Облік запасів і аналіз ефективності їх використання

Сутність запасів, їх класифікація та прийоми управління ними. Затрати, пов'язані зі створенням і зберіганням запасів. Використання внутрішньої звітності при управлінні запасами на складах і в бухгалтерії та шляхи вдосконалення її на підприємствах.

Зміст

Вступ

1 . Управлінський облік запасів

1.1 Сутність запасів, їх класифікація та прийоми управління ними

1.2 Управлінський облік запасів

1.3 Використання внутрішньої звітності при управлінні запасами

2 . Шляхи вдосконалення управління запасами на підприємствах

2.1 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделі EOQ

2.2 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделей АВС-, ХYZ- аналізу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасна система господарювання обумовлює зміну форм і методів управління економікою підприємства, вимагає нових підходів до визначення ефективності його діяльності. Однією із складових загальної ефективності підприємства є ефективне управління запасами. Стан формування та використання товарних запасів є визначальним для забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства. Склад та структура запасів обумовлюють можливості підприємства з організації торгово-технологічного процесу, здійснення певної цінової, асортиментної політики.

Особливості функціонування підприємств галузі за сучасних економічних умов та значущість для них товарних запасів як базової складової при формуванні ринкової стратегії, обумовлюють актуальність дослідження проблеми ефективності управління запасами.

Проблемі управління матеріальними ресурсами на підприємствах вітчизняними і зарубіжними вченими і фахівцями приділяється значна увага. Водночас залишаються невирішеними питання, що виникли в умовах нестійкого ринкового попиту і пов’язані з необхідністю обґрунтування нестабільного рівня запасів, забезпечення економічно доцільного співвідношення резервів матеріальних ресурсів і виробничих потужностей, створення запасів за стадіями виробничого циклу, визначення розміру та обґрунтування їх потреби.

Мета і завдання курсової роботи є :

- дати визначення запасам;

- визначити роль запасів в управлінському обліку на підприємстві;

- розглянути моделі вдосконалення управління запасами.

Об'єкт дослідження : є система управління запасами в управлінському обліку на підприємствах.

Предметом курсової роботи є механізм формування ефективної системи управління запасами.

1. Управлінський облік запасів

1.1 Сутність запасів, їх класифікація та прийоми управління ними

У відповідності до П(С)БО 9 "Запаси" під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством. (3)

У підручниках з бухгалтерського обліку piзні автори виділяють і дають визначення виробничим запасам: так, Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розуміє все те, що завезено на склади підприємства i ще не вступило в першу стадію обробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання . Також Лень В.С., Гливенко В.В. визначають виробничі запаси як предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес; складаються вони з сировини, основних i допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів i комплектуючих виробів, тари i тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів. (21)

Ефективним засобом управління запасами на підприємствах покликаний стати управлінський облік, основною метою якого в частині запасів є збереження та раціональне їх витрачання на всіх етапах руху.

Управління запасами - це функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Згідно з іншим визначенням, управління запасами - це забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації.

Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.

Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку - це запаси грошей, школи - запаси навчальних засобів, лікарні - ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства:

1 . Сировина (це інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер яких залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу).

2. Допоміжні матеріали ( матеріали, які не є часткою готового виробу: мастило, миючі засоби тощо).

3. Незавершене виробництво (вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки).

4 . Готова продукція ( не реалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі).

Запаси створюються з метою:

• сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);

• сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);

• сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);

• сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);

• отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазначені витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, до якого прагне компанія.

Затрати, пов'язані зі створенням і зберіганням запасів, охоплюють:

а. Затрати на підтримування запасів, тобто пов'язані з володінням запасами.

б. Затрати, пов'язані з розміром партій, тобто затрати, пропорційні до кількості замовлених партій, а не кількості виробленої продукції.

в. Затрати, пов'язані з дефіцитом запасів, тобто такі, що виникають при відсутності необхідних матеріалів.

г. Затрати на управління запасами.

Більшість американських теоретиків і практиків менеджменту вважають, що при встановленій меті управління запасами (утримування на мінімальному рівні щорічної загальної суми витрат на забезпечення запасів) необхідно зводити до мінімуму такі показники:

• кількість замовлень за рік;

• тривалість страхових циклів;

• тривалість часу поставки, виготовлення та внутрішньозаводського транспортування;

• тривалість циклів зберігання на складі:

• кількість товарів, що знаходяться на складі;

• кількість складів і комор.

Американські фахівці вважають, що добре виконана програма управління запасами повинна дати такі результати:

1. Більш як на 10% зменшити загальну суму витрат на запаси.

2. Зменшити середню суму капітальних вкладень у запаси.

3. Зменшити кількість дефіцитних товарів.(20)

Для ефективної реалізації цієї економії необхідно правильно використати як кошти, зекономлені на капіталовкладеннях у запаси, так і додаткову площу,звільнену через зменшення розміру запасів.

