Смекни!
smekni.com

Інформаційні системи в менеджменті (стр. 3 из 3)

· які продукти робити

· які послуги пропонувати

· на які нові ринки націлюватися

Як виробники приймають ці критичні рішення на вибір продуктів і ринку сьогодні? Чому виробники сьогодні не "синхронізовані" з покупцем або не "сфальцьовані" на покупці?

Відповідь у тім, що виробники рішуче приймають рішення на вибір продуктів і ринку; але ці рішення, і особи їхній приймаючі ізольовані від виконавчих підрозділів організацій. Критична інформація про покупця і знання ринку вилучені з основної системи планування бізнесу й ізольовані в різних місцях, розкиданих по організації. Не існує конкретного і діючого способу проводити знання про покупця через організацію. Купівельна інформація існує в підрозділах з чотирьох основних функціональних областей:

1. Продаж і Маркетинг

2. Обслуговування покупців

3. Технічне обслуговування

4. Дослідження і розробка.

Кожне з цих підрозділів проводить значний час, взаємодіючи з покупцем. Але в більшості традиційних виробничих організацій ці підрозділи витрачають мало часу на взаємодію з плановими або виробничими відділами. За створення продуктів відповідає конструкторський відділ. Відділ обслуговування покупців відповідає за організацію прийому замовлень.

Дотепер, походження знань про те, що дійсно потрібно, що працює, а що ні, що буде продаватися, а що ні виходить від покупця. Задача підрозділів продажу і маркетингу - розуміти нестатку покупців і намагатися запропонувати їхнє рішення, створювати попит. Крім того вони володіють коштовною інформацією про нові ринкові тенденції, тиск конкурентів, про проблеми обслуговування покупців, ціноутворенні і попиті. Підрозділу підприємства по обслуговуванню покупців, і технічному обслуговуванню містять багато іншої інформації, що стосується той, з якими продуктами є проблеми, які удосконалення покупці запитують найчастіше і які пропоновані послуги можуть бути найбільш коштовними для покупця. Нарешті конструкторський відділ, а також відділ досліджень і розробки працюють над новими продуктами і прототипами - тобто над наступними переможними продуктами. Як нові продукти будуть прийняті на ринку, що має прийнятну ціну, а що ні - усе це життєво важлива для бізнесу інформація.

CSRP - це перша бізнес методологія, що інтегрує діяльність підприємства, орієнтовану на покупці, у центр системи керування бізнесом.

CSRP установлює методологію ведення бізнесу, засновану на поточній інформації про покупця. CSRP зрушує фокус підприємства з планування від потреб виробництва до планування від замовлень покупців. Інформація про покупців і послуги вплавляються в основу організації (дивися малюнок D). Діяльність по виробничому плануванню не просто розширюється, а віддаляється і заміняється запитами покупців, переданими з підрозділів організації, орієнтованих на роботу з покупцями.

CSRP перевизначає практику бізнесу, фокусируя її на ринковій активності, а не на виробничій діяльності. Бізнеси-процеси синхронізуються з діяльністю покупців.

Наприклад, перевизначається процес обробки замовлень. Обробка замовлень розширюється і замість простої функції введення замовлення, дійсно інтегрує функції продажу і маркетингу з покупцем. Обробка замовлень тепер не починається з власне замовлення, вона починається з покупця або навіть з перспектив продажу.

· продавці більше не розміщають замовлення. Вони разом з покупцем і на його робочому місці формують замовлення, визначаючи потреби покупця, що динамічно переводяться у вимоги до продуктів і їхнього виробництва. Технологія конфигурирования замовлень дозволяє перевірити його выполнимость до того як він розміщений.

· обробка замовлень розширюється і тепер включає інформацію про перспективи. Лідируючі системи керування контактами інтегруються з процесом створення замовлень і виробничого планування, щоб надати інформацію про необхідні ресурси, до того як замовлення розміщене. Тенденції ринку, попит на продукти й інформація про пропозиції конкурентів зв'язуються з ключовими бізнесами-процесами.

· статичні цінові моделі заміняються на інструмент ціноутворення, що дозволяє при необхідності визначити вартість кожного продукту для кожного покупця. Збільшуються точність і прибутковість продуктів.

CSRP перевизначає обслуговування покупців і розширює його за межі звичайної телефонної підтримки і видачі довідки про рахунки. При використанні моделі CSRP купівельні послуги стають спинним мозком цілого підприємства, командним пунктом для організації. Центр технічної підтримки покупців відповідає за доведення критичної інформації про покупців до виконавчих центрів організації.

