Смекни!
smekni.com

Сучасні економічні проблеми найменш розвинених країн і шляхи їх подолання (стр. 3 из 9)

Розглядаючи рівень грамотності населення (від 15 років і старше), можна відзначити, що для розвинених країн цей показник у відсотковому відношенні практично однаковий - від 98 до 100 відсотків (за даними 2003 року). У найменш розвинених країнах ситуація з грамотністю населення залишається і в двадцять першому столітті досить складною. Так, згідно даних ООН за 2003 рік, в Афганістані усього 28,1% письменного населення, в Буркіна Фасо - 21,8%, у Нігері - 28,7%, Чаді - 25.7%, Беніні - 34,7%, Гамбії - 40,1% .

У зв'язку з високою народжуваністю в найменш розвинених країнах чисельність населення постійно зростає. Саме по собі зростання населення не є негативним чинником економічного розвитку. Але в умовах економічного застою не створюються додаткові робочі місця, тому високий природний приріст населення породжує величезне безробіття. Порівняльні показники безробіття наведені у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Рівень безробіття (у дужках наведено рік подання даних по цьому показнику)

Розвинені країни Найменш розвинені країни
Японія – 4% (2007) Афганістан - 40% (2005)
Данія – 2% (2009) Малаві – 72% (2008)
Фінляндія – 6,4% (2007) Зімбабве – 80% (2007)
Нідерланди – 4,5% (2008) Джибуті – 70% (2008)
Швеція – 6,4 % (2008) Ліберія – 85% (2008)
Ірландія – 6,2% (2007) Замбія – 50 % (2007)
Швейцарія – 3% (2009)
Норвегія – 4% (2009)

1.3.3 Переважання сільського господарства в структурі ВВП і наслідки цього для економіки НРК

За структурою господарства більшість НРС належить до аграрних країн, частина – до аграрно-індустриіальних. Питама вага сільського господарства у струтурі ВВП сягає 62% (Гвінея-Бісау, 2004 р.), частка промисловості – від 10 % (Сомалі, 2005 р.) до 38,6% (Чад, 2005 р.), сфери послуг – від 26% (Гвінея-Бісау, 2003 р.) до 38% (Афганістан, 2005 р.).

Аграрний сектор - найважливіша галузь матеріального виробництва у більшості НРК. Саме тут зосереджено основне економічно активне населення. Як розподіляються трудові ресурси в економіці НРК, можна побачити в таблиці 1.6.


Таблиця 1.6

Розподіл трудових ресурсів в економіці НРК (%) (дані 2004 року)

Країна Сільське господарство Промисловість Сфера послуг
Бутан 63 % 6 % 31 %
Буркіна Фасо 90 % 5 % 5 %
Бурунді 93,6 % 2,6 % 4,1 %
Чад 80 % 10 % 10 %
Ефіопія 80 % 8 % 12 %
Гамбія 75 % 19 % 6 %
Гвінея 76 % 12 % 12 %
Гвінея-Бісау 82 % 9 % 9 %
Нігер 90 % 6 % 4 %

Для порівняння наведемо нижче таблицю 1.7, в якій відображено розподіл трудових ресурсів в секторах економіки великих розвинених країн.

Таблиця 1.7

Розподіл трудових ресурсів в економіці розвинених країн (%) (дані 2004 року)

Країна Сільське господарство Промисловість Сфера послуг
Австрія 3 % 27 % 70 %
Бельгія 2 % 25 % 73 %
Данія 3 % 21 % 76 %
Фінляндія 4,4 % 18,6 % 77 %
Франція 4,1 % 24,4 % 71,5 %
Германія 2,8 % 33,4 % 63,8 %
Японія 4,6 % 27,8 % 67,7 %
Швеція 2 % 24 % 74 %
Великобританія 1,4 % 18,2 % 80,4 %
США 0,6 % 22,6 % 77,8 %

Зосередження робочої сили в аграрному секторі обумовлено тим, що низькі доходи змушують людей дбати в першу чергу про їжу, одяг, житло. Продуктивність сільськогосподарського виробництва є дуже низькою через надлишок робочої сили по відношенню до площі, придатної для обробки землі, а також через примітовну технологію, погану організацію, брак матеріальних ресурсів та низку якість робочої сили.

Становище ускладнюється системою землекористування, за якої селяни найчастиіше є не власниками, а орендарями маленьких ділянок. Такий характер аграрних відносин не створює економічних стимулів до зростання продуктивності сільського господарства. Але навіть у країнах, де земля є надлишковою, примітивні знаряддя праці не дають можливості обробляти ділянку площею більше 5-8 га. Крім того, успішному веденню сільського господарства заважає відсутність власних енергетичних ресурсів, нерозвиненість інфраструктури, слабкі зв’язки між регіонами країни, залежність від несприятливих погодно-кліматичних умов, залежність кількості продовольчих товарів від імпорту.