Для управління запасами в управлінському обліку використовують ряд процедур і технічних прийомів:

1) правильне бюджетування потреби у різних елементах запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції, товарів;

2) контроль за нормативами та рівнем запасів відповідно до бюджету, розрахунок коефіцієнту оборотності запасів та середнього періоду їх оборотності як в цілому, так і за видами запасів:

3) контроль повторних замовлень виробничих запасів , що дає можливість визначити, при якому мінімальному допустимому залишку сировини необхідно оформляти повторне замовлення (так звана точка замовлення);

4) використання моделі розрахунку економічного розміру замовлення (ЕРЗ) , суть якої полягає у визначенні такого розміру замовлення, при якому сумарні витрати на оформлення замовлення та зберігання запасів будуть мінімальними. На практиці під час визначення оптимального розміру замовлень доведеться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов’язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати вигоду, якщо врахувати такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу вантажоперевезень, знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель.

5) управління запасами за категоріями (за методом „ABC”). Управління запасами, як правило, пов’язане з контролем фактичної наявності виробничих запасів на складах. Це вимагає великих витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багатономенклатурних запасів. Для проведення „АВС”-аналізу необхідно встановити вартість кожного товару за закупівельними цінами, розташувати товари за зменшенням ціни, знайти суму даних про кількість і витрати на придбання, розбити товари на групи, залежно від питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Отже, основними завданнями управлінського обліку матеріально-виробничих запасів є:

1. щоденне отримання інформації про надходження та витрачання запасів в розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних особах;

2. контроль за дотриманням встановлених підприємством норм запасів, що забезпечує безперебійний випуск продукції (робіт, послуг);

3. безперервна оцінка реальної вартості запасів на складі та проведення аналізу ефективності використання запасів;

4. оптимізація обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею запасів;

5. вибір методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства;

6. підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження та використання запасів;

7. вчасне складання та подання звітності про рух запасів.(21)

В управлінні запасами важливу роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвим для інтересів бізнесу (табл. 1.1).(8 с.105)

Таблиця 1.1

Перелік методів оцінки запасів та їх характеристика

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Застосовується для запасів, то використовуються при виконанні спеціальних замовлень і проектів, а також тих, що не замінюють одне одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей метод використовується при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні матеріалів, шо дорого коштують (коштовних каменів, дорогоцінних металів тощо)

Метод середньозваженої собівартості

Визначається по кожному виду (групі) запасів як частка від ділення загальної вартості виду (групи) запасів на їх кількість. Зазначені кількість і вартість складаються, відповідно, до собівартості та кількості по залишку на початок місяця і по запасах, шо надійшли протягом місяця. Отже, при різних цінах на один і той же вид запасів обчислюється їх середня ціна, за якою згодом оцінюється списання запасів у виробництво

За собівартістю перших за часом закупок(ФІФО)

Передбачає, що запаси списуються за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції цін такий метод призводить до заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їх залишку в балансі а отже, завищення фінансового результату від основної діяльності підприємства

Метод нормативних затрат

Полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг) встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних, норм витрат і цін вони повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Метод ціни продажу

Заснований на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

1.2 Управлінський облік запасів

Рівень запасу ресурсів залежить від строків їх надходження та витрачання. Порядок оприбуткування запасів наведено на рис. 1.1.

Для підтримки оптимального рівня запасів необхідна достовірна і своєчасна інформація про розміри закупки товарно-виробничих запасів. Перш за все, така інформація цікавить менеджера відділу постачання. Вона необхідна для правильного планування майбутніх закупок з врахуванням можливої зміни обсягу виробництва або асортименту продукції.


Бухгалтерія довіреність Експедитор Проводиться перевірка запасів, якщо знайдені

ф. М-2 ознаки порушень зберігання, транспортування

ф. М-26(масовий характер) Комерційний акт

ф. М-3 (реєстрація)

Склад( комірник)


Виявлено Перевірка запасів та Не виявлено

розбіжності їх оприбуткування розбіжностей

Складання акту про приймання Складання прибуткового

запасів ф. М-7 ордеру ф. М-4

Рис. 1.1. Організація процесу придбання запасів

Регулярне одержання менеджером відділу постачання даних про перспективи зміни потреб в тих або інших матеріальних ресурсах допоможе зекономити певну суму коштів (іноді досить значну) та уникнути збоїв у процесі виробництва через відсутність необхідної сировини.(8, с.103)

Інформація про кількість замовлених оборотних матеріальних запасів і строки їх доставки дозволяє не тільки правильно спланувати роботу складів, але й зорієнтуватися, на що можна розраховувати у випадку будь-яких змін у виробничому процесі, може бути основою для пошуку потенційних постачальників нових видів сировини і матеріалів, необхідних для виготовлення нових видів продукції, запланованих до випуску.

Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:

- придбання за плату;

- виготовлення власними силами підприємства;

- внесення до статутного капіталу підприємства;

- безоплатного одержання;

- придбання в обмін на подібні активи;

- придбання при обміні (частковому обміні) на неподібні активи.

