Смекни!
smekni.com

Міжнародні економічні організації та їх роль в інтернаціоналізації виробництва (стр. 8 из 13)

Інтернаціоналізація - це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді багатосторонніх коопераційних контактів з метою збільшення продуктивності та підвищення ефективності виробництва. Ключовою рисою такої транснаціоналізації ринкової діяльності є усунення перешкод руху товарів і факторів виробництва з боку урядів, подальша активізація міжнародних організацій, які сприяють лібералізації руху товарів і факторів виробництва.

Зауважимо, що зазначені згадані процеси є багатовимірними за своєю природою, а їхні наслідки для окремих країн є надто неоднозначними. Очевидно, позитивні наслідки – можливість розвивати спеціалізоване виробництво, зниження витрат на утримання контрольно-адміністративних інститутів; передусім митниць і регламентуючих відомств – супроводжуються підвищенням уразливості фінансових систем, небезпекою колапсу ряду галузей національного виробництва, що може призвести до радикального погіршення умов життя, соціально-політичних ускладнень.

Особливо характерними такі небезпеки є для країн, які переживають складні етапи докорінних реформ, створення ефективних ринкових систем, зокрема для України, і саме тому принципового значення набуває оцінка особливостей та основних наслідків інтернаціоналізації економічних систем на сучасному етапі.

Міжнародні економічні відносини як цілісний та заснований на зворотних зв’язках механізм є функціональною системою реалізації господарських інтересів дійових суб’єктів за допомогою специфічних і властивих інтернаціональному рівневі спілкування принципів, інструментів їх досягнення. Зазначеному механізмові властивий динамізм, який, з урахуванням історичних, національних особливостей, зумовлює логіку саморозвитку міжнародної економічної діяльності окремих країн.

На відміну від тих моделей світового економічного розвитку, які існували ще в порівняно недавньому минулому (перша половина XX ст., перші десятиліття після Другої світової війни), міжнародна система господарських відносин, з якою людство ввійшло у третє тисячоліття, відрізняється значно більшою інтегративністю.

Усе більша частина виробленого продукту інтернаціоналізується у вигляді товарного обміну на світових ринках, зростає частка інтернаціоналізованого виробництва. Сказане стосується України, для економіки якої протягом років незалежності характерним є:

- абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту);

- збільшення (хоча і надто повільне) ваги та значення економічних об’єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців (індикатором цього процесу слугують показники динаміки іноземних інвестицій);

- подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валютно-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб’єктами – державами, спеціалізованими організаціями, фізичними особами (відповідні відносини регулюються як двосторонніми домовленостями, наприклад з ЄБРР, МВФ, Світовим банком, так і в більш загальних інституційних межах, наприклад на рівні Паризького клубу, коли йдеться про країни-кредитори, а також Лондонського клубу, коли про спільну політику домовляються приватні кредитори);

- зростання переліку питань, які є предметом спільного розв’язання в рамках міжнародних програм соціально-економічного розвитку, а також у рамках міжнародних організацій, членом яких є Україна, - Міжнародна організація праці, економічні структури ООН, СНД та ін.

Основні прояви інтернаціоналізації можна спостерігати в двох аспектах. 3 погляду окремих країн, а також у глобальному масштабі. У першому випадку можна констатувати тенденцію зростання частки ВВП, яка підлягає інтернаціоналізації. Це пов’язано зі знайомим нам генезисом та подальшим диверсифікованим розвитком феномену відкритої економіки. У другому аспекті можна відзначати формування нової системної цілісності - міжнародного ринку, який є реальною формою існування світового господарства, а також його рушійною силою.


РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

3.1 ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Для України входження у світове економічне співтовариство є однією з найважливіших задач. Її реалізація вимагає повнокровної участі держави в міжнародних економічних організаціях.

На сьогоднішній день Україна є членом близько 40 міжнародних організацій. Вона співробітничає з такими важливими організаціями як ООН, ВІВСІ, МВФ, СБРР, ВТО й ін. Участь у них значно розширює її можливості в міжнародному, зокрема, економічному співробітництві. Міжнародні організації покликані сприяти інтеграції у світове господарство, ефективному розвитку економічної науки, культури, освіти.

У світі налічується близько 5 тис. економічних організацій, що відрізняються одна від іншої масштабами діяльності, юридичною природою, характером діяльності, складом учасників, терміном дії. Усі вони в тій чи іншій мірі вносять свій внесок у цілісність світу.

Важливу роль у створенні цієї цілісності грає ООН. Україна була однією з держав – засновниць Організації і стала повноправним членом ООН з дня її заснування.

