам у книзі обліку прийнятих і виданих грошей;

* у довідках приходних касирів є підписи відповідальних виконав­ців, а в приходних касових журналах — розписки касирів;

* загальна сума прийнятих протягом операційного дня грошей та документів відповідає даним зведеної довідки про касові обороти, яку повинен складати завідуючий касою, записам у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей банку, а також даним бухгалтерського обліку (зведеній картці балансового рахунку 1001 і даним щоденного балансу).

При перевірці правильності організації та оформлення касових операцій по видатках грошей слід звернути увагу на такі моменти:

* касири видаткових кас отримують необхідну для здійснення ви­даткових операцій суму грошей із грошового сховища під звіт. Тому ревізор повинен перевірити правильність відображення цих сум у книгах обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей), відповідність сум прописом сумам цифрами, наявність підписів касирів та завідуючого касою;

* дотримання правил збереження печаток, пломбірів, іменних шта­мпів та ключів;

Наступним етапом перевірки касових операцій є перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків.

Перевірка розрахунків з використанням дорожніх чеків.

Розрахунки з використанням дорожніх чеків є прийнятим у всьому світі способом розрахунку.

Дорожні чеки приймаються як засіб розрахунку у багатьох країнах Єв­ропи.

Дорожні чеки фірми “Тоmаs Сооk” визнаються і приймаються магазина­ми, готелями, ресторанами та авіакомпаніями як засіб платежу.

За необхідності їх можна обміняти на грошові знаки в багатьох банках та фінансових інститутах будь-якої країни. Якщо взяти приклад США, то там це не потрібно, бо майже всюди дорожні чеки можна використовувати як гроші.

Фірма “Тоmаs Сооk” має велику маркетингову мережу дорожніх чеків. Вона включає допомогу у здійсненні розрахунків як на місцевому рівні, так і в світовому масштабі та призначена для розвитку бізнесу по продажу до­рожніх чеків.

У будь-якій країні можна придбати дорожні чеки фірми “Тоmas Сооk” у валюті, яка є національною валютою цієї країни. Чеки також можуть бути різні за своїм номіналом.

Перевірка дорожніх чеків здійснюється відповідно до положень, які ви­значені чинним законодавством України, Правил оформлення і продажу дорожніх чеків, визначених компанією “Тоmas Сооk”.

При отриманні дорожніх чеків, банки повинні звіряти їх кількість та ін­формацію про них з інформацією, що викладена у розписці про отримання відшкодування (у перекладі компанії “Тоmas Соок” Refund Receipt). Якщо є будь-які невідповідності, про це слід повідомити компанію “Тоmas Сооk”.

Після перевірки інформації, уповноважена особа повинна підписати роз­писку про отримання відшкодування, завірити її штампом та повернути компанії “Тоmas Сооk”. Тим самим банк підтверджує отримання дорожніх чеків і прийняття Правил та умов з продажу.

У разі неповернення вищезазначеної розписки в певний момент дорожні чеки будуть анульовані і клієнти не зможуть їх використовувати.

Дорожні чеки перевіряються за пачками, корінцями і написами на ярли­ках, що прикріплені до мішків (сумок) і, крім того, поаркушним перерахуванням у розмірі, що визначає керівник перевірки, або керівник уповнова­женого байку, або уповноваженої фінансової установи, за розпорядженням якого проводиться перевірка.

Для оформлення операції продажу дорожніх чеків необхідно з'ясувати вид, номінал і суму валюти, потрібної клієнту. При оформленні операції з продажу дорожніх чеків необхідно звернути особливу увагу на наявність всіх необхідних реквізитів: підписів і сум, які необхідно проставити у кви­танціях та інш.

Якщо клієнт не впевнений в тому, яка валюта йому потрібна, необхідно з'ясувати, до яких саме країн він має їхати і запропонувати йому ті види валют, які найбільш поширені в цих країнах.

Особа, що здійснює перевірку, має перевірити факт того, що лише один вид валюти може бути зазначений на кожному екземплярі квитанції про продаж. Якщо клієнту необхідні дорожні чеки у кількох видах валют, на­приклад, в доларах і в марках, то він повинен заповнити дві різні квитанції.

Особа, що здійснює перевірку, повинна перевірити наявність реквізитів, необхідних для заповнення квитанції при оформленні продажу дорожнього чека, а саме:

* наявність прізвища, ім'я, по батькові та адреси, які мають бути зроблені чітко і розбірливо, та підпису клієнта;

* тотожність інформації в журналах та реєстрах про дорожні чеки, в тому числі номери, кількість та номінал дорожніх чеків до зага­льної суми дорожніх чеків, що є в наявності, і загальної суми на яку продано ці дорожні чеки;

* наявність відмітки про комісійний збір;

* наявність загальної суми, включаючи комісійні;

* відмітку про курс валюти, якщо він був необхідним у тому випадку;

* наявність відмітки про дату здійснення продажу.

Після оформлення квитанції, дорожній чек закріплюється в обкладинці і після отримання оплати, перевіряється наявність підпису клієнта на кожно­му чеку, у місці, яке помічено написом “підпис власника” у лівому нижнь­ому куті чека.

