Майже 76% світових ресурсів золота локалізовано в родовищах віднесених до шести геологопромислових типів, у т.ч.: 36,5% зв'язано з родовищами золотоносних конгломератів; 12,2% з родовищами епітермальних золотосрібних і золототеллурідних руд у вулканотектонічних структурах; близько 10,8% з родовищами в углеродистих породах терригенних формацій; 6,8% з піриткварцовими рудами в теригенновулканогенних породах зеленокаменистих поясів архею; 5,6% із джеспероїдними рудами теригеннокарбонатних формацій; близько 4% з россипними родовищами.
Видобуток золота у світі за останні роки стабілізувався на рівні 2500 тонн. На частку семи ведучих золотодобувних країн з рівнем видобутку, що перевищує 100 т у рік (ПАР, США, Австралія, Канада, Китай, Індонезія, Росія) приходилося 68,3% світового видобутку.
Споживання золота на рубежі XXI століття склало 4123 т, знизивши в порівнянні з 1997 м на 105 тонн. Країнамилідерами по споживанню золота наприкінці ХХ сторіччя були: Індія (721,6 т), Італія (547 т), США (309,3 т), Китай (189,2 т), Туреччина (180,8 т). Далі випливали Саудівська Аравія, країни Перської затоки, Тайвань, Японія, Південна Корея, Індонезія, Німеччина, Іспанія, Бразилія, Гонконг, Франція, Великобританія. За рівнем споживання золота країни СНД займали 21і місце у світі. Основними експортерами золота на світові ринки є: ПАР, США, Канада, Австралія, Перу, Чилі, у меншій мері Росія, Узбекистан, Киргизія. Унікальне положення серед країнімпортерів займають дві країни Індія й Італія, що закуповують щорічно понад 600 і 500 тонн відповідно.
Ціна відіграє ведучу роль в економіці видобутку золота. До початку 70х років ХХ століття на світовому ринку існувала фіксована ціна на золото – спочатку 35 доларів, а потім 42,2 долари за унцію.
Після лібералізації цін на золото вони почали стрімко рости, і до початку 80х років досягли максимуму в 853 долара. Ріст видобутку золота до 80х років ХХ століття в багатьох країнах світу стимулювався систематичним підвищенням цін на цей метал. До двох третин асигнувань, що виділялися на проведення геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини у ведучих індустріальних країнах (США, Канада, Австралія), ішло на пошуки і розвідку золоторудних родовищ. Це дозволило в стислий термін виявити велику кількість родовищ.
Після 1980 року почалося падіння цін, у 1985 році досягнувше мінімуму 325 доларів за унцію. Ринок золота всі ці роки був украй хитливим. Основна причина дестабілізації ринку утрата золотом ролі надійного гаранта схоронності резервних нагромаджень. Центральні банки багатьох країн і МВФ почали проводити "диверсифікованість резервів", поступово продаючи частину загального золотого запасу. Викид на ринок великих партій золота негайно позначився на зниженні ціни на нього.
Початок 90х років характеризувалося незначними коливаннями середньорічних цін з тенденцією їхнього підвищення після 1992 року. З 1995 року ціна на золото знову стали знижуватися, досягши до кінця 1999 року 279 доларів за унцію.
Близько 50% усього золота, що добувається у світі, добувається 20ю провідними гірничорудними компаніями, в основному ПАР, США, Австралія і Канади, такими як "Harmond", "Gold Filds", "Anglogold", "Newmont", "Barrick", "Placer Dome", "Homestake", "Kinroos Gold", "PTZ", "Cyprus Amax" і др.
Основною тенденцією в золотодобувній промисловості світу в зв'язку з затяжним падінням цін на золото є прагнення до зниження собівартості виробництва металу. У 1997 році цей показник у середньому по світі складав 8,05 доларів/г, у 1998році знизився до 6,62 дол/г (200,6 дол за унцію). Найнижча собівартість видобутку золота в США 185 дол за унцію. У Канаді вона складає 190 дол за унцію. Для кінця ХХ століття характерні закриття або консервація низькорентабельних рудників і форсоване введення або будівництво низьковитратних (із собівартістю 3,54,5 дол/г) рудників типу: Пьерина, Паскуа, СьерроКасале в Чилі (золотомеднопорфировий тип), КейдиоХилл в Австралії (золотомеднопорфировий тип), Садиола, Марила в Малі (черносланцевый тип). Технологічним забезпеченням конкурентноздатності проектів освоєння золоторудних родовищ є заміна традиційних дорогих схем видобутку і переробки руд на фізикохімічні технології (купчасте, чанове вищелачування або підземне вищелачування). У США вже діє більш 100 установок купчастого вищелачування золота.
Найбільшим золотоздобутчиком у світі по праву можна назвати американську компанію «Newmont Mining Corporation» (NEM), що охоплює своєю діяльністю п'ять континентів. NEM була створена в 1921 році в НьюЙорку. Кількість зайнятих – 14 000 чоловік. Так, у 2004 році компанія планувала збільшити інвестиції в розробку родовищ золота до $140 млн по усьому світі, видобуток золота в 2004 році зріс на 4% у порівнянні з попередньої, а чистий доход склав $443,3 млн у 2004 році. Акції компанії торгуються на НьюЙоркських, Австралійської фондових біржах, а також на біржі в Торонто.
