Смекни!
smekni.com

Використання елементів цікавого мовознавства в процесі вивчення іменника в початкових класах (стр. 5 из 12)

До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним в кінці основи (ткач, плащ, масаж), перед флексією (плече, видовище). Сюди ж належить частина іменників на -р, а саме: назви осіб за фахом чи діяльністю з наголошеним суфіксом -яр- та сталим наголосом на флексії (газетяр, газетяра, газетяреві, газетярем, газетярі;).

В основу типів відмінювання іменників у сучасній українській мові покладено групування іменників за родами та особливості основ слів. Родове протиставлення досить своєрідне. Іменники жіночого роду на -а (-я) становлять першу відміну, сюди ж належать однотипні за формою (жіночого відмінювання) іменники чоловічого роду (кількість їх обмежена).

Іменникам жіночого роду протиставляються іменники чоловічого і середнього роду, що входять до другої відміни.

Третю відміну складають іменники жіночого роду, що в називному відмінку формально схожі на іменники чоловічого роду. До четвертої відміни належать іменники середнього роду, що виявляють деяку специфіку у порівнянні з іменниками цього ж роду другої відміни.


Форми іменників першої відміни

На відмінкові закінчення іменників першої відміни впливає кінцевий приголосний основи (твердої, м’якої і мішаної груп) і належність їх до категорії істот чи неістот (у формах множини).

Флексії м’якої і мішаної груп переважно є графічним позначенням м’якості приголосного основи.

Парадигми першої відміни

Тверда група

відмінок Однина Множина
Н. сестр-а рук -а сестр-и рук-и
Р. сестр-и рук-и сестер рук
Д. сестр-і руц-і сестр-ам рук-ам
З. сестр-у рук-у сестер рук-и
О. сестр-ою рук-ою сестр-ами рук-ами
М. (на) сестр-і (на) руц-і (на) сестр-ах (на) рук-ах
Кл. сестр-о рук-о сестр-и рук-и

М’яка група

відмінок Однина Множина
Н. ткал-я наді-я ткал-і наді-ї
Р. ткал-і наді-ї ткаль надій
Д. ткал-і наді-ї ткал-ям наді-ям
З. ткал-ю наді-ю ткаль наді-ї
О. ткал-ю наді-ю ткал-ями наді-ями
М. (на) ткал-і (на) наді-ї (на) ткал-ях (на) наді-ях
Кл. ткал-е наді-є ткал-і наді-ї

Мішана група

відмінок Однина Множина
Н. миш-а круч-а миш-і круч-і
Р. миш-і круч-і миш-ей круч
Д. миш-і круч-і миш-ам круч-ам
З. миш-у круч-у миш-ей круч-і
О. миш-ею круч-ею миш-ами круч-ами
М. (на)миш-і (на)круч-і (на)миш-ах (на)круч-ах
Кл. миш-е круч-е миш-і круч-і

Однина

У родовому відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення (школ-и, мух) та у м’якій і мішаній групах (стел, груш). в іменниках, що мають кінцевий приголосний основи –й, виступає графічно флексія (наді, мрі).

У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп виступає флексія (школ-і, стел, груш), яка в іменниках з основою на графічно передається флексією (Софі).

В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на -г, -к або , перед флексією відбувається перехід цих приголосних у -з, -ц, -с(нога – нозі, рука – руці, стріха - стрісі).

У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і мішаної груп виступає флексія (весну, ружу), яка графічно передається буквою в іменниках м’якої групи (вишню, тополю).

В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (рибою, липою, смугою); у м’якій та мішаній групах виступає флексія -ею (вишнею, працею, межею) або графічно передається (після кінцевого основи -й) буквою -є (надією, грацією).

У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, що і у давальному відмінку (-і або графічно ), але виражається відмінкове значення за допомогою прийменників на, у (в), по, о (об):на горі, у гаї, по хаті, о п’ятій годині.

Клична форма твориться від іменників твердої групи флексією (Ганно, весно), від іменників м’якої і мішаної групи переважно флексією -е (-є) або в пестливих назвах -у (-ю):Софіє, земле, круче; Полю, бабусю (і бабусе).

Множина

у називному відмінку множини іменники твердої групи мають закінчення –и (дороги, гори), а м’якої і мішаної груп – закінчення або графічно (яблуні, кручі, мрії).

Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія -ів (бабів) або -ей (статей, мишей).

У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [о], [е] з [і] часто порушується, наприклад: гора – гір, особа – осіб, але межа – меж, тополя – тополь, лелека – лелек і т. д.

Якщо в кінці основи збігається два приголосних, то перед сонорним з’являється вставний [о] (переважно в іменниках з кінцевим твердим приголосним): іскра – іскор, сосна – сосон (і сосен), мітла – мітел, весна – весен, вишня – вишень, війна – воєн. У словах іншомовного походження вставного голосного немає: букв, верств, клятв, фірм, шахт.

У давальному відмінку множини виступає закінчення -ам (у твердій і мішаній групах: сестрам, мишам, кручам) або графічно -ям (у м’якій групі: пісням, мріям).

Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни виражає розрізнення назв істот і неістот: у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з родовим (кличу сестер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка збігається з називним (кладу книжки). Порушення цих норм спостерігається у назвах комах та деяких свійських тварин (пасу овець та вівці, розводив бджіл та бджоли).

В орудному відмінку іменники першої відміни мають закінчення -ами (в твердій і мішаній групах: жінками, грушами) або -ями (як графічне позначення м’якості приголосного основи: землями, лініями). У деяких словах виступає флексія -ми (сльозами і слізьми, свинями і свиньми).

У місцевому відмінку виступає флексія -ах (у іменниках твердої і мішаної груп: у книжках, на кручах ) або -ях (у м’якій групі: на полицях, на лініях).

Форми іменників другої відміни

У називному відмінку однини іменники другої відміни чоловічого роду мають чисту основу (кобзар, кінь, край) або флексію (Дмитро, Дніпро). В іменниках середнього роду виступає флексія : добро, світло(тверда група), -е: море, плече(м’яка і мішана групи) та -а (-я):весілля, життя (м’яка група).

Родовий відмінок має закінчення -а (-я) та -у (-ю). вибір і вживання флексії в іменниках чоловічого роду залежить від семантико-граматичного розряду, під який підводиться слово. Так, флексію -а (-я) мають іменники, що називають істот (за винятком збірних назв: народу, загону): брата, керівника, викладача, Дениса, журавля, горобця; назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа (носа, стола, замка, олівця, шматка); назви мір (грама, метра, літра, місяця, карбованця); наукові та технічні терміни українські та іншомовного походження (відмінка, суфікса, кореня, прикметника, радіуса, сектора, синоніма, але: синтаксису, базису); назви приміщень, будівель та інших споруд і частин їх (вітряка, гаража, млина, але: карнизу і карниза, сараю і сарая, поверху, універмагу, залу).

Флексія -у (-ю) виступає в збірних назвах (люду); в назвах рослин (барвінку, льону, лісу, саду, гороху, лозняку і лозника, молодняку і молодняка); у назвах установ, організацій, закладів (інституту, вузу, заводу); в назвах абстрактних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та інших течій (розуму, вигляду, цвіту, глузду, світогляду, процесу, гуманізму, матеріалізму); в назвах явищ природи (грому, снігопаду, морозу, вогню).

У географічних назвах міст, рік переважає флексія -а (-я):Львова, Гадяча, Мелітополя, Дніпра, Дінця(з наголосом на флексії): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флексією). У назвах країв, озер, гір і т. д. переважає флексія -у (-ю):Криму, Сибіру, Донбасу, Байкалу, Уралу та ін.