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати.

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.(3, с.2)

Визначення пріоритету закупок є важливим в тому випадку, якщо у підприємства дефіцит грошових коштів або воно має недостатню кількість складських приміщень. Крім того, спланувавши оптимальний обсяг закупок, можна одержати від постачальника знижки, що встановлюються залежно від розміру партії.

Визначити оптимальний обсяг закупівлі запасів можна за даними внутрішньої звітності, яка може складатись з будь-якою періодичністю, необхідною для даного підприємства, наприклад: після кожного факту отримання замовлення на закупки; після кожного факту укладення договору на постачання оборотних матеріальних запасів; після кожного факту отримання рахунку від постачальника; після кожного факту отримання нової партії матеріальних запасів; щоденно; щонеділі тощо.

В кінці місяця може складатись внутрішня звітність про розміри закупок запасів. Один примірник якої може подаватись до бухгалтерії в якості регістру аналітичного обліку, на основі якого будуть здійснені записи до Головної книги, журналів або в інших регістрах синтетичного обліку. При цьому, якщо таку звітність складено в розрізі постачальників або за шляхами придбання й вона містить інформацію про фактично одержані матеріальні ресурси та їх оплату, вона може замінити журнал № 5, якщо ж за видами матеріальних запасів, шо закуповуються, і місцями зберігання - звіт цей можна використовувати замість звіту комірника (за умови, що у звіті міститься інформація про фактичне надходження оборотних матеріальних запасів) тощо. Якщо звіт про закупівлю складено за декількома ознаками, то з метою відображення операцій в обліку він може використовуватись більш широко.

Також важливою при управлінні запасами на підприємстві є мінімізація витрат, пов'язаних з їх придбанням. Значною часткою таких витрат є транспортно-заготівельні. В обліку ці витрати можуть відображатись:

а) на окремому рахунку "Транспортно-заготівельні витрати";

б) на окремому субрахунку рахунку "Виробничі запаси";

в) прямо включатись до фактичної собівартості запасів. Доцільно використовувати на підприємствах з невеликою номенклатурою матеріалів, а також у випадках суттєвої значимості окремих видів і груп матеріалів.

Важливим моментом в управлінні матеріальними запасами є оцінювання витрат на їх збереження, вантажно-розвантажувальні роботи. Так, при перевищенні запасів від оптимального рівня потрібно мати додаткові приміщення, додаткових людей. Крім того, підприємства для зменшення ризику втрат матеріальних запасів проводять їх страхування, в тому числі і надлишкових запасів. Це свідчить про те, що і при збереженні матеріальних запасів підприємство може понести витрати, яких можна запобігти.

Відповідальність за забезпечення оптимального запасу по кожному найменуванню матеріалів, що надходять на зберігання несе завідувач складом (комірник).

Порядок організації обліку запасів на складах і в бухгалтерії наведено на рис. (див. рис. 1.2.).

Загальні витрати на зберігання запасів на складі складаються з багатьох статей, тому непросто визначити скільки коштує підприємству утримання запасів. Управлінський облік повинен забезпечувати зменшення витрат, пов'язаних із зберіганням запасів.

Для ефективного управління запасами необхідним є:

1) регулювання кількості оборотних активів на складах (що забезпечується визначенням оптимального рівня закупівлі запасів);

2) скорочення витрат, пов'язаних з утриманням складських приміщень;

3) зменшення втрат запасів, внаслідок їх псування, природних втрат та недостач;

4) розробка нормативів по витрачанню матеріалів тощо.

Матеріальні витрати мають значну питому вагу в собівартості продукції промислових підприємств, тому в системі управління витратами першочергове значення надається формуванню норм і нормативів матеріальних витрат. Нормативні витрати матеріальних ресурсів представляють величину витрат, які повинно понести підприємство.

Такі норми по кожному виду оборотних матеріальних запасів повинні зазначатись і в картках складського обліку (як це робиться в світовій практиці) При цьому необхідно систематично контролювати фактичні залишки матеріалів шляхом порівняння їх з нормативними. У випадках перевищення фактичних залишків над нормативними, тобто наявності понаднормативних залишків матеріалів, необхідно вживати заходів до їх скорочення, а у випадку дефіциту - ставити питання про нові закупки.

Величина прямих нормативних матеріальних витрат на одиницю готової продукції визначається як добуток кількості матеріалів (на виході), передбачених нормативом на одиницю готової продукції, на ціну, що повинна бути сплачена за одиницю матеріалу (на вході).

Власник, керівник

Головний бухгалтер (призначення, договір про повну мат. відповідальність)

Інструктаж МВО, функції, обов’язки, права

комірник відповідальність


Центральний Склад№1

склад Склад№2

Склад№3, і т.д.

