Смекни!
smekni.com

Розробка бізнес-плану МПП СОФ (стр. 2 из 13)

Можна відзначити чотири вади урядової програми, що гальмують сьогодні розвиток малого бізнесу.

Перша фундаментальна вада - це понад високі податкові ставки з підприємців і населення, якими уряд намагається забезпечити фінансову збалансованість і бездифицитность бюджету. Мале підприємництво душать численні податки і побори, що нерідко лишають йому 5-10% прибули. У результаті малі підприємства стають на межу банкрутства незалежно від їхньої народногосподарської значущості.

Друга фундаментальна вада реформ пов'язана із логікою розгортання перетворень. Основне протиріччя сьогоднішньої політики - спроба забезпечити перехід до ринку адміністративно-командними методами зверху, ігноруючи основу ринкової системи - інтерес підприємця. Сама ж логіка створення ринкової економіки потребує прямування "знизу нагору" - від інтересу підприємця до централізованого створення ринкової інфраструктури (податкова, кредитна політика, банки, біржа і т.д.) обслуговуючої і реалізуючої цей інтерес.

Третя вада реформ - практична ліквідація джерел формування початкового капіталу для малого підприємця на старті. Існує три джерела капіталу, необхідного для початку бізнесу: власні заощадження населення, кредити, приватизаційні чеки. Перше джерело був знищений гіперінфляцією, що скоротила даний ресурс у багато десятків разів. Друге джерело практично закрите для малого підприємництва гігантським відсотком за кредит і небажанням комерційних банків, вкладати гроші в малий бізнес через великий ризик і відсутність гарантій. Третє джерело, теж поки не працює, через економічну нестабільність в Україні. Виступити інвестиційним ресурсом вони не можуть, у кращому випадку це буде малі суми одноразових соціальних виплат. Вада фінансових ресурсів і складність їхнього легального придбання в держави - можуть підштовхнути малі підприємства до контактів із тіньовою економікою і мафіозними структурами, і дати останнім можливість поступово впроваджуватися в малі підприємства, поступово підпорядковуючи їх собі.

Четверта фундаментальна вада - відсутність систем державної і суспільної підтримки малого бізнесу. З великим запізненням створений державний орган, покликаний допомагати становленню і розвитку малого бізнесу - Комітет підтримки малих підприємств і підприємництва . Статус цього комітету, його підпорядкованість одному з українських міністерств, убогість його фінансових ресурсів свідчать про крайню обмеженість можливостей, наданих даному органу. Звертає на себе увага і деяка непевність в орієнтації діяльності даного комітету. Судячи з його найменування, йому ставиться в обов'язок підтримка не тільки малого бізнесу, але і підприємництва в цілому, а воно, як відомо, спирається не на малий лише, але і на середній і великий бізнес. Така задача не по силам ніякому комітету. Її в змозі вирішити лише цілеспрямована політика уряду в цілому, та до того ж за дуже тривалий час.

Місцеві влади аж ніяк не стурбовані тим, щоб знизити рівень відрахувань малих підприємств у місцеві бюджети. Влади не бажають зв'язувати перспективи розвитку власного району з малим бізнесом. Влади не завжди бувають зацікавлені в розвитку наукомістких виробництв, тому що вони не приносять районам прямої вигоди. Місцеві влади більш охоче реєструють підприємства, що сприяють благоустрою району.

Дуже часто МП створюються на базі старих державних підприємств. Наприклад, у Києві 60% кооперативних кафе перетворено замість державних підприємств громадського харчування. У результаті, кількість кафе не збільшилася, а ціни піднялися достатньо високо. Така форма кооперації призводить не до ослаблення державної монополії, а до нових форм його прояви.

Державні науково-дослідні і проектні заснування - монополісти у своїй області. Співробітники цих організацій, об’єднавшись у підприємства, самі вирішують які замовлення робити як державне підприємство, а які як фірма, по більш високих цінах.

