При використанні методу на основі ціни на ідентичні товари приймається до уваги, що під ідентичними розуміють товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками ознакам:
o фізичні характеристики;
o якість і репутація на ринку;
o країна походження;
o виробник.
При визначенні митної вартості за цим методам повинні враховуватися витрати, зазначені в основному методі. У випадку, якщо при цьому методі виявляється більше однієї ціни угоди по ідентичних товарах, то для визначення митної вартості ввезення товарів застосовується найнижча з них.
Під подібними розуміють товари, які, хоч і не однакові в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки яким вони виконують ті самі функції, що й оцінювані товари, і є комерційно взаємозамінними.
При визначенні подібності товарів враховуються такі їх ознаки:
o якість, наявність товарного знаку і репутація на ринку;
o країна походження;
o виробник.
При визначенні митної вартості за цим методом також повинні враховуватися витрати, визначені в основному методі.
Таким чином згідно з цими двома методами визначення митної вартості:
o товари не вважаються ідентичними оцінюваним чи подібними їм, якщо вони не були зроблені в тій країні, що й оцінювані товари;
o товари, зроблені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо не мається ні ідентичних, ні однорідних товарів, зроблених особою-виробником оцінюваних товарів;
o товари не вважаються ідентичними чи подібними, якщо їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи, їхнє художнє оформлення, креслення й інші аналогічні роботи виконані в країні імпорту.
Мито нараховується, сплачується митним органам держави і вноситься в Державний бюджет.
При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується в національну валюту.
При митному обкладанні товарів важливим моментом є визначення країни походження товару.
Під країною походження товару розуміється країна, де товари були цілком зроблені чи піддані достатній переробці чи обробці.
Економічні наслідки введення мита впливають на виробництво, споживання, товарообіг і добробут країни, що ввела імпортний тариф, та її партнерів по торгівлі.
Введення імпортного тарифу для захисту національних виробників, що несуть збитки через наплив дешевшого товару, впливає на економіку як малої, так і великої країни. Країна вважається малою, якщо зміна попиту з її боку на імпортні товари не призводить до зміни світових цін, і великою - якщо зміна попиту на імпортні товари спричиняє зміну світових цін.
У малій країні введення імпортного тарифу не впливає на рівні світових цін, і не може змінити її умови торгівлі. Зростає лише внутрішня ціна імпортного товару на розмір мита, за що розплачується споживач.
Наслідки введення тарифу такі:
o скорочення загального обсягу попиту. Це відбувається за рахунок споживачів, які за вищою ціною не зможуть купувати даний товар;
o одержання державою додаткового доходу, який дорівнює добутку ставки тарифу на обсяг імпорту;
o збільшення внутрішнього виробництва товару. За зрослою ціною національні виробники товару, що конкурує з імпортним, зможуть поставити на ринок більшу кількість товарів;
o зменшення обсягу імпорту, що відбувається внаслідок збільшення внутрішнього виробництва і скорочення попиту;
o зниження добробуту споживачів. Скорочення споживання товару пов'язано з ростом його ціни на внутрішньому ринку;
o підвищення добробуту національних виробників імпортозамінної продукції;
o економічні втрати країни, що виникають через необхідність внутрішнього виробництва під захистом тарифу додаткової кількості товарів при більш високих витратах. Чим більше зростає захист внутрішнього ринку за допомогою ввізних тарифів, тим усе більшу кількість ресурсів, не призначених спеціально для випуску даного товару, доводиться використовувати для його виробництва. Країна могла б не зазнавати збитків, якби купувала товари по нижчій ціні в іноземного продавця. На внутрішньому ринку відбувається заміна ефективних, з погляду витрат, іноземних товарів, менш ефективними у виробництві вітчизняними товарами.