Зберігання запасів

За секціями ( в ящиках, контейнерах,

полицях тощо )

Складський облік

За видами об єктів, За місцями За кількістю

що зберігаються зберігання запасів

Звітність МВО

Бухгалтерія

Сортовий облік Облікові регістри

Партійний облік

Сальдовий (оперативно -

бухгалтерський)

Рис. 1.2. Організація складського обліку запасів та облік в бухгалтерії

Основою для розрахунку нормативних величин виступає норма мате -ріальних витрат у натуральному вираженні. Відносно продукції норми матеріальних витрат поділяють на наступні групи (табл. 1.2).

Основними джерелами формування нормативної бази прямих матеріальних витрат є: конструкторська документація специфікація деталей, вузлів та збірних з'єднань; технологічна документація технологічні описи виникнення та обробки деталей та вузлів, подетально маршрутні відомості, закріплення деталеоперацій за цехами, виробничими ділянками; специфікація вузлування; комплектовочні відомості покупних напівфаб -рикатів та виробів.

Таблиця 1.2

Групи норм матеріальних витрат

Норми

Характеристика

порч

Поопераційна Регламентує витрачання запасів на окрему операцію. Систематизуючи ці норми у відомості поопераційних норм витрат по виробничих одиницях, можна отримати кошторис матеріальних витрат по підрозділу. Поопераційні норми витрачанні матеріалів використовуються для розробки нормативно-технологічних карт, кошторисів матеріальних витрат та нормативних калькуляцій.
Подетальна Отримують в результаті узагальнення поопераційних норм, що відносяться до окремого найменування деталей. Систематизацію проводять у спеціальних відомостях подетальних норм.
Повузлова Регламентує витрачання матеріалів на окремі вузли, які можуть бути використані на самому підприємстві, реалізовані на сторону в складі запасних частин або у складі товарної продукції
Функціональна Розраховується при удосконаленні технології виробництва та його організації, збільшенні серійності та використанні поточних методів виробництва окремих виробів, вузлів деталей тощо. Вцілому функціональні норми характеризують процес функціонування матеріалів, що використовуються у виробництві. Такі норми застосовують у конструкторських розробках, створенні і удосконаленні технологічних процесів виробництва конкретних видів продуктів.

В залежності від структури підприємства матеріали відпускаються з центральних (головних) складів, на склади підрозділів або безпосередньо на самі підрозділи (за відсутності у них складів) та з цехових складів (комор) у виробництво (відділів, бригад, безпосередньо на робочі місця) у відповідності з встановленими нормами та обсягами виробничої програми.

Важливим моментом при управлінні витрачанням запасів є їх економія, яка може забезпечуватись завдяки контролю товарно виробничих цінностей за кожним робочим місцем, а також зниження матеріаломісткості продукції, при цьому попередньою формою контролю за витрачанням запасів є їх лімітування.

Ліміти відпуску матеріалів на виробництво встановлюються відділом постачання чи іншими підрозділами (посадовими особами) за рішенням керівника підприємства, з врахуванням залишків матеріалів на початок кінець запланованого періоду.(10 с. 178)

Відхилення за нормами та понадлімітним витрачанням матеріалів можна визначити за первинними документами, такими як: лімітно-забірна картка, вимога-накладна, накладна, вимога на додатковий відпуск матеріалів, накладна на понадлімітний відпуск сировини та ін.

Виходячи з конкретних умов діяльності, підприємства крім форм первинних облікових документів, які містяться в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації, можуть застосовувати самостійно розроблені форми первинних облікових документів з руху матеріально-виробничих запасів.

При одержанні матеріалів для виробництва виробів (продукції) в обмін на забраковану і для усунення браку до лімітно-забірної картки або вимоги-накладної додаються акти (повідомлення) про брак із зазначенням шифру виробу, деталі або номеру замовлення, за яким виготовлена забракована продукція.

При заміні матеріалу, передбаченого встановленою для даного виробу (продукції) технологією, іншим матеріалом оформляться вимога на заміну.

Передача матеріалів з одного складу підприємства на інший, а також зі складу (комори) одного підрозділу підприємства на склад (комору) іншого підрозділу оформлюються накладними на внутрішнє переміщення.

Підрозділи підприємства щомісячно складають звіти про наявність та рух оборотних матеріальних запасів, які разом з іншими документами з обліку витрат на виробництво передаються до бухгалтерії підприємства згідно з графіком документообігу.

Документальний контроль за рухом і зберіганням запасів доповнюється інвентаризацією, якій належить важлива роль в управлінні матеріальними активами. У вітчизняній і зарубіжній практиці застосовується постійна або безперервна, періодична і річна інвентаризація.

1.3 Використання внутрішньої звітності при управлінні запасами

Важливим при управлінні запасами є складання вчасної, достовірної внутрішньої бухгалтерської звітності про рух запасів за видами оборотних матеріальних запасів та місцями їх зберігання.(8, с.107)

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису. Така звітність може складатись матеріально відповідальною особою на підставі первинних документів, що відображають фактичний рух матеріалів і комплектуючих (накладних, вимог на відпуск матеріалів, лімітно-забірних карток, карток руху тощо). Один з примірників звіту про запаси може передаватись до бухгалтерії і використовуватись в якості регістру аналітичного обліку, на основі якого можуть бути здійснені записи до Головної книги, журналів та піших регістрах бухгалтерського обліку. Другий примірник може використовуватись як звіт матеріально відповідальної особи підприємства.

