Облік основних засобів та шляхи його вдосконалення в умовах переходу до ринкової економіки

Порівняльна таблиця визначення суті основних засобів (фондів) в законодавчих і нормативно-правових документах України. Порівняння критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів. Сутність економічних категорій "амортизація" і "знос".

Контрольна рОбота з теми:

ОБ ЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ


Реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Трансформація економіко-правового середовища, курс на ринкові перетворення в нашій країні супроводжується реформуванням бухгалтерського обліку. Потрібно зазначити, що головним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” називає положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Проблеми обліку необоротних активів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв’язку з потребою отримати інвесторами та іншими зацікавленими користувачами точної і достовірної інформації про стан і ефективність використання основних засобів. Система їх обліку, яка склалася, не задовольняє вимоги ринку, умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з основними засобами: купівля-продаж, нарахування амортизації, страхування, приватизація, реалізація інвестиційних проектів.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики бухгалтерського обліку основних засобів дозволило визначити ряд невирішених проблем, які гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. Серед них єдність економічної та бухгалтерської термінології, принципи оцінки основних засобів та нематеріальних активів, підвищення аналітичності та інформативності первинних документів з обліку основних засобів.

Актуальними залишаються проблеми теоретичного і практичного характеру, наприклад щодо використання таких економічних категорій, як “основні фонди” “та основні засоби”. Тому в умовах реформування економіки постає питання: яка категорія більш повно відповідає новому економічному середовищу? Поряд з розкриттям сутності цих категорій, особливо актуальним є дослідження проблеми амортизації основних засобів.

Проблеми обліку відтворення необоротних активів і їх аналізу є предметом особливої уваги економічної науки. Великий внесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до проблеми обліку основних засобів і їх використання внесли провідні вчені-економісти: М.Т.Білуха, Бєлоусов, В.Г.Гетьман, М.Я.Дем’яненко, В.П.Завгородній, Г.Г.Кірейцев, А.М.Кузьмінський, В.Г.Линник, Ю.Я.Литвин, В.Б.Моссаковський, М.Ф.Огійчук, В.Ф.Палій, Г.М.Підлісецький, П.Т.Саблук, В.В.Сопко, Банк С.В., Л.К.Сук та інші вчені.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій з удосконалення організації обліку основних засобів із застосуванням персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) на підприємствах України в умовах ринкової трансформації економіки.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні напрямки покращення обліку основних засобів та можливості використання облікової інформації в умовах формування ринкових відносин.

Об’єктом дослідження є господарські операції та процеси з організації обліку необоротних активів на підприємствах України в сучасних умовах трансформації бухгалтерського обліку.

Вчені виділяють облік основних засобів у важливий розділ бухгалтерського обліку, розуміючи під ним в одних випадках облік основних засобів, в інших - основних фондів.

В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії “основні засоби” - основні засоби, основні фонди, основні фонди (засоби), основні засоби (фонди). Крім того, економічна суть основних засобів трактується в них по-різному. Про це свідчать дані таблиці 1.

Таблиця 1 - Порівняльна таблиця визначення суті основних засобів (фондів) в законодавчих і нормативно-правових документах України

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” Інструкція з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року Під терміном “Основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом До основних фондів (засобів) відносяться будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності (засоби праці), що діють у натуральній формі протягом тривалого часу та вартість яких поступово зменшується у зв’язку зі зносом

Лише один критерій віднесення матеріальних активів до основних засобів співпадає – це тривалий термін використання, тобто більше одного року. Тривалість терміну експлуатації дає підстави для розробки та використання методики перенесення вартості основних засобів на готову продукцію впродовж усього часу їх корисного використання. Що стосується інших ознак основних засобів, то вони мають суттєві відмінності (табл.2).

Таблиця 2 - Порівняння критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів

За діючою в Україні методологією За методологією, що відповідає МСБО
1. Термін використання - тривалий (більше одного року) 1. Призначення - матеріальні активи, які утримуються не для перепродажу або переробки
2. Вартість - більше 1000 грн. 2. Термін використання - більше 12 місяців

Відносно до основних засобів більш правильно використовувати поняття “засоби”, бо саме вони становлять частину активу підприємства, а фонди, відображають джерела утворення господарчих засобів підприємства, якими є статутний фонд, амортизаційний фонд, прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу.

В діючій українській обліковій практиці під основними засобами розуміють сукупність матеріально-майнових цінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, вартість яких перевищує 1000 гривень.

