Смекни!
smekni.com

Підручник (стр. 2 из 23)

61


•«Як*

Менеджмент: теорія та практика

РОЗДІЛ 2. УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ .

У МЕНЕДЖМЕНТІ

2.1. Ухвалення рішень у система управління соціально-економічним розвитком

2.1.1. Класифікація підсистем управління

Розроблення системної класифікації дозволяє позбутися невизначеності в структурі проблеми, дає можливість розглядати процеси прийняття рішень у тісному взаємозв'язку з усіма інши­ми етапами всього складного процесу управління розвитком суспільного виробництва.

Систему управління класифікують за групами підсистем, що включають:

- просторово-об'єктні підсистеми, які розглядають по-
об'єктно в цілому для народного господарства та його регіонів
як територіально-галузеві, а для окремих галузей суспільного ви­
робництва — як послідовно взаємопов'язані виробничо-техно­
логічні та ті, що характеризують власне процес суспільного ви­
робництва на всіх його стадіях — народне господарство, регіони,
галузі, об'єднання, підприємства та організації, технологічні пе­
реділи та цехи підприємств, ділянки та агрегати цехів;

- соціально-економічні (результатно-ресурсні), або кібер­
нетичні підсистеми, які охоплюють для кожного (чи будь-якого)
об'єкту суспільного виробництва (який у даному випадку розгля­
дається як "чорна скриня") вхід до цього об'єкту ("скрині") у ви­
гляді кількісно обмежених вихідних виробничих потужностей Сс,
трудових V, матеріальних Сп та фінансових ресурсів та рівня їх
використання, а також вихід з об'єкта у вигляді готових резуль­
татів, які забезпечують добробут та всебічний розвиток усіх
членів суспільства (наприклад, які характеризуються обсягами
виробництва Р0. якістю продукції та праці Рк, рівнем задоволен­
ня конкретних потреб людини, суспільства Рп);

- часові підсистеми, які характеризують динамічність розвит­
ку суспільного виробництва та дозволяють здійснювати процеси уп­
равління суспільством на будь-який період його розвитку, від реаль­
ного масштабу часу безупинних технологічних циклів та оператив-


. >a"е.
Qї* УЛ

О.А. Подсолонко

них проміжків (завершені технологічні операції та цикли, робочі зміни, доби, тижні протягом місяця) до поточних періодів (місяць, квартал, рік) та перспективних (п'ятиріччя, десять чи більше років);

- функціонально-методичні підсистеми, що вирішують
локальні завдання забезпечення функціонування провідних
функцій та методів управління — обліку та контролю, економіч­
ного аналізу, планування, прийняття управлінських рішень, ор-
ганізаціїїх виконання та регулювання, господарського розрахун­
ку та економічного стимулювання (основні етапи деяких з них
було наведено раніше);

- функціонально-ієрархічні підсистеми, що забезпечують
селекціювання інформації в процесі розвитку суспільного вироб­
ництва та надання її кожній ланці системної ієрархії відповідно
до властивих цій ланці функцій управлінського персоналу;

- підсистеми забезпечення, які спеціалізуються на ство­
ренні проектних завдань технічних та робочих проектів усієї систе­
ми управління та її окремих підсистем за перерахованими групами
(включаючи розроблення положень та інструкцій з усіх функцій
управління), систем економічної та матеріальної відповідальності
та зацікавленості, технічного, інформаційного та математичного
забезпечення обробки інформації, що циркулює в системі;

- підсистема комплексного управління та локально-цільо­
вого узгодження усіх підсистем, у яких на основі кінцевої мети
розвитку суспільства формулюються проміжні цілі, здійснюється
вибір критеріїв їх досягнення, методів узгодження всіх різно­
рідних сторін розвитку суспільного виробництва та їх порівнян­
ня в напрямку досягнення кінцевого комплексного критерію
ефективності управління розвитком суспільства.

Позитивне значення такої класифікації полягає в тому, що із системних позицій у складі підсистем управління нею охоплюються:

- об'єкт управління в усій його складній структурі;

- вихідні ресурси виробничо-технологічного процесу;

- намічувані та очікувані результати діяльності об'єкту;

- динамічність цієї діяльності;

- склад методів та функцій управління нею;

- ієрархічні рівні управління;

- фундамент системи управління у формі всіх видів забез­
печення її розроблення, функціонування та подальшого
розвитку (об'єкту як системи управління);

- цільова орієнтація діяльності та розвитку об'єкту.

