Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Контрольна робота
з дисципліни: «Міжнародні розрахунково-кредитні та валютні операції»
Вексель та його функції у міжнародних розрахунках
Виконала:
студентка 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД
Вишняк Антоніна
Перевірив:
Викладач
Тюха Ірина Володимирівна
Київ – 2009
Зміст
Теоретичне питання 5
Теоретичне питання 21
Задачі
Список використаної літератури
Теоретичне питання 5
Вексель та його функції у міжнародних розрахунках
Банківський вексель — вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосіб свої боргові зобов’язання.
Вексельна форма міжнародних розрахунків передбачає використання векселя — простого чи переказного. Простий вексель (боргове зобов’язання) — це безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред’явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому.
Переказний вексель — це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержувачу) за його наказом, або пред’явникові.
У вексельній угоді беруть участь три сторони:
векселедавець (трасант) — особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату;
платник за векселем (трасат) — особа, якій адресований наказ про оплату векселя;
одержувач грошей за векселем (бенефіціар) — особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем.
Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселя підтверджує свої зобов’язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особливих випадків) й інші учасники угоди — векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису.
Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Останній виставляє вексель платникові (трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов’язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселя трасатом цей вексель буде пред’явлений векселедавцю.
Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за векселем. У такому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом».
У сучасній господарській практиці порівняно з XІX і початком XX ст. сфера використання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головна сфера його використання сьогодні — зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих переваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулювання боргів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець, видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту).
Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред’явлення. Але у багатьох векселях зазначається, що оплата здійснюється через N днів після пред’явлення. Пред’явлення в такому разі є моментом звернення до платника для акцептування векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кількість днів після його складання.
Вексель може бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть N або за його наказом») і пред’явленим («Платіть пред’явнику»). Ордерний вексель передбачає можливість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою передавального напису (індосаменту).
Відмінності простого векселя від переказного:
це не наказ, а зобов’язання платити;
векселедавець і платник — одна особа;
простий вексель не потребує акцепту.
Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, випущена центральним банком.
Вексельна операція не обов’язково пов’язана з банком, можлива пряма оплата векселя боржником кредитору. Однак у банківській справі вексель відіграє особливо важливу роль. Кожна позика, видана банком, документується борговим зобов’язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зобов’язання є головним юридичним свідченням боргу.
Поняття векселя
Щодо визначення поняття векселя, то спочатку у Проекті було запропоноване таке визначення векселю (ст. 185 першого варіанту):
“Векселем визнається цінний папір, що посвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого строку певну суму володільцеві векселя (векселеутримувачу)”
- це визначення є не зовсім вірним щодо переказного векселю. Адже неакцептований переказний вексель не посвідчує зобов’язання платника сплатити грошову суму. Він містить адресований платнику наказ сплатити, але поки платник не акцептує вексель, у платника не виникає “нічим не обумовленого обов’язку сплатити”.
У другому читанні було запропоновано інше поняття векселю (ст. 186):
“Вексель – борговий цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедавця).”
- остання редакція дефініції векселя, запропонована у другому читанні також не є правильною. Вона охоплює лише прості векселі, і таким чином не включає до поняття векселя переказні векселі.
Таке визначення не зовсім відповідає Конвенції про Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Адже базовою для поняття векселю є конструкція переказного векселя, а переказний вексель, як правило, передбачає що платником є не векселедавець.
Змістом переказного векселю, у першу чергу, є не зобов’язання векселедавця сплатити визначену суму, а безумовний наказ сплатити визначену суму грошей (an unconditional order to pay a determinate sum of money) адресований векселедавцем (drawer) платнику (drawee), при чому платником, як правило, є не векселедавець, а інша особа.
Треба значити що така ж помилка допущена у існуючій дефініції векселя у Законі України “Про цінні папери і фондову біржу” (ст. 21), де зазначено: “Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)”.
Очевидно, що більш правильним, було б, у відповідності до міжнародно-правових зобов’язань України за Женевськими вексельними конвенціями, визначити вексель відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий вексель.
Таблиця 1.
Реквізити переказного векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий вексель
| Переказний вексель містить: | A bill of exchange contains: |
| 1. Назву "переказний вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; | 1. The term 'bill of exchange' inserted in the body of the instrument and expressed in the language employed in drawing up the instrument; |
| 2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей; | 2. An unconditional order to pay a determinate sum of money; |
| 3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат); | 3. The name of the person who is to pay (drawee); |
| 4. Зазначення строку платежу; | 4. A statement of the time of payment; |
| 5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; | 5. A statement of the place where payment is to be made; |
| 6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; | 6. The name of the person to whom or to whose order payment is to be made; |
| 7. Зазначення дати і місця, де виданий вексель; | 7. A statement of the date and of the place where the bill is issued; |
| 8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант). | 8. The signature of the person who issues the bill (drawer). |
Джерело: http://www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm
Таблиця 2.
Реквізити простого векселя відповідно до Уніфікованого закону про переказний та простий вексель
| Простий вексель містить: | A promissory note contains: |
| 1. Назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; | 1. The term 'promissory note' inserted in the body of the instrument and expressed in the language employed in drawing up the instrument; |
| 2. Безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; | 2. An unconditional promise to pay a determinate sum of money; |
| 3. Зазначення строку платежу; | 3. A statement of the time of payment |
| 4. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; | 4. A statement of the place where payment is to be made |
| 5. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; | 5. The name of the person to whom or to whose order payment is to be made; |
| 6. Зазначення дати і місця, де складений простий вексель; | 6. A statement of the date and of the place where the promissory note is issued; |
| 7. Підпис особи, яка видає документ (векселедавець). | 7. The signature of the person who issues the instrument (maker). |
Джерело: http://www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm
Питання щодо визначення кола суб’єктів, які мають вексельну правоздатність є дискусійнім в українському праві.
Адже ні Женевська конвенція, ні прийняте на її виконання Положення про переказний і простий вексель, не визначають коло осіб, які мають вексельну правоздатність.