За економічною природою засоби праці виступають у вигляді основних засобів тільки в процесі продуктивного використання. Ті ж об’єкти, які придбані з метою подальшої реалізації, відносяться до товарів, а не до основних засобів.

Обліку та правильному відображенню основних засобів у звітності підприємства приділяється першочергова увага. Саме по обсягу акумульованих основних засобів можна судити про розміри підприємства, його можливості та перспективи розвитку.

Для раціональної організації обліку основних засобів та нематеріальних активів важливо правильно їх класифікувати та оцінити. Основні засоби на підприємствах України класифікують за приналежністю (власні, придбані у фінансовий лізинг, орендовані на умовах операційної оренди), напрямом використання (виробничі та невиробничі), місцем використання (головне підприємство, структурний підрозділ), джерелами фінансування (придбані за власні кошти, за кредитні, за кошти цільового призначення), за ознакою переоцінки (переоцінені, не переоцінені), за поліпшенням (основні засоби, що підлягають та не підлягають поліпшенню).

Основні засоби оцінюються за сумою витрат на виготовлення, спорудження або придбання об’єктів, включаючи витрати на їх доставку та встановлення. Ця оцінка називається первісною вартістю. Крім первісної вартості розрізняють також залишкову і відновлювальну, переоцінену, амортизаційну, ліквідаційну вартості основних засобів. Залишкова вартість основних засобів та нематеріальних активів більш реально показує залишок засобів, а тому входить у валюту балансу. Залишкова вартість об’єктів постійно змінюється внаслідок їх зносу.

Економічні категорії “амортизація” і “знос” основних засобів та нематеріальних активів не можна ототожнювати. Знос виражає втрату основними засобами та нематеріальними активами вартості внаслідок виробничого споживання, моральних та природнокліматичних факторів, а амортизація - це частина вартості об’єктів, перенесена на знову створений продукт, яка при його реалізації створює фінансові умови інвестування і наступне формування нових об’єктів.

Знос - це категорія виробнича, а не фінансова, в той час як амортизація характеризує частину грошей, яку призначено на цільове використання і, врешті-решт, - на відновлення основних засобів. В умовах ринку амортизаційна політика може суттєво змінити роль амортизації у відтворенні основних фондів.

Норма амортизації є головним економічним важелем амортизаційної політики держави. За допомогою цієї норми регулюється швидкість обороту основного капіталу, формується обсяг ресурсів та інтенсифікується процес відтворення. Через рівень норм та їх диференціацію значною мірою здійснюється технічна і виробнича політика, регулюється прискорення науково-технічного прогресу у виробництві.

Важливим економічним важелем у системі амортизації є методи її нарахування. До останнього часу в господарській практиці в основному використовувався метод рівномірної або лінійної амортизації, коли вартість засобів праці розподіляється рівними частинами за роками строку служби. Цей метод побудований на визначенні прямої залежності між зносом і строком служби. Проте експлуатація далеко не всіх засобів праці рівномірна. На практиці, наприклад, знос машин збільшується в перший період їх експлуатації - період освоєння. Тому такій динаміці фізичного і морального зносу більш відповідають методи прискореної амортизації, такі як метод суми чисел років або метод зменшуваного залишку, які дають змогу підприємцям списувати більшу частину вартості основних засобів протягом перших років їх служби.

Процес відтворення основних засобів пов’язаний із здійсненням певних інвестиційних витрат, своєчасним і точним їх відображенням в системі бухгалтерського обліку. Первинна інформація про наявність, стан, рух, капітальний ремонт та інші операції з основними засобами відображається в численних спеціалізованих регістрах, що не лише забезпечують контроль, є юридичним доказом здійснення операцій, але і використовуються для проведення економічного аналізу, прийняття управлінських рішень.

Зміни в господарській діяльності підприємств України, що відбуваються в умовах трансформації економіки, обумовили необхідність перебудови діючої системи бухгалтерського обліку за принципово новою системою за допомогою ПЕОМ.

На шляху до ринкової економіки i впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку постійно зростають вимоги до комп’ютерних програм всіх класів, в тому числі i до автоматизованих робочих місць. В доповнення до “класичних” АРМ типу “Облiк основних засобiв”, “Облiк нематеріальних активів”, “Облiк матерiалiв” з’явились, наприклад, такi, як “Управлiння збутом готової продукції”, “Управління основними засобами та нематеріальними активами”. Цi програми часто зручнi в роботi i заощаджують час та силу бухгалтерiв, хоча i не вирiшують комплексно проблему автоматизації облiку на пiдприємствi.

