Власний, позичений і залучений капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, є зобов'язанням перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами.
Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок певних подій. Погашення заборгованості, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгострокові зобов'язання - це зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через дванадцять місяців з моменту їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі, які видані, довгострокові зобов'язання з оренди, інші довгострокові зобов'язання).
Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які мають бути погашені протягом операційного циклу підприємств або протягом дванадцяти місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.).
Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це проявляється в формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої діяльності - відповідних джерел грошових коштів.
Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. При створенні підприємств вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищестоящих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Всі ці внески (кошти) є статутним (первинний) капіталом і акумулюються в статутному фонді створеного підприємства.
Отже, статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників до капіталу підприємства.
Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його грошових коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємств. Отже, власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.
До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів), статутного (пайового) капіталу, включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.
Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.
Інший додатковий капітал включає: суму дооцінки необоротних активів; вартість активів, отриманих безоплатно підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.
Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства у відповідності до чинного законодавства або засновницьких документів.
Нерозподілений прибуток являє собою суму прибутку, який залишився у підприємства та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування - сума цільових надходжень, отриманих з бюджету.
Крім власного капіталу, фінансові ресурси підприємств формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.
До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також усі види поточних зобов'язань підприємства по розрахунках:
- сума авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;
- сума заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів робітників;
- заборгованість по внесках до позабюджетних фондів, фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду, по страхуванню майна підприємства та індивідуальному страхуванню його робітників;
- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;
- сума векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.
До складу позикових фінансових ресурсів входять довгострокові і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані з залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки та ін.
Усі види фінансових ресурсів відображені у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.
Склад фінансових ресурсів, їхні обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.
Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання, визначають добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найефективніше їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.
Перехід до ринкової економіки, який здійснюється в процесі роздержавлення, передбачає наявність багатьох суб'єктів господарювання різних форм власності: державної, комунальної, кооперативної, орендної, акціонерної, приватної, змішаної.
Функціонування кожного господарюючого суб'єкта тієї чи іншої форми власності передбачає і свої особливості в організації фінансів. Вони виявляються в формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі прибутку, формуванні і використанні фондів грошових коштів, взаємовідносинах з бюджетом тощо.
Більш конкретно особливості організації фінансів у підприємств різних форм власності проявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо у підприємств державної форми власності фінансові ресурси формуються в основному за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності вони формуються в основному за рахунок часткових (пайових) внесків засновників - юридичних і фізичних осіб.
У той же час, в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності в значній мірі скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. З іншого боку, у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки по цінних паперах, прибуток від участі в діяльності інших підприємств, прибуток від проведення операцій з валютою та валютними цінностями та ін.
РОЗДІЛ 2. Особливості фінансової діяльності підприємств житлово-комунального господарства
2.1 Особливості функціонування житлово-комунального господарства
Житлово-комунальне господарство - галузь, що в сучасних умовах забезпечує задоволення першочергових потреб життєдіяльності населення, є однією з найбільших у господарському комплексі держави. Розвиток житлово-комунального господарства, підвищення рівня та якості його послуг - один з факторів, що сприяють збільшенню вільного часу населення, створенню сприятливих умов для відтворення робочої сили, а отже, і підвищенню ефективності суспільної праці [42, с. 21].
Житлове господарство, яке включає в себе житлово-експлуатаційні контори і ремонтно-будівельні організації та комунальне господарство (санітарно-технічні, енергетичні, транспортні підприємства, підприємства зеленого господарства спецкомбінати та ін.) мають відмінні механізми своєї роботи, хоча діяльність їх підпорядкована єдиній меті - створенню відповідних до норм та стандартів умов проживання населення шляхом надання послуг, виконання робіт та виготовлення продукції високої якості.
Суттєвими особливостями галузі є: нетранспортабельність кінцевого результату її функціонування, призначеного для певного населеного пункту (вода, очистка стічних вод, теплова енергія, ремонтно-будівельне виробництво, комплексний благоустрій); співпадання в часі процесів виробництва і споживання; неможливість накопичення, а тому необхідність виробництва в об'ємах, що повністю забезпечать потреби споживання на даний час.
Специфіка підприємств галузі визначається ще й наступними їх особливостями: по-перше, значна частина підприємств житлово-комунального господарства повинна забезпечувати виконання виробничої програми на постійній основі (водо-, електро-, газо-, теплопостачання); зрозуміло, що встановлення необхідних для цього резервних потужностей (за неможливості уникнення виходу обладнання з ладу), призводить до зниження ефективності капітальних вкладень і роботи підприємств в цілому; по-друге, виробнича потужність комунальних підприємств, що розрахована на забезпечення пікових потреб, в середньому використовується на низькому рівні, що, знову ж таки, знижує, ефективність вкладень в комунальне господарство і погіршує економічні показники роботи підприємств.