До дорожніх чеків додається квитанція у чотирьох екземплярах різних кольорів: білий, синій, зелений і жовтий. Жовтий екземпляр — екземпляр покупця, і повинен надаватися клієнту. Квитанція — це важливий документ, що є доказом придбання дорожніх чеків як при купівлі, так і при обміні на гроші або при втраті чека.

Синій та зелений екземпляри квитанції про продаж мають зберігатися у банку, який продає дорожні чеки, і їх наявність та правильність заповнення підлягає перевірці.

Верхній (білий) екземпляр квитанції відсилається фірмі “Тоmas Сооk”.

На дорожніх чеках, які зіпсовані в процесі оформлення продажу, простав­ляється штамп або від руки здійснюється напис “анульовано” вздовж місця для контрольних підписів. Після цього оформляються нові чеки та запов­нюється нова квитанція про продаж, при цьому перша квитанція (зіпсована) знищується. Анульовані чеки повертаються до компанії “Тоmas Сооk”.

Усі квитанції про продаж повинні бути розсортовані відповідно до кож­ного з видів валют. Окремий розрахунковий документ заповнюється на ко­жну продану валюту таким чином:

* відмітка про вибраний вид методів розрахунку;

* загальна сума, на яку купуються дорожні чеки;

* повернені комісійні (якщо вони є);

* загальна сума, включаючи повернені комісійні;

* загальна сума квитанцій на продаж, що внесені в даний розрахунок;

* дата розрахунку;

* наявність підпису особи, уповноваженої підписувати документ.

Після виконання і заповнення розрахункового документа, відокремлю­ють сторінки саме розрахункового документа, сині і зе­лені екземпляри зберігають у банку. Верхній екземпляр необхідно прикрі­пити до квитанції про продаж та відправити у відповідний чековий центр або центр оформлення продажів фірми “Тоmas Сооk”.

Таким чином, завданням особи, що здійснює перевірку, є перевірка наяв­ності відповідних квитанцій (синьої та зеленої) і належного виконання всіх операцій при оформленні дорожнього чека та здійсненні розрахунків за ним.

Дорожні чеки фірми “Тоmas Сооk” приймають магазини, банки, готелі, ресторани, вокзали, аеропорти, морські порти у більшості країн світу.

Дорожні чеки мають свої особливості та захисні ознаки:

* основний текст та краї чека мають випуклу форму;

* при перегляді чека проти світла видно символ фірми — обличчя богині у білому крузі на звороті чека;

* малюнок, який проходить через середину чека, віддрукований особливою фарбою, яка флуоресціює при ультра-фіолетовому освітленні. Перевірка надійності та достовірності дорожніх чеків:

* перевірка на наявність спроб щось змінити або стерти на чеку, при цьому особливу увагу слід звернути на підпис власника;

* особливу увагу слід приділити тому, що підпис клієнта на першій лінії знизу чека повинен бути ідентичним підпису на верхній лінії кожного чека;

* наявність штампу компанії незмиваним чорнилом на лицьовій та зворотній сторонах чека, яка не повинна зачіпати або затіняти підписи. Після цього чеки відправляються, у разі потреби оплати, звичайними банківськими каналами для оплати.

Під час здійснення відшкодування за дорожніми чеками, якщо другий підпис клієнта викликає сумнів, необхідно запропонувати йому розписатися ще раз на звороті чека для порівняння. Можливою є перевірка паспорту або іншого документа, який може підтвердити підпис клієнта. Після такої пе­ревірки та підтвердження, що підписи відповідають першому підпису на чеку, на звороті чека записують дані про перевірений документ. Прово­диться обов'язкова авторизація чеків. Номер цієї авторизації зазначається на чеку. Якщо сумніви щодо достовірності чека залишилися, то необхідно зв'язатися з найближчим відділенням компанії “Tomas Cook”.

Бланки дорожніх чеків в іноземній валюті, що обліковуються на позаба­лансових рахунках, приймаються за відповідними позабалансовими орде­рами. При здійсненні перевірки необхідно встановити відповідність позаба­лансових ордерів та кількості вказаних у них дорожніх чеків з дорожніми чеками, що наявні у банку.

При видачі дорожніх чеків працівник банку повинен проконтролювати, щоб клієнт в його присутності розписався на кожному чеку, в кожному міс­ці, відведеному для підпису.

Перевірці підлягають всі операції з дорожніми чеками, а саме:

* купівля дорожніх чеків на продаж;

* передача дорожніх чеків в обмінні пункти;

* продаж дорожніх чеків відповідно до правил, встановлених Ком-

панією-емітентом та законодавства України.

Останнім етапом ревізії є перевірка правильності відображення операцій з дорожніми чеками на рахунках бухгалтерського обліку. Для обліку доро­жніх чеків у Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено такі раху­нки:

* 1011 А — дорожні чеки в касі банку;

* 1012 А — дорожні чеки в безбалансових установах банку;

* 1013 А — дорожні чеки в обмінних пунктах;

* 1017 А — дорожні чеки в дорозі;

* відповідні позабалансові рахунки.

