Смекни!
smekni.com

Кон’юнктура світового ринку золота (стр. 11 из 19)


Рис. 2.15. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та індекса ДоуДжонса ринку цінних паперів у 2002 –2006 роках

Як показують результати кореляційнорегресійного аналізу, наведеного на рис.2.10 –2.15:

1. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та цін на нафту у 2002 – 2007 роках описується нелінійним рівнянням (висхідний напрямок):

Y = 0,0697*х21,0045*х+333,86

де Y – курс унції золота в доларах США

x – курс ціни 1 бареля нафти в доларах США

Коефіцієнт кореляції R2 =0,766 ( тобто зв”язок сильний)

2. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та індекса ДоуДжонса ринку цінних паперів у 2002 – 2007 роках описується лінійним рівнянням (висхідний напрямок):

Y = 9,5318*х+5980,1

де х – курс унції золота в доларах США

Коефіцієнт кореляції R2 =0,7322 ( тобто зв”язок сильний)

3. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та цін на срібло у 2002 – 2007 роках описується лінійним рівнянням (висхідний напрямок):

Y = 0,0272*х 4,6638

де х – курс унції золота в доларах США

Y – курс унції срібла в доларах США

Коефіцієнт кореляції R2 =0,9543 (тобто зв”язок дуже сильний)

4. Кореляційно регресійний зв’язок цін на золото та цін на платину у 2002 – 2007 роках описується лінійним рівнянням (висхідний напрямок):

Y = 1,7884*х + 75,781

де х – курс унції золота в доларах США

Y – курс унції платини в доларах США

Коефіцієнт кореляції R2 =0,9448 ( тобто зв’язок дуже сильний)

Таким чином, проведено дослідження підтверджує зв’язок з зовнішніми факторами впливу на попит на ринку золота, якими є:

зміни в політиці розрахунків за енергоносії на Ближньому Східі з перехідом накопичення розрахункових доларів США на золото на фоні політичного конфлікту США в Іраку та Ірані;

зміні в політиці розрахунків транснаціональних промислових корпорацій, які вводять золото в резерви капіталу корпорацій в умовах нестабільності регулюємих курсів розрахункових валют світу;

перехід на світову розрахункову систему “компьютерного золота”, тобто повернення через 100 років до системи забезпечення золотом розрахункової комп’ютерної світової валюти (“система золотого стандарта”).

Одночасно, підтверджений сильний кореляційний зв’язок між курсом золота (ведучий курс) та курсами інших дорогоцінних металів – платини та срібла, які практично лінійно наслідують зміни курсів на золото.

РОЗДІЛ 3

СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК РИНКУ ЗОЛОТА В УКРАЇНІ

3.1 Основні проблеми формування ринку золота в Україні

Російська імперія традиційно знаходилася в першому ряді виробників золота і займала помітне місце на світовому ринку.

Розвиток російської золотої промисловості почався з відкриття і розробки корінного золота (Воїцький рудник у Карелії, 1732 р.; Березовський на Уралі, 1742 р.). Однак вирішальне значення для створення золотого запасу Російської імперії мали відкриття россипного золота біля Березовського родовища (Брусніцин, 1771 р.). Царським урядом видобуток золота всіляко заохочувався, що сприяло зміцненню могутності Росії. Золотопромисловцям видавалися позички, кредити, установлювалися помірні податки, швидко оформлялися гірські і земельні відводи. Це сприяло відкриттю багатьох розсипів з високим змістом золота, у результаті чого його видобуток швидко зростав. У 1880х роках після спаду "золотої лихоманки" у Каліфорнії й Австралії, і до підйому видобутку в Південній Африці, Росія по видобутку золота займала перше місце. У 1887 р. у Росії було добуто 39 т золота, у 1913 р. видобуток піднявся до 64 т [36].

У СРСР золотодобування одержало новий істотний імпульс. Почалося інтенсивне освоєння ресурсів, розташованих у важкодоступних районах (головним чином за рахунок використання праці ув'язнених). У 1933 р. видобуток золота в СРСР склала 110 т, у 1936 р. 150 і в 1940 р. 180 т. Максимальний рівень видобутку був досягнутий у 1988 р., коли він склав 304 т. У 1990 р. останній рік існування СРСР видобуток знизився до 302 т [30].

В останні роки існування СРСР усі золоті копальні були об'єднані в 10 виробничих об'єднань, що підпорядковувались "Союззолото" (згодом "Главалмаззолото"). Найбільшими золотодобувними підприємствами СРСР в 1990 р. були "Северовостокзолото" (частка в річному видобутку складала 40%) і "Якутзолото" (частка в річному видобутку складала 25%).

Розпад СРСР і входження золотих промисловостей країн СНД в систему ринкових відносин супроводжувалися істотною перебудовою виробничої структури і обертання золота.

Росія протягом 200 років славилася видобутком золота з розсипів, але тепер їхні запаси з високим змістом металу скоротилися. В даний час існує диспропорція: 85% запасів російського золота знаходиться в руді, а 80% видобутку виробляється з розсипів. Для освоєння рудних родовищ необхідні великі і довгострокові інвестиції. Видобуток золота здійснюється на території 28 регіонів Росії, причому 80% золотодобувних підприємств знаходяться в районах Крайньої Півночі. В даний час у галузі працює 900 золотодобувних підприємств, з яких 600 на правах надрокористувачів (у тому числі 82 акціонерних товариства, 34 державні підприємства і 340 артелей старателів). У 1996 р. близько 60% золота, що добувається в Росії, приходилося на старателів. Фахівці звертають увагу на досить низький рівень продуктивності праці в галузі. У середині 90х років на один старателя приходилося в середньому 2 кг добутого золота, на державних підприємствах цей показник складав 300400 г. Для порівняння, в Австралії, де видобуток ведеться цілий рік, на одного працюючого приходиться 18 кг добутого золота.