Окрім домінування аграрного сектора в економіці, в найменш розвинених країнах спостерігається експорт первинної продукції (сільського господарства та лісівництва, палива та інших видів мінеральної сировини). У країнах Африки на південь від Сахари, наприклад, первинна продукція забезпечує більше 92% валютної виручки. Тому економіка НРК залежить від стану ринку сировини у світовому господарстві. В умовах фінансової кризи багато розвинених країн значно скоротили обсяги закупівель сировини у НРС. Одна з небагатьох країн, де спостерігається зростання ВВП, - це Китай. У разі, якщо темпи зростання економіки Китаю перевищать 10 відсотків за підсумками 2009 року, ВВП Африки зможн збільшитися відповідно на 6 відсотків, у той час як прогноз ООН по зростанню ВВП африканських країн було знижено ООН до 2 відсотків. Зростання ВВП Китаю призведе до того, що країна стане купувати більше, наприклад, африканських сировинних товарів, що дозволить економіці НРК, що знаходяться в Африці, розвиватися більш швидкими темпами.

Переважання аграрного сектору в економіці НРК не призводить навіть до самозабезпечення цих країн продуктами харчуванняю Наприклад, рівень самозабезпеченя м’ясом не перевищує 40%, молоком – 27%, рибою – 77 %. Все це призводить до дефіциту продовольства, який покривається в основному за рахунок імпорту та міжнародної гуманітарної допомоги.

Стагнація, а часто і поглиблення кризових явищ в аграрному секторі економіки переважної більшості НРК мають причини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Серед перших назвемо нерівномірний розподіл водних ресурсів, а найчастіше – їх нестачу. Оскільки більшість НРК перебувають на африканському континенті, понад половини оброблюваних площ розташовані у посушливих районах і належать до зони ризикованого землеробства. Разом з тим у багатьох районах тропічної Африки грунти перенасичені вологою, що також стримує розвиток рослинництва. Серед причин другої групи – екстенсивний характер виробництва, примітивна агротехніка і матеріально-технічна база, архаїчні форми аграрних відносин, велике демографічне навантаження на агросферу і на природне середовище в цілому. Екстенсивний розвиток сільського господарства зумовлюють обмежені фінансові можливості сільських жителів і слабка матеріально-технічна база орендарів землі.

Промисловість НРК найчастіше представлена видобувними галузями, тобто в основному націлена на видобуток і подальший експорт сировини. Саме видобувна промисловість є найбільш розвиненою в цих країнах, насамперед за рахунок високої активності іноземного капіталу, зацікавленого у потрібній сировині. Велика частина НРК є нафтодобувними (Нігерія, Лівія, Ангола, Габон, Конго та інші), і саме на цьому вони засновують свою економічну стратегію. Частка в світовому експорті нафти, приміром, африканських країн, що відносяться до НРК, коливається в межах 15-20%. Великою проблемою в економіці НРК є недостатні потужності для виробництва промислової електроенергії. Ці країни виробляють лише 10-15% необхідної їм кількості електроенергії. У зв’язку з цим споживання енергії на душу населення значно менше, ніж в інших країнах.

Характерною особливістю економіки НРК є слабкий розвиток обробної промисловості. Тільки в невеликій групі країн (Замбія, Зімбабве, Сенегал) її частка у ВВП досягає або перевищує 20 %.

1.3.4 Зовнішня заборгованість НРК

Сучасний стан економічного розвитку НРК заслуговує особливої уваги ще й через величезні зовнішні борги цих країн. Наприклад, сукупний борг країн Тропічної та Екваторіальної Африки складає, за даними 2007 року, 223 млрд. дол. Його відношення до ВВП – найвище у світі – 70 %, його вартість у 2,5 рази перевищує експортні надходження, а на обслуговування боргових зобов'язань іде 20 % прибутків від експорту.

Причини боргових проблем – вузькість слабодиференційованого сектора, незбалансованість економіки, нездатність використовувати переваги міжнародного поділу праці, величезна залежність від зовнішніх ресурсів.

Одна з центральних проблем економічного розвитку НРК полягає в неспроможності самозабезпечення процесів накопичення капіталу з метою суспільного відтворення. Пояснюється це тим, що більшість цих країн виробляють те, що не споживають, а споживають те, що не виробляють.

В економіці виникла своєрідна ланцюгова реакція. Падіння попиту на сировину, товари експортоорієнтованого сектору завдало удару по економічних галузях. Зменшились валютні надходження від реалізації їх продукції, збільшилась незавантаженість виробничих потужностей.

Залежність національних бюджетів від зовнішньої торгівлі при зменшенні експорту збільшила їх дефіцит, погіршила проблему виплат з позик, спричинила зростання інфляції, змусила скоротити імпорт з метою зменшення негативного сальдо торговельного балансу, створила проблеми з імпортозамінюючими підприємствами, які забезпечувалися іноземною сировиною та устаткуванням. Соціальним наслідком стало збільшення безробіття, скорочення доходів населення, різке звуження інших життєво важливих соціальних сфер, політична нестабільність.