Необхідно перевірити правильність віднесення сум за цими рахунками відповідно до первинних документів, документів з оформлення операцій з дорожніми чеками.

2.2. Організація і методика проведення аудиторської перевірки стану безготівкових розрахунків у КБ

“ Весна”

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперервний хід реалізації продукції.

Сучасна система безготівкових розрахунків у господарському обороті України, принципи її організації викладені в Інструкції № 7 “Про безготів­кові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженій постано­вою Правління Національного банку України від 02.08.96 за № 204 (зі змі­нами та доповненнями, внесеними постановами Правління НБУ). Відповід­но до цієї інструкції систему безготівкових розрахунків можна представити у такому вигляді:

Згідно з Інструкцією № 7 “Про безготівкові розрахунки в господар­ському обороті України” (розділ II п.п. 17-19) при здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему “Клієнт — банк”, яка забезпечує:

* передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

* автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта;

* автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів “Клієнт — банк” і обробки банком електронних документів клієн­та є окремий договір між ним і банком.

У договорі обов'язково мають бути обумовлені права, обов'язки та від­повідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх вирі­шення.

Програмне забезпечення системи “Клієнт — банк” має відповідати ви­могам, які пред'являються до технології банківських розрахунків і мати сертифікат (дозвіл) Національного банку України. Станом на 01.01.02 у банку “ Весна” існувало 63 АРМ банку – клієнту, системи “PROFIX”

АРМ клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі. Еле­ктронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати фор­мату платіжних документів системи електронних платежів Національного банку України, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідаль­них осіб, яким згідно з установчими документами надане право підпису. Банківська частина системи “Клієнт — банк” забезпечує перевірку наведе­них електронних підписів на кожному електронному розрахунковому доку­менті клієнта та за платіжним файлом у цілому.

При використанні системи “Клієнт — банк” здійснюється звірка (квитовка) файлів початкових і зворотних платежів між банком та АРМ клієнта, підготовка виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня і звірення цієї інформації з інформацією із АРМ клієнта наприкінці дня.

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає реєстр роз­рахункових документів, які відправлені в банк каналами зв'язку і прийняті банком до оплати.

Такий же реєстр за кожним клієнтом складається в банку після надруку­вання балансу операційного дня. Реєстр електронних платежів з повним переліком реквізитів розрахункових документів підшивається до документів дня банка як первинні документи, що надійшли від клієнта в банк для оплати. Реєстр має обов'язково містити відомості про дату і час подан­ня розрахункових документів власником рахунку до виконання.

Чіткій перевірці повинні підлягати безготівкові розрахунки і особливо законність їх здійснення.

Виходячи з цього, основними завданнями перевірок та ревізій безготів­кових розрахунків є:

* відповідність обліку операцій комерційного банку за безготівко­вими розрахунками;

* своєчасність та достовірність відображення операцій за безготів­ковими розрахунками в бухгалтерському обліку;

* перевірка поточних розрахунків клієнтів банку;

* контроль за законністю операцій щодо грошово-розрахункових документів;

* перевірка безготівкових розрахунків у формі платіжних доручень;

* перевірка безготівкових розрахунків платіжними вимогами без акцепту та безспірне списання (стягнення) коштів;

* перевірка безготівкових розрахунків у формі акредитивів, чеків, дорожніх чеків;

* перевірка розрахунків векселями;

* перевірка розрахункових операцій за допомогою банківських пла­тіжних карток;

* оцінка стану контролю за безготівковими розрахунками;

* організаційна роль та відповідальність спеціалістів банку. При підготовці перевірки необхідно уважно вивчити основні нормативні документи по безготівкових розрахунках:

* Інструкцію № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджену постановою Правління НБУ від 02.08.96 за № 204 (зі змінами та доповненнями);

* Інструкцію “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджену постановою Правління НБУ від 18.12.98 за №527;

” Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського об­ліку комерційних банків України, затверджену постановою Правління НБУ від 21.11.97 за № 388 (в редакції постанови Правління НБУ від 16.12.98 за № 520);

* Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затверджене постановою Прав­ління НБУ від 30.12.98 за № 566 та інші.

У період підготовки до проведення перевірки необхідно проана­лізувати висновки попередніх перевірок, аудиту, дані фінансової та статистичної звітності, а також ознайомитися з внутрішньою нормативною базою банку, що ревізується (перевіряється).

Програма проведення перевірки

І. Перевірка поточних розрахунків клієнтів банку: Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 за № 527.

II. Перевірка безготівкових розрахунків у формі платіжних доручень: Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджена постановою Правління НБУ від 02.08.96 за № 204 (із змінами та доповненнями) — розділ III п.п. 20-36).

III. Перевірка безготівкових розрахунків у формі акредитивів: Інструк­ція № 7. — Розділ VI, п.п. 86-117.

IV. Перевірка розрахунків векселями: Інструкція № 7. — Розділ VII, п.п. 118-119; Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цін­ними паперами установ КБ України, затверджена постановою Правління НБУ від 30.12.97 за № 466 (зі змінами та доповнення­ми); Інструкція з бухгалтерського обліку операцій КБ з векселя­ми, затверджена постановою Правління НБУ від 08.06.00 за № 234; Положення про операції банків з векселями, затвер­джене постановою Правління НБУ від 28.05.99 за № 258 (зі змі­нами та доповненнями).