Ще один «золотий» лідер – компанія «AngloGold Ashanti Ltd.», що має 25 родовищ в 11 країнах світу. Компанія заснована в 2004 році шляхом злиття «AngloGold» (ПАР) і «Ashanti Goldfields» (Гана). Кількість працівників складає 62 500 чоловік. У 2004 році планувалися інвестиції в розробку родовищ у сумі $62,5 млн. Злиття двох компаній дозволяє говорити про те, що в «AngloGold Ashanti Ltd.» є всі шанси стати лідером у золотодобувній галузі світу. У 2004 році «AngloGold Ashanti» здобув 6 052 млн унцій золота в 11 країнах.
Канадська «Barrick Gold Corp.» є лідируючою міжнародною золотодобувною компанією, що оперує в США, Канаді, Аргентині, Австралії, Перу, Чилі, Танзанії. Зараз розробляється 12 родовищ. У 2005–2008 роках планується введення ще чотирьох родовищ золота – Veladero, Alto Chicama, Cowal, PascuaLama, щорічний видобуток золота на які може скласти 2 млн унцій. В другій чверті 2005 «Barrick Gold Corp.» добула 1,2 млн унцій золота і продала 1,1 млн унцій, у порівнянні з добутими 1,3 млн унцій і 1,2 млн унцій, проданими в першій чверті року.
Компанія «Gold Fields» так само є ведучим світовим виробником золота і розробляє родовища золота в Західній і Південній Африці, Австралії, Європі, Північній Америці, Південній Америці. Чисельність зайнятих у даній компанії складає 48 000 чоловік. Її чистий виторг у 2003 році склав $325,6 млн, прибуток – $1,53 млн. Акції торгуються на Йоханнесбургской і Лондонської фондових біржах, а ADS – на НьюЙоркській фондовій біржі. На кінець 2004 року компанія здобула 4,158 млн унцій золота.
Росія займає п'яте місце серед світових виробників золота після ПАР, США, Австралії і Китаю. Відзначимо, що в ПАР, Австралії і США рівень видобутку останнім часом знижується в зв'язку з виснаженням родовищ. Як відомо, Росія має великі запаси розвіданої сировини, розробка яких ще не проводиться. Росія має унікальний ресурсний потенціал: родовища Сухий Лог, Наталка, Куранахская група родовищ і ін. Розвідані, але не розроблювальні запаси складають 2500 тонн. Ресурсний же потенціал Росії, по оцінках експертів, розрахований приблизно на 300 тонн золота в рік, а прогнозовані запаси золота в надрах складають більш 20% світових. На думку експертів, у найближчій перспективі видобуток золота в Росії буде рости. За прогнозами, загальні обсяги видобутку в 2008–2009 роках можуть скласти 200–250 тонн у рік.
У нашого найближчого сусіда – Киргизстана активно розробляється найбільше родовище Кумтор, видобуток на якому в 2003 році зріс до 21 тонни з 16 тонн у 2002 році. Це велике родовище на дві третини належить країні і на одну третину світовому лідеру по виробництву урану канадської компанії Cameco. Різкий підйом ціни на золото в 2004 році дав привід нарощувати обсяги виробництва. Родовище Кумтор знаходиться на висоті 4000 метрів над рівнем моря недалеко від Китаю. Запаси тут оцінюються в більш ніж у 514 тонн, але відкритим способом можна добути 314 тонн металу, а приблизно 200 тонн підлягають підземній розробці. До 2004 року Kumtor Operating Company (дочірнє підприємство Cameco) добула майже половину запасів. По оцінках учених, кар'єрні запаси цього родовища повинні виснажитися до 2009 року. У зв'язку з цим відзначається перспективність середніх і малих родовищ – Макмал, Іштамберди, Бозумчак, де запаси золота коливаються від 5 до 50 тонн. Фахівці вважають, що для успішного освоєння даних родовищ буде потрібно 15–35 млн доларів.
У цілому Киргизстан займає третє місце в СНД по видобутку золота з річним обсягом 20–24 тонни.
Збільшується золотодобування в іншій центральноазіатській країні – Узбекистані, що займає п'яте місце у світі по розвіданих запасах золота. Розмір розвіданих і підтверджених запасів складає близько 2100 тонн жовтого металу. Загальні запаси за станом на початок 2000 року складають приблизно 3350 тонн. На даний момент у країні відкрите 41 родовище золота, з них 33 – власне золоторудних, загальний обсяг запасів оцінюється в 2,1 тис. тонн золота. Успіхи країни в даній галузі обумовлені активним залученням іноземних інвестицій у золоторудну промисловість. Самий великий золотодобувний проект – СП «Zarafshan – Newmont» за участю вже згаданої вище американської корпорації «Newmont Mining» по переробці бідних забалансових руд і мінералізованої маси з відвалів кар'єру родовища Мурунтау й одержанню золота з використанням технології купчастого вищелачування. Узбецькоамериканське СП добуває щорічно більш 82 тонн золота. В даний час в Узбекистану активно експлуатуються лише 9 родовищ.
В Казахстані золотодобування – галузь досить трудомістка: 57% витрат від загальних витрат приділяється на гірничозбагачувальний переділ. Як правило, золотодобувні підприємства дають тільки одну третину золота, інші дві третини приходяться на підприємства мідної і свинцевоцинкової галузей, у яких золото є побіжним продуктом виробництва. Самими великими виробниками золота є АТ «Казцинк» і АТ «Корпорація “Казахмис”». Афінажні потужності компанії «Казцинк» складають, за даними на 2004 рік, 50 тонн золота і 1 тис. тонн срібла, у корпорації «Казахмис» – 10 тонн золота і 1 тис. тонн срібла. Однак через високу вартість переробки афінажні потужності завантажені менш ніж на третину.