Сучасне міжнародне право є дуже об’ємним і складним комплексом історичних, доктринальних, юридичних і практичних положень, що характеризують, регулюють, коментують і в цілому визначають міжнародно-правові відносини у світовому співтоваристві. Ці відносини стають усе більш різноманітними, різнобічними, і це, у свою чергу, розширює та ускладнює міжнародне право [6, с. 3].
Прогресуючий розвиток міжнародних міграційно-трудових відносин, регульованих також міжнародним правом, висуває міжнародне право в число найважливіших координаторів міжнародного життя. В сучасному міжнародному праві склався механізм міжнародно-правового регулювання, покликаний сприяти поліпшенню умов праці, створенню умов для захисту прав трудящих-мігрантів [8, с.32].
У питанні про механізм міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення (надалі МПРТМН) слід зазначити, що дія цього механізму виявляється у впливі держав на свої взаємовідносини за допомогою норм міжнародного права. Це обумовлено тим, що міжнародне право виступає як координатор і правовий регулятор міжнародних міграційно-трудових відносин. Через це такі відносини, які складаються між державами, мають юридично-владний характер, тому що держави, хоча й добровільно, але узгоджено беруть на себе певні обов’язки і за їхнє дотримання несуть відповідальність перед міжнародним співтовариством.
При цьому слід зазначити, що серед факторів, які впливають на відносини між суб’єктами міжнародного права, і насамперед державами, крім факторів юридичного характеру присутні ще й політичні, дипломатичні, ідеологічні, економічні та інші засоби. Система міжнародно-правового регулювання є найбільш організованою, цілісною і глобальною системою координації міждержавних відносин міграційно-трудового характеру. Механізм міжнародно-правового регулювання – це система засобів і способів регулювання і реалізації міжнародних відносин. В якості основних елементів механізму виступають „засоби і способи“, зазвичай розуміються: принципи і норми міжнародного права, міжнародно-правова свідомість і міжнародно-правові відносини. При цьому принципи і норми, як засоби, відіграють роль безпосереднього впливу на процес реалізації їхніх положень, а міжнародно-правова свідомість і міжнародно-правові відносини як способи сприяють успіху цієї реалізації. Зазначений механізм має на меті регулювати міжнародні відносини в рамках міжнародного права. Для найбільш повного досягнення цієї мети паралельно з механізмом і ніби йому в допомогу, як правило, використовуються методи функціонування міжнародного права, за дії яких реалізація міжнародно-правових норм здійснюється більш ефективно [6, с. 79–80].
Основними критеріями для розмежування відносин є предмет регулювання (однорідні суспільні відносини) та метод (сукупність прийомів правового впливу на учасників суспільних відносин, які зумовлені предметом регулювання) [7, с. 375; 8, с. 432; 4, с. 21–22].
У сучасному міжнародному праві існує велика кількість норм, які регулюють міжнародні міграційно-трудові відносини суб’єктів міжнародного права [8, с. 113; 5, с. 4–5]. Об’єм регламентації і якісна своєрідність дозволили виділити міжнародні міграційно-трудові відносини із всієї сукупності міжнародних відносин в окрему групу, яка має свою специфіку [6, с. 3]. Виникнення міжнародних міграційно-трудових відносин зумовлено об’єктивними причинами – розвитком суспільних відносин у сфері міжнародного права. По суті, норми, що регулюють міжнародні міграційно-трудові відносини існують як міжгалузевий функціональний комплексний інститут. Це пов’язано з тим, що одні й ті ж міжнародні міграційно-трудові відносини регулюються різними галузями права. Створення та існування таких інститутів не є штучним, воно зумовлюється об’єктивним розвитком суспільства, необхідністю комплексно регулювати певні види суспільних відносин. Особливо це стосується міжнародних відносин, адже вони відображають постійно зростаючу взаємозалежність держав (у контексті міжнародної трудової міграції – держав імміграції та держав еміграції), що дозволяє в результаті говорити про єдність світу [9, с. 3–6; 9, с. 27–39]. Ця цілісність дає можливість розглядати сучасні міжнародні міграційно-трудові відносини як певну систему правових норм. Поступовий розвиток міжнародних міграційно-трудових відносин спричинив виокремлення предмета, методу, принципів та механізму правового регулювання [6, с. 35; 8, с. 21–29].
Роль міжнародних міграційно-трудових відносин полягає в суттєвій і переважній ролі публічно-правових відносин у нормативній надбудові, що регулює міжнародних ринок праці. Водночас звертає на себе увагу той факт, що саме в цій сфері міжнародне право, а саме “право МОП”, глибоко проникло у внутрішнє право: норми конвенцій МОП так чи інакше стали складовою частиною внутрішньодержавного трудового права, охопивши своїм регулюванням практично всі важливі сторони внутрішніх трудових відносин [3, с. 4; 9, с. 180].