V. Організація перевірки операцій з банківськими платіжними карт­ками: Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національ­ній валюті та іноземній валюті”, затверджена постановою Прав­ління НБУ від 18.12.98 за № 527; Правила бухгалтерського облі­ку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджені постановою Правління НБУ від 25.09.97 за №316; Інструк­ція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків

України, затверджена постановою Правління НБУ від 07.07.94 за №129, у редакції постанови Правління НБУ від 30.12.96 за № 347; Положення НБУ “Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням”, затверджене постано­вою Правління НБУ від 24.09.99 за № 479).

Перевірка поточних рахунків клієнтів банку

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм влас­ності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових кош­тів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чин­ного законодавства України.

При перевірці ведення поточних рахунків, аудитор повинен звернути увагу на такі аспекти обліково-операційної роботи по поточних рахунках:

1. Усі операції з документами, що надійшли в операційний час (в тому числі і з філій), відображаються в обліку в той же день. На документах, що надійшли після операційного часу крім дати от­римання проставляється штамп “вечірня”. Такі документи, як правило, повинні проводитися наступним днем із залишків коштів на початок дня. Порядок приймання документів у позаопераційний час повинен бути передбачений у договорах на обслуговуван­ня клієнтів.

2. Приймання і контроль документів, обслуговування клієнтів, зане­сення інформації в операційний день банку, а також перевірка ви­хідних форм, формування архівних папок документів повинно здійснюватися протягом операційного дня безпосередньо відпо­відальними виконавцями.

3. Клієнт, залежно від своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у ви­гляді електронних розрахункових документів. При цьому, спосіб подання клієнтом документів до банку повинен бути обов'язково передбачений у договорі розрахунково-касового обслуговування.

4. Приймання розрахунково-платіжних документів від клієнтів, роз­рахункові операції за рахунками юридичних та фізичних осіб здійснюються безпосередньо відповідальним виконавцем. Аудитору слід знати, що у позаопераційний час документи можуть здава­тися у банк відповідальному виконавцю або через спеціальні при­строї (ящики), звідки документи вибираються не рідше, ніж один раз на годину.

5. Якщо документи з будь-якої причини не були прийняті до вико­нання, то вони повинні бути повернені клієнту відразу, а якщо во­ни були прийняті через спеціальні пристрої, то на їх зворотній стороні робиться напис про причину, з якої документи не були прийняті, після цього документи повертаються клієнту разом з ви­писками.

Оплата всіх розрахунково-грошових документів з поточних рахунків клі­єнтів повинна проводитися тільки в межах наявних коштів на цих рахунках або в межах суми овердрафту, яка повинна бути обумовлена в письмовій фор­мі заздалегідь з кожним клієнтом з дотриманням черговості платежів.

Аудитор, перевіряючи відкриття рахунків, повинен знати, що документи на відкриття або переоформлення банківських рахунків суб'єктів підприєм­ницької діяльності повинен подавати у банк особисто керівник чи головний бухгалтер. При цьому аудитор контролює, чи перевірив уповноважений пра­цівник комерційного банку при отриманні документів на відкриття банків­ського рахунку суб'єктів підприємницької діяльності (юридичної чи фізич­ної особи) повноваження особи, яка подає документи на відкриття рахунку, її паспорт, а також, чи зробив працівник у присутності особи, що подає до­кументи, копії перших чотирьох сторінок паспорта керівника чи головного бухгалтера, які мають зберігатися у справі про відкриття рахунку. Аудитор повинен пересвідчитися, що при відкритті поточного рахунку до банку були подані та у юридичній справі клієнта зберігаються такі документи:

1. Заява на відкриття рахунку встановленого зразка

Заява повинна бути підписана керівником та головним бухгалтером підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник.

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної ви­конавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати дер­жавну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.

3. Копія належним чином зареєстрованого статуту (положення), за­свідчена нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які за­тверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи Указа­ми Президента України, нотаріального засвідчення не потребують.

4. Установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають.

5. Копія документа, що підтверджує взяття підприємства на подат­ковий облік, засвідчена податковим органом нотаріально.

6. Картка із зразками підписів осіб, яким, відповідно до чинного за­конодавства чи установчих документів підприємства, надано пра­во розпорядження рахунком та підписання розрахункових доку­ментів, завірену нотаріально або вищою організацією в уста­новленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства.

7. Довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, які здійсню­ють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші ра­хунки відкриваються на їх ім'я за умови надання паспорта чи іншого доку­мента, що засвідчує особу.

При цьому аудитор перевіряє, чи були подані до банку такі документи для відкриття рахунку:

* заява про відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписана суб'єктом підприємницької ді­яльності;

* копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності, засвідчена нотаріально або органом, що його ви­дав;

* копія документа, що підтверджує взяття суб'єкта підприємниць­кої діяльності на податковий облік, засвідчена податковим орга­ном, нотаріально;

* довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

* картка із зразком підпису, що надається в присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником або нотаріально.