Ці основні вади, та й багато інші стримують розвиток малого бізнесу в нашій країні. Достатньо сказати, що процес утворення малих підприємств у виробничій сфері, який почав набирати силу в 1991 році, у 1992 році фактично припинився. За даними Ліги кооператорів і підприємців, за 1992 рік в Україні практично не виникло жодного малого недержавного підприємства у виробничій сфері. Для порівняння, у розвинутій ринковій економіці процес утворення нових фірм йде наростаючим потоком. Якщо в США в 1970 році виникло 264 тис. нових підприємств, то в 1980 році - 532 тис., а в 1988 році - 682 тисяча. Усього ж, по оцінці, в американській економіці в 1992 році діяло біля 18 млн. ділових підприємств, насамперед у малому бізнесі.

Сформоване економічне середовище підриває стимули до підприємницької діяльності, що тільки і можуть призвести до утворення ринкової економіки. Ясно, що в сьогоднішній економічній ситуації однієї ініціативи, що йде від малих підприємств, недостатньо. Повинна бути потужна державна підтримка малих підприємств. Тільки правильні кроки в області економічних реформ, можуть призвести до розвитку малого бізнесу, що й призведе до розвитку ринкової економіки в цілому.


2. Значення розробки бізнес-плану для організації бізнесу.

Кожний підприємець, починаючи свою діяльність, повинен чітко подавати потребу на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їх одержання, а також вміти чітко розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності і для різних фірм, але необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися й обминути потенційні труднощі й небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей.

Важливою задачею є проблема притягнення інвестицій, у тому числі й закордонних, у діючі та розвиваючы підприємства. Для цього необхідно аргументувати й обгрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що потребують інвестицій. Для цих і деяких інших цілей застосовується бізнес-план.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом, який використовується у всіх сферах підприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми[1] , показує, яким чином її керівники збираються досягти свої цілі і задачі, у першу чергу підвищення прибутковості роботи. Добре розроблений бізнес-план допомагає фірмі рости, завойовувати нові позиції на ринку, де вона функціонує, складати перспективні плани свого розвитку.

Бізнес-план є постійним документом; він систематично обновляється, в нього вносяться зміни, пов'язані як із перетвореннями, що відбуваються усередині фірми, так і на ринку, де діє фірма.

У зв'язку з тим, що бізнес-план являє собою результат досліджень і організаційної роботи, що має ціллю вивчення конкретного напрямку діяльності фірми (продукту або послуг) на визначеному ринку й у сформованих організаційно-економічних умовах, він спирається на:

конкретний проект виробництва визначеного товару (послуг ) - створення нового типу виробів або надання нових послуг (особливості задоволення потреб і т.д.);

всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності організації, ціллю якого є її сильні і слабкі сторони, специфіка і відмінності від інших аналогічних фірм;

вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, використовуваних в економіці для реалізації конкретних задач.

Бізнес-план є одним із складових документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Водночас він базується на загальній концепції розвитку фірми, більш докладно розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії, дає техніко-економічне обгрунтування конкретним заходам. Бізнес-план охоплює одну з частин інвестиційної програми, термін реалізації котрої звичайно обмежений одним або декількома роками ( часто кореспондуючими з термінами средне- і довгострокових кредитів), що дозволяє дати достатньо чітку економічну оцінку наміченим заходам.

Бізнес-план дозволяє вирішувати цілий ряд задач, але основними з них є такі:

обгрунтування економічної доцільності напрямків розвитку фірми;

розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, у першу чергу обсягів продажів, прибутків на капітал;

визначення наміченого джерела фінансування реалізації обраної стратегії, тобто засоби концентрування фінансових ресурсів;

добір робітників , що спроможні реалізувати даний план.

Кожна задача може бути вирішена тільки у взаємозв'язку з іншими. Основний центр бізнес-план - концентрування фінансових ресурсів. Саме бізнес-план - важливий засіб для збільшення капіталу компанії. Процес упорядкування бізнес-плану дозволяє старанно проаналізувати почату справу у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес пропозиції при переговорах із майбутніми партнерами; він выдыграе важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу фірми.

Таким чином, бізнес-план є не тільки внутрішнім документом фірми, але і може бути використаний для притягнення інвесторів. Перед тим як ризикнути деяким капіталом, інвестори повинні бути упевнені в старанності проробки проекту й інформовані про його ефективність. Передбачається, що бізнес-план добре підготовлений і викладений для сприйняття потенційних інвесторів.

Дана робота припускає описання найбільш важливих пунктыв бізнес-плану і докладно зупинитися на розділі “Фінансовий план”.