регистрация / вход

Особливості використання фізичних вправ при сколіозі

Сколіотична хвороба – одна з найбільш поширених і складних захворювань опорно-рухового апарату. Порушення метаболізму сполучної тканини - головна причина сколіозу. Застосування фізичних вправ для відновлення і реабілітації хребта та грудної клітки.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра фізичного виховання

Реферат на тему:

Особливості використання фізичних вправ при сколіозі

2009


План

Вступ

1 Характеристика захворювання

2 Особливості виконання фізичних вправ

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

Метою моєї роботи є ознайомлення суспільства з характеристиками захворювання показання та протипоказання застосування фізичних вправ, профілактика сколіозу. Завданням є характеристика хвороби, та застосування вправ для відновлення і реабілітації хребта, серцево-судинної, дихальної, нервової систем, грудної клітки.

Взагалі, виникнення сколіозу та розвиток сколіотичної хвороби слід вважати багатофакторним процесом та з точки зору біомеханіки – результатом взаємодії впливів, які порушують вертикальне положення хребта і пристосувальні реакції, спрямовані на підтримання вертикальної пози, а уміння кваліфіковано коригувати хід її протікання є важливою проблемою консервативного лікування насамперед засобами фізичної культури і спорту в період росту та формування скелету дитини У системі заходів профілактики, лікування і реабілітації дітей нажаль продовжують переважати традиційні засоби лікувальної фізичної культури (ЛФК), такі як: гімнастичні комплекси вправ лікувальної і коригуючої спрямованості, фізичні вправи у водному середовищу і елементи способів плавання, корекції положенням і використання ортопедичних фіксуючих корсетів, використання масажу і фізіотерапевтичних процедур.

Стосовно складності проблеми, на думку багатьох авторитетних науковців, практиків, даних літературних джерелполягає насамперед у багатофакторності розуміння причин виникнення сколіозу та вибору найбільш ефективних засобів і форм його лікування і реабілітації.

Актуальність проблеми. Сколіотична хвороба – одна з найбільш поширених і складних захворювань опорно-рухового апарату, що рано виникає у дитячому віці, схильна до прогресування, викликає значні функціональні порушення внутрішніх органів, зменшуючи тривалість життя. У хворих з важкими деформаціями хребта можливі також неврологічні ускладнення у вигляді компресійної мієлопатії. Прогресуючі форми сколіозу погано піддаються цілеспрямованому консервативному лікуванню, а тяжкі форми III-IV ступеня потребують складних хірургічних втручань у спеціалізованих вертебральних клініках

Розвиток сколіотичної деформації зумовлений причинно-наслідковими взаємовідносинами різних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. В свою чергу, наслідкові зміни в організмі хворої людини можуть стати причиною залучення інших органів і систем в патологічний процес, створюючи ланцюг патологічних змін. Послідовність виникнення і розвитку проявів захворювання складає механогенез сколіотичної деформації хребта

За сучасними уявленнями етіології та патогенезу причиною сколіотичної хвороби є порушення метаболізму сполучної тканини. Так, при біохімічних дослідженнях сироватки крові та сечі у хворих на сколіоз Т.Я. Балаба с соавт. (1972), А.И. Казьмин с соавт. (1981) виявили інтегральні зміни обміну речовин, що дало привід до обґрунтування метаболічної теорії розвитку сколіотичної хвороби.