102


ка

Менеджмент: теорія та п рак ти 2.1.2. Класифікація управлінських рішень

Наведена класифікація підсистем управління дозволяє підкреслити, що прийняття рішень є самостійною підсистемою, що методично та інформаційно пов'язана з усіма іншими підсис­темами управління. Отже, всі підсистеми управління та їхні скла­дові мають бути відображені також і в класифікації уп­равлінських рішень.

Вочевидь, класифікаційні угруповання з прийняття рішень будуть ідентичними наведеним угрупованням підсистем. При цьому пріоритет має бути надано останній з перерахованих груп класифікації, тобто перш за все повинна бути визначена цільова орієнтація системи.

Наведемо класифікацію управлінських рішень у загально­му вигляді для системи управління суспільним виробництвом.

1. За цілями розвитку та критеріями ефективності управління си­стеми:

- кінцеві цілі комплексного розвитку та відповідні кри­
терії;

- проміжні цілі локальних завдань розвитку системи та
відповідні критерії;

- рівень досягнення критеріїв за кінцевими та проміжни­
ми цілями.

2. За об'єктами управлінського впливу:

- народне господарство;

- країна, регіон, область, місто, район;

- галузь народного господарства;

- об'єднання, підприємство, організація;
-технологічний переділ, служба, цех, ділянка, агрегат чи

установка.

3. За вихідними елементами процесу праці у суспільному вироб­ництві та за рівнем використання цих елементів:

- трудові ресурси;

- матеріальні ресурси;

- виробничі потужності;

- фінансові ресурси.

103


О.А. Подсолонко

4.За результатами суспільного виробництва:

- обсяг та номенклатура (асортимент) засобів виробництва
та предметів споживання, різноманітних послуг, які ха­
рактеризують рівень добробуту та всебічного розвитку
всіх членів суспільства;

- якість праці та продукції, те, наскільки вони відповідають
світовим та перспективним стандартам;

- ступінь задоволення потреб виробництва та членів сус­
пільства у випущеній продукції чи наданих послугах
(ступінь досягнення можливого рівня добробуту та
всебічного розвитку всіх членів суспільства).

5.За часовим проміжком виникнення ситуації, що потребує уп­
равлінського рішення, та за часом реалізації цього рішення:

- реальний масштаб тривалості безупинних технологічних
процесів;

- оперативні періоди (календарні — завершена техно­
логічна операція чи цикл, робоча зміна, доба, тиждень,
декада, наростаючий період з початку місяця, місяць);

-поточні періоди (техніко-економічні — місяць, квартал, наростаючий підсумок з початку року, рік);

- перспективні періоди (п'ять, десять років чи більше).

6.За методами та функціями управління, через які проявляється
прийняте рішення в розвитку суспільного виробництва:

- облік, контроль, звітність;

- розроблення планів (балансові та опгимізаційні розрахунки);

- господарський розрахунок; комерційні взаємовідносини;

- економічне стимулювання;

- організація виробництва та праці;

- регулювання технологічних параметрів (усунення небажа­
них відхилень).

7. За методами оброблення та надання інформації всім ланкам
системної ієрархії відповідно до функцій управлінського пер­
соналу:

-виявлення відхилень показників розвитку об'єкту від рівня, що намічено проміжними та кінцевими цілями;

- встановлення належності конкретній підсистемі управління;

- виявлення причини, що призвела до відхилення;

104


Менеджмент: теорія та практика

- визначення тенденцій відхилення та причини, що його
викликала;

- розроблення нормативів, що реально враховують умови
функціонування виробництва за показниками та факто­
рами відхилення;

,-розроблення та вдосконалення методів і моделей узгод-« ження всіх сторін та елементів розвитку суспільного ви­робництва;

- визначення конкретної величини рішення з усунення нега­
тивних та закріплення позитивних відхилень;

- стандартизація рішень.

За формою прояву та забезпечення прийнятого рішення:

- наказ, розпорядження про технологічні, організаційні,
адміністративні, заохочувальні заходи;

-положення, інструкція про проведення нових робіт чи вдосконалення існуючих;

- планові завдання;

- технічні завдання, технічні та робочі проекти подальшого
розвитку виробництва.

2.1.3. етзли процесу прийняття управлінських рішень

Згідно з класифікацією управлінських рішень можна викла­сти системний зміст процесу прийняття рішень, склад його ос­новних етапів:

1. Уточнення цілей розвитку системи та її підсистем.

2. Уточнення критеріїв ефективності управління та розвитку си­
стеми й її підсистем.