21. Руденко Ю. Виховання в учнів лицарської духовності. Рідна школа, № 7, 1996.
22. Руденко Ю. Прагнуть навчатися в козацьких колегіумах. Заклик до створення козацького колегіуму. Освіта, № 41, 21-28 серпня 2002.
23. Руденко Ю. Програма Всеукраїнської дитячо-юнацької і молодіжної організації „Молода Січ”. Освіта, № 7/8, 3-10 лютого 1999; № 19/20, 31 березня – 7 квітня 1999.
24. Руденко Ю. Сучасне козацько-лицарське виховання дітей і юнацтва України. Програми для педагогічних вузів, факультетів. Освіта, № 65/66, 24 вересня – 1 жовтня 1997.
25. Руденко Ю. Українська козацька педагогіка. Відродження, пошуки, перспективи. Рідна школа, №, 1994.
26. Скрипиць М. Ростимо патріотів України. Козацька Республіка СШ № 235 м. Києва. Освіта, № 40, 18-25 серпня 1999.
27. Статут дитячої, юнацької і молодіжної організації „Молода Січ”. Освіта, № 41/42, 25 серпня – 1 вересня 1999.
28. Тимофєєв В. Школа козацько-лицарського виховання – берегиня духу села. Наша школа, № 5-6, 2000.
29. Тимофєєв В. Річ про Адамівську Січ. Білгород-Дністровський. т.1. 2001, т.2. 2002 т.3. 2003.
30. Тимофєєв В. Організація учнівського самоврядування в школі козацько-лицарського виховання. Наша школа, № 2, 2002.
31. Тимофєєв В. Адамівський курінь „Молодої Січі”. Школа козацько-лицарського виховання. Освіта, № 52, 6-13 листопада 2002.
32. Тимофєєв В. Адамівська громада. Білгород-Дністровський. тт.1,2. 2003.
33. Усатенко Т. Лицар – козак – монах – джентльмен. Освіта, № 44, 15-22 серпня 2001.
Доки Україна мала козацтво, доти вона була або незалежна, або автономна.
Оволодіваючи козацькою духовністю і вступаючи до лав козацтва, українці ставали славним і звитяжним братством лицарів волі, чесних власників, палких патріотів і повноправних господарів рідної землі. Це був не лише волелюбний військовий орден, що постійно стояв на чатах своєї материзни і дідизни, охороняв рідну мову, культуру, духовність, етнічну територію від ворожих навал. Козаки були землеробами і хліборобами, митцями і вченими, культурними і державними діячами, тим соціальним станом, який на своїх могутніх раменах зберігав і плекав українську націю, державу. Козацтво було невичерпним джерелом української еліти, яка виконувала історичну націо і державотворчу місію.
Видатні козацькі державотворчі, гетьмани, полковники, кошові отамани С. Наливайко, П. Сагайдачний, І. Сірко, І. Богун, Б. Хмельницький, І. Виговський, М. Кривоніс, І. Мазепа, П. Калнишевський завжди залишалися в національній свідомості як високі взірці відваги і звитяги, синівської любові, вірного служіння інтересам Матері-України.
Історична доля вибрала для українства найбільш адекватну його природі козацьку форму і сама в козацькому способі життя українській національній психології дала власний розвиток.
І результати, рятівні для нації, не забарилися. Високого рівня розвою набули козацька філософія, ідеологія, мораль, характер, світогляд, національна свідомість і самосвідомість. Видатні вчені, державні діячі багатьох країн світу Г. Боплан, Й. Гердер, Вольтер, Кромвель, П. Халебський, Ж. Шерер та ін., захоплювалися героїзмом і звитягою, кмітливістю і винахідливістю, підприємливістю і витривалістю, військовою доблестю і демократичними засадами життя козаків. Іноземці часто називали Україну „Козацькою республікою”, „Країною козаків”, „Козацькою землею”, а українців – „козацькою нацією. ”
Для всіх народів миру козацтво стало найбільшим символом волелюбства, незламності національного духу українців. Козацько-лицарські традиції завжди були і будуть могутньою силою, яка з’єднує весь український народ. Ідеї, цінності козацтва становлять серцевину історичної естафети наступності і спадкоємності поколінь нашого народу, є золотим фондом сучасної національної ідеології державотворення…
Увазі читача пропонуються декілька документів Адамівської Січі: модель та програму трансформації, модель самоврядування (до речі, цю неординарну модель признано однією з кращих моделей учнівського самоврядування навчальних закладів України – громадсько-політичний щотижневик „Освіта” №52 6-13 листопада 2002 р), навчальний план школи козацько-лицарського виховання, положення про козацьке таборування.
Міністерство освіти і науки України.
Інститут українознавства.
Інститут змісту і методів навчання.
Інститут удосконалення вчителів.
Головне управління освіти.
Інноваційні курси Проблеми трансформації. Посібники, збірки
перепідготовки Кадри. з українознавства,
вчителів за Науковий, українознавчий козацько-лицарського спеціальними зміст. виховання,
програмами. Методи навчання і виховання. валеології:
Самоосвіта. Переосмислення мети та а) для вчителів;
завдань навчання і виховання б) для учнів;
громадянина. в) для батьків.
