Спеціальні кількісні обмеження відхилень значень технологічних параметрів та техніко-економічних показників передбачають видання даних про відхилення на екран та друк з комп ютера лише у випадку перевищення ними певних нормативних величин, за якими дійсно потрібним є управлінське втручання. Якщо відхилення окремих показників, наприклад, знаходяться в межах 0,1-0,5% від абсолютного їхнього планового значення при загальному позитивному результаті діяльності агрегату, ділянки чи цеху, то ці відхилення в оперативному аналізі не повинні надаватися управлінському персоналу. При загальному негативному результаті передбачають до видання з ЕОМ у певній послідовності всіх негативних відхилень з пріоритетом найбільшого з них у спадаючій послідовності. Найкращим варіантом є видання лише негативних відхилень окремих показників, Що перевищують рівень відхилення загального результату діяльності. Найбільш обгрунтованим варіантом вирішення цього завдання є розроблення моделей формування показників — основи лобального, проміжних та локальних критеріїв управління та идання на їх основі відповідної аналітичної інформації загаль-
155
О.А. Подсолонко
ного та локального значення, яку використовує управлінський персонал.
Без вирішення цього завдання можливі випадки, коли з 30-40 параметрів виробничо-технологічного процесу один матиме позитивне відхилення на 3-4% від нормативного значення, та його дія перекриватиме негативні відхилення решти параметрів. При цьому комп'ютер видаватиме великий обсяг інформації з цих неіснуючих відхилень та відволікати управлінський персонал від вирішення важливіших, поточних чи перспективних завдань. Тому в алгоритмі надання даних про негативні відхилення враховують ці особливості.
Класифікація управлінських завдань, ситуацій, що потрубу-ють втручання управлінського персоналу, та відповідно необхідної для цього інформації включає в себе не лише межі можливих коливань технологічних параметрів та техніко-еко-номічних показників, але й ті межі, при перевищенні яких в існуючих логічних взаємозв'язках варто їх видавати з ЕОМ у відповідних ланках управління.
2.2.5. Управління в умовах комп'ютеризації Управління через усунення диспропорцій розвитку підприємств
На підприємствах проблеми створення АСУП вирішують з урахуванням динамічності їхніх діяльності та розвитку. При цьому доводиться вирішувати, перш за все, завдання забезпечення пропорційного розвитку підприємства. Як правило, забезпечення пропорційного розвитку здійснюється через усунення диспропорцій у певних складових частинах об'єкту та його діяльності. Тому часто серед найперших завдань підсистем в АСУ є ті, вирішення яких дозволяє керівникові контролювати вузькі місця в керованому об'єкті.
Підприємство розвивається нерівномірно як за окремими цехами та службами, так і всередині кожного цеху за окремими ділянками: Вдосконалювання окремих агрегатів так само здійснюється нерівномірно. Весь агрегат покращується не комплексно, а ніби по етапах. Спочатку вдосконалюють окремі його складові частини, а потім виникає необхідність у розвитку інших
156
Менеджмент: теорг'я та практика
його частин. Змінивши продуктивність агрегата та повністю основної ділянки, стикаються з необхідністю розширення вузьких місць на допоміжних ділянках. Ці особливості нерівномірного розвитку будь-якого об'єкту управління орієнтують усю систему управління в першу чергу на ліквідацію такої диспропорційності, як правило, через створення нових диспропорційних факторів. Тому виникає необхідність розгляду можливості створення таких підсистем і таких комплексних АСУ, які б могли постійно розвиватися. З'являється потреба в розробленні такої системи управління, такого її математичного забезпечення, які б дозволили представити систему не у статичному, не в завершеному вигляді. Такий підхід має враховувати, що докорінним чином можуть змінитися кількісні показники функціонування об'єкту, його якісні характеристики, склад продукції, що випускається на діючих агрегатах, та ресурси матеріальні, паливні, енергетичні. Проблему створення таких рухливих систем управління та АСУ, що не мають чітких меж, на сьогодні поки що не розв'язано теоретично, методологічно та тим більше практично. Але саме на практиці, на підприємствах є вихідні передумови для її розв'язання.
Створення таких систем в основному базується на розв'язанні проблеми розроблення інтервалів змін, які відбуваються в умовах виробництва, можливих інтервалів кількісних змін інформації, що характеризує ці умови виробництва. Якщо спробувати описати будь-який об'єкт управління не у статичному вигляді, в якому він знаходиться в момент, коли його починають описувати, а у вигляді якихось динамічних характеристик, то в основному цю проблему можна розв'язати. Отже, коли описують якийсь цех як об'єкт управління, характеризують можливі умови чи можливі коливання умов його функціонування.