3. Гіпертекстовий простір в Інтернет (www).

За своєю сумою Web – це світова багатовіконна стрічка комп‘ютерних баз даних, які використовують загальну інформаційну архітектуру, що обновлюється. Концептуально Web представляє собою систему управління базою даних типу “клієнт” – "сервер".

Англійський програміст Тім Бернс-Лі зробив те, що ніхто до нього не робив. Він об‘єднав гіпермедіа з безкрайніми ресурсами мережі Internet. В 1989 році в Женеві (Швейцарія) в Центрі Європейських ядерних досліджень (CERW) Бернс-Лі запропонував та реалізував проект: для побудови павутиння документів використовується гіпертекстова технологія. Щоб гіпертекстові зв‘язки працювали, документи Web повинні записуватися у визначеному форматі, що задається HTML (Hypertext Markup Language) – мовою розмітки гіпертекстів. Мова HTML є підмножиною стандартної узагальнюючої мови розмітки SGML (Standard Generalized Markup Language). SGML представляє собою стандарт International Standards Organization – ISO (Міжнародна організація з стандартизації) і визначає форматування текстового документу.

Гіпертекст (hypertext) – запис, що вміщує посилання на різноманітні частини одного документу або на інші документи.

Гіпермедіа (hypermedia) – документ, що забезпечує зв‘язок між файлами, текстовою, графічною, звуковою та відеоінформацією різноманітних видів.

Зв‘язок (link) – програма з‘єднання між Web-сторінкою та іншим ресурсом, таким як графіка, звук або іще одна сторінка. Зв‘язок показує броузеру шлях до наступного ресурсу.

Гаряча точка (hot spot) – область Web-сторінки, за допомогою якої здійснюється зв‘язок з іншим документом. Натискання на гарячу точку призводить до активізації зв‘язків та виведення на екран документа, що під‘єднується. Перші системи доступу до ресурсу Web були рядковими броузерами. Сучасні броузери типу Internet Explorer надають в розпорядження користувача доступ не тільки до тексту, але і до мультимедійних ресурсів. Першим таким броузером був пакет Mosaic, що створив в 1993 році Марк Андрисен, студент Ілінойського університету. Зараз він працює у фірмі Netscape Communication.

Ресурс Web продовжує зростати з величезною швидкістю. Для отримання інформації, які нові сервери Web встановлені на даний момент, можна звернутися до наступної групи новин Usenet: copm.infosystem.www.providers.

Вузол Web – це частина системи Internet, що вміщує сервер Web. Сервер Web являє собою програмне забезпечення вузла, що дозволяє броузеру Web отримати доступ до документів, які зберігаються на вузлі. Стрімке зростання системи Web обумовлене декількома причинами. Частина з них пояснюється тим фактом, що сервери Web відносно просто встановити. По мірі створення нових, більш сучасних редакторів HTML, нові сервери Web заповнюють всесвітнє павутиння.

Не менш важливим фактором є той факт, що за допомогою серверів Web в Internet можна займатися бізнесом.

Раніше (до 1991 року) комерційний трафік в Internet був заборонений. Після 1991 року з‘явився протокол Commercial Internet Exchange (CIX – комерційний обмін по Internet). Система CIX була створена на базі мереж Alternet, CERFnet та PSInet постачальниками послуг Internet, що вирішили створити систему, за допомогою якої став би можливим обмін по Internet комерційними повідомленнями. В системі Web комерційні фірми зможуть рекламувати свою продукцію, одночасно продаючи товари та послуги за допомогою гіперзв‘язків серверів Web. Деякі компанії починають використовувати Internet в комерційних цілях, створюючи власні сервери Web та документи гіпермедіа. Такі фірми заручаються підтримкою нового покоління комп‘ютерних експертів, що називаються Web-майстрами (Webmaster) або творцями павутиння (Webmaker). Фірми такого роду зможуть підібрати для користувача апаратне обладнання, встановити зв‘язок з Internet, створити Web-документи та ресурси Web і навіть розмістити вузол Web у себе на сервері.


Список використаної літератури

1. Бабушкин М. Web-сервер в действии. С-Пб.: Питер. – 1997

2. Гілстер П. Новий навігатор Internet: «Диалектика», Киев. - 1996

3. Закон України про захист інформації в автоматизованих системах , 80/94-ВР, 05/07/1994.

4. Коломієць В. Ф. Міжнародні інформаційні технології: Навчальний посібник / За ред. проф. В.П. Гондюла. – К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003.