Важливим документом при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей є вантажна квитанція , яка засвідчує дійсність відправлення вантажу, служить підставою для його отримання і для пред'явлення претензій транспортним організаціям при частковій або повній втраті вантажу.

Відповідно до первинних документів, на матеріальні цінності, що надійшли, заповнюються прибуткові ордери. Прибуткові ордери виписуються на кожний номенклатурний номер або партію товарно-матеріальних цінностей.

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпуск виробничих запасів у комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів.

Основними первинними документами, якими оформляють операції відпуску виробничих запасів, є:

- лімітно-забірна картка (М-8, 8-а, 9, 9-а), призначена для оформлення видачі матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпускузапасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів у межах затвердженого ліміту;

- вимога (М-10, М-10а , М-11) заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб;

- накладна на відпуск матеріалів на сторону (М14, М-15 а) застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям, об'єднанням чи стороннім організаціям.

При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).

Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху запасів, наведені в таблиці 1.3.(10, с. 181)

Таблиця1.3.

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

Назва форми
1 2
М-1 Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-2 Довіреність
М-2а Акт списання бланків довіреностей .
М-3 Журнал реєстрації довіреностей
М-4 Прибутковий ордер
М-7 Акт про приймання матеріалів
М-8 Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск)
М-9 Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2—5 найменувань матеріалів)
М-10 Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення)
М-12 Картка складського обліку матеріалів
М-13 Реєстр приймання-здачі документів
М-14 Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15 Акт про приймання устаткування
М-І5а Акт приймання-передачі устаткування до монтажу
М-16 Матеріальний ярлик
М-1 7 Акт про виявлені дефекти устаткування
1М-1 8 2Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу
М-19 Матеріальний звіт
М-20 Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності)
М-21 Інвентаризаційний опис
М-22 Акт на списання матеріалів відкритого зберігання
М-23 Акт про витрату давальницьких матеріалів
М-26 Картка обліку устаткування для встановлення
М-28 Лімпно-забірна картка (для будівельних організацій)
М-2 8а Лімітно-забірна картка

2. Шляхи вдосконалення управління запасами на підприємствах

2.1 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделі EOQ

Основними питаннями управління матеріально-технічним забезпеченням (управління запасами) є визначення вартості замовлення та коли і скільки ми повинні завезти матеріальних ресурсів. Для цього необхідно розрахувати оптимальний обсяг замовлення чи поставки. Цей обсяг ще має назву економічногорозміру замовлення (EOQ (Economic Ordering Quantity)).

Ідея використаннябазової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity), тобто, моделі оптимальногорівня запасів, полягає в визначенні такого рівня запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними. При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 2.1. більш детально подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня запасів на поведінку витрат кожної групи.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності (пряма А на рис. 2.1.), бо росте обсяг капіталу мобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.(14)

На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду (крива В на рис.2.1).

Таблиця 2.1.

Класифікація витрат управління запасами.

Види витрат Характер поведінки витрат при збільшенні рівня запасів
1 2

I. Витрати зберігання запасів:

а. Витрати, зв'язані з іммобілізацією капіталу, що інвестувався в запаси.

б. Складські видатки.

в. Видатки по страхуванню.

г. Податок на майно.

д. Псування, старіння і крадіжки.

Ростуть

II. Витрати пов'язані з формуванням запасів.

а. Витрати розміщення замовлень.

б. Транспортні видатки.

Знижуються

III. Витрати пов'язані з дефіцитам запасів

а. Втрати обсягу реалізації.

б. Втрати від зниження гудвілу.

в. Втрати від неоптимального використання ціно-вих дисконтів, що надаються постачальниками.

Знижуються


Рис. 2.1. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат росте, інша – зменшується. Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С на рис 2.1. Їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, то збільшення їхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і третьої групи. В точці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, і сукупні витрати зростають.(7)

В відповідності з моделлю EOQ, при розрахунку оптимального розміру запасів припускається виконання наступних основних допущень:

· Попит на товари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;

· Ціна закупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;

· Час постачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням товарів на склад відомий і є постійною величиною;

· При даному рівні запасів, витрати не змінюються в часу;

· Постачання товарів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки часу.


В рамках перерахованих допущень, процес формування і реалізації товарних запасів описується динамічною схемою, яка наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Динамічна схема процесу формування і реалізації товарних запасів та графічна ілюстрація розрахунку точки замовлення.

Точки t1 , t2 , t3 , … тимчасової осі відповідають моментам постачання партії товарів,

Величина Q на осі ординат – обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки:

S – обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.),

N – кількість замовлень в рік,

Q – розмір одного замовлення,

(t2 – t1) – період реалізації партії товарів,

Q0 (або A) – середній розмір наявних запасів данногоперіоду,

p – ціна закупки одиниці товару у постачальників,

C – середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів).