Унаслідок масового характеру будь-яких міграційних процесів (як комплексного явища), у тому числі й трудових (як специфічних за складом і вагомих для економічного та суспільного життя), що перебувають на стадії становлення і вимагають внутрішньодержавного та міжнародно-правового регулювання. Оскільки в результаті міграції робочої сили склався і функціонує міжнародний ринок праці, а не лише національні ринки, який охоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні державні кордони [5, с. 245]. Предметом МПРТМН беззаперечно виступають міжнародні міграційно-трудові відносини, які включають у себе різні види діяльності як на макрорівні, так і на мікрорівні [1, с. 5; 5, с. 12]. Міжнародне економічне право, будучи складною галуззю міжнародного права, також регулює міждержавні відносини економічного характеру шляхом досягнення згоди між зацікавленими учасниками таких відносин (саме учасниками, а не тільки суб’єктами) щодо створення певних міжнародно-правових норм [6, с. 4, 46]. Це є одночасно і об’єктивним, і суб’єктивним процесом, які один без одного не можуть існувати [9, с. 5].
У міжнародних економічних відносинах об’єктивна необхідність регулювання міжнародних суспільних відносин виникає перш за все у відносинах торгових [5]. Отже, ми говоримо про міжнародну торгівлю, яка власне і є основою міжнародних економічних відносин і становить основний інтерес їх учасників, у тому числі держав [8]. Якщо розглядати торгівлю в широкому розумінні, то до неї також слід включити й торгівлю працею. Адже праця, як і її результат, – це товар, однак дуже специфічний[1]. Причому, якщо результат праці, порядок її використання – це завжди приватноправові відносини, то сама праця, процес присвоєння результатів праці – це публічно-правові відносини. Тобто сама праця як складова виробництва суспільно корисного продукту вимагає публічно-правового регулювання, як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях, унаслідок взаємозалежності, взаємообумовленості та взаємозв’язку багатьох процесів у світі (особливо економічного та екологічного характеру). Власне такі відносини і будуть об’єктом правового регулювання. Однак у будь-якому разі праця має перш за все економічний зміст і економічні наслідки.
В основі міжнародної трудової міграції лежить суб’єктивна необхідність продати товар (працю) внаслідок відсутності в державі резидентності попиту або “належного ставлення (оцінювання)”, абочерез те, що такий товар доцільніше або вигідніше реалізовувати на інших ринках, де він коштує дорожче. Отже, предметом міжнародно-правового регулювання трудової міграції населення виступає міжнародний ринок праці, на якому здатність трудящих-мігрантів до праці є товаром.
Друга складова -- міжнародна трудова міграція як поняття відображає два взаємопов’язані між собою процеси економічного (трудового) та міграційного характеру (імміграційні та еміграційні). На взаємозв’язок зазначених процесів вказує, зокрема, процес рееміграції, тобто повернення робочої сили в державу еміграції [9]. Міжнародна міграція робочої сили спричиняється факторами внутрішнього економічного розвитку окремої держави, а також станом міжнародної економіки, економічних взаємозв’язків між державами та позиції та ролі держави в регулюванні даних процесів тощо.
У певні періоди та етапи історії розвитку трудових міграційних процесів факторами впливу можуть виступати: військово-політичні, політичні (нестабільність, військові та політичні перевороти), територіальні, демографічні, етнічні, релігійні, соціальні, економічні (у тому числі ресурсні, фінансові рівні розвитку тощо), природо-ресурсні, науково-технічні, природничі, екологічні, кліматичні та інші соціальні умови (захищеність, зайнятість, рівень доходів) у будь-якому поєднанні, взаємозв’язку, впливі, обумовленості, значущості та послідовності.
Особливо характерні переселення в пошуках роботи, що обумовлені економічною нестабільністю та безробіттям [7, с. 182]. При класифікації форм велике значення має причина (мотиви) міграції, і залежно від цього її суб’єктів поділяють на: економічних та неекономічних (біженців) з багатьма підвидами (залежно від причин, про які йшлося вище). Традиційно основною причиною міграції є економічний фактор, пов’язаний з масштабами, темпами та структурою накопичення капіталу [5, с. 67]. Міжнародна трудова міграція – це форма руху надлишкового населення з одного центру накопичення ресурсу в інший. У цьому й полягає суть економічної природи трудової міграції та регуляторна роль у даному процесі держав.
Крім економічних причин, міжнародна трудова міграція має економічні наслідки (позитивні та негативні), зокрема економічний ефект як для держави-імпортера, так і для держави-експортера трудової сили. Наприклад, грошові перекази трудових мігрантів вивели Україну на шосте місце в світі за сумою отриманих коштів – 8,4 млрд дол. США, що стає особливо актуальним у часи світової фінансової кризи [5, с. 20–24]. Характерно, що на міжнародному ринку праці держави далекі від політики лібералізації, за винятком спрощень у рамках інтеграційних економічних об’єднань. Транскордонний рух робочої сили породжує наприклад, проблему зайнятості, фінансового навантаження для приймаючої держави (матеріальна підтримка, депортація тощо). У результаті в більшості розвинених країн склалося або складається досить жорстке державне регулювання трудової міграції.