Введення імпортного тарифу великою країною зумовлює зниження рівня світових цін і здешевлення імпорту. Імпортний тариф, введений великою країною, не тільки захищає ринок від іноземної конкуренції, а й є засобом поліпшення своїх умов торгівлі з зовнішнім світом. Велика країна є великим імпортером товарів на світовому ринку. Тому якщо вона обмежує свій імпорт ввізними тарифами, то це істотно знижує сукупний попит на даний товар. Внаслідок продавці товару змушені знижувати ціни. При незмінному рівні цін на експортні товари і зниженні цін на імпортні товари умови торгівлі країни поліпшуються. Введення імпортного тарифу призведе до позитивних результатів тільки в тому випадку, якщо вони не будуть перекриті негативними економічними втратами для країни через його нарахування.
Отже, при введенні імпортного тарифу малою країною світові ціни не змінюються, і її умови торгівлі не настільки поліпшуються, щоб компенсувати негативний вплив тарифу на економіку. Результати введення імпортного тарифу великою країною приблизно такі самі, як у малої країни. Однак він впливає на зміну світової ціни і поліпшує умови торгівлі. Позитивний ефект тарифу досягається у випадку, якщо ефект умов торгівлі у вартісному вираженні більший, ніж сума втрат, що виникають внаслідок меншої ефективності внутрішнього виробництва порівняно зі світовим і скорочення внутрішнього споживання товару.
Економісти підрахували додаткові витрати споживачів, пов’язані з тарифними методами захисту торгівлі. Так, середній японський споживач щорічно витрачає на 890 дол більше через торгові обмеження на харчові продукти, косметику і продукцію хімічної промисловості. Підраховано, що в США тарифи в 21 галузі виробництва є причиною щорічних витрат у 10,2 млрд дол., або 40,8 дол на одного споживача. Потенційний доход споживачів від скасування всіх тарифів і кількісних обмежень становив би близько 70 млрд дол., або 1,3% ВВП[34, с. 99].
1.3 Нетарифні методи та їх місце в світовій торгівельній політиці
Для регулювання міжнародної торгівлі використовуються й інші види зовнішньоторгівельних обмежень - нетарифні.
Нетарифні обмеження здійснюються адміністративними, фінансовими, кредитними та іншими методами - їх понад 800.
Зазначимо, що нетарифні обмеження широко розповсюджені в торговій практиці. Більше половини світової торгівлі є об'єктом нетарифних бар'єрів, що створюють головну погрозу світовій торговій системі.
Поширення нетарифних обмежень обумовлюється тим, що їх введення є привілеєм уряду країни, і вони не регулюються міжнародними угодами. Уряди можуть вільно застосовувати будь-які види нетарифних обмежень, що неможливо у відношенні тарифів, які регулюються СОТ. Крім того, нетарифні бар'єри звичайно не призводять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчуває їх впливу як додаткового податку (при введенні тарифу ціна товару збільшується на суму мита).
При дослідженні нами данної проблеми виявлено, що у ряді випадків використання нетарифних методів при відносно ліберальному митному режимі може призвести до більш обмежувального характеру державної торгової політики в цілому.
Дослідивши багато різноманітної літератури та наукових джерел з даної теми, можемо зробити класифікацію нетарифних обмеженнь по групах: кількісні, приховані, фінансові.
До кількісних обмежень відносяться квотування, ліцензування, "добровільні" обмеження експорту.
Квота - найбільше поширена форма нетарифних обмежень.
Дамо визначення поняттю квота - це кількісна міра обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю або сумою на певний проміжок часу (наприклад, Словаччина установила для українських виробників з квітня 2003 року по квітень 2004 року квоту в розмірі 11 тис. т нітрату амонію) [34, с.101]. Найширше використовуються квоти для регулювання імпорту сільськогосподарської продукції.
Квота, встановлена в розмірі, рівному 0, означає ембарго, тобто заборона на імпорт чи експорт.
Якщо метою уряду є здійснення контролю за рухом того чи іншого товару, а не його обмеження, то тоді квота може бути встановлена на рівні вищому, ніж можливий імпорт чи експорт.