Описуючи склад техніко-економічних показників, можна прогнозувати коливання кожного з них та передбачити логічно можливі їх поєднання. Цим самим усувається певною мірою жорсткість передбачених раніше розрахунків. Описуючи таким чином об'єкт управління (цех, підприємство) та склад техніко-економічних показників, що характеризують їх діяльність, в результаті можна вирішити завдання опису такого об'єкту як не-жорсткої системи, що розвивається. Отже, з певною наближеністю можна сказати, що передумови для розв'язання проблеми створення автоматизованої системи управління динамічної системи на підприємствах в основному вже є. Разом з тим часто
157
О. А. Подсолонко
Менеджмент: теорг'я
та практика
відбувається так, що деякі розробки припиняються чи завершуються без впровадження, коли розробник не ставив перед собою таке завдання або коли її не вважали необхідною. Є достатня кількість прикладів жорсткого семантичного опису виробничо-економічних процесів, програмування завдань, що вирішуються за допомогою ЕОМ, що так само було жорстко сформульовано. Найменші зміни інформації в цих завданнях навіть у числі агрегатів та показників, складі продукції, що випускається, видів матеріалів, з яких виробляється продукція, призводять до непридатності розроблених програм. На жаль, такі помилки були. Разом з тим ці помилки були ніби навчальною базою, що охоплювала величезний іноземний та вітчизняний досвід, який характеризував результати роботи в галузі створення АСУ за півтора-два десятиліття.
Вирішувати завдання створення АСУ, що розвиваються, так само важко, як важко створити та передбачити можливі зміни в розвитку об'єкту управління. Напевно, створення такого гнучкого інформаційного забезпечення на сьогодні можна забезпечити, якщо залучити до цього кваліфікованих спеціалістів, які, з одного боку, знають усю систему виробничого управління, а з іншого — вимоги до постановки завдань, до інформації, яка надалі оброблюватиметься за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Ще важче вирішити завдання створення математичного забезпечення, що задовольняє такі вимоги: воно має бути гнучким та нарощуватися з року в рік відповідно до умов, що змінюються. Основною причиною стримання було те, що темпи оновлення обчислювальної техніки на підприємствах були настільки швидкими, що було неможливо передбачити, які технічні засоби використовуватиме підприємство в найближчій перспективі через 5-Ю років. Крім того, було технічно складно та економічно недоцільно пов'язувати різнорідну техніку, якою підприємство було устатковано, наприклад, на початковому етапі формування АСУ на підприємстві, та ту, якою воно було устатковано наступними роками.
Ті методи програмування та рівень постановки завдань для вирішення їх за допомогою ЕОМ часто не дозволяли швидко реалізувати проблему цільового управління у вузьких місцях виробництва. Так, до моменту видання готового комплексу програм, що дозволяють оперативно здійснювати процес управління виробництвом у вузькому місці за допомогою ЕОМ, ця ділянка могла перейти з зазначеного розряду у такий, що цілком задовольняє
158
вимоги виробництва, в результаті проведення цільового комплексу організаційно-технічних заходів. Через це зникла необхідність у посиленому контролі діяльності цієї ділянки. В цей момент могло виникнути інше вузьке місце. Якби постановка завдання та вихідні форми було жорстко орієнтовано на умови виробництва, що спричинили появу цього вузького місця, тоді й комплекс машинних програм втрачав би своє практичне значення, виконуючи лише функцію звіту із зробленої, але не втіленої роботи.
Тому особливого значення набуває напрям розроблення АСУ, що орієнтований на підготовку до видання з ЕОМ інформації, яка є результатом вирішення нестандартних завдань з управління підприємствами та цехами. Така нестандартність забезпечується завдяки відсутності жорсткого прив'язування до форм інформації, що видається з ЕОМ. При цьому необхідні дані для управлінського персоналу можна надавати за їх запитами та довільно за керованими ними елементами чи сторонами діяльності об'єкту, на основі спеціально розроблених цільових, локальних та комплексних алгоритмів. Алгоритми довільного компонування інформації при цьому орієнтовано на видання лише таких даних, які потребують втручання управлінського персоналу. Такі розробки в АСУ є досить перспективними.