Гістологічні, електронномікроскопічні та гістохімічні дослідження міжхребцевих дисків та епіфізарних хрящів тіл хребців виявили локальні порушення структури на вершині первинної кривизни сколіозу. Ці порушення призводять до міграції пульпозних ядер у майбутню випуклу сторону деформації і чітко прослідковуються на дискограмах вже при початкових формах сколіозу Зміщені пульпозні ядра вершинних міжхребцевих дисків утворюють нерівномірний тиск на епіфізарні хрящі, викликаючи асиметрію росту хребта, що є пусковим механізмом розвитку структурних змін первинної кривизни – формування клиноподібності та торсії хребців. Кісткові зміни хребців та зміщені пульпозні ядра міжхребцевих дисків на вершині первинної кривизни складають стабільні ознаки структурального сколіозу і призводять до декомпенсації хребтового стовпа у випуклу сторону деформації. Порушення постави, розвиток дисбалансу ваги тіла і декомпенсація деформованого хребта негативно впливає на динаміку патологічного процесу. В той же час, стійке відхилення хребта у випуклу сторону первинної кривизни викликає розвиток компенсаторних викривлень у протилежний бік в інших відділах хребта. При початкових формах сколіозу компенсаторні противикривлення носять функціональний характер, а при значних та важких призводить до структурних зміни, які при хірургічному лікуванні потребують усунення.

В структурі диспластичного сколіозу велику групу (до 40 %) складають грудні сколіози, при яких можливий розвиток компенсаторних противикривлень у поперековому відділі, і саме механізм їх формування, за даними сучасної літератури, не достатньо вивчений.

Корекція основної грудної кривизни диспластичного сколіозу є обов’язковим моментом у хірургічному лікуванні диспластичного сколіозу, в той час як корекція компенсаторних поперекових противикривлень починаючи з 50-х років минулого століття й досі являється дискусійним питанням. Таким чином все вищевказане зумовлює актуальність даної роботи

Завдання і мета. Метою моєї роботи є ознайомлення суспільства з характеристиками захворювання показання та протипоказання застосування фізичних вправ, профілактика сколіозу. Завданням є характеристика хвороби, та застосування вправ для відновлення і реабілітації хребта, серцево-судинної, дихальної, нервової систем, грудної клітки.

1. Характеристика захворювання

Сколіоз – це важка прогресуюча патологія хребта, яка характеризується викривленням його у фронтальній площині, що супроводжується поворотом хребців навколо вертикальної осі в бік опуклості (торсією). За законом рівноваги, організм, який прагне зберегти вертикальне положення, реагує утворенням компенсаційних викривлень, спрямованих в бік, протилежний первинному вигину. Повна компенсація викривлення самостійно відбувається тільки в 30% випадків. При розвинутому сколіозі виявляють значні структурні зміни в ділянці хребта, тазу і навіть черепа. Це приводить не тільки до деформації постави, але й до порушення функцій органів грудної клітки, насамперед легень, а в особливо тяжких випадках, також і серця. Хворі зі значним сколіозом, як правило, не доживають до 40 .

Аналізуючи останні дослідження і публікації, я виявив, що у профілактиці сколіозів головним діючим чинником є фізичні вправи. Необхідність їх застосування зумовлюється багатостороннім впливом на організм. Насамперед, вони підвищують загальний тонус організму, активізують діяльність центральної нервової, серцево-судинної, дихальної та інших систем, стимулюють обмінні процеси, забезпечують перерозподіл м'язового напруження, зміцнення м'язів, створення м'язового корсету. Систематичні заняття фізичними вправами тренують людину, руйнують стереотип неправильного утримання тіла.

Версій про причину виникнення сколіотичної деформації багато і з кожним днем їх стає все більше, відповідно і пропонованих методів лікування стає все більше, але, на жаль, частина з них не терпить ніякої критики, деколи виявляються не просто не ефективними, але і небезпечними для здоров'я.

Хребет, якщо дивитися на нього ззаду, повинен бути прямим. У деяких він, проте, приймає S-образну форму (сколіоз). У легких випадках це не веде до яких-небудь ускладнень. При значному викривленні хребта, коли він повертається навколо своєї осі, іноді виникають болі і його здатність нормально функціонувати зменшується. З погляду біомеханіки, процес формування ськоліотичної деформації - це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, і пристосовних реакцій, направлених на збереження вертикальної пози

Сколіотична хвороба, або сколіоз, на відміну від функціональних викривлень хребта у фронтальній площині, характеризується прогресуючою в процесі зростання клиновидною і торсіонною деформацією хребців, а також деформацією грудної клітки і тазу.

Структуральний сколіоз розвивається при деяких обмінних захворюваннях, що приводять до функціональної неповноцінності сполучнотканинних структур - синдромі Марфана, синдромі Элерса-Данлоса, гомоцистінурії, рахіті. При цих захворюваннях ськоліотична деформація виступає як один з симптомів, причому не найголовніший.

Статичним сколіозом прийнято називати структуральний сколіоз, первинною причиною якого є наявність статичного чинника - асиметричного навантаження на хребет, обумовленого природженою або придбаною асиметрією тіла (наприклад, асиметрією довжини нижніх кінцівок, патологією тазостегнового суглоба або природженої кривошиї). При статичному сколіозі темп прогресування і тяжкість деформації залежать від співвідношень вираженості статичного чинника і чинника функціональної неспроможності структур, що забезпечують утримання вертикального положення хребта. При хорошому функціональному стані м'язово-зв'язкового апарату і міжхребцевих дисків викривлення хребта може тривало залишатися функціональним по характеру або зовсім не приводити до розвитку прогресуючого сколіозу. До тих пір, поки пульпозне ядро міжхребцевого диска зберігає центральне положення, передаваний на диск тиск ваги тіла розподіляється рівномірно за всією площею опорного майданчика нижчерозташованого хребця, не викликаючи прогресуючої клиновидно-торсіонної деформації. Якщо ж за наявності трохи вираженого статичного чинника слабкі компенсаторні механізми або є функціональна неповноцінність сполучнотканинних структур, сколіотичний чинник формує і обумовлює прогресування деформації. При функціональній неспроможності м'язів велика частина навантаження по утриманню вертикальної пози переноситься на зв'язки. Достатній ступінь натягнення зв'язок досягається за рахунок значного збільшення кута викривлення хребта, що приводить до збільшення навантаження на міжхребцеві диски, стійкого бічного зсуву пульпозного ядра і формуванню таким чином сколіотичного чинника. Статична компенсація грубої асиметрії тіла може досягатися за рахунок значного викривлення хребта. При цьому міжхребцеві диски піддаються великому асиметричному навантаженню, яке приводить до формування сколіотичного чинника навіть за відсутності диспластичних змін, слабкості м'язів і конституціональної слабкості сполучнотканинних структур.

При сколіотичній хворобі, що виділяється в окрему нозологічну форму викривлення хребта - головний симптом. Терміном «сколіотична хвороба» об'єднують природжений, диспластичний і ідіопатичний сколіоз ( тобто сколіоз неясного генеза). Природжений сколіоз обумовлений грубими пороками розвитку скелета, такими, як додаткові бічні клинохребці хребта. При природженому сколіозі форма викривлення знаходиться в прямій залежності від локалізації і характеру аномалій

Причина розвитку диспластичного сколіозу - дисплазія міжхребцевого диска, що виражається в ексцентричному розташуванні пульпозного ядра. При диспластичному сколіозі часто виявляються такі кісткові аномалії, як незарощення дужок хребців, порушення тропізма суглобових відростків, люмбалізація S - I, сакралізація L - V, що свідчать про наявність «диспластичного синдрома». При так званому ідіопатичному сколіозі сучасними засобами обстеження не вдається виявити безпосередньої причини розвитку викривлення хребта.

В юнацькому віці іноді виникає інша, більш небезпечна форма викривлення хребта, точна причина якого невідома. Тут йде мова про хворобу Шеєрманна-Мау. Захворювання виникає внаслідок нерівності майданчиків тіл уражених грудних, рідше верхніх поперекових хребців. Уражені хребці відстають в зростанні у висоту, тут формується кіфоз, пізніше - стоншування міжхребцевих дисков. Деформація в цьому випадку буває дуже сильною, відчуваються болі і відчуття «скутості» у області хребта, швидка стомлюваність. Для підлітків, про яких йде мова, викривлення спричиняє за собою також значні психологічні травми. Механогенез розвитку деформації при хворобі Шеєрманна-Мау представляється таким чином:

1. Первинно виникла патологічна кіфотична деформація в грудному відділі хребта приводить до зсуву центру тяжіння тулуба до переду. У відповідь для компенсації цього патологічного стану відбувається відкидання всього тулуба назад за рахунок розвороту тазу у тазостегнових суглобах, оскільки цей механізм компенсації є найбільш ефективним.