Т1 – сукупні витрати зберігання,

F – витрати розміщення одного замовлення і його транспортування,

Т2 – сукупні витрати розміщення і транспортування запасів,

T – сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається:

Q = S / N

Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає:

А= (Q+0) / 2=S / 2N.

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином:

Т1 = Ср А = Ср Q / 2,

А сукупні витрати розміщення і транспортування:

Т2 = Fmin = FS / 2А = FS/Q


В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

Т = Т12 =Ср Q / 2+FS / Q.

Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

Cp /2 – FS / Q2 = 0

Q* = 2FS / Cp

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між замовленнями (t): N*=S / Q*; t*=365 / N*

Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q0 , тобто, такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.

Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами.

Точка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:

Q0 = tп q,

Де q – обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами.

Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність оптових цін.

Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:

q = Q/t = Q N / 365 = const

В період часу t: t = 365 / N

Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на рис. 2.2.

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.(14)

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів – втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на рис 2.3.

В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*,точки замовлення Qт, вимагає деякого корегування і врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути використане співвідношення:

Qs = (qmax - q) * t


Рис. 2.3. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації.

Тоді оптимальний рівень запасів складає:

Q* + Qs = Q* + (qmax - q) t = (2FS/Cp) 1/2 +(qmax - q) t

А точка замовлення Q, розраховується по формулі:

Q т = qT + Qs = qT + (q max - q) T

Приклад 1 Нехай підприємству на рік необхідно 200 гл бензину. Якщо така кількість надходить одночасно, то виробничий запас безпосередньо після закупівлі становитиме 200 гл, однак з часом постійно зменшуватиметься і наприкінці року дорівнюватиме 0. Середньорічний запас складатиме 100 гл = [(200 + 0): 2]. Якщо закуповувати сировину двічі на рік, тобто кожного разу по 100 гл, то середньорічний запас становитиме 50 гл = [(100 + 0): 2]. Залежність величини партії поставки та запасу сировини зображено на рис 2.1. Ця залежність дозволяє встановити таку закономірність: чим більша партія сировини, що одночасно постачається, тим більша величина середньорічного запасу та величина затрат на зберігання.

2.2 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделей АВС-, ХYZ- аналізу

У практичній діяльності підприємств для виконання наміченої виробничої програми заготовляється багато видів ресурсів. Якщо порівнювати вартість окремих ресурсів із загальною вартістю всіх, то вони мають різну частку. В моделі АВС всі ресурси поділяють на три класи: А, В та С. До класу А відносять по черзі (в порядку зменшення частки) ресурси доти, доки загальна частка сукупності ресурсів не досягне 80 %. До класу В відносять так само наступні ресурси, доки їх загальна частка в загальній потребі ресурсів не досягне 15 % і до класу С відносять види ресурсів не віднесені до класів А та В.

Наприклад, до А-деталей належать ті, які займають 75% від загального обороту, В-деталей - 20% і С-деталей - 5% від обороту. Така класифікація дозволяє виявити, яким видам матеріалів (А-види) чи яким постачальникам (А-постачальникам) необхідно приділяти особливу увагу, що дозволить суттєво підвищити ефективність закупівельної діяльності. За цією системою група А підлягає найбільш ретельному контролю, групі В приділяється менше уваги (порівняно з групою А),' за С-групою - контроль послаблений.(16, с. 374)

Класифікація постачальників теж здійснюється в розрізі А-, В-, С-груп (згідно з питомою вагою в загальному обороті) (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Класифікація постачальників

Група постачальників

Питома вага в обороті

(вартісна

характеристика), %

Питома вага в загальній кількості постачальників (кількісна характеристика), %
А 75 5
В 20 20
С 5 75

Для групування постачальників слід використовувати інформацію, що відображається в системі фінансового обліку і стосується розрахунків із постачальниками. Зокрема, на основі АВС- аналізу можна встановити, що 5% підприємств забезпечують 75% обороту, 20% підприємств забезпечують 20% обороту і 75% підприємств - 5% обороту.

Аналогічну класифікацію проводять за тими видами сировини та матеріалів, які підлягають постачанню. Згідно з цим методом кількісні значення АВС-матеріалів (5%; 20%; 75%) відповідають вартісним значенням обороту (75%, 20% та 5%).

На основі АВС-аналізу можна визначити, які види сировини та матеріалів потребують особливої уваги, тобто в першу чергу А-види, потім В-види і насамкінець С-види, якщо за мету поставити мінімізацію затрат у процесі постачання.

Встановлення нових пріоритетів у разі використання АВС-аналізу дає змогу розробити конкретні заходи, до яких для А-видів матеріалів можна віднести здійснення детальнішого аналізу структури затрат та цін, 100% контроль запасів, організацію особистих зустрічей з постачальниками А-видів матеріалів, точніше визначення страхових запасів, використання функціонально-вартісного аналізу.