Аудитору слід знати, що за довіреністю суб'єкта підприємницької діяль­ності — фізичної особи, що засвідчена нотаріально, його рахунком можуть розпоряджатися інші особи.

Крім того в установах банків відкриваються поточні рахунки фізичним особам:

А. Резидентам — громадянам України;

B Резидентам — іноземцям та особам без громадянства, які отри­мали посвідку на проживання в Україні;

С. Нерезидентам — громадянам України, які постійно проживають за межами України;

D. Нерезидентам — іноземцям та особам без громадянства:

* які проживають в Україні згідно з відкритою візою строком до 1 року, оплата праці яких відповідно до трудової угоди (конт­ракту) здійснюється в національній валюті України (за довід­кою організації, установи, посольства, представництва про оплату праці нерезидента);

* які отримали спадщину та успадковані кошти в Україні (за на­явності документів, що підтверджують отримання спадщини);

* які отримали кошти внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Поточні рахунки відкриваються на підставі заяви фізичної особи, документа, що засвідчує особу (паспорт або документ, що замінює його); договору на відкриття та обслуговування рахунку між уста­новою банку та громадянином; картки із зразком підпису, який ставиться у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

У договорі між установою банку та фізичною особою повинна бути за­значена серія, номер, дата та ким виданий документ, що засвідчує фізичну особу (паспорт або документ, що замінює його), адреса постійного місця проживання, а також ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податку (резидента), що вноситься в договір на підставі відповідного доку­мента, виданого податковим органом.

Аудитор обов'язково перевіряє законність отримання та сплати коштів з поточного рахунку фізичної особи. На поточні рахунки в національній ва­люті фізичних осіб — резидентів може бути зарахована лише:

* оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари за літературні роботи, музичні твори, витвори образотворчого мистецтва, за ар­тистичну діяльність, наукові роботи та винаходи;

* виплати страхових та викупних сум, позичок з особистого страху­вання, страхове відшкодування за майновим страхуванням;

* орендна плата за найм житлових помешкань, рухомого і нерухо­мого майна;

* відшкодування шкоди, завданої робітникам та службовцям каліц­твом або у разі втрати годувальника;

* кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

* кошти за реалізоване власне майно та сільгосппродукцію;

* інші надходження у випадках, що не суперечать чинному законо­давству України.

З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб — резиден­тів за розпорядженням власника чи за його дорученням законними є такі операції:

* розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

* розрахунки за придбані в підприємствах торгівлі товари;

* відрахування до державного та місцевих бюджетів обов'язкових та інших платежів;

* розрахунки за участь у створенні підприємств різної форми влас­ності;

* розрахунки за купівлю та продаж цінних паперів на біржовому або позабіржовому ринку;

* розрахунки за куплену іноземну валюту;

* інші операції — у випадках, що не суперечать чинному законо­давству України.

Забороняється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб-нерезидентів.

Особливу аудитор повинен звернути на перевірку обігу коштів на рахунках нерезидентів і на те, чи має банк право взагалі працювати з ними.

При перевірці ведення аналітичного обліку за особовими рахунками кліє­нтів аудитор звертає увагу на те, що особові рахунки клієнтів друкуються за встановленими стандартами у двох примірниках. Другий примірник є випис­кою банку із особового рахунку і призначається для видачі клієнту. Записи в особових рахунках здійснюються на підставі належним чином оформлених розрахунково-грошових документів. По сумах, проведених за кредитом, до виписок з особових рахунків в обов'язковому порядку повинні додаватися документи (їх копії), на підставі яких зроблені записи за рахунком.

На документах, що додаються до виписок, проставляється штамп банку, а також календарний штамп дати проведення документа за особовим раху­нком, якщо ця дата не збігається з датою виписки документа або простав­ляється штамп банку, який поєднує всі вищеназвані реквізити. Штамп про­ставляється тільки на основному додатку до виписки. На додаткових доку­ментах, що пояснюють і розшифровують зміст і загальну суму операцій, позначених в основному додатку, штамп не ставиться.

Особові рахунки, виписки з яких клієнтам не видаються, друкуються в одному примірнику, в тому числі і за позабалансовими рахунками.

У разі, якщо власник рахунку виявив неправильно занесені в дебет чи кредит суми, він письмово повідомляє про це установу банку протягом 5-ти днів після отримання виписки. Якщо у встановлений термін таке повідомлення не надійшло, здійснені операції і залишок коштів на рахунку вважа­ються підтвердженими.

Список використаної літератури

1. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного реагу­вання і валютного контролю” від 19.02.1993 (зі змінами та допов­неннями).

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Відомості Верховної Ради України. — 1991.—№ 24. — С. 272.

3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями).

4. Закон України “Про аудиторську діяльність” .

5. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

6. Закон України “Про заставу” від 12.10.1992 (зі змінами та допов­неннями). 10. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”

від 28.12.1998 за№ 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

11 Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 за № 185/94-ВР.

12. Закон України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930, якою затверджено уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі” Постанова Верховної Ради України від 06.07.1999 за № 826-ХІУ.

13. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” (зі змінами та доповненнями). — Постанова Верховної Ради України від 18.06.1991 за№ 1302-12.

14. Інструкція “Про відкриття банками рахунків в національній валюті та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 за № 527 // Законодавчі і нормативні акти з банківсь­кої діяльності. — 1999. —Вип. 2. — С. 4.

16. Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського об­ліку в комерційних банках України”, затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.1997 № 388.

17. Інструкція “Про застосування Плану рахунків комерційних банків України”, затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.1997 (зі змінами та доповненнями).

18. Інструкція “Про міжбанківські розрахунки в Україні”, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.1999 за № 621.

19. Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 07.07.1994 за № 129, у редакції постанови Правління НБУ від ЗО. 12.1996 за № 347 // Законодавчі і нормативні акти з банківсь­кої діяльності. — Вип. 1. — 1997. — С. 35.

20. Інструкція № 4 “Про організацію роботи з готівкового обігу уста­новами банків України”, затверджена постановою Правління НБУ від 13.10.1997 за №335.

21. Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджена постановою Правління НБУ від 02.08.1996 за № 204. — Законодавчі і нормативні акти з банків­ської діяльності. —1997. — Вип. 10. — С. 30.

22. Інструкція з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.1999 за № 418.

23. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій із цінними паперами установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від ЗО. 12.1997 за № 466 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1998. — Вип. 2. — С. 5-35.

24. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з векселями, затверджена постановою Правління НБУ від 08.06.2000 за№234.

25. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського облі­ку комерційних банків України, затверджена постановою Правлін­ня НБУ від 16.12.1998 за № 520 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1998. — Вип. 1, ч. 2. — С. 3; 1999. — Вип. 1. —С. 26-39.

26. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затв. наказом ГКРУ від 03.10.1997 за № 121 // Галицькі контракти. — 1997, № 5 8.

27. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерцій­них банків, затверджена постановою Правління НБУ від 14.04.1998 за №141.

28. Концепція організації готівкового обігу в Україні, затверджена по­становою Правління НБУ від 12.03.1998 за № 105 // Вісник НБУ. — 1998, червень. — С. 48.

29. Концепція розвитку внутрішнього аудиту Національного банку України: Затверджена постановою Правління НБУ від 21.07.2000 за №299.

ЗО. Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджені постановою Правління НБУ від 20.07.1999 за № 358.

31. Методичні рекомендації щодо контролю за роботою комерційних банків за кореспондентськими рахунками, затверджені постановою Правління НБУ від 04.11.1999 за № 539.

32. Наказ Головного управління державної служби України “Про Дові­дник типових професійних характеристик посад державних служ­бовців (випуск 76)” від 01.09.1999 за № 65.

33. Наказ ДПА України “Про організацію документальних перевірок” від 07.08.1997 за №283.

34. Нормативно-правові акти Національного банку України з організа­ції валютного контролю.

35. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків Украї­ни, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.1997 за №388, у редакції постанови Правління НБУ від 16.12.1998 за № 520 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1999. —Вип. 1,ч. 1.—С. 15-36.

36. Положення “Про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях”, затверджене постановою Правління НБУ від 26.03.1998 за №118.

37. Положення “Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України”, затверджене постановою Прав­ління НБУ від ЗО. 12.1998 за № 566.

38. Положення “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках”, затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.1998 за №114.

39. Положення “Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення бан­ківських операцій”, затверджене постановою Правління НБУ від 06.05.1998 за №181.

40. Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями комер­ційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ від 27.03.1998 за№ 122 (зі змінами та доповненнями).

41. Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформація про їх емісію”.

42. Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”.

43. Положення НБУ “Про кредитування”, затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.1995 за № 246.

44. Положення НБУ про порядок створення і реєстрації комерційних банків, затверджене постановою Правління НБУ від 21.07.1998 за № 281 (зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління НБУ від 15.03.1999 за№ 109).

45. Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, затверджене постановою Правління НБУ від 24.02.1997 за № 37, у редакції постанови Правління НБУ від 02.03.1998 за №79.

46. Положення про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні, затверджене Постановою КМУ від 05.07.1993 № 515.

47. Положення про надання регулярної інформації відкритими акціо­нерними товариствами та підприємствами — емітентами облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 09.06.1998 за № 72 (зареєст­ровано в Міністерстві юстиції України за № 431/2871 від 08.07.1998).

48. Положення про операції банків з векселями (зі змінами та допов­неннями), затверджене постановою Правління НБУ від 28.05.1999 за №258.

49. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затверджене постановою Правлін­ня НБУ від 30.12.1998 за № 566.

50. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках, затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.1998 за № 114.

51. Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення бан­ківських операцій, затверджене постановою Правління НБУ від 06.05.1998 за № 181 (зареєстровано в Міністерстві юстиції Ук­раїни від 10.06.1998 за № 373/2813).

52. Положення про порядок розрахунку резервів на відшкодування мо­жливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердже­не постановою Правління НБУ від ЗО. 12.1999 за № 629 (зареєстро­вано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2000 за № 45/4266).

53. Положення щодо організації діяльності комерційних банків на рин­ку цінних паперів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 18.05.1999 за №104.

54. Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджений постановою Правління НБУ від 02.02.1995 за № 21, у редакції постанови Правління НБУ від 13.10.1997 за № 334 // Все про бухгалтерський облік. — 1999. — № 7 (310), спецвипуск 21-25 січня. — С. 10.

55. Порядок подання звітності торговцями цінними паперами, затвер­джений рішенням ДКЦПФР від 10.06.1997 за № 11/1.

56. Постанова НБУ від 30.06.1998 за № 250 “Про затвердження нової редакції Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління НБУ від 07.07.1997 за № 216 з урахуванням змін і доповнень”.

57. Постанова Правління НБУ від 18.05.1999 за № 239 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.05.1999 за№ 321/3614).

58. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджені постановою Правління НБУ від 29.09.1997 за № 316 (зі змінами та доповненнями).

59. Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат, затверджені постановою Правління НБУ від 16.12.1998 за № 520.

60. Правила бухгалтерського обліку уповноваженими банками Украї­ни обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджені постановою Правління НБУ від 16.12.1998 за № 520.

61. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 26.03.1998 за №119.

62. Правила здійснення депозитних операцій для банківських депози­тів, затверджені постановою Правління НБУ від 30.06.1998 за № 250 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.07.1998 за № 445/2885).

63. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному рин­ку України, затверджені постановою Правління НБУ від 15.04.1998 за №127.

64. Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 12.12.1997 за №436.

65. Правила оформлення і продажу дорожніх чеків.

66. Правила реєстрації прямих кореспондентських рахунків Націона­льним банком України, затверджені постановою Правління Націо­нального банку України від 29.06.1999 за № 311.

67. Про заходи щодо посилення валютного контролю за рухом коштів за кореспондентськими рахунками, відкритими іншим банкам у грошовій одиниці України, затверджено постановою Правління НБУ від 05.11.1999 за №541.

68. Рішення ДКЦПФР від 14.05.1997 за № 7.

69. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (УПДА) у редакції 1993, що опубліковані Міжнародною торговель­ною палатою за № 500.

КНИГИ

70. Аудит банков/ под ред. Белоглазовой Г.Н., Кроливецкой Л.П., Лебедева Е.А.

71.Банковский надзор и аудит/ под ред.Мамоновой И.Д.

72. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. Н. — К.: Либра, 1994. —330с.

73. Ревизия и аудит: Учебное пособие. — К.: МУАП, 1998. — 96 с.

74. Андреев В. В. Практический аудит. — М.: Экономика, 1994. — 366с.

75. Бавдей А. и др. Аудит и ревизия: Справ. пособие / Под ред. И. Н. Белого. — Минск: Мисанта, 1994. 221с.

76. Белобжецкий И. А. Ревизия и контроль в промышленности: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1987. — 294 с.

77. Белов Н. Г. Контроль и ревизия в сельском хозяйстве. — М.: Агро- промиздат, 1988. — 320 с.

78. Белуха Н. Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства.— М.: Финансы и статистика, 1992. — 368 с.

79. Белуха Н. Т. Основы теории финансово-хозяйственного контроля и ревизии. — К.: КТЭИ, 1986. — 93 с. 80. Білокінь Г. М. Банківський нагляд та аудит. — Київ: ІТЦ НБУ, 1999. —155с.

81. БілухаМ. Т. Курс аудиту. — Київ: Вища школа, 1998. — 574с.

82. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. — К.: ПП “Влад і Влада”, 1996. — 320 с.

83. Богомолов А. М., Голощапов Н. А. Внутренний аудит. Организация и проведение. — Москва: Екзамен, 1999. — 190 с.

84. Бутинець Ф. Ф., Бардаш С. В., Малюга Н. М., Петренко Н. І. Конт­роль і ревізія: Підручник. — Житомир: ПП “Рута”, 2000. — 509 с.

85. Вайнштейн Э. Г. Ревизия и контроль в банках: Учебник. —М.: Высшая школа, 1984. —200 с.

86. Видяпин В. И., Барсукова И. В. Основы теории ревизии: Лекции Московского института народного хозяйства им. Плеханова. —М.:МИНМХ, 1989. —46с.

87. Вітвицька Н. С., Кузьмінська О. Е. Контроль і ревізія: Навчально-методичний поабник для самостійного вивчення дисципліни. —К.: КНЕУ, 2000. — 166 с.

88. Герасимович А. М. Облік та аудит у комерційних банках. — Львів: Фенікс, 1999.— 511с.

89. Горячек I. Ю. Державний і незалежний контроль за діяльністю комерщйних банків // Вісник НБУ. — 1996. — № 4.

90. Губенко С. М., Мозгова О. П. Посібник для внутрішніх аудиторів банківських установ України.

91. Дмитренко Т. М., Чаадаев С. Г. Судебная бухгалтерия. —М.: Проспект, 1988. — 336 с.

92. Жила В. Г. Ревизия и аудит: Учебное пособие. — К.: МАУП, 1998.— 94с.

93. Завгорский В. П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка. — К.: Право, 1997. — 372 с. 94. Замиусская Е., Кочмола К. В., Лазарева Н. А., Чубарова Н. А. Внутренний аудит банка. — Москва: “Экспертное бюро-М”, 1997.— 159с.