Фінансування. Державна підтримка і сприяння життєдіяльності школи козацько-лицарського виховання.
Закони, що стимулюють меценатство,
спонсорство.
Правовий статус школи козацько-лицарського виховання.
Природо-екологічна, Експериментальний навчально-виховний план
психовалеологічна освіта.
Бази: Державний стандарт освіти.
1. Географічна Культурно-екологічний тип освіти. (геополітичне положення Інтегрування знань.
України, клімат). Формування цілісної картини світу.
2. Біологічна, психологічна, Українознавство, валеологія, родинність -
екологічна, трудова, проблеми української національної школи
родинна криза козацько-лицарського виховання.
(в природі, духовна).
Концентри лицарства. Козацькі цінності особистості.
Абсолютні, вічні. Громадянські. Сімейного життя. Національні.
Творчі майстерні вчителів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Підприємства. Довкілля.
Культурні заклади,
зарубіжні школи, Школа козацько-лицарського виховання
установи, інші стає духовним, культурним, освітнім
навчальні заклади. центром мікрорайону.
Центр дитячої творчості.
Спілкування в полікультурному просторі.
Суб’єкт-об’єктні стосунки. Взаємодія. Співпраця.
Діти. Вчителі. Громадськість Батьки. Меценати, друзі, спонсори, козаки.
Науково-методичне і технічне забезпечення.
Концепції, розробки, програми, навчальні машини, комп’ютери, технології, лабораторії, підручники, посібники, хрестоматії, збірки, бібліотека школи. Банк матеріалів школи козацько-лицарського виховання.
Творчі майстерні вчителів.
Від козацьких секретів тіловиховання – до олімпійських вершин.
Козацькому роду нема переводу.
Козацька наша слава не вмре, не поляже.
Плекати український храм Природи.
Всеукраїнська толока, особиста праця – тобі, державна Україно.
Науку і техніку – на службу нації, Україні.
Любіть Україну, як сонце любіть.
Козацькими шляхами – до висот української духовності.
В душі і серці кожного з нас – Соборна Україна.
Рідну Україну захищай по-лицарському, до загину.
2. ПРОГРАМА ТРАНСФОРМАЦІЇ АДАМІВСЬКОЇ ШКОЛИ У ШКОЛУ КОЗАЦЬКО-ЛИЦАРСЬКОГО ВИХОВАННЯ
Виконавці: колектив Адамівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області.
Учасники: відділ освіти Білгород-Дністровської райдержадміністрації, Адамівська сільська рада, сільськогосподарські кооперативи: ім. Т.Г. Шевченка, „Едем”, „Фенікс”, „Промінь”.
Наукове керівництво: Одеський інститут удосконалення учителів.
Наукове консультування: Київський інститут історії козацтва.
Вражаючи досягнення технократичної цивілізації загрожують людству екологічним самознищенням. Однак труднощі розв’язання глобальних проблем (можливість ядерного конфлікту, забруднення біосфери тощо) зумовлені не лише рівнем технічного оснащення чи налагодження добросусідських взаємин. Основоположна проблема – спосіб світосприймання, що відображає буденні, почасти примітивні потреби, думки і дії людини технократичної цивілізації.
Маємо парадоксальне зміщення вектора основоположних проблем з техніки і технології на людину та її певним чином наповнений внутрішній світ. Сучасні мислителі переважно сходяться на тому, що в третьому тисячолітті саме людина буде в епіцентрі найскладніших, найглобальніших проблем Землі. Її догматичний практицизм у контексті широких обріїв духовної досконалості, примітивність психічного життя за повноти форм і способів гуманного соціального утвердження, матеріальне і духовне споживацтво у ситуації безмежних можливостей творення добра і краси продукують той напружений простір, у якому тільки і може бути розв’язана проблема людини як особливої чотириєдності – культурного універсуму, гуманної особистості, дієвого суб’єкта і духовної індивідуальності.
Отже, щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної, від культури споживання до культури творення, від владного творіння (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличного, мудрого. Первинно – це поступ національних систем освіти, спочатку в експериментальних варіантах, а з появою належних результатів – масовий. Очевидність цього факту не підлягає сумніву: система освіти – це галузь найважливішого духовного виробництва будь-якого суспільства, що покликана готувати громадянина з певним рівнем національної свідомості, інтелектуальної і розумової зрілості, духовного творення довкілля.
Саме в контексті розв’язання глобальних проблем людства, освіти, людини і створюється програма трансформації Адамівської школи в школу козацько-лицарського виховання, котра науковими засобами описує освітньо-виховний процес як культурне і духовне явище, шкільне середовище – як психогенний етнонаціональний фактор духовного єднання учасників навчального процесу, а психосоціальний розвиток особистості – як неперервне зростання її фізичного, розумового, емоційного, морального і духовного потенціалу в ході чуттєво-смислового занурення у культуроємні пласти етнонаціонального досвіду і психоемоційне звільнення в духовних переживаннях, помислах, учинках.