2. Знов виникла біомеханічна ситуація приводить до зміни навантажень в поперековому відділі хребта, який, будучи менш жорстким, ніж грудний відділ, під дією вигинаючих навантажень, що збільшилися, за рахунок збільшення плеча сили продовжує згинатися, що приводить до поступового посилення поперекового лордоза. Посилення лордоза, що продовжується, неминуче приводить до втрати вертикального положення тулуба. Для запобігання цій ситуації у міру посилення поперекового лордоза відбувається поступове повернення тазу в нормальне положення.

3. Нова патологічна біомеханічна ситуація рівноваги системи, що створилася, не виключає подальшого прогресування як грудного кіфоза, так і поперекового лордоза. М'язи тулуба, що включилися в процес компенсації, фіксують положення тазу і тим самим вимикають первинний механізм компенсації. Тепер продовження збільшення грудного, кіфоза може бути компенсоване тільки за рахунок згинання в колінних і тазостегнових суглобах, оскільки фізіологічні можливості перерозгинання поперекових рухових сегментів також вичерпані. Згинання в колінних і тазостегнових суглобах найвиразніше позначається на зміні просторового положення грудного відділу хребта, що виявляється в зміні положення хорди його дуги.

4. Формується типова поза хворого, яка дозволяє утримати тулуб у вертикальному положенні, але не запобігає повільному прогресування грудного кіфоза, який з віком і у міру завершення перебудови тіл хребців стає ригідним.

5. Інклінація, що виникає в дійсних суглобах поперекового відділу хребта приводить до виникнення больового синдрому, а наростаюча деформація - до появи неврологічних симптомів конфлікту спинного мозку і хребетного каналу.

2. Особливості виконання фізичних вправ

Лікування сколіозів комплексне. Разом із загальнотерапевтичними, гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування застосовують засоби фізичної реабілітації: ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію. У разі безрезультатного тривалого консервативного лікування та прогресування захворювання, при сколіозах ІІ - ІV ступеня інколи проводять оперативне втручання. Однак операція не завжди приводить до одужання, тому провідним методом лікування сколіозів є ЛФК [4, 5, 6].

Лікувальна фізична культура – це найважливіший засіб у комплексному лікуванні сколіозів. Її головними завданнями є:

– запобігання подальшому прогресуванню сколіозу, виправлення деформації на ранніх стадіях;

– розтягування скорочених м'язів і зв'язок на ввігнутій стороні хребта і зміцнення їх на опуклій стороні дуги;

– зміцнення м'язів спини й грудної клітки, створення м'язового корсету, випрямлення хребта;

– покращення діяльності дихальної й серцево-судинної систем;

–виховання та закріплення навички правильної постави.

Для розв'язання цих завдань використовують спеціальні корегуючи вправи – симетричні, асиметричні й деторсійні [3, 7].

Недостатня ефективність загальновизнаних методик функціональної реабілітації хворих на сколіоз, зокрема при прогресуючих його формах, обґрунтовують потребу в пошуку нових доступних методик його корекції.

Комплекс вправ з обтяженнями при S-подібному сколіозі

Вправа №1. Вихідне положення (В.П.) – основна стійка, права рука з гантеллю вгорі. Ривки руками назад із зміною положення рук. Кількість повторень: 10 - 12 разів.

Вправа №2. В.П. – упор лівою (правою) рукою і лівим (правим) коліном на лавку. Правою (лівою) рукою гантель піднімати знизу вгору. Кількість повторень: 10 - 15 разів в кожну сторону.

Вправа №3. В.П. – лежачи на животі на лавці. Руки з гантелями внизу. Піднімання гантелей через сторони вгору. Кількість повторень: 10 - 15 разів.