Для С-матеріалів слід розробляти заходи, спрямовані на спрощення оформлення замовлень, контролю запасів та ведення складського обліку, використання великих партій замовлень.

В-матеріали займають проміжне місце між А- та С-деталями і можуть наближатися або до А- або до С-деталей, тому заходи, які належить здійснити, залежать від конкретної ситуації.

АВС-аналіз використовують під час дослідження затрат у процесі постачання за елементами, місцями виникнення та об'єктами калькулювання. На підставі АВС-аналізу можна визначити, яким деталям, матеріалам та постачальникам необхідно приділяти максимальну увагу. Найбільша увага, яка буде приділена А-деталям та А-постачальникам, забезпечить підприємству максимальний ефект та економію часу. Адже не всі постачальники та види сировини і матеріалів однаково вигідні з точки зору ефективності діяльності підприємства.

Оптимізують процес постачання на усвідомленні економічної значимості видів сировини та матеріалів залежно від специфіки їх використання. Скористаємося АВС-аналізом (табл. 2.3).


Таблиця 2.3

Економічна значимість запасів залежно від частоти їх використання

Економічна значимість матеріалів Частота використання сировини та матеріалів
рівномірне споживання, багаторазове використання нерівномірне споживання, одноразове використання
А-види матеріалів Регулювання за потребою Регулювання за потребою
В-види матеріалів Регулювання за витрачанням Регулювання за потребою
С-види матеріалів Регулювання за витрачанням Регулювання за витрачанням

Регулювання запасів матеріалів за потребою здійснюється на основі плану постачання для А-видів. Для С-видів регулювання запасів здійснюється за витрачанням на основі фактичної наявності запасів. Це означає, що зменшення запасів до критичного рівня є основою для укладання нової угоди з метою поповнення запасу.

Отже, на основі АВС-методу для коригування оптимального обсягу запасу використовують:

- систематичний контроль запасів А-групи;

- періодичний контроль запасів В-групи;

- вибірковий контроль запасів С-групи.

Крім співвідношення «кількість-вартість», яке характеризує АВС-аналіз, для оцінки обсягів постачання можуть існувати інші критерії, наприклад, структура споживання окремихвидів матеріалів, що характерно для ХYZ-аналізу. На основі ХYZ- аналізу матеріали підлягають класифікації відповідно до структури споживання, умов постачання та точності прогнозу (табл. 2.4)


Таблиця 2.4

Аналіз структури споживання

ВидиСтруктура Умови закупівліТочність

матеріалів споживання прогнозу

Матеріал Х Споживання має Постачання пара- Висока

постійний характер лельно з процесом

МатеріалY Споживання Створюються запаси Середня

постійно коливає-

ться в більший чи

менший бік.

Матеріал Z Споживання не Здійснюються індиві- Незначна

Регулярне дуальні закупки

Інформація, що характеризує види матеріалів за структурою споживання, умовами закупівлі та точністю прогнозування, - важливий інструмент прийняття рішень у процесі постачання. ХYZ- аналіз дає змогу оптимізувати розмір запасів кожного найменування сировини та матеріалів з урахуванням таких загальних принципів:

для А-групи - забезпечення максимального страхового запасу для покриття будь-яких коливань попиту;

для В - групи - помірний страховий запас;

для С - групи - низький або нульовий рівень запасів.

Враховуючи, що жоден з існуючих методів аналізу не може забезпечити 100% ефективність діяльності, доцільно використовувати їх комбінацію що забезпечить значно більший ефект, ніж використання кожного із них окремо.

Комбінація використання АВС та ХYZ - аналізу дозволяє згрупувати запаси на 9 підгруп і одержати ефективний інструмент планування та контролю матеріальних ресурсів у процесі постачання (табл. 2.5).

Під час управління цими підгрупами спостерігаються певні закономірності:

- підгрупи АХ, АY i AZ потребують індивідуального управління;

- планування підгруп СХ, СY і СZ здійснюється один раз на рік із щомісячним контролем наявності запасів;(15)

- принципи управління підгрупами ВХ, ВY і ВY можуть збігатися з А групою або з С-групою.

Таблиця 2.5

Комбінація АВС- і ХYZ - аналізу для прийняття управлінських рішень

Види

матеріальних

цінностей

А В С
X

АХ. Висока; споживча

вартість

ВХ. Середня

споживча

вартість

СХ. Низька споживча вартість
Висока ступінь надійності прогнозу споживання

Висока ступінь надійності

прогнозу споживання

Висока ступінь надійності

прогнозу

споживання

У АY. Висока споживча вартість

ВY. Середня

споживча

вартість

СY. Низька споживча вартість
Середня ступінь надійності прогнозу споживання Середня ступінь надійності прогнозу споживання Середня ступінь надійності прогнозу споживання
Z АZ. Висока споживча вартість

ВY. Середня

споживча

вартість

СZ. Низька споживча вартість
Низька ступінь надійності прогнозу споживання Низька ступінь надійності прогнозу споживання Низька ступінь надійності прогнозу споживання

АВС-і ХYZ -види аналізу забезпечують управлінський персонал підприємства ключовою інформацією, з допомогою якої можна суттєво підвищити ефективність процесів постачання та виробництва.