СРСР займав друге місце у світі, добуваючи майже 300 тонн золота в рік. У СНД видобуток цього металу ведеться в першу чергу в Росії (до 200 тонн) і Узбекистані (приблизно 60 тонн). У Киргизії з недавнього часу його річний видобуток складає близько 20 тонн. У Казахстану в рік добувається приблизно 10 тонн золота. Таким чином, країни СНД поступово наблизилися до колишніх показників і в сумі контролюють понад 10% світового видобутку золота [31].

Росія є великим учасником світового ринку золота, стабільно утримуючись у групі лідерів. В останні роки видобуток у країні зростав в середньому на 1 2%. По оцінках, середні витрати виробництва російського золота складають 200 $/унцію, тобто вони в 3,2 рази нижче світової ціни продажу.

У СРСР до 60% золота споживали виробники ювелірних виробів, близько 37% промисловість і 3% медицина. Зараз у Росії 85 90% металу йде в ювелірне виробництво, 5 6% використовує стоматологія. У СРСР ювелірна галузь у рік споживала 40 тонн золота, тепер у Росії 10 тонн, зокрема внаслідок того, що до 60% обороту ювелірної промисловості знаходиться в тіньовій сфері. Пояснюють це недосконалістю податкового законодавства.

Узбекистан входить у першу десятку держав виробників золота. Його випереджають ПАР (до 15% світового видобутку), США й Австралія (по 11%), КНР і Росія (по 7 8%), Перу, Канада й Індонезія (6 7%). За даними Infogeo, собівартість унції золота в Узбекистану складає приблизно 120 140 дол./унц.

Щорічно в Узбекистану добувається близько 80 тонн золота [31].

У Киргизіїв 2006 р. активізувався видобуток у Центральних Кизилкумах, що повинно дати понад 6 тонн золота в рік (передбачається вкласти до 40 млн. дол.). Oxus Gold фінансує також проект вартістю 50 млн. дол. на родовищі Джеррой на заході Киргизії, розвідані запаси золота на якому оцінюються в 110 тонн. Киргизія четверте місце в СНД по виробництву золота після Росії, Узбекистану та Казахстану. На тутешніх родовищах Макмал, Терексай, СолтонСары виробляється більш 2 тонн металу в рік.

У Казахстані розташовані дрібні рудні поклади з невеликими запасами золота. В даний час золото в країні добувається не стільки з золотоносних руд, скільки з поліметалевих. З розпадом СРСР золотодобувна промисловість Казахстану занепала. Більш 12 років не проводилися геологорозвідницькі роботи, практично не здійснюється госфинансирования галузі. Вважається, що зараз тут використовується менш 1% промислового потенціалу. У 2000 р. добуто 16,4 тонн золота, що на 50% більше, ніж у 1999 р. У наступні роки обсяги видобутку склали (тонн): 2001 р. 16,5, 2003 р. 9,9, у 2004 р. 9,5. У січні липні 2005 р., за повідомленням KazKommerzBank, виробництво золота оцінювалося в 5,1 тонн (срібла у 462 тонни) [31].

На Україні спроби налагодити видобуток золота в значному обсязі починаються з моменту розпаду СРСР. Загальні прогнозні запаси цього металу на українських родовищах, за даними Держкомгеології, складають 3,2 тис. тонн. Усього ж у країні мається понад 230 рудопроявлений золото, з яких 10 родовища з запасами по 80 135 тонн. У процесі розвідки знаходиться 12 родовищ золотовмісних руд. В останні роки виявлені рудні запаси з високим змістом золота (57 грам/тонну). По оцінках, вартість робіт зі створення золотодобувного комплексу оцінюється в 0,8 млрд. дол.

Після розпаду СРСР українська влада планувала налагодити щорічний видобуток золота приблизно в 15 25 тонн. Для цього було обрано Мужієвське родовище в Закарпаття; там виведені із сельхозобороту сотні гектарів виноградників, що цінуються в Європі по 0,2 млн. $/га і вкладені великі валютні кошти. Аналіз показав, що при просторості запасів рівень вмісту золота в породі дуже низький і залягає воно занадто глибоко. У підсумку в 1999 р. був відлитий перший злиток з Мужієвського родовища, але далі цього справа не пішла. По визнанню керівництва області, технологія виробництва виявилася неефективною (зокрема, вона не передбачає видалення срібла, що також утримується в породі), і на розробку родовища потрібно додатково $15 18 млн.. Спроба його розробки принесла великі збитки і нанесла колосальну втрату екології області. Родовище не окупило себе дотепер, оскільки собівартість золота досягає 400 $/унцію. У той же час середньосвітова собівартість добутку золота не перевищує 317 $/унцію, а у США при нових технологіях добутку золота – не перевищує 218$/унцію. У 2003 р. Україна зовсім припинила видобуток золота [22].