Вправа №4. В.П. – стійка ноги нарізно, гриф від штанги або штанга за головою. Нахили тулуба вправо-вліво. Кількість повторень: 15 - 20 разів.

Вправа №5. В.П. – стійка ноги нарізно, гриф від штанги або штанга за головою. Нахили тулуба вперед-назад. Кількість повторень: 10 - 12 разів.

Вправа №6. В.П. – сидячи. Тяга верхнього блоку широким хватом або підтягування на перекладині широким хватом, можна з допомогою. Кількість повторень: 10 - 12 разів.

Вправа №7. В.П. – лежачи на животі впоперек лавки, гантелі біля грудей, ноги зафіксовані. Піднімання й опускання тулуба. Кількість повторень: 10 - 12 разів.

Вправа №8. В.П. – сидячи. Жим гантелей або штанги вгору. Кількість повторень: 10 - 15 разів.

Примітка: вага гантелей – 1 - 3 кг , вага штанги 10 - 15 кг (вага поступово збільшується).

У комплексах лікувальної гімнастики велику увагу приділяли дихальним вправам, які не тільки підвищують функціональні можливості дихальної та серцево-судинної систем, але й сприяють активній корекції хребта та грудної клітки. Під час виконання вправ слід постійно звертати увагу на виховання й закріплення навички правильної постави, вимагати точного їх виконання.

Нижче наведені основні правила рухового режиму, які спрямовані на корекцію патологічних вигинів хребта та виховання відчуття правильної постави:

- застосовувати в повсякденній діяльності такі речі, використання яких зводить до мінімуму згинання хребта в грудному відділі (порохотяг, віник, швабру з довгою ручкою). Побутову техніку розташовувати не нижче, ніж рівень пояса;

- піднімати важкі предмети, присівши й випрямивши спину. Піднімаючись, виконати розгинання ніг в кульшових і колінних суглобах;

- якщо в руках сумка, змінювати їх положення. З того боку, де м’язи розтягнені (тобто в правій руці), сумку нести більший проміжок часу (у співвідношенні 3:1). Краще відмовитись від носіння сумок і замінити їх на ранець або возик з коліщатками;

- спати на жорсткому ліжку з невеликою подушкою в положенні на спині, животі або на боці тієї сторони, де м’язи скорочені;

- вставати з ліжка в такій послідовності: повернутися на бік (при правобічному сколіозі на лівий, при лівобічному – навпаки), сісти, опустивши ноги, і тоді встати, не згинаючи спину;

- для того, щоб виховати відчуття правильної постави, потрібно стати біля стіни, торкаючись до неї потиличним горбом, лопатками, сідницями, гомілками і стопами. Після цього зробити крок вперед, не змінюючи положення тіла, і стояти так 1 - 2 хв. При стоянні відтворювати вихідне положення;

- одягати шкарпетки і взуватися, поклавши одну ногу, зігнуту в кульшовому й колінному суглобах, на крісло, нахилитися вперед, не згинаючи грудний відділ спини;

- писати та читати, а також їсти, за столом, поклавши на нього лікті, спина пряма, голова дещо нахилена, відстань між столом і тулубом 8 - 10 см. Письмовий стіл повинен добре освітлюватись;

- розмовляти по телефону або працювати за комп’ютером, спираючись на спинку крісла або випрямивши спину. Також можна спертись ліктем з тієї сторони, де м’язи скорочені;

- вмиватися, чистити зуби в положенні ніг на ширині плечей, нахилившись вперед, не згинаючи спину в грудному відділі;

- сидіти на жорстких кріслах, спираючись на всю спинку, ноги, зігнуті в колінних суглобах під кутом 90є, тримати на підлозі. В положенні сидячи рекомендують напружувати м’язи преса протягом 2 - 3 хв;

- якщо сидіти потрібно тривалий проміжок часу, необхідно кожні 15 - 20 хв робити нахили в бік викривлення;

- дивитися телевізор сидячи на жорсткому кріслі, лежачи на животі або на боці тієї сторони, де м’язи скорочені;

- одягати шорти, штани потрібно піднявши одну ногу (нога протилежна до боку викривлення) і дещо нахилитися вперед, не згинаючи хребет у грудному відділі;

- при ходьбі голову тримати прямо.