На сучасному етапі важливим фактором, який сприяє вдосконаленню управління, поліпшенню якості облікової інформації є використання засобів обчислювальної техніки як в обліку, так і в аналізі господарської діяльності.

Вимогам сьогодення найбільш відповідає автоматизована форма обліку, яка орієнтується на широке використання персональних електронно-обчислювальних машин і на їх основі створення та функціонування автоматизованого робочого місця бухгалтера по обліку основних засобів та нематеріальних активів. Тут охоплюється кілька розділів, які при автоматизації повинні узгоджуватися між собою (облік купівлі основних засобів та нематеріальних активів, амортизації і розрахунків з постачальниками). Такий облік доцільно автоматизовувати в загальному комплексі робіт по зведеному синтетичному і аналітичному обліку.

Одним із першочергових напрямків у підвищенні ефективності використання, обліку, та відтворювання основних засобів підприємств України залишається проблема вдосконалення їх технологічної структури, їх матеріально-технічного стану, для рішення якої необхідно в рамках науково-промислової політики орієнтуватись:

- на збільшення масштабу і розширення складу перспективних технологій, особливо на серединних та заключних стадіях технологічного циклу, які забезпечують зростання доданої вартості первинних ресурсів;

- на ліквідацію втрат ресурсів (сировинних, енергетичних, трудових) через неузгодженість між компонентами основних засобів, яка можлива шляхом модернізації діючих виробничих потужностей на основі інновацій, пов’язаних з попередніми і наступними технологіями;

- зміна економічної та інвестиційної політики в напрямі створення більш інвестиційної привабливості для кінцевих стадій технологічного циклу.

Подальший розвиток бухгалтерського обліку пов’язано з інтеграцією підсистем та видів обліку в єдину інформаційну систему на основі новітніх комп’ютерно-інформаційних технологій. Цьому повинно передувати дослідження відносно визначення потреб власників, держави, а вже на основі отриманих результатів – розробка основних шляхів вдосконалення облікового процесу на підприємстві.

Необхідність впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в практику бухгалтерського обліку підприємств обумовлена переорієнтацією економіки України на ринковий механізм господарювання.

В сучасних умовах в Україні роль та значення бухгалтерського обліку зростає, що має безпосереднє відношення і до такої його ділянки як облік основних засобів й нематеріальних активів. Останнім часом до проблем, які в минулі роки не отримали оптимального вирішення в теорії та практиці бухгалтерського обліку, у зв’язку з переходом до ринкової економіки, додались нові. Комплексне їх дослідження є досить актуальним.

Проведене дослідження теоретичних основ та методичних аспектів обліку відтворення основних засобів показало, що для підвищення дієвості та ефективності бухгалтерського обліку і аналізу основних засобів необхідно:

- відмовитись від поняття «основні фонди», розмежувавши поняття «знос» та «амортизація».

- базою для розрахунку амортизаційних відрахувань залишити первісну, а не залишкову вартість основних засобів, що дасть можливість спростити розрахунки, впровадити методи прискореної амортизації основних засобів, тобто використовувати всі існуючі у світовій практиці методи нарахування амортизації.

- внести зміни до змісту регістрів аналітичного обліку основних засобів, що дозволить підвищити їх інформаційність та аналітичність.

- розробити єдину схему кореспонденції рахунків з обліку руху основних засобів для підприємств усіх форм власності, що відповідала б вимогам бухгалтерського обліку, була єдиною для всіх груп основних засобів.

- забезпечити самостійне формування підприємствами власної амортизаційної політики відповідно до чинного законодавства, яка забезпечить акумуляцію коштів для постійного оновлення основних засобів.

- в умовах сучасного виробництва впроваджувати форму обліку, яка побудована на базі персональних електронно-обчислювальних машин і орієнтується на створення автоматизованих робочих місць.

Спи сок використаної літератури

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік: К. – 2009. -№18.

2. Сук Л. Облік основних засобів // Бухгалтерія в сільському господарстві: журнал.- Харків, 2003. - №13. – с. 2-12.

3. Белоусов А. Пути гармонизации бухгалтерского и налогового учета основных средств // Бухгалтерский учет и аудит: журнал.- 2008. - №11. – с. 11 - 16.