3. Структурність соціально-психологічного простору
Найбільш значними показниками структурності є обсяг, інтенсивність і складність взаємодії між елементами і їх композиціями. Чим більше зв'язків, які відображають функціональні, рольові, статусні відносини, чим більше цінностей, норм, різних аспектів організаційного досвіду включено у взаємодію, тим вищий рівень структурності соціально-психологічного простору.
Тому в аналізі структурності соціально-психологічного простору присутні такі змінні:
1)зміст діяльності;
2)система інтерактивних зв'язків організації як суб'єкта діяльності із
зовнішніми підструктурами.
Для опису структурності соціально-психологічного простору організації вибираються різні критерії:
А. Критерії соціально-психологічної упорядкованості соціально-психологічного простору з поглядуфункцій самої організації, тобто структурність соціально-психологічного простору відображає характер упорядкованості елементів організації.
Б. Виділяється група властивостей соціально-психологічного простору, в основі яких лежать ознаки параметрів, що мають універсальну загальносистемну природу:
а) розмірність;
б) складність;
в) інтегрованість;
г) диференційованість;
д) сконцентрованість;
є) децентрація соціально-психологічного простору.
а) Розмірність соціально-психологічного простору – це загальне доцільне число самостійних підструктур і елементів, які включені в організацію і мають стійкі організаційні ознаки і функції.
б) Організаційна складність соціально-психологічного простору – це характеристика рівнів і значущості зв'язків між елементами і підструктурами, що відображає наявність структурно оформленої множини ознак, які складають соціально-психологічну основу взаємодій і спілкування в організації, їх обсягу та інтенсивності.
в) Інтегрованість соціально-психологічного простору – це характеристика міри узгодженості і внутрішньої упорядкованості процесів взаємодії, направлених на збереження організаційної структури. У соціально-психологічному просторі завжди є співвідношення двох сил:
- позитивної організаційно направленої взаємодії, відносин співробітництва, взаємодопомоги, тобто всього того, що забезпечує успіх спільної діяльності (доцентрові сили);
- сили зворотного деструктивного напрямку, дія яких відображає стан конфліктної напруги протиріччя між частинами цілого (відцентрові сили).
Отже, інтегрованість соціально-психологічного простору відображає:
1)міру співвідношення конструктивних і деструктивних тенденцій в організаційній взаємодії;
2)оптимальність соціально-психологічних процесів, спрямованих на вирішення протиріч всередині організації;
3) комфортність соціально-психологічного простору організації в цілому.
г) Диференційованість соціально-психологічного простору відображає різноманітність елементів і підструктур в рамках єдиного соціально-психологічного простору та виявляється у таких ознаках, як:
- різна функціональна спеціалізація;
- вибірковість у формуванні намірів, цілей спілкування, взаємодій, обміну.
Отже, диференційованість соціально-психологічного простору – ие завжди результат ціннісних намірів, позицій суб'єктів організаційної діяльності, їх відносин, суб'єктивно обраних дистанцій, ступенів взаємодії тощо.
д) Концентрованість соціально-психологічного простору – це утворення своєрідних активних зон, де відбувається стійка концентрація різних намірів, схожих соціальних установок, диспозицій, що викликають у цих зонах збільшення зростання зв'язків, відносин, обсягу та інтенсивності взаємодії.
Концентрованість соціально-психологічного простору пов'язана з:
1)актуалізацією перетворювальних тенденцій в організації (інноваційними процесами);
2)творчою активністю в центрах, де акумулюється високий інтелектуальний потенціал організації, оформляються складні творчі напрямки, тенденції в пріоритетності розвитку дослідницьких програм тощо;
3) ознаками престижу певної діяльності;
4) можливістю розвитку деструктивних тенденцій в організаційній життєдіяльності, оскільки точки концентрації соціально-психологічного простору – це завжди зони підвищеної напруженості організаційного клімату.
Точки концентрації – це точки підвищеного тонусу ініціативи, відповідальності і мотивації досягнень, тому важливо правильно їх використовувати.
е) Децентрація соціально-психологічного простору – це відображення міри активності елементів і підструктур у рамках загального соціально-психологічного простору. Ознакою децентрації є високий рівень динамічних зв'язків, відносин і взаємодій, які складають структуру соціально-психологічного простору. Цей параметр свідчить про міру самостійності елементів в організаційній структурі. Тут найбільш яскраво виявляється саморегуляція, яка відображає здатність утримувати високий ступінь активності зв'язків і взаємодій одночасно в різних точках соціально-психологічного простору без стимулювання чи постійної координації з боку управлінського центру.
Показник децентрації характеризує тенденції на оновлення і саморозвиток структури соціально-психологічного простору, зниження ефектів стереотипізації, застійності, рутинності в соціально-психологічних зв'язках, відносинах і взаємодіях. Зовні це виявляється:
1)у здатності швидкого взаємного пристосування і адаптованості під час зміни цілей або умов діяльності;
2)у надійності взаємного прогнозу дій партнерів;
3) у швидкій компенсації недостатнього досвіду взаємодій самодостатніми засобами (без посередництва управлінського центру);
4)у розробці та ефективному використанні засобів взаємного контролю;
5)в адекватному уявленні про свої і партнерські можливості.
Отже, показник децентрації в соціально-психологічному просторі – це не тільки характеристика організаційної самостійності елементів і підструктур, але й рівень розвитку партнерських відносин якості спільного організаційного функціонування, направленості на взаємний розвиток.
В. Структурність соціально-психологічного простору – це форма, яка задається специфікою соціальних функцій або характером соціальної діяльності організації в цілому, що виявляється як:
1)міра концентрації влади в організаційній структурі;
2)тенденція до збільшення або зменшення різноманітності самої організації;
3)характер відносин між суб'єктом (членами організації, підструктурами) і організацією як цілим.
Якщо керівна дія організації на своїх членів вища, ніж вплив останніх на процеси, стан і властивості організації, то таке явище називається «гомогенністю». «Гетерогенність» відображає високу активність суб'єктів організації в управлінні, значущість впливу на функціонування організації. Організації з високим показником гомогенності прагнуть до зменшення своєї різноманітності. При цьому поведінка членів такої організації характеризується високим рівнем стереотипізації, однонаправленістю функцій, прав і обов'язків.
Організації з високою гетерогенністю прагнуть до збільшення своєї різноманітності, розвиваються і функціонують завдяки багатозначності функцій своїх членів, їх індивідуальної цілеспрямованості, різноманітності статусної і функціонально-рольової структури.
Отже, ці системні ознаки розкривають специфіку соціально-психологічного простору і допомагають виявити певні тенденції в механізмах соціально-психологічної регуляції: стійкість, напруженість, оптимальність, відповідність і невідповідність, динамізм змін структури, пластичність у пристосувальних змінах. Таким чином, структурність соціально-психологічного простору ' це складний комплекс показників, що свідчить про організаційну складність зв'язків, відносин, взаємних намірів і дистанцій суб'єктів організації.
4. Автономія підструктур
Цілісність і структурованість передбачає наявність ще одного параметра – автономії елементів, підрозділів і підструктур, яка має два аспекти: рівень і ступінь Ступінь автономії як параметр соціально-психологічного простору відображає ту кількість можливих кроків вільного вибору, якими володіють складові (частини організації) в своїй діяльності і виборі засобів та способів досягнення цілі.
Рівень автономії показує просторово-часову характеристику діяльності підрозділів, елементів або підструктур з погляду на їх місце в системі зв'язків і відносин, взаємозв'язків і взаємозалежностей.
На одному рівні можуть бути різні ступені автономії, що пов'язано з рівнем розвитку професійної діяльності підструктур.
Рівневість автономії визначається технологічною конструкцією організації, специфікою процесів і формою техноструктури (рівні автономії підрозділів, вузів, заводів, армії відрізняються між собою).
У системі абсолютно взаємозв'язаної діяльності (екіпаж корабля, військові організації, управління рухом) існують жорстко структуровані форми соціально-психологічного простору, а кола комунікації чітко спеціалізовані.
У цивільних соціальних організаціях керівник обирає певні форми конструювання управлінських структур, тому організація обміну інформацією і взаємодії створює різні характеристики параметра автономії.
Деякі вчені (Акофф і Емері) пропонують розглядати ієрархію функціональних індивідів і систем в просторі двох складних факторів:
ї) структурних характеристик дій індивідів або систем;
2) функціональних характеристик результатів цих дій.
На цій основі будується класифікація структур дій і функцій результатів, за допомогою якої пояснюється і описується функціональне оточення діючого індивіда або системи.