Висновки

Підсумовуючи вище сказане слід додати, що сколіоз поряд із іншими захворюваннями є ще одним свідченням того, що потрібно вести здоровий спосіб життя. Адже саме здоровий раціонально виважений спосіб життя може гарантувати людству виживання. Адже рівень смертності на планеті невпинно зростає, а народжуваність залишає бажати кращого. Тому потрібно боротися із цими недугами. А насамперед із дитячою смертністю. І це повинні робити ніхто інший як вчителі, лікарі, реабілітологи і насамперед батьки. Адже більшу частину свого дитинства дитина проводить в сім’ї, а другу частину вона проводить в школі або в лікарні. Звичайно є такі діти, які не хворіють зовсім, на протязі всього життя. Отже, поширеність сколіозу дуже актуальна тема для роботи всіх ланок держави. Тому що влада держави повинна дбати про дітей, які є підростаючим поколінням, які досить скоро очолять країну. Саме на сучасному етапі розвитку і становлення нашої незалежної держави, здоров’я майбутньої нації має найважливіше значення. І саме тому керівництво держави повинно проводити певні реформи для того, щоб покращити умови життя в Україні, а найголовніше лікування і навчання, що є провідним в роботі нормального суспільства. Потрібно постійно стежити за тим, як розвивається та чи інша захворюваність серед дітей.

Впроваджувати системи оздоровлення. Якщо прогнозувати розвиток захворюваності серед дітей, то в найближчому майбутньому наше суспільство чекає катастрофа, тому що поширеність сколіозу в сільській місцевості дуже висока, а як відомо, в сільській місцевості проживає переважна більшість населення України то це вражаюче. Наприклад, у дослідженні при визначенні поширеності випадків сколіозу в різних місцевостях я з'ясував, що в сільській місцевості сколіоз поширений сильніше і становить 79 випадків на 579 учнів в 2000 році, 84 на 561 в 2001 році, 90 випадків на 576 учнів в 2002, 91 випадок на 546 учнів в 2003, 94 випадки на 542 учні в 2004 році та в 2005 році 102 випадки на 541 учень загальної кількості. Тоді як в міській місцевості цей показник значно менший, він становить: 22/1550 в 2000 році; 43/1382 в 2001 році; 41/1318 у 2002 році; 43/1287 в 2003 році; 63/1243 в 2004 році; 42/1171 в 2005 році. Як ми бачимо, загальна кількість сколіозу в сільській місцевості з кожним роком невпинно зростає, а в міській, то зростає, то спадає. Ці дані також дають чітке уявлення про динаміку зростання сколіозів серед школярів. При співставленні кількості хворих на сколіоз до загальної кількості дітей в школі у відсотках. Потрібно перш за все звернути увагу на те, що загальна кількість дітей в школах постійно змінюється, але не дивлячись ні на що, можна чітко сказати, що відсоток сколіозів має найбільшу ступінь в сільській місцевості.

В міській місцевості він невисокий. Слід зауважити, що серед класів, хворіють сколіозом в більшій мірі учні середніх та старших класів. Взагалі також можна сказати, що захворюваність сколіозом в місті невисока, а от в селі вона дуже висока, якщо брати до уваги прогресування сколіозу і прогноз на майбутнє.


Список використаної літератури

1. Кашуба В.А. Біомеханіка осанки. – К.: Олімпійська література, 2003. – 279 с.

2. Консервативне лікування сколіоза / В.Я. Фищенко, В.А. Уляшенко, Н.Н. Вовк та ін. — К.: УНІТІ – Атлант, 1994. – 187 с.

3. Корнилов Н.В., Грязнухин Е.Г., Осташко В.И. Ортопедія. – СПб.: Гиппократ, 2001. – 296 с.

