3. Організаторська, тобто організація суспільно-цінної діяльності дітей і дорослих, педагогів і волонтерів у вирішенні завдань соціально-педагогічної допомоги, підтримка виховання і розвитку реалізації планів і програм.
4. Прогностична і експертна, тобто участь в програмуванні, прогнозуванні, проектуванні процесу соціального розвитку конкретного мікросоціуму, в діяльності різних інститутів по соціальній роботі.
5. Організаційно-комунікативна, тобто включення добровільних помічників, населення мікрорайону в соціально-педагогічну роботу. Організація спільної праці і відпочинку, налагодження взаємодії між різними інститутами в їх роботі з дітьми, з сім'ями.
6. Охоронно-захисна, тобто використання наявного арсеналу правових норм для захисту прав і інтересів особи. Сприяння вживанню заходів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності в відносинах осіб, що допускають прямі або непрямі протиправні дії на підопічних соціального педагога.
7. Посередницька, тобто здійснення зв'язку на користь дитини між сім'єю, освітньою установою і найближчим оточенням учнів.
Сюди можна доповнити ще одну функцію - самоосвіту. Для будь-якого професіонала поважно постійно поповнювати свій інтелектуальний багаж. Цей факт стосується і соціального реабілітолога. [3]
Тепер слід зупинитися на методах роботи шкільного соціального реабілітолога. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення учня. Після вивчення сім'ї перед соціальним працівником стоїть завдання створити усередині неї нові стосунки. Це можна вирішити, залучаючи сім'ю та дитину в різні клуби, групи здоров'я, поради і побутові об'єднання, організовуючи спільну працю в саду, в городі, в побуті.
Первинна увага при вивченні сім'ї педагог звертає на положення в ній дитини. Разом з сім'єю він розробляє для нього варіанти реабілітаційної програми. Тут поважно разом переконати учня у правильності вибраної дороги виходу з кризи. З ним обговорюється режим дня, його вільний час, його справа. Методом переконання педагог може досягти успіху, якщо він досить володіє правовими знаннями, аби переконати дитину в наслідках його антигромадської поведінки. [11]
За допомогою цього методу реабілітолог може добитися, аби вихованець сам почав шукати дорогу виходу із складної ситуації.
У практиці роботи деякі педагоги складають "карту сім'ї", де дається характеристика кожного члена сім'ї, вказуються дати народження, знаменні події в сім'ї. Визначається статус сім'ї, її релігійна і національна приналежність, житлові умови, сусідство.
"Карту" доповнює вивчення виховання в сім'ї. Як і скільки батьки проводять часу з дитиною, чи є у них загальні справи, яка форма спілкування, чи розмовляє батько з сином, чи проводять разом вільний час, що читають, чи відвідують клуби.
Поважно уявити, що знають батьки про своїх дітей, чим дитя цікавиться, що читає, які його мрії, з ким він дружить; які у нього стосунки в класі, в школі, його улюблений учитель, предмет; здоров'я учня, його проблеми.
Слід з'ясувати, і що знають діти про своїх батьків: їх смаки і інтереси, друзі і авторитет на роботі, турботи, проблеми, здоров'я. [12]
Чи можлива співпраця усередині сім'ї, або всі відносини зводяться до наказів дорослих. Соціальному педагогові поважно врахувати всі стосунки усередині сім'ї; відношення дорослих між собою, дорослих і дітей, рідних і інших людей, які живуть в сім'ї.
Робота соціального педагога з батьками може здійснюватися при відвідинах сімей, проведенні групових консультацій, а також консультацій з окремими батьками в центрах.
По дослідженнях американських учених, неповноцінні діти є в кожній сьомій сім'ї, діти, що мають від рідної плями на обличчі до функціональних недоліків, сліпоти, глухоти, уповільненого розумового розвитку.
Для соціального реабілітолога поважно з'ясувати стосунки дитни і батьків і реагування дорослих членів сім'ї на міру неповноцінності дитяти. Для одних батьків пляма на обличчі - трагедія, для інших - важке усвідомлення, що дитя буде все життя безпорадним.
Тут необхідна чуйність соціального педагога, сьогодні сім'я переживає величезні труднощі, але якщо до всіх соціальних і економічних бід додається і хвора дитина - це дуже важко та складно.
Найчастіше в такій сім'ї мати або батько працювати не можуть. Це викликає трагедію, батьки розлучаються, кінчають життя самогубством, стають алкоголіками.
Окрім допомоги дитині, соціальний педагог звертає свою увагу на батьків. Їм, частенько, потрібна допомога нітрохи не менше, чим хворому учневі.
Потрібно переконати батьків шукати вихід з горя і озлоблення, знайти позитивні риси у дитяти і направити всі сили на їх розвиток. Потрібно знайти дороги і можливості догляду за хворим учнем, його виховання і навчання. Поважно при цьому не прагнути "нормалізувати" дитину, оскільки невдача приведе до трагедії.
Також, найпоширенішим і природнішим є метод спостереження. Саме він дає педагогові більш всього матеріал для виховної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитини, його поведінкою в сім'ї, в школі, на уроці, з однолітками, його працею. Не кожному педагогові удається досягти успіху в спілкуванні з дітьми. Але цю здатність можна розвинути. Початкуючому педагогові допоможуть записи своїх спостережень, а спілкування ближче потрібно починати з двома-трьома хлопцями, постаратися взнати їх. [22]
Найчастіше соціальний педагог удається до методу бесіди. Поважно, аби до бесіди соціальний реабілітолог готувався. У цьому йому допоможе анкетування, складений заздалегідь запитальник або результати комісії, яка зробила висновок під час вступу дитини до даної установи.
При вивченні дитини педагог не може обійтися без аналізу його психологічного і соціального стану, того, що дослідники називають "ядром дитяти".
Соціальний реабілітолог, що працює в спеціального спрямування реабілітаційній школі, в своїй діяльності повинен керуватися наступною документацією:
1. Тексти адміністративних документів по соціально-реабілітаційній роботі. Законів і підзаконних актів по здійсненню прав дитини;
2. Посадова інструкція;
3. Перспективний, календарний план роботи на рік, місяць, тиждень;
4. Циклограма або графік роботи на тиждень, місяць, затверджений керівником установи;
5. Графік тематичних групових консультацій, графік індивідуальних консультацій для окремих груп населення;
6. Проекти або програми по окремих найбільш актуальним напрямам соціально-педагогічної роботи;
7. Документація: по обліку правопорушень, відхилень в розвитку, конфліктів в колективі; по освоєнню індивідуальних освітніх маршрутів дітьми, що стоять на внутрішньо-шкільному контролі;
8. Документація по питаннях опіки, реєстрації за місцем проживання і працевлаштуванню, захисту прав дитини в органах МВС і судових органах;
9. Облік звернень батьків, вчителів, учнів і дозвіл поставлених ними проблем;
10. Дані по вивченню соціального складу сімей, соціального портрета учня, класу, школи, соціальних чекань і бажань батьків, що вчаться, педагогів, як суб'єктів освітнього процесу;
11. Облік заходів по соціальному захисту дітей з соціально неблагополучних сімей;
12. Методичні рекомендації для батьків;
13. Методичні рекомендації для класних керівників, вчителів за рішенням проблем соціального життя дитини і зняттю конфліктів в міжособистісних стосунках;
14. Систематизована інформація по міським і районним службам для батьків і дітей про можливі шляхи вирішення їх проблем.
2.5 Права і обов’язки соціального реабілітолога.
При роботі з клієнтами в обов'язки шкільного соціального педагога входить:
забезпечення педагогічної спрямованості вмісту, форм, методів, використовуваних в ході роботи;
вивчення медико-психолого-педагогічних умов, що впливають на особистість, її інтереси, потреби;
організація соціально-педагогічної діяльності в соціумі, різних видів співпраці дітей і дорослих;
сприяння дітям і дорослим у вирішенні особистих і соціальних проблем;
запобігання правопорушенням; реабілітація клієнтів;
постанова і захист інтересів дітей, їх сімей у взаєминах з різними суспільними інстанціями і структурами сприяє в підвищенні соціального статусу сім'ї.
Разом з обов'язками шкільний соціальний реабілітолог має наступні права:
представляти і захищати інтереси клієнтів в органах законодавчої і старанної влади;
вести державну і приватну соціальну практику по сертифікату або диплому;
збирати інформацію, пов'язану з потребами клієнтів; проводити соціальні досліди, діагностичні обстеження;
робити офіційні запити в громадські організації, державні установи з проханням про вирішення особистих і соціальних проблем клієнтів;
інформувати державні органи про стан тієї або іншої проблеми у сфері своєї діяльності;
вносити пропозиції до організацій, установ, підприємств, комерційні структури про заохочення батьків за соціальні ініціативи і активність;
вести активну роботу по пропаганді досвіду родинного виховання, використовуючи засоби масової інформації;
очолювати суспільні, ініціативні рухи, направлені на вирішення конкретних соціальних проблем за місцем проживання, навчання або роботи;
сприяти правовому регулюванню взаємин дитячих організацій, об'єднань з різними державно-суспільними структурами.
А правова робота соціального педагога включає юридичний захист дитини. Незрідка соціальний реабілітолог виступає в суді в її захист.
Соціальний реабілітолог має бути посередником, залучаючи медиків і юристів при фізичному і сексуальному насильстві над дітьми. Він повинен знати про кримінальну відповідальність за злочини проти дітей, за доведення до самогубства в результаті жорстокого відношення до дитяти, за побої і катування, за залишення без допомоги в небезпечному положенні, за видачу заміж до повноліття.