Розгорнувши широку діяльність, Харківська школа «перетворилася немовби в міністерство недільних шкіл». І в цьому величезна роль Алчевської. Як відзначали сучасники, до неї «сходилися нитки з усіх місць, де відкривалися недільні школи, і вона не тільки з’єднувала їх у себе, а й сплітала їх між собою».
Майже 60 років працювала Алчевська з народом і для народу. Переборюючи неймовірні труднощі, вона крізь темряву несла людям світло. За свою працю не взяла вона в людей ні гроша – їм же оддавала все: і матеріальні надбання, і духовні сили, і сповнене до трудової людини серце.
Це справді – подвиг життя, красивий і величний. Створена і прославлена Алчевською на весь світ Харківська недільна школа була й залишається в пам» яті народній гордістю нашої Вітчизни.
Х.Д. Алчевська була відома не лише в Україні, а й далеко за її межами. Педагогічна діяльність Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали видатного педагога своїм почесним членом. Петербурзьке і Московське економічні товариства нагородили її золотими медалями. На виставках в Антверпені, Парижі, Чикаго покажчику «Що читати народові?», створеному з ініціативи і під керівництвом Христини Данилівни, також присуджені найвищі нагороди.
Прогресивна громадськість України широко відзначала її ювілей. Так, на 50-річчя своєї педагогічної діяльності Алчевська одержала понад 500 привітань, у тому числі від 64 недільних шкіл, а також від педагогів, випускників, громадських діячів, працівників редакцій педагогічних журналів і газет. Проте до глибокої старості вона була в немилості у царської влади. Лише після Жовтневої революції відчула піклування про себе: як «відома діячка народної освіти» отримала одну з перших персональних пенсій.
15 серпня 1920 року померла у Харкові Х.Д. Алчевська. Її невтомна діяльність є високим прикладом служіння народові.