Додатково одержані дані на основі АВС-, ХYZ -видів аналізу сприяють у першу чергу скороченню затрат у сфері матеріально-технічного постачання. Внаслідок зменшення складських запасів матеріалів відбувається вивільнення капіталу та прискорення його оборотності, а отже, поліпшується фінансовий стан і фінансовий результат діяльності підприємства.

Система «точно в зазначений термін( Just-In-Time) цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому світі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

На відміну від системи «точно в зазначений термін» традиційна система, що застосовується в Україні, є такою, яка «виштовхує» напівфабрикати на наступну стадію незалежно від того, чи є в них потреба.(20)

Висновки

Однією із складових загальної ефективності підприємства є ефективне управління запасами. Стан формування та використання товарних запасів є визначальним для забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства.

В курсовій роботі, дано остаточне визначення запасам - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

В управлінні запасами важливу роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвим для інтересів бізнесу, є декілька методів оцінки запасів:

- Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- Метод середньозваженої собівартості;

- За собівартістю перших за часом закупок(ФІФО);

- Метод нормативних затрат;

- Метод ціни продажу.

Було розглянуто деякі моделі управління запасами(EOQ, ABC-i XYZ- аналіз, JIT) , і можна зробити висновок, що у кожної моделі є свої недоліки, наприклад, недоліком моделі EOQ є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються.

Прагнення до безперебійності виробництва на підприємствах часто призводить до створення значних запасів окремих видів матеріальних ресурсів, що, в свою чергу, створює викривлену картину справжньої потреби у постачальників ресурсів і призводить часто до загального, невиправдано високого рівня запасів у виробничо-економічній системі і дефіциту у низки споживачів. Застосування теорії активних систем до моделювання задачі управління ресурсами при недостовірних даних про попит і споживання дозволяє формувати управлінські дії з метою забезпечення більш достовірної інформації про попит споживачів і виробничі можливості конкуруючих фірм.

У процесі будування моделей управління виробничими запасами виникає необхідність вивчення характеру розподілу випадкових величин: обсягу постачань, добової витрати матеріалу та інтервалу постачання. Оскільки всі ці величини приймають тільки позитивні значення, то характер їх розподілу не може підлягати закону нормального розподілу. Тому у випадку, коли необхідно отримати більш суворі оцінки за вибірковими даними, необхідно розглядати інші види розподілів.

Список використаних джерел

1. П(С)БО № 2 “ Баланс” , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями).

2. П(С)БО № 3 “ Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. ( із змінами і доповненнями).

3. П(С)БО № 9 “ Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99р. № 246. ( із змінами і доповненнями).

4. П(С)БО № 16 “ Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318. ( із змінами і доповненнями).

5. Наказ Мінфіну від 29.11.2000р. № 302 “ Про примітки до річної фінансової звітності”.

6. Балабанова Л. В. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика: - Навч. посіб. – К.:2004р. – 287с.

7. Бондарєва І. О.”Управління виробничими запасами на підприємстві”,- автореферат, К.: 2005р.

8. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський і управлінський облік: - навч. посіб., - Житомир: 2004р. - 475с.

9. Голов С. Ф. Управлінський облік: - навч. посіб., - К.: Лібра, 2003р. – 703с.

10. Єрмак О. І. Фінансовий облік І: - навч. посіб., - К.: Слово, 2008р. – 368с.

11. Єрмак О. І. Басенко О. В. Управлінський облік: опорний конспект лекцій, - Чернігів: 2001р.

12. Кальченко А. Г. Логістика: - навч. посіб., К.: 2000р. - 147с.

13. Кринавський Є. В. Чухрай Н. І. Логістика: компендіум і практикум, - посіб., К.: КОНДОР, 2007р. – 336с.

14. Круглова О. А. “ Ефективність управління товарними запасами на підприємствах роздрібної торгівлі”, - автореферат , Харків: 2002р.

15. Лень В. С. Управлінський облік: -2-ге вид., навч. посіб., К.: Знаня-Прес, 2006р – 317с.

16. Нападовська Л. В. Управлінський облік: - підр., К.: Книга, 2004р, - 541с.

17. Приймачок О. М. “Облік виробничих запасів”, - автореферат, К.: 2005р.

18. Пушкар М. С. Управлінський облік: - навч. посіб., К.: Кондор, 2007р. – 294с.

19. Труш В. Є. Управлінський облік:- посіб. К.: 1997р.

20. Фєдосова І. В. “ Моделі управління запасами у логістичних системах”, - автореферат, Донецьк: 2004р.

21. www.nbuv.gov.ua/eb/ep.html

22. www.biblioteka.uz.ua