95. Ирвин Д. Финансовый контроль / Под ред. И. И. Елисеевой. — Москва: Финансы и статистика, 1998. — 256 с.

96. Кармайк Д., Бенис М. Стандарты и нормы аудита. — М.: Юнити, 1995. —528с.

97. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік в комерційних банках України. — Київ, 1999.

98. Кондраков Н. П. Бухгалтерский учет, анализ хозяйственной дея­тельности и аудит. — Москва: Перспектива, 1994. — 339 с.

99. Кочетков В. М. Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. — Киев: МАУП, 1998. — 72 с.

100. Крамаровский Л. М. Ревизия и контроль. — М.: Финансы и стати­стика, 1998.—299 с.

101. Криницкий И. Контроль и ревизия в условиях автоматизации бухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1990. — 120 с.

102. Кузьмінський А. М., Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. — К.: Вища школа, 1993.

103. Лушкин В. А., Пономарев В. Д., Яддин И. В., Ачкасов А. Е. Аудит. Учебное пособие. —Житомир, 1999. — 240 с.

104. Мацкевичюс И. С., Лакис В. И. Ревизия в системе экономического контроля. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 224 с.

105. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — Київ: А. Л. Д. та ВІРА-Р, 1998. —559с.

106. Мельник Л. Ведення касових операцій // Все про бухгалтерський облік. — 2000, № 21 (446). — 6 березня. — С. 2.

107. Мозговий О. М. Фондовий ринок. — Київ: КНЕУ, 1999. — 316 с.

108. Морозов А. Г., Логинов А. И., Перлин Ю. В. — Пластиковые карты; 2-е издание. М.: Банковский Деловой Центр, 1998.—206 с.

109. Наринский А. С., Гаджиев Н. Г. Контроль в условиях рыночной экономики. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 176 с.

110. Носова С. С. Экономический контроль: Сущность и формы прояв­ления. — М.: Экономика, 1991. — 176 с.

111. Олексієнко М., Романик М. Організація, форми та методи ревізійної роботи в банках // Вісник НБУ. — 1998. — № 5.

112. Ольхова Э. Г., Сахарова М. О., Соколинская Н. Э. — Банк и конт­роль. — М.: Финансы и статистика, 1991.—208 с.

113. Поникаров В. Д. Судебно-учетная экспертиза. Учебное пособие. — Харьков: РИО ХГЭУ, 1998. — 112 с.

114. Романів М. В. Державний фінансовий контроль; аудит. Навчально-методичний посібник. — Київ: ТОВ “НЮС”, 1998. — 224 с.

115. Савицкий А. М. Контроль и ревизия с применением средств вычис­лительной техники. — М.: Финансы и статистика, 1985. — 104 с.

116. Садвакасов К. К. Коммерческие банки. Управленческий анализ де­ятельности. Планирование и контроль. — М.: Изд-во “Ось-89”, 1998. —160с.

117. Сазерленд К., Бедді Дж., Басова О. Посібник з внутрішнього аудиту комерційних банків. - Європейська Комісія. — Програма Тасіс. — 1998. —226с.

118.Синки Дж. мл. Управление финансами в коммерческих банках / Под ред. Левиты Ф. Я., Пинскера Б. С. — Москва: Gatallaxy, 1994.— 820с.

119. Сойко В., Завгородній В. — Організація бухгалтерского обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000.— 260с.

120. Соколинская Н.Э. Банковский аудит. — Москва: Перспектива, 1994. —114с.

121. Соловьев Г. А. Экономический контроль в системе управления. — М.: Финансы и статистика, 1986. — 191с.

122. Суйц В. П., Ахметбеков А. Н., Дубровина Т. А. Аудит: общий, банковский, страховой. — Москва: Инфра-М, 2000. — 555 с.

123. Терехов А. А. Терехов М. А. Контроль и аудит: Основные и методические приемы и технология. — М: Финансы и статистика, 1998.— 208с.

124. Терпило В. Сучасні банківські технології у сфері готівкового обігу: етапи становлення та перспективи розвитку // Вісник НБУ. —1999 (грудень). — С. 3.

125. Тим, хто не нехтує законом. Під редакцією Г.Г. Мумінової Савіної – Київ 2001.

126. Солодов А.К. Рынок : контороль и аудит. Вопросы теории и техники. Воронеж.1993.часть 1. 160 с.

127. Солодов А.К. Рынок : контороль и аудит. Вопросы теории и техники. Воронеж.1993. часть 2. 160 с.

128. Чумаченко Н. Г., Биренберг Б. М., Шпич А. А. Социалистический контроль: методы и проблеми. — К.: Наукова думка, 1985. —254 с.

129. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з пере­хідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. — К.: Київ, Держ. Торг.-економ. ун-т, 1998. — 371 с.

130. Шеремет А. Д., Суйц В. П. Аудит. —М.:Инфрам, 1995.—240с.

131. Шохин С. О., Воронина Л. И. Бюджетно-финансовьій контроль и аудит. Теория и практика применения в России. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 240 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему