Смекни!
smekni.com

Форми і методи професійної підготовки майбутнього вчителя (стр. 9 из 11)

Поряд з основними формами перевірки знань студентів в вузах широко використовуються й такі, як колоквіум та індивідуальна співбесіда. Ці форми дозволяють не тільки виявити рівень знань та умінь студентів, а й визначити спрямованість їх інтересів. Колоквіуми, як правило, проводяться напередодні лабораторних занять, педагогічної практики для з’ясування рівня теоретичних знань студентів.

Дипломні і курсові роботи, реферати виконуються в плановому порядку (відповідно до навчального плану).

Реферат — виклад суті будь-якого питання, публічної лекції. При написанні реферату слід проаналізувати роботу (або ряд робіт), що вивчається, викласти суть її (їх) власними словами, висловити своє ставлення до викладеного. Це завдання корисне як в освіті му плані, так і у виховному. Вивчення робіт на одну тему (проблему) розширює кругозір студента, а вимога звести роботу кількох авторів в єдине русло і при цьому стисло викласти суть їх висловлювань власними словами тренує пам'ять і здатність до аналізу і узагальнення. Показ власного ставлення до проблеми вчить відстоювати свою точку зору, формує переконання, виховує морально, Їх обсяг здебільшого становить 10-15 сторінок.

Рецензування вимагає детального аналізу і широкої, логічно стрункої системи аргументів, доказів. Щоб дати обґрунтовану оцінку чого-небудь, треба мати досить глибокі і різнобічні знання. До рецензування наукової літератури студенти готуються поступово: від анотації описової до анотації критичної, а далі — до рецензії.

В педагогічних вузах поки що немає установки, щоб дипломні роботи писали всі (без винятку) студенти. Такий порядок існує на, деяких факультетах університетів; реальне дипломне проектування є на окремих факультетах будівельного інституту та в деяких інших вузах. Добровільність і загальна висока успішність є запорукою виконання якісної дипломної роботи; її обсяг не має перевищувати 40 - 50 друкованих сторінок. Дипломна робота за структурою нагадує кандидатську дисертацію: вступ (із зазначенням актуальності, об’єкта і предмета роботи, мети і практичної значущості дослідження); у першому розділі дипломної роботи міститься теоретичне, у другому - дослідно-практичне висвітлення теми з наведенням прикладів, узагальненнями, з використанням формул, таблиць, а також унаочнення у вигляді графіків, діаграм, малюнків. Дипломною роботою керує досвідчений викладач, її захист відбувається на державному екзамені. Допуск дипломної роботи до захисту здійснюється на засіданні кафедри після рецензування її одним-двома викладачами, які не були керівниками даної роботи.

Протягом п’ятирічного навчання студентові доводиться писати 5 - 6 планових курсових робіт. За обсягом курсова робота вдвічі менша за дипломну (20—25 сторінок). Якихось стандартів щодо написання її немає, все залежить від ініціативи студента і традиційних правил, яких дотримується кафедра. Загальна тематика курсових робіт також затверджується кафедрою, але викладачі й студенти можуть використовувати й ініціативні теми.

Засвоєння різноманітних форм та методів активного навчання допомагає майбутнім педагогам швидше набути професійного досвіду, глибше усвідомити соціальне призначення професії вчителя. Саме тому до кожного практичного заняття доцільно розробляти практичні завдання, спрямовані на розвиток мислення майбутніх вчителів та формування практичних умінь і навичок виховної роботи з дітьми, підлітками, юнаками. На практичних заняттях широко використовуються активні методи навчання, зокрема аналіз педагогічних ситуацій і виховних задач.

Виховна задача – це мета, що задається педагогом у визначених умовах (ситуації), яка передбачає перехід вихованця з вихідного рівня на якісно новий рівень розвитку його вихованості. Виховна задача є результатом усвідомлення педагогом утруднення, яке виникло в певній ситуації і яке не має однозначного розв’язання. Подолання утруднення відбувається шляхом знаходження оптимального способу його розв’язку. Виховна задача ґрунтується на меті, яка передбачає своїм результатом не тільки усунення конфлікту, але й виникнення потреби суб’єкту діяльності у самовихованні, саморозвитку.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки відбуваються спроби класифікації педагогічних виховних ситуацій, задач (А.П. Акімова, Ю.К. Бабанський, Н.В. Кузьміна, Л.В. Кондрашова та ін.). під типологією виховних задач розуміємо класифікацію, яка являє собою співвідношення між різними типами виховних задач. За основу пропонованої класифікації взято ті відношення, що виникають між основними компонентами задачі (її предметом і вимогою) та тим, хто її розв’язує, так звані віднесені задачі. Вони поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішня задача – це задача, що виникає в реальній педагогічній діяльності у вигляді утруднення, яке відчуває педагог під час своєї роботи. Задача набуває виховного характеру тоді, коли вчитель спроможний цілеспрямовувати умови ситуації таким чином, що вони перетворюються на стимулюючий фактор розвитку особистості учня. Внутрішня виховна задача (відносно пе6дагога) – це задача. Що сформульована самим педагогом на основі вимог, які поставлені ззовні, наприклад, на основі суспільних вимог. Відносно учня ця задача спочатку виступає як зовнішня. Проте, якщо вона сприймається вихованцями як керівництво до практичної дії, то з зовнішньої перетворюється на внутрішню.

На практичних заняттях при вивченні розділу “Теорія і методики виховання” широко використовуються розвивальні методи навчання і, перш за все, педагогічні виховні задачі, які є “основною клітиною” педагогічної діяльності і які безпосередньо спрямовані на формування необхідних вчителю умінь. Розв’язуючі задачі, студенти вчаться аналізувати, моделювати, конструювати, регулювати, організовувати свою навчально-виховну діяльність і поведінку учнів. Розв’язання виховної задачі має чіткий алгоритм, з яким студенти знайомляться на перших же заняттях і який допомагає їм аналізувати проблему на науково-педагогічному рівні. Цей процес відбувається за такими етапами:

1. Орієнтація в ситуації, її діагностика.

2. Аналіз виховних даних: місце ситуації у цілісному процесі педагогічної діяльності, характеристика дій вихованців, вихователів, їхніх взаємостосунків. Усвідомлення мотиві вчинків, мети діяльності.

3. Виявлення головної суперечності, постановка і формулювання проблеми.

4. Висунення припущень, гіпотез, їх обґрунтування.

5. Вибір системи засобів, методів розв’язання педагогічної проблеми.

6. Проектування наслідків її вирішення.

Педагогічні задачі, які пропонуються студентам, повинні бути різного рівня складності і передбачати різні види діяльності, починаючи з репродуктивної і поступово переходячи до творчої діяльності.

Активізують мислення студентів і стимулюють їх до самостійної пошукової роботи проблемні запитання. Проблема, з філософської точки зору, - це такий різновид питання, відповідь на яке не утримується в набутому досвіді суб’єкта і тому потребує відповідних теоретичних і практичних дій, які відрізняються від простого інформаційного пошуку. Тобто, виникає певне утруднення, ліквідувати яке за допомогою наявної бази знань студент не може. Це свідчить про недостатність досягнутого рівня знань. Тому проблема визначається як знання про незнання та виникненням необхідності усунути протиріччя. Використання проблемних питань на практичних заняттях з педагогіки допомагає підвищити пізнавальний інтерес студентів до вивчення теорії виховання, вчить їх мислити діалектично, робить істину доказовою, а знання усвідомленими, формує активну, творчо мислячу особистість. Для прикладу, варіанти проблемних питань: