Клізми поділяються на очисні (послаблюючі), всмоктувальної і змішаної дії.
Очисна клізма. Процедуру проводять у положенні хворого на лівому боці з зігнутими в колінах і притиснутими до живота ногами для максимального розслаблення м,язів живота. Кружку обсягом до 1 л заповнюють мінеральною водою необхідної температури, потім через трубку пропускають воду, щоб видалити повітря. Затиск закривається і наконечник змазаний вазеліном, вводять в пряму кишку. Якщо спостерігаються атонічні запори, то температура води повинна бути 20-25 С, якщо спастичні, - 40-42 С. Для посилення ефекту до мінеральних вод малої чи середньої мінералізації додають 20% розчин магнію чи сульфату, натрію сульфату, іноді додають 10% розчин повареної солі, Моршинську ропу або Баталінську воду.
Для очисної клізми застосовують також звичайну теплу воду. Гарний проносний ефект, дають масляні клізми – на одну клізму 50-100 мл теплої (37-38С) рослинної олії ( соняшникове, прованське, лляне). Клізму ставлять на ніч і залишають до ранку.
Широке поширення одержали ромашкові клізми. Одну столову ложку сухої ромашки заливають склянкою окропу, дають охолонути, проціджують, потім у кількості 3-5 склянок вводять у пряму кишку. Така клізма має протизапальну дію, зменшується газоутворення.
Сифонне промивання кишок, За 30-40 хв. до процедури хворому ставлять очисну клізму. У пряму кишку вводять гумову трубку, з,єднань з лійкою ємністю до 500 мл. Теплу (38-40 С) мінеральну воду вводять через лійку, підняту на 1 м, у кількості до 1 л одно моментно. Потім лійку опускають до підлоги, разом з водою відходять калові маси, слиз, гази. Уведення води приводять 3-5 разів протягом однієї процедури. На одну процедуру витрачається 3-5 л мінеральної води. На курс – 6-8 процедур. Мінеральну воду не слід уводити швидко, тому що це може привести до виникнення болючих відчуттів.
Сифонні промивання кишок рекомендують при запорах, метеоризмі, хронічному коліті.
Клізми для всмоктування мінеральної води через слизову оболонку кишок застосовують порівняно рідко, звичайно в тих випадках, коли протипоказано питне лікування, - стеноз воротаря, різко виражена атонія шлунка і ін. Після попередньої очисної клізми в кишки вводять за допомогою гумового балона 150-250 мл мало мінералізованої води в теплому виді (38-40 С), тому що введення холодної, а також води більшої мінералізації може обумовити спорожнювання кишок у результаті роздратування інтерорецепторів слизової оболонки його. При необхідності можна цю процедуру повторювати 3-4 рази в день, чи щодня через день, на курс 14-16 процедур.
ВИСНОВКИ
1.Існують два основних методи застосування водолікування, зовнішнє (ванни, душі, компреси, обливання, обтирання, укутування і т.д.) та внутрішнє (вживання мінеральної води внутрішньо, промивання шлунку, зрошення шлунку, транс дуоденальне промивання кишок і т.д.).
2. В практиці застосування водолікувальних процедур при лікуванні захворювань органів травлення застосовують внутрішнє вживання мінеральної води.
3. Мінеральні води гальмують кисло творення (І фаза) і стимулюють секрецію (ІІ фаза впливу). Хлоридні води стимулюють виділення шлункового соку.
4.Фізіологічна і терапевтична дія мінеральних вод визначається характером активної реакції (рН), що має особливе значення при призначенні їх усередину.
5.Важливе значення в лікувальній дії мінеральних вод мають температурний фактор, газовий склад, вміст сірководню, радіоактивності та ін.
6.У механізмі дії мінеральних вод на організм людини виділяють три фази: 1)складно-рефлекторну, 2)нервово-хімічну, 3)фазу післядії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Абрахалис Питер. Иллюстрированная медицинская энциклопедия для всей семьй. Справочник по медицине : /пер. с англ. – М.: БММАО, 2006 – с. 256
2.Саєнко А. Рак шлунку.// Медицина і здоров,я. 2007 - №8 – с. 7.
3.Атаман А.В. Паталогическая физиология в вопросах і ответах; Учебное пособие. – К.: Вища шк.., 2000. – с. 506
4. Білоусов Ю.В. Гастроентерологія дитячого віку. К.: СПД. Коляда О.П., 2007. – с. 440.
5.Епифанова В.М. Гастрит – это излечимо? //Медицинский весник. 2002 - №14 – с. 9.
6. Зайко М.М., Биць Ю.Б., Атаман О.Б. Паталогічна фізіологія. /За ред. М.М. Зайко, Ю.Б. Биць. – К.: Вища шк..,1995 – с. 546.
7. Люзмер Л.Ю. Цитологіческие механизми восстановлений внутренних органов. М.: В. шк..,1973 – с.394.
8. Мухин М.А., Моисеев В.С. Основы клинической діагностики внутренних болезней. Учебник. – М.: Медицина, 1997 – с.418
9. Олефиренко В.Т. Водотеплолечение. М.: Медицина, 3-е изд., 1986 – с.286.
10. Пшенична М. Вірусний гепатит у дітей// Медицина і здоров,я. 2007 - №13 – с.4.
11. Попов С.М. Физическая реабілітація. Ростов н/Д: Фенікс, 3-е изд., 2005.-с.566.
12.Сербрина Л.А., Кенц В.В., Горчакова Г.А. Водтеплолечение. К.: Здоровье, 1983. – с.163.
13. Сперанский А.П. Учебное пособие по физиотерапии /Под ред. А.П. Сперанского. М.: Медицина, 1975.- с.280.
14. Струков А.І. Сєров В.В. Патологічна анатомія. Підручник /Пер. З рос. 4-го вид. – Х.: Факт, 2000. – с.501.