Органи ООН беруть активну участь у проведенні економічних і соціальних реформ в Україні. Так, Представництво ООН разом із ПРООН (Програма розвитку ООН), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) та МТЦ фінансували ряд заходів для сприяння інтеграції України у світову економіку. Проведені «круглі столи» і семінари, присвячені міжнародній торгівлі, торговельному праву та приватизації. ПРООН разом з представництвом Всесвітньої ради кредитних спілок фінансували проект, спрямований на підготовку українців до управління місцевими кредитними спілками. Програма розвитку OOН в Україні має своє представництво, яке ініцювало ряд проектів, спрямованих на розвиток та підтримку системи управління, стале зростання добробуту й захист людини, поліпшення стану довкілля, серед яких такі проекти: Стратегічна ініціатива подолання бідності в Україні; Проект розвитку та інтеграції Криму; Екологічні мережі; Створення регіонального екологічного центру; Підтримка економічних і соціальних реформ в Україні; Підтримка малого та середнього бізнесу в Україні; Професійне навчання для безробітних; Посилення потенціалу Кабінету Міністрів України в управлінні зовнішніми ресурсами; Сприяння співробітництву з іншими країнами; Посилення потенціалу Міністерства закордонних справ України; Підтримка Центрів захисту споживачів і багато інших. Спільно з МОП (Міжнародна організація праці) ПРООН реалізує програми навчання безробітних, з програмою ООН-СНІД веде роботу в галузі запобігання поширенню епідемії СНІДу тощо. Тісно співпрацюють з Україною і інші організації ООН ЮНІДО (ООН з промислового розвитку) сприяє пошукові інвесторів для українських підприємств. ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації) налагодило стосунки з Київським міжнародним університетом цивільної авіації. Представництво ООН в Україні ввело до свого штату радника з питань усталеного розвитку, який допомагає урядовим і неурядовим організаціям у розвиткові програми оздоровлення та захисту навколишнього середовища України. Через Глобальний фонд довкілля в Україні впроваджуються проекти: Менеджмент довкілля в басейні Дунаю та Програма довкілля Чорного моря. Державний комітет України з гідрометеорології увійшов до глобальної телекомунікаційної системи спостереження за погодою (ВМО) для того, щоб мати можливість обміну даними спостережень за кліматом і погодою та обміну прогнозами. Україна бере активну участь у роботі переважної більшості організацій та установ ООН (див. табл. 3.1).


Таблиця 3.1

УЧАСТЬ УКРАЇНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ[9]

Орган ООН Участь України
ООН член ООН з моменту заснування (1945 р.)
Рада Безпеки Обрана на період 2000 - 2001 рр.
Комітет з питань внесків Український експерт працював у 1995 – 1997 рр.
Комісія ООН з питань роззброєння Складається з усіх членів ООН
Комітет з питань з використання космічного простору в мирних цілях Обрана членом у 1990 р.
Комітет з питань здійснення невід’ємних прав палестинського народу Член з моменту заснування
Генеральна Асамблея Представники України обиралися заступниками голови в 1970,1981 та 1991 рр., головою – в 1997 р.
Комітет з питань інформації Член з моменту заснування (1978 р.)
Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму Член з моменту заснування (1972 р.)
Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) Член Ради з питань торгівлі й розвитку з 1972 р.
Програма розвитку ООН (ПРООН) Обрана до Ради керуючих у 1995 р.
Фонд ООН допомоги дітям (ЮНІСЕФ) Обрана до Ради керуючих у 1995 р.
Програма ООН з охорони довкілля (ЮНЕП) Член Ради в 1981 – 1988, 1990 – 1993 рр.
Консультативний комітет Пограми допомоги ООН у галузі викладання, вивчення, поширення та більш широкого визнання міжнародного права Була членом до 1995 р.
Конгрес ООН з питань запобігання злочинності та поводження з правопорушниками Бере участь з 1960 р.
Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОР) Була членом у 1977 – 1979, 1989 – 1991, 1993 – 1995 рр.
Комітет з питань програм і координації Обиралася на трирічний термін до 31 грудня 1996 р.
Комітет з питань науки і техніки в цілях розвитку Була членом у 1972 – 1975, 1980 – 1983, 1991 – 1994, 1995 – 1998 рр.
Статистична комісія Обиралася на чотирирічний термін до 31 грудня 1996 р.
Комісія з наркотичних засобів Обиралася на чотирирічний термін до 31 грудня 1997 р.
Комісія з питань сталого розвитку Обиралася на трирічний термін до 31 грудня 1997 р.
Європейська економічна комісія (ЄЕК) Членом з 1947 р., працює в 15 спеціалізованих органах, експертних групах тощо.
Підкомісія з питань попередження дискримінації і захисту меншин Український експерт був обраний у 1995 р.
Міжнародний Суд ООН Член з 1945 р.
Міжнародне агенство з атомної енергії (МАГАТЕ) Член з 1957 р., обиралася до Ради керуючих у 1990 – 1992, 1993 – 1995, 2000 – 2002 рр.
Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) Член з 1985 р., обиралася до Ради промислового розвитку в 1987 – 1991 рр.
Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) Член з 1954 р.
Міжнародна організація праці (МОП) Член з 1954 р., з 1990 р. обиралася членом шести промислових комітетів
Всесвітній поштовий союз (ВПС) Член з 1947 р., обиралася членом Виконавчої ради на період 1974 – 1979, 1995 – 1999 рр.
Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) Член з 1947р., обрана членом Ради на період 1995 – 1999 рр.
Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) Член з 1951 р., включаючи членство в Європейській метеорологічний організації та двох технічних комісіях
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) Член з 1970 р.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) Член у 1948 – 1949 рр., членство поновлено з 1992 р.
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) Приєдналася до Чизької конвенції і стала членом організації в 1992 р.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) Член з 1992 р.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) Член з 1992 р.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) Член з 1993 р.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) Член з 1996 р.
Міжнародна морська організація (ММО) Член з 1994 р.

3.2 УКРАЇНА І ЄС