4. Медична реабілітація / За ред. В.А. Епифанова. – М.: МЕДпресс-інформ, 2005. – С. 161-236.

5. Медична реабілітація в педіатрії / За ред. М.В. Лободи, А.В. Зубаренко, К.Д. Бабова. – К.: «Купріянова О.О.», 2004. – 381 с.

6. Довідник з дитячої лікувальної фізкультури / За ред. М.И. Фонарьова. – Л.: Медицина, 1983. – 360 с.

7. Стерхов Р.В., Стерхова Г.В., Бурая Т.А. Патогенетичний підхід до корекції порушення статики хребта у дітей в кінезотерапії // ЛФК и масаж. – 2005. – № 1. – С. 45-48.

Огляд літературних джерел

1. Дніпропетров. держ. Ін. фіз. культури. - Київ : [б. в.], 2008. - 18 с. - Бібліогр.: с. 14-15. – Фізична реабілітація дітей молодшого шкільного віку з церебральним паралічем, ускладненим сколіозом : автореф. дис. ... канд. з фіз. виховання і спорту: 24.00.03 / Афанасьєв Сергій Михайлович.

2. Абальмасова Е.А. Сколіоз у дітей і підлітків і задній спондилодез. //Дис. …докт. мед. наук. – М. – 1965. Обгрунтування причин виникнення сколіотичних хвороб у дітей.

3. Автандилов А.Г., Ветрилэ С.Т., Неманова Д.И., Кулешов А.А. Стан кардіореспіраторної системи у хворих з IV степеню грудного сколіозу до і після оперативного лікування. //Вісник травматології і ортопедії ім. Н.Н. Пріорова. – 2003. - N 1.- С. 21-23.

4. Біленький Б.Н. Механізм появи деформації хребта при сколіозі. //Ортопедія, травматологія і протезування. – 1977. - N 3. – С. 20-27. Способи профілактики та запобігання причинам виникнення хвороби.

5. Васюра А.С., Новиков В.В., Михайловский М.В., Сарнадский В.Н. Тривимірна корекція ідіопатичного сколіозу інструментарієм COTREL-DUBOUSSET І HARRINGTON. Порівнювальна оцінка методом комп’ютерної оптичної топографії. //Конференція молодих учених «Нове в рішенні актуальних проблем травматології і ортопедії»: Тези доповідей. – Москва, 2000. – С. 120.

6. Ветриле С.Т., А.К. Морозов, Кисіль А.А., Кулешов А.А., Косова І.А. Можливості комп’ютерної томографії в комплексній оцінці сколіотичної деформації хребта. //Вісник травматології і ортопедії ім. Н.Н. Пріорова. – 2003. – Т.1, N 1. – С. 11-20. Можливості комп’ютерної діагностики у процесі виявлення сколіозів.

7. Ветриле С.Т., Кулешов А.А., Швец В. В. Порівнювальний аналіз результатів оперативного лікування сколіозу з застосуванням дистрактора Harrington разом з методом Luque і системи Cotrel-Dubousset. //Вісник травматології і ортопедії ім. Н.Н. Пріорова. – 1999. - N 2.- С. 7-15.

8. Вреден Р.Р. До питання про оперативне лікування тяжких сколіозів. //Вісник хірургії і пограничних областей. – 1925. – Т. 5, N 10-11. – С. 8-11. Порушеється проблема оперативного лікування тяжких сколіозів

9. Гіппократ. Пер. Руднева В.И. Вибрані книги. - Москва, «Сварог» - 1994. –736 с..

10. Губина Е.В., Михайловский М.В. Оперативне лікування сколіозу – оцінка результатів інструментом SRS. //Матеріали міжнародного симпозіуму «Адаптація різних систем організму при сколіотичній деформації хребта. Методи лікування»: Тези доповідей. – Москва, 2003. – С. 125-128. Висвітлено матеріали міжнародного симпозіуму присвяченого адаптації різних систем